Хто такі “двадцятівські”. Як затримали легендарну криворіжську наркобанду
Але правоохоронцям вдалося провести на Дніпропетровщині масштабну спецоперацію, під час якої було затримано десятки учасників, що входили до цієї спільноти, а також тих, хто, за даними слідства, її очолював.
Й оскільки в Нацполіції публічно повідомили, що в результаті двох сотень проведених одночасних обшуків було вилучено понад 22 млн гривень готівки у різній валюті, 40 автомобілів загальною вартістю 50 мільйонів гривень, старовинні книги, ікони, годинники, зокрема від президента рф. У виданні “Цензор.НЕТ” вирішили з’ясувати, чи мають ці люди якісь зв’язки з країною-агресором і як їм вдавалося займатись наркобізнесом, концентруючи його не лише у Кривому Розі, а й збуваючи товар по всій країні.
Хто такі “двадцятівські”
Хоча лихі 90-ті вже давно в минулому, та саме тоді почалася історія угруповання “Двадцятівські”, яке, на відміну від інших банд, не лише не зникло, але й розвивалось, набираючи сили. Тож під час спецоперації було затримано лідерів і членів злочинної організації, до якої входило п’ять організованих злочинних груп.
Розповідаючи про Кривий Ріг 90-х років минулого століття, один з оперативників Нацполіції нагадав, що місто будувалось як промисловий гігант, а серед тих, хто долучився до будівництва і залишився жити в місті, були люди, які раніше відбували покарання в одній з місцевих колоній.
Найдовше і віддалене місто поділено на житлові квартали, прив’язані до гірничопромислового комплексу, які свого часу просто було пронумеровано. Назву одного з кварталів, колись присвячену ХХ з’їзду КПРС, і взяли для себе “двадцятівські”. Вони були однією з тих банд, яких зараховують до так званих “бігунів”. Молодих людей тоді називали “бігунами”, бо угруповання з ворогуючих районів під час сутичок бігли стінка на стінку.
Хоч у ті часи популярними були переважно вимагання й рекет, “двадцятівські” почали освоювати ще й наркоторгівлю і досить швидко, як зазначають правоохоронці, зайняли цю нішу, підминаючи під себе дрібний криміналітет.
Починали з так званої “ширки”, залучаючи до її споживання місцевих жителів, більшість з яких працювали на гірничозбагачувальному комбінаті.
Важка праця, божевільний графік, люди втомлювались. Тож аби підбадьоритися чи розслабитися, дехто скочувався в п’янки, а дехто коловся. Такими непростими були тодішні часи. Тому барига з банкою, повною шприців, сидів у лісопосадці неподалік від заводу, щоб люди могли купувати наркоту, йдучи дорогою. Сумнівний сервіс, але він був.
Звісно, часи змінювались, а з ними – методи торгівлі й споживачі. Люди старшого віку ще доколювались “ширкою”, але цей напрям втрачав актуальність. А молодь усілякими правдами й неправдами підсаджували на синтетичні наркотики. Бо на чорному ринку популярність набирали амфетамін з метамфетаміном. І барига вже під клубом міг продати за ніч з п’ятниці на суботу до тисячі доз.
Як розповіли “Цензор. НЕТ” у Департаменті стратегічних розслідувань Нацполіції, наркотики від “двадцятівських” вирізняла серед інших на наркоринку специфічна упаковка. Принаймні нині. ЇЇ робили зі звичайних трубочок для напоїв. Трубочки різали на частини, засипали в кожну наркотик і запаювали. Фактично ці трубочки стали тією частиною “франшизи” від “двадцятівських”, яку отримували ті, хто мав намір продавати наркотики в місті.
Зі слів начальника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Андрія Рубеля, продавати на території Кривого Рогу без дозволу “двадцятівських” ніхто не міг, бо реакція була відповідною. А отримати дозвіл можна було за певний процент з прибутку. Загалом вони стали вже свого роду брендом у кримінальному світі, тому постачати від імені “двадцятівських” було вигідно не лише в Кривому Розі, а й поза його межами.
Бо якість препаратів, які продавались у трубочках, теж контролювали. А баригу, який надумав розбавити наркотик, зі слів правоохоронців, карали, як і тих, хто намагався торгувати без погодження з “двадцятівськими”. Це було таке собі попередження, коли людині, як розповідають у поліції, могли зламати кінцівки, завдати тілесних ушкоджень. Могли також спалити машину. А відео з покараннями, щоб краще “доходило”, викладали в спеціальному чаті.
Для виконання таких завдань у злочинній організації, як розповідають правоохоронці, було окреме силове крило.
І що цікаво, потерпілі в таких випадках звертатись у поліцію не поспішали. Бо поряд із силовим був ще один блок, який умовно можна назвати юридичним, і він, вочевидь, умів розв’язувати проблеми з правоохоронцями у разі їхньої появи.
До речі, під час спецоперації поліцейські прийшли з обшуками й до правоохоронців, які, скоріш за все, зіграли певну роль в цій історії. Бо важко уявити, щоб така потужна злочинна організація працювала в регіоні непоміченою.
Друг для друга
Як зазначає начальник управління Головного слідчого управління Нацполіції Ольга Варченко, “двадцятівських” також вирізняло те, що вони не створювали лабораторій у промислових масштабах, а віддавали перевагу невеликим, які мобільні в транспортуванні, розгортанні й швидкому згортанні у разі непередбачуваних ситуацій. Головним було знайти гарного “варщика”, який би міг з прекурсорів виготовити речовину потрібної для продажу якості.
“Їм простіше було зробити маленькі, завуальовані лабораторії. І в них був дуже швидкий вихід на ринок, тобто від виробництва до реалізації минало буквально два дні. Виготовили, передали на фасовку, а звідти вже – безпосередньо на так званих “коней”, які поширювали”, – розповів заступник начальника управління ГСУ НП Андрій Поліщук.
При цьому, за даними правоохоронців, на кожному етапі застосовувались такі заходи конспірації, щоб неможливо було відслідкувати зв’язки між членами цієї злочинної організації. Починаючи з того, що вони один одного називали “друг” на всіх етапах комунікації. Тобто, це було добре продумане знеособлення. Але, зі слів Андрія Рубеля, правоохоронцям вдалося встановити їхні особистості й з’ясувати, хто з цих “друзів” чим займався.
“Групи розподілялись за певними напрямками. Між собою вони не контактували. Це була одна з тих форм конспірації, яку вони застосовували, оскільки їх консультували щодо норм кримінального права, і вони знали, за що їх можуть притягнути до відповідальності, а у разі, якщо хтось попадеться, їм допоможуть, – пояснює Ольга Варченко. – Доходило до того, що навіть коли у когось із них вилучали значну кількість трубочок з наркотичною речовиною, вони наполягали на тому, що зберігають їх для власного вживання, і місцеві правоохоронці спрямовували в суд матеріали за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність саме за зберігання, хоч мали б спрямовувати за збут. Наші слідчі разом із прокурорами наразі окремим блоком аналізують увесь цей масив кримінальних проваджень”.
Структура злочинної організації, додає Андрій Поліщук, має ієрархічну побудову, із чітким визначенням ролей кожного з учасників. З роками лідерів угруповання, які були в 90-тих, змінили інші люди, які зайняли в цій організації своє ключове місце. Саме в одного з тих, кого правоохоронці зараховують до лідерів, і знайшли колекцію годинників, серед яких був годинник від путіна. Де він його взяв, невідомо, а правоохоронці переконують, що більше нічого, що вказувало б на якісь зв’язки цієї особи з росією, не знайшли.
Ще один із ключових гравців розподіляв, так би мовити, “франшизу”, яка давала “зелене” світло тим, хто хотів продавати наркотики під опікою “двадцятівських”. Можливо, трохи дивно апелювати бізнесовою термінологією, коли йдеться про злочини, але впливовість цієї спільноти у Кривому Розі була настільки значущою, що її, кажуть правоохоронці, можна було порівняти з впливовістю великої корпорації. І трималася вона не лише на страху, як зазвичай це буває з криміналітетом.
Успішну діяльність цієї спільноти пояснюють зокрема й тим, що в місті було не так багато варіантів роботи, і десь 60% жителів міста були заводчанами. А молодь, яка хотіла швидких грошей, тягнулась до злочинних угруповань, бо там зі старту давали від 25 тисяч гривень на місяць з перспективою перейти на відсоток від прибутку. Зокрема до них, як і в 90-ті роки, йшли молоді спортсмени, бо роботу так званого “силового блоку” комусь треба була забезпечувати.
“Ми чітко розуміємо, що основний функціонал, який на них лягав, це залякування, вибивання конкурентів, контроль якості, регулювання цього нелегального ринку. Їх забезпечували транспортом, їх консультували, розповідали як і що потрібно робити, у них були свої кодові слова, які застосовувалися під конкретні ситуації, наприклад “рибалка” – це під виглядом правоохоронних органів шукали баригу, на якого надійшла скарга від однієї з гілок збувачів, в яких через його появу впали обсяги продажів”, – розповідав Андрій Рубель.
Наряду з лідером цього блоку в спільноті була й людина, яка відповідала за постачання сировини з інших країн. Як повідомила Ольга Варченко, йдеться про ефедриновмісні препарати – протизастудні ліки, які можна купити в деяких країнах без рецепту. Як саме вони їх ввозили і чи існували якісь налагоджені канали, в Нацполіції не коментують, та судячи з того, що в Україну вільно їх ввозити не можна, та ще й значними партіями, вочевидь ті, хто це робив, уміли правильно заховати.
Оскільки ефедрин, який з них випарювали, – це мегасмердюча речовина, лабораторії мали бути не просто мобільними, але й знаходитись не поряд з людським житлом, бо в будь-якому багатоквартирному будинку почують такий запах і можуть викликати поліцію. Тому зручніше було організовувати виробництво в гаражі. Що й робилося. Але й тут були задіяні заходи конспірації. Як розповіли “Цензор.НЕТ” у Департаменті стратегічних розслідувань, якщо в гаражі мало працювати два “варщики”, то орендувала і відкривала його третя людина, з якою вони знайомими не були і до цього навіть не бачились. Просто хтось прийшов, відкрив і пішов.
А оскільки гаражі й люди, які їх відчиняли, змінювались, знову ж таки, спрацьовувала техніка знеособлення. Причому так вибудовувався, зі слів правоохоронців, увесь подальший ланцюжок. Одні люди лишали товар у холодильниках на місцях зберігання, другі забирали з таких місць, треті розфасовували, змінюючи квартири. І тут діяв все той же принцип “друг для друга”. Лише на вищому рівні знали, як ці процеси працюють і кого в них задіяно.
Уявіть, як у таких умовах документувати злочинну організацію, фіксувати всі ці процеси на відео- чи аудіо-, відбирати для експертиз зразки, адже будь-яка спецоперація, обшуки, затримання, а тим паче арешти, потребують доказів.
“Ми змінили підхід до документування статті 307 Кримінального кодексу, який зазвичай базується на так званій контрольній закупці й затриманні лише окремих учасників злочинної схеми. І в цій операції важливо зупинитися на кропіткій роботі оперативників. На кожному етапі передачі закладок, зберігання було здійснено негласний відбір зразків. Коли ми приїхали до прокурорів в Офіс Генерального прокурора, то були готовими. І коли вони запитували “Ви тут відібрали?”, відповідали “Відібрали”. – “А ухвала була?” – “Була”. – “А ось тут зафіксували відео?” – “Зафіксували”, – розповідає Андрій Поліщук.
“Раніше були неодноразові спроби наших колег задокументувати цю злочинну організацію, але важко було дотягнути до організаторів, і коли затримували учасників дрібних і середніх ланок, це легко було компенсувати й замінити, тому що організатори були ті самі, керівники були ті самі, лідери були ті самі. Не вдавалося дотягнути і задокументувати саме керуючі ланки, – додає Ольга Варченко. – Тому ми й змінили підхід”.
Спілкуючись із правоохоронцями, пригадала розмову з колишнім головою Нацполіції Сергієм Князевим, який в інтерв’ю нашому виданню розповідав 2019 року про 9-місячну операцію з викриття банди, яка в Кривому Розі торгувала наркотиками на вулицях. Він тоді говорив не тільки про деталі операції, а й про те, що робити з наркозалежними людьми, бо якщо їх не лікувати, то на місце одних збувачів прийдуть інші. І про те, що тоді були направлені звернення з цього приводу до в.о. міністра охорони здоров’я, глави обладміністрації, мера Кривого Рогу
Вочевидь для цих людей нічого відтоді особливо не змінилось. А попит, як відомо, породжує пропозицію. Інакше б уже за кілька років правоохоронцям не довелось проводити ще масштабнішу операцію, залучивши до неї 1200 співробітників. “Нам потрібно було одночасно провести 200 обшуків, тож ми залучали віддані сили з інших регіонів – це був і оперативний блок, це був і слідчий блок, і спецпризначенці. Це регіональні управління, які нам дуже допомогли реалізувати цей величезний план”, – підкреслила Ольга Варченко.
Слідство у цій резонансній справі ще триває, тож цілком можливо, на нас чекає ще чимало цікавого.
Фото з сайту і сторінки у “Фейсбуці” Національної поліції України
Автор: Тетяна Бодня
Джерело: “Цензор.НЕТ”
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
