5 сценаріїв майбутнього Росії: крізь оптику України та її союзників
Вочевидь, ця війна робить неможливимі породжує цілу низку, зокрема, і найнеймовірніших, сценаріїв майбутнього.
Спроба будь-якого політичного прогнозування подій щодо безпеки цілого європейського регіону неодмінно дійде щонайменше двох прагматичних запитань: Чим ця війна може закінчитися? та Що буде після того з росією, Україною, Європою та рештою світу?
З огляду ретроспективи подібних конфліктів у ХХ столітті, перше з цих питань має щонайменше п’ять варіантів відповіді, які не потребують особливих роз’яснень. Отож, війна може мати один з таких фіналів: 1) військова перемога України та її союзників над РФ; 2) затяжне багаторічне протистояння без чіткого переможця; 3) військова перемога РФ над Україною та її союзниками; 4) недобровільна втрата влади путіним за часткового збереження керованості країною (двірцевий переворот або раптова смерть); 5) бунт мас або революція в росії без збереження керованості країною.
Не обов’язково, що один з варіантів завершення війни (фінал) призведе до тієї чи іншої варіації майбутнього росії (сценарію), але вочевидь імовірність позитивного сценарію майбутнього зростає за умови реалізації позитивного фіналу війни.
Така ж кореляція справедлива і для негативних сценаріїв. При цьому «позитивними» тут називаю сценарії та фінали, які є такими з точки зору дотримання міжнародного права та етики, де розуміння терміну «справедливість» витікає не лише з політичних чи суб’єктивно прагматичних установок, а з певної універсалістської парадигми розуміння добра і зла, визнання вищої цінності прав людини та гідності, що значною мірою базовано на досвіді та культурі суспільств, де домінують аврамістичні релігії.
Окремо зауважу, що акцент на майбутнє росії зроблено виключно через актуальність цієї теми та діалогу довкола неї для українських союзників, зокрема через ядерний статус РФ. Це не означає, що майбутнє Московії є більш важливим порівняно із майбутнім інших країн регіону, в першу чергу України.
Яке майбутнє очікує на росію (сценарії)?
1. Укорінення або тріумф путінізму та «руського міра»
Цей сценарій означатиме або консервацію режиму у росії та імітацію непереможності й безкарності російського імперіалізму в умовах затягування війни (фінал 2) або військову перемогу РФ й руйнування незалежної України (фінал 3). Останнє призведе до повного фіаско системи міжнародного права, остаточної компрометації ООН та інших міжнародних інституцій. Він із невідворотністю призведе не лише до уникнення справедливого покарання для росіян, які вчинили військові злочини в Україні, але також до продовження ними геноциду проти українців, який вони широкомасштабно розгорнули з лютого 2022 року.
Путін буде торжествувати (акме путінізму) і разом із своїми союзниками переключиться на формування нового глобального порядку. Ймовірніше за все, одразу після падіння України, російські війська вторгнуться ще до ряду сусідніх країн, перш ніж зупинять наступ для накопичення сил. Тоді ж вони спробують тимчасово нормалізувати стосунки зі світом (виключно з метою підготовки подальшої експансії). За такої конфігурації у критичній небезпеці опиняться країни Балтії, Польща, Молдова, Фінляндія, Грузія та ще ряд країн Центральної Азії. Білорусія буде остаточно поглинута росією.
У російському внутрішньополітичному вимірі це призведе до ідеологічної гомогенізації суспільства, остаточного знищення будь-якої опозиції та торжествуючого авторитаризму. Навіть, при наступній зміні очільника РФ вона продовжить розвиватися за імперською шовіністичного сценарію розширення «руського міра». Незалежно від імені наступного господаря Кремля, в росії збережеться путінізм версії 2.0, адже просто не існуватиме соціальних сил, що зможуть змінити внутрішньополітичний порядок. Європейський союз та США отримають відвертого та ще більш могутнього ворога, що не побоїться використовувати військову силу проти країн ЄС та НАТО, прикриваючись ядерним шантажем та відчуваючи безкарність за минулі злочини.
2. Справжня федерація із депутінізацією РФ
Цей сценарій можливий, найбільшою мірою, за умови військової перемоги України та краху путінської системи. Він може бути реалізований як в результаті зміни влади в росії її власними силами (фінали 4, 5), так і за допомогою введення в РФ міжнародного контингенту для арешту військових злочинців та гарантування відновлення прав та свобод росіян, звільнення політичних в’язнів з метою проведення подальшого референдуму про долю федерації та вільних виборів (розвиток фіналу 1).
В його результаті росія відмовиться від надмірної централізації влади, обмежить владу президента та органів федерального рівня, гарантуватиме повноту політичних, економічних та культурних прав регіонів, збалансований та чесний розподіл прибутків від експорту природніх ресурсів і зрештою перетвориться на консенсусну державу із потужними органами представницької демократії.
За цього сценарію має бути реалізована програма подолання наслідків путінізму в самій росії та компенсація заподіяної шкоди українцям та іншим постраждалим від путінської імперської політики (як в економічному так і в культурно-політичному вимірах) із відповідними публічними вибаченнями та визнанням персональної та колективної провини росіян.
Завдяки демократизації, врівноваженому розподілу влади, налагодженню паритетного діалогу з іншими країнами світу та підвищенню контролю влади з боку суспільства будуть мінімізовані збройні сили та посилено парламентський та громадський контроль за ядерною, хімічною та іншими видами зброї (за умови її збереження за росією). Також будуть відновлені міжнародні договори, що ставили за мету зменшення кількості наступального ядерного озброєння та підвищення контролю за нерозповсюдженням зброї масового знищення.
3. Парад суверенітетів
В результаті втоми від війни (фінал 2) та/або військової поразки чи усунення від влади путіна та/або його ідеологічного наступника (фінали 1, 4, 5) може настати ситуація, за якої певний час в росії не буде сильної центральної влади, але в той же час забракне політичного авторитету в опозиції та/чи рівня розвитку політичної культури в росіян для перезапуску справедливого проєкту федерації.
В цих умовах, номінальні та реальні регіональні лідери суб’єктів федерації під тиском економічних проблем, ганьби за військові злочини путінізму та катастрофічної мінімізації прав громад в росії почнуть рішучу та радикальну боротьбу за незалежність своїх республік та інших суб’єктів федерації із збереженням за ними контрольованої частини ресурсів та військової інфраструктури РФ. За посередництва ООН та глобальних гравців буде створено міжнародну платформу для цивілізованої дезінтеграції РФ та прийняття відповідних нормативно-правових актів, що гарантують збереження миру та партнерства між колишніми суб’єктами федерації.
Окремим питанням стане переформатування економічних кластерів, контроль зброї масового знищення, а також спільна відповідальність за подолання наслідків путінізму та виплата компенсації за заподіяну шкоду українцям та іншим постраждалим від путінської імперської політики (як в економічному так і в культурно-політичному вимірах) із відповідними публічними вибаченнями та визнанням персональної та колективної провини колишніх росіян.
4. Російська війна всіх проти всіх
Сценарій може постати в результаті боротьби за владу внаслідок втечі керівництва росії, смерті путіна, його наступника та/або бунту чи двірцевого перевороту (фінали 1, 4, 5) та відмови України та міжнародної коаліції від стабілізації ситуації в росії, а також в результаті провалу двох попередньо описаних сценаріїв (перезапуску федерації та/або її цивілізованої дезінтеграції). Він передбачає протистояння силових структур та політичних груп РФ між собою та/або між представниками регіональних груп, що бажатимуть або повного контролю за федерацією, або боротимуться за/проти незалежності окремих суб’єктів федерації.
В результаті протистояння виникнуть затяжні конфлікти і неконтрольований обіг та застосування зброї. Відбудеться сомалізація росії із постанням воюючих між собою банд, анклавів та груп із різними інтересами та відсутністю спільного порядку денного, але у масштабах 140 мільйонної країни. Ситуація загострюватиметься тим, що частина груп може отримати доступ та контроль за зброєю масового знищення, якщо раніше відповідальний контроль за нею не встановить ООН чи представники інших країн із подальшою передачею її під ефективний міжнародний контроль.
У такій ситуації буде втрачено не лише загальний російський політичний суб’єкт, але й не постануть стабільні політичні суб’єкти меншого масштабу, а сама росія перетвориться на зону нестабільності, контрабанди та міжнародної злочинності розміром в 1/6 земної кулі, створюючи проблеми для всіх сусідів – від Китаю до України та ЄС. Крім того, ця ситуація може призвести до намагання одного з сильних глобальних чи регіональних гравців окупувати частину територій РФ та/або заволодіти чи привласнити її цінні ресурси, технології чи озброєння.
5. Тоталітарна «федерація»
Практично за будь-якого фіналу, окрім військової перемоги України та міжнародної коаліції (фінал 1), зберігається доволі висока ймовірність поступового чи стрімкого перетворення РФ на цілком тоталітарну державу. Зараз є всі підстави вважати росію авторитарною країною, що пробує реалізувати імперський проєкт фашистського типу («руській мір», рашизм) і з часом встановить повний контроль за громадянами, їх особистим життям, економічними відносинами та світоглядом й усуне будь-які дієві демократичні інститути чи інструменти захисту прав людини.
Успіх у війні з Україною та її міжнародними союзниками безумовно пришвидшить цей процес та додасть йому соціальної легітимності в РФ, однак, і поразка без активного втручання міжнародної спільноти може призвести до декаданської консервації та ізоляції росії, підвищення реакційності російського політичного керівництва та плекання реваншизму.
Враховуючи характер союзницьких відносин сучасної РФ з такими країнами як Іран, Сирія, Північна Корея та Китай ймовірність обрання нею недемократичного сценарію існування (екстенсивна, мілітаристська тоталітарна держава на чолі з пожиттєвим вождем) залишається доволі високою, відтак, вона перетвориться не на зону небезпеки через нестабільність, як у попередньому сценарії, а на системне та організоване джерело небезпеки для цивілізованого світу, демократії та прав людини. Крім того, доволі високою є ймовірність формування нової «осі зла», де потужні у військовому плані країни, що володіють ядерною зброєю, але повністю зневажили права людини і демократію спробують нав’язати світу свою модель життя та устрою шляхом шантажу та погроз.
Запропоновані варіанти розвитку подій не є вичерпними та остаточно обґрунтованими, а радше ескізним міркуванням та запрошенням для подальшої дискусії про майбутнє регіону, зокрема, і на підставі аналізу історичних прецедентів ХХ століття. Переконаний, що для прогнозування та програмування політичного майбутнього Східної Європи з урахуванням українських національних інтересів якомога більше українських авторів мають брати участь у цьому процесі та якнайактивніше промотувати критичний огляд різноманітних варіантів повоєнного устрою в університетах, аналітичних центрах та відповідних ЗМІ країн союзників.
Антон Дробович, Голова Українського інституту національної пам’яті, солдат ЗСУ; опубліковано на сайты Київського Безпекового Форуму
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
