Внутрішній фронт. Як держава заважає виробляти безпілотники які так потрібні на фронті
Ці апарати рятують життя українським захисникам під час війни з армією російських терористів, зазначає Економічна правда. З 2014 року українські приватні компанії навчилися збирати безпілотні літальні апарати (БПЛА), які за якістю не поступаються західним аналогам. Однак для затяжної війни їх потрібно виробити десятки тисяч.
Поки Росія мобілізує всі свої ресурси для імпорту запчастин контрабандою, в Україні досі діють нормативні обмеження та фіскальні навантаження, які гальмують розробку та випуск безпілотників.
На другий рік великої війни вітчизняні приватні виробники озброєнь не можуть розкрити весь свій потенціал.
Які БПЛА виробляє Україна
Усі безпілотники українські підприємства збирають майже повністю з імпортних деталей. Найпопулярніший вітчизняний дрон "Лелека-100" виробляє компанія DeViRo. До великої війни ЗСУ закупили понад 300 таких апаратів.
Радіус польоту цього БПЛА – понад 50 км. Він може проводити в повітрі до чотирьох годин та передавати відео в режимі реального часу. "Лелеки" обладнані анти-РЕБ-системою, яка дозволяє виконувати завдання навіть з вимкненим GPS.
Компанія "Атлон авіа" виробляє безпілотник "Фурія", який за характеристиками близький до "Лелеки". До 2020 року вона випустила 100 таких комплексів.
Розробники "Лелеки-100" та "Фурії" до 24 лютого 2022 року представили свою продукцію на міжнародних виставках і уклали перші експортні контракти. Українські дрони купив замовник з ОАЕ.
Подібні апарати виробляє й компанія "Укрспецсистемс". У її арсеналі – БПЛА Shark, які вийшли в серійне виробництво у 2022 році. У Фонді Притули зазначили, що військові високо оцінили якість камери цього безпілотника.
"Укрспецсистемс" виробляє й більш потужні апарати, наприклад, безпілотники PD-2, здатні літати на відстань до 1 100 км і працювати на висоті 5 км. БПЛА великої дальності також виробляє компанія "Укрджет". Їхній UJ-22 Airborne здатний виконувати завдання на відстані 800 км. Журналісти проєкту The War Zone помітили, що за 100 км від Москви розбився саме цей апарат.
Це далеко не повний список БПЛА, які виробляють українські компанії. Крім них, у 2022 році з’явилося чимало "гаражних" стартапів. Інженери купують електроніку та власноруч збирають бюджетні безпілотники для військових.
"Гаражний" варіант БПЛА, який у десятки разів дешевший за комерційні
"Я друкую на 3D-принтері корпус і начиняю його китайською електронікою. У нас виходить "пташка", яка виконує ті ж завдання, що і дрон за 250 тисяч доларів, тільки за 300 тисяч гривень. Коли маю достатньо часу, постачаю військовим чотири БПЛА на місяць", – розповів ЕП старший інструктор проєкту Victory Drones Владлен Нікітін.
Не гірші за імпортні
Війна створила в Україні великий ринок БПЛА. З 2014 року з’явилося багато приватних компаній, що виробляють безпілотники. Дрони української збірки за якістю вже не поступаються іноземним аналогам.
Комплекс "Фурія", червень 2022 року
"Війни з таким рівнем застосування засобів радіоелектронної боротьби, яка триває в Україні, ще не було. Багато іноземних безпілотників випробувані на полігонах, а не в бою, тому українські БПЛА більш адаптовані до цих умов.
Українські моделі розроблені на основі воєнного досвіду, який наші виробники накопичили з 2014 року. Тому є сенс купувати саме українські безпілотники", – сказала ЕП директорка Благодійного фонду Сергія Притули Анна Гвоздяр.
Після російського вторгнення українська галузь БПЛА отримала новий стимул для розвитку. Безпілотники великими партіями купують волонтерські фонди та держава. Штат працівників багатьох компаній за останній рік суттєво зріс. У майбутньому підприємства могли б не лише забезпечувати ЗСУ, а й продавати літальні апарати за кордон. Українські розробки загартовуються реальними бойовими діями й рекламуються їх успішним застосуванням військовими.
За даними консалтингової компанії Fortune business insights, завдяки зростанню витрат на оборону до 2029 року світовий ринок військових дронів зросте утричі до 30,9 млрд дол.
Вітчизняні виробники могли б модернізувати свої підприємства та розробляти нові дрони для ЗСУ значно швидше, однак вони стикаються з недосконалим державним регулюванням, яке гальмує їхній потенціал.
Низка системних проблем була актуальною ще до великої війни і влада їх досі ігнорує.
Виробник не може заробляти
Держава не купує вітчизняні дрони за ринковою ціною. Відповідно до урядової постанови, закупівельна ціна безпілотника визначається за формулою "витрати на виробництво плюс відсоток прибутку". Цей відсоток, який мав би стимулювати компанії розвиватися, чітко обмежений. Прибуток може дорівнювати лише 1-3% від собівартості компонентів і 30% – від його збирання.
Проблема в тому, що держава не закладає у формулу ціни витрати на розробку нових моделей та модернізацію потужностей. Тож замість кратного масштабування виробництва для потреб війни компанії змушені тупцювати на місці.
"Ми продаємо державі комплекс "Лелека" з прибутковістю близько 2,5% від собівартості. Щоб мати перспективи, рентабельність має бути бодай 20%, тобто в десять разів більше, ніж зараз", – каже директор DeViRo Андрій Горшков.
БПЛА "Лелека-100"
За його словами, експортна вартість такого комплексу до великої війни становила близько 300 тис дол. Це ринкова ціна, і вона значно більша за ту, що зараз нав’язує держава.
Після початку великої війни багато українських виробників БПЛА припинили або суттєво скоротили експорт продукції, тож вони не можуть підробляти на світовому ринку. Чи не єдиним джерелом доходів залишаються замовники з України.
"Галузь стає інвестиційно непривабливою. В Україні часто бувають кризи, тому інвестори хочуть отримати свої кошти якомога швидше. Якщо рентабельність виробників БПЛА обмежує держава, то інвестори шукають прибуток в іншому місці, а виробники зброї втрачають гроші", – пояснив ЕП представник одного з великих виробників безпілотників.
У державному концерні "Укроборонпром" ЕП повідомили, що їхні виробники БПЛА відчувають такі ж проблеми з обмеженням цін, що й приватні компанії, оскільки дотації на виробництво безпілотників не передбачені.
Правило обмеження цін діє лише для місцевих виробників, а для іноземних – ні. Це надає останнім конкурентну перевагу з точки зору фінансового забезпечення.
Виходить, що українському виробнику вигідніше перевести потужності за кордон і звідти продавати БПЛА Міністерству оборони. Під час розмов з виробниками ЕП виявила, що кілька українських компаній уже про це думають.
Обмеження прибутків оборонних компаній – складне етичне питання. З одного боку, ніхто не має наживатися на війні, а з іншого – прибуток для приватних компаній є їхнім головним інструментом для нарощування потужностей.
Збільшивши рентабельність українських підприємств, Міноборони витрачатиме більше бюджетних грошей на закупівлю апаратів, але при цьому інвестуватиме в розширення українського ВПК.
БПЛА Shark. UKRSPECSYSTEMS
Між виробниками та владою йде дискусія про встановлення кращих правил. До ЕП потрапив проєкт постанови Кабміну, який розробляють Мінцифри та Мінстратегпром. Як експеримент уряд збирається зробити низку дерегуляцій, щоб допомогти приватним виробникам дронів.
Їм хочуть дозволити отримувати на державних контрактах прибуток до 25% від собівартості. За інформацією джерел ЕП, доля цієї ініціативи поки не вирішена: у Кабміні є і прихильники, і критики цієї ідеї.
Спротив може бути пов’язаний з небажанням чиновників витрачати більше бюджетних коштів, адже вартість контрактів для Міноборони після цієї постанови зросте. Навіть якщо цю постанову схвалять, вона полегшить життя лише галузі безпілотників. Однак такі ж проблеми відчувають інші оборонні компанії.
Якщо експеримент із стимулюванням виробників БПЛА буде успішним, його можуть поширити на весь приватний ВПК.
Податки на озброєння
У лютому держава скасувала податки на імпорт готових дронів, але залишила їх для компонентів. Як наслідок, українські дрони виходять дорожчими за імпортні, а потреба сплачувати мито (розмір залежить від виробу) та ПДВ (20%) вимиває обігові кошти з рахунків компаній.
Виробники можуть отримати відшкодування мита й ПДВ за купівлю компонентів, скориставшись відповідним законом. Проте його дія поширюється лише на запчастини, потрібні для виконання державних контрактів.
Під пільгові умови виробники потрапляють не завжди, адже контракти укладають не лише з державою, а й з волонтерськими фондами. "Контракти з великими благодійними фондами давно треба прирівняти до державних", – каже представник однієї з компаній. Виробникам також доводиться витрачати час та ресурси, щоб довести митниці свою відповідність критеріям. Іноді їм це не вдається і компаніям відмовляють у пільговому розмитнені, що призводить до збитків.
Навіть якщо виробнику вдається скористатися пільгою, вона не покриває і половини номенклатури потрібних компонентів, тож за більшість деталей доводиться сплачувати податки у звичному режимі.
Імпорт не для всіх
Певні складнощі з імпортом відчувають і малі виробники. Вони вміють збирати якісні машини, але їхні майстерні не мають відділу закупівель та юристів з досвідом укладення угод з великими постачальниками.
Ба більше, вони не можуть купувати деталі за гуртовими цінами. Наприклад, карбон у Китаї коштує вдвічі дешевше, ніж в Україні.
Щоб надати доступ до запчастин за низькими цінами і позбавити малодосвідчених виробників бюрократичних проблем, для них можна створити спеціальний хаб із запасом критичних деталей.
Ідея Мінцифри про створення такого хабу прозвучала пів року тому. Проте, як повідомили ЕП у відомстві, проєкт досі розробляють.
Бронювання спеціалістів
В Україні можна бронювати від мобілізації робітників, які сприяють обороні країни в тилу. Однак ця процедура не працює щодо так званих дефіцитних для фронту спеціалістів.
Виробники безпілотників мають таких спеціалістів, це інженери або оператори БПЛА. Одному з великих виробників військових безпілотників доводилося бронювати робітників, які належать до дефіцитних, напряму, через головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Іншого способу продовжити виробничий процес не було.
Проте далеко не всі компанії мають контакт із Залужним, а отже, потребують чіткої процедури бронювання спеціалістів.
Втрачений рік
У 2022 році компаніям було важко купувати компоненти для безпілотників. Проблема полягала в імпортному контролі товарів подвійного та військового призначення, який здійснювала Державна служба експортного контролю (ДСЕК).
"ДСЕК повільно розглядала документи й відмовляла з формальних причин. Нам скаржилися, що є приватні фірми, які за 500-1000 євро допомагають підготувати документи, і тоді дозвіл від ДСЕК отримується з першого разу.
Якщо подавали документи самотужки, то через місяць отримували відписки, що допущені помилки. Це затримувало імпорт на місяці", – розповів Ігор Самоходський, голова сектору ICT BRDO, який працював з проблемами галузі.
Складний процес отримання дозволів міг бути пов’язаний і з корупцією, і з недосконалістю законодавства. Голова ДСЕК Олександр Павліченко відкидав звинувачення в хабарництві. Щоб не потонути в бюрократії на кордоні, малі виробники перевозили деталі контрабандою.
"Нам для нового проєкту потрібно було багато деталей в одиничних кількостях. Щоб не гальмувати розробку імпортним контролем, наші хлопці всі деталі перевозили в кишенях", – поділилися з ЕП в одній з новостворених компаній.
Майже через рік великої війни імпортний контроль спростили окремою постановою. Цей документ діятиме до кінця війни. Він тимчасово спрощує виробникам імпорт компонентів, але на рівні законодавства влада хоче повернути складні правила імпорту і закріпити їх на майбутнє.
У лютому в парламенті зареєстрували законопроєкт, який закріплює за ДСЕК всю колишню процедуру перевірки. Підприємці намагаються зупинити його розгляд, побоюючись повернення бюрократичної тяганини.
Інші проблеми
Додатково виробництво БПЛА гальмується посиленим фінансовим моніторингом. Гроші можуть до трьох тижнів "зависати" між банком та продавцем компонентів через велику кількість перевірок.
Компанії не можуть купити деталі, поки банки перевіряють кошти.
За словами керівниці Центру підтримки аеророзвідки Марії Берлінської, деяким малим виробникам важко отримати доступ на полігони для проведення випробувань із застосуванням систем РЕБ та боєприпасів.
За відсутності прозорої процедури бронювання тестових майданчиків компаніям доводиться домовлятися про випробування через знайомих.
Зрештою, чимало талановитих інженерів чекають фінансування, щоб масштабувати виробництво та насичувати безпілотниками підрозділи Збройних сил. Не всі розуміють, куди потрібно звертатися для реалізації своїх розробок.
Якщо вирішити всі згадані проблеми, галузь зможе самотужки покривати більшість потреб ЗСУ.
Богдан Мірошниченко, опубліковано у виданні Економічна правда
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
Читайте більше новин по темі:
