Що відомо про сексуальні злочини російських загарбників в Україні та як допомагають жертвам
Через рік активних бойових дій влада України зафіксувала сотні випадків насильства, скоєного щодо жінок, чоловіків, дітей та ЛГБТ-персон. У міру деокупації територій стає відомо про більшу кількість подібних випадків.
Телеканал “ Сьогодення” розповідає, з чим стикаються українки та українці, які пережили сексуалізоване насильство, хто їм допомагає і як влада розслідує подібні випадки.
Попередження: у матеріалі є опис сцен насильства та психологічних травм
Насильство як катування та форма геноциду
Сексуалізоване насильство – один із найтяжчих злочинів, які скоюються під час російсько-української війни. З самого початку повномасштабного вторгнення люди почали розповідати про насильство з боку російських військових та звертатися за допомогою. Через масштаби того, що відбувається у вересні 2022 року, з ініціативи генпрокурора України Андрія Костіна було створено спеціальне Управління для розслідування військових злочинів, пов’язаних із сексуалізованим насильством. Цей підрозділ офісу генпрокурора очолила прокурор Ірина Діденко. Вона розповідає про випадки, коли насильство переживали та кілька людей в одній родині:
“Дуже важко, коли в сім’ї зґвалтували маму та дитину, бо це вже стає сімейною трагедією. З ними окремо працюють дорослий та дитячий психологи, – каже Діденко. – Одну з постраждалих уп’ятьох, шістьох росіяни ґвалтували протягом тридцяти днів. Групове зґвалтування 83-річної жінки, зґвалтування 4-річної дитини, зґвалтування 12-річної з наступною вагітністю. Цих фактів достатньо, щоб шокувати”.
Сексуалізоване насильство, яке люди пережили під час бойових дій, дуже часто набували форми тортур, а також ставали інструментом прояву ненависті, розповідає Діденко.
“Серед постраждалих є відкритий гей. Коли росіяни дізналися про його орієнтацію, то ґвалтували його вісім годин. Наразі його стан вдалося стабілізувати, – розповідає Діденко. – Щодо українців та українок застосовувалися й інші види сексуалізованого насильства, зокрема різноманітні тортури геніталій”.
Дії російської армії також мають ознаки геноциду , говорить голова Асоціації жінок-юристок України “Юрфем” Крістіна Кіт. За її словами, військовослужбовці РФ за допомогою сексуалізованого насильства роблять так, щоб у постраждалих ніколи більше не було дітей, а українці перестали існувати як нація. Правозахисниця вважає, що "потрібно простежити ланцюжок мотивів та дій з боку російських військовослужбовців і постійно акцентувати, що це не просто поодинокий факт зґвалтування чи примусового оголення".
З нею погоджується і віце-президентка громадської організації “Ла Страда – Україна” Катерина Бороздіна. Якщо жінка чи чоловік погодилися на статевий акт або навіть роздягтися у присутності солдатів, то ці дії однаково стосуються сексуалізованого насильства, каже Бороздіна. Мовчазна згода не вважається добровільною, якщо вона під тиском, через загрози і фізичне насильство, доповнює вона.
За даними офісу генпрокурора України, сотні людей пережили сексуалізоване насильство та звернулися до правоохоронних органів, але лише 155 із них погодилися передати справи до суду та свідчити про те, що сталося. Переважна більшість справ, переданих до суду, – про насильство щодо жінок. Також на розгляд направили щонайменше 11 справ про насильство над неповнолітніми.
“Навіть у мирний час людям складно повідомляти про зґвалтування, що казати, якщо злочини чинить ворог під час війни. 155 людей погодилися виходити у кримінальний процес, але постраждалих у рази більше, – каже Діденко. – Зараз із ними працюють психологи та лікарі, щоб допомогти розповісти про ситуацію, яка з ними сталася. Їхні історії – наша зброя. Впевнена, рано чи пізно вони наважаться свідчити”.
За даними офісу генпрокурора, найбільша кількість випадків насильства сталася у Київській та Херсонській областях. Примітно, що у Херсонській області найбільше справ про сексуалізоване насильство щодо чоловіків – з усієї України до суду прокурори передали 38 справ про насильство щодо чоловіків, 37 із яких із Херсонської області.
У цій галузі місцеві жителі продовжують чинити опір російській окупації, а в ході деокупації територій українські військові та правоохоронні органи виявляють тортури . Подібні тортури створювалися і в інших окупованих областях, але справ про сексуалізоване насильство до суду там поки що передали набагато менше. Прокурорка Ірина Діденко пов’язує частину випадків насильства зі спробою натиснути на близьких українських військових та активних учасників спротиву.
“Феесбешники проводять різні тортури над великою кількістю людей, у тому числі з елементами сексуалізованого насильства, – заявляє Діденко. – Якщо чоловік служить у ЗСУ чи працював у правоохоронних органах, то до його родичів приходять насамперед. Маму, дружину чи дочку катують, та був відпускають і просять “передати привіт” сину, чоловікові чи батькові відповідно”.
Точну кількість випадків сексуалізованого насильства, скоєного російськими військовими, складно підрахувати через кілька факторів: воно продовжує відбуватися на окупованих територіях України, деякі люди могли загинути, і оскільки сексуалізоване насильство навіть у мирний час пов’язане з суспільною стигмою, далеко не всі вирішуються на те, щоб розповісти про пережите. Більш повні дані щодо випадків сексуалізованого насильства будуть відомі лише після деокупації всієї території України. Голова Управління для розслідування справ сексуалізованого насильства Ірина Діденко впевнена, що сексуалізоване насильство має настільки масовий характер, бо воно походить із дозволу військового керівництва.
Сором, страх розголосу, страх засудження. Життя після насильства
Після звільнення населених пунктів на місцях починають працювати співробітники Генпрокуратури України разом із психологами та слідчими. Вони спілкуються з постраждалими, допомагають їм отримати допомогу, збирають докази та свідчення. Після розслідування прокурори подають звернення до суду, якщо постраждалі захочуть. Далі їм пропонують евакуюватися до шелтерів на захід України або за кордон, щоб вони оперативно змогли отримати психологічну та медичну допомогу, а також відчути себе у безпеці.
“На звільнену територію приїжджає спеціально обладнаний автомобіль, водій якого залежить від статі постраждалої особи. У цій же машині є і психолог, – розповідає Діденко. – Після огляду та збору доказів люди можуть евакуюватися. Із собою можна забрати навіть домашніх улюбленців”.
Допомога психологів та психіатрів у випадках сексуалізованого насильства критична. За словами Ірини Діденки, стан постраждалих відрізняється – від близького до суїциду до стабільного. Психологи та психіатри спільно його оцінюють та призначають конкретні курси терапії та при необхідності прийому препаратів.
Клінінська психотерапевтка з Угорщини Маріан Зіс займається питаннями травми і так званої травми очікування . Вона розповідає, що сексуалізоване насильство справляє не тільки травму для конкретної людини, а й травму поколінців, яка, з одного боку, може наблизити допомогу, з іншого – знецінити біль кожної окремої людини.
“Те, що вирізняє насильство [під час війни], – колективна природа того, що відбувається. Частково це і добре, і погано. Тому що це не лише травма однієї людини. Що ми чуємо зі свідчень агресорів, що вони не просто ґвалтують конкретну жінку, що вони ґвалтують жінку іншого чоловіка, іншої нації. Вони намагаються принизити іншу націю через тіло жінки. І ті, хто пройшли через ці жахливі події, страждають від цього найбільше. Але [сексуалізоване насильство] – послання всім жінкам та чоловікам [країни], – каже Зісс. – З іншого боку, через те, що це сталося з такою величезною кількістю людей, жінки можуть думати: ну, я ще одна така, як я можу почуватись жахливо та спустошено, коли рівно те саме сталося з сотнями чи тисячами інших. жінок”.
Сексуалізоване насильство, що трапилося в умовах збройного конфлікту, дуже часто стає одним із найбільш травматичних дослідів, розповідає професорка Лілла Харді, психіатрка та голова угорського фонду допомоги тим, хто пережив насильство під час воєн Cordelia.
“Коли це відбувається під час військових дій, травматичний досвід пов’язаний не тільки зі приниженням особистості та переслідуванням, але й з розумінням, що так звані мережі сімейної та соціальної підтримки також перебувають у небезпеці, – каже Харді. – Це [скорочує] надії на повернення до нормального життя, навіть якщо вони виберуться із ситуації [насильства]”.
Президент України Володимир Зеленський у травні 2022 року вніс зміни до Закону про безоплатну правову допомогу. Тепер він поширюється на людей, які не мають документів, що підтверджують громадянство і особу, а також постраждалих від кримінальних правопорушень проти статевої свободи і недоторканності, тортур або жорстокого поводження під час війни або збройного конфлікту.
“Ті, хто пережили сексуалізоване насильство, мають право на консультацію в рамках безкоштовної первинної допомоги та адвоката як вторинну, – розповідає голова Асоціації жінок-юристок України “Юрфем” Крістіна Кіт. – У нас уже працює кілька Центрів допомоги врятованим . На рівні держави обговорюють необхідність та важливість виплатити проміжні “репарації”, компенсації постраждалим від сексуалізованого насильства, пов’язаного із конфліктом”.
Через почуття страху та сорому, побоювання розголосу та засудження, перебування на тимчасово окупованих територіях велика кількість постраждалих не звертається за юридичною допомогою, розповідає Катерина Бороздіна, віце-президентка громадської організації “Ла Страда – Україна”.
Для таких випадків "Ла Страда" з офісом генпрокурора запустили в Telegram анонімний чат-бот для постраждалих від сексуалізованого насильства, пов’язаного з війною. За його допомогою постраждалі можуть розповісти про пережите анонімно та конфіденційно.
У той же час на гарячій лінії будь-хто охочий може отримати психологічну допомогу, юридичну та інформаційну консультації безкоштовно. Навіть за дзвінок не стягується оплата. Запустили лінію підтримки постраждалих від сексуалізованого насильства та співробітниці Асоціації жінок-юристок України “Юрфем” разом із народними депутатами з різних регіонів України.
“Якщо людина не отримує психологічної допомоги, не працює з психотерапевтами, то вона не здатна звернутися до правоохоронних органів та вступати до кримінального процесу, – каже правозахисниця Крістіна Кіт. – Нам дуже важливо, щоби постраждалі давали свідчення. Судово-медична експертиза та докази мають вирішальне значення”.
Хто допомагає тим, хто пережив насильство в Україні та за її межами.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну з країни втекли понад вісім мільйонів людей, понад два мільйони з них перетнули кордон з Угорщиною. До лютого 2023 року близько 35 тисяч українських біженців залишаються зареєстрованими в Угорщині, але, за даними ООН, близько 250 тисяч біженців все ще можуть перебувати всередині країни. У перші дні вторгнення на кордоні з Україною розгорнули пункти прийому біженців, у яких працювали поліція, медики, волонтери та психологи. Правозахисники тоді теж говорили про підвищений ризик торгівлі людьми та насильство щодо тих, хто втік.
Правозахисна НКО Cordelia Foundation майже 30 років допомагає біженцям, які пережили тортури та насильство під час конфліктів. За психологічною допомогою з лютого 2022 року до організації звернулися 737 громадян України, частина з яких пережила сексуалізоване насильство, розповіла Справжньому Часу засновниця Cordelia професорка Лілла Харді.
“Вони часто відчувають тривожність, депресивні стани, занепад сил та мотивації, різні розлади сну з кошмарами, підвищену роздратованість, уникнення та різні інші прояви агресії та відстороненості. Багато хто намагається [впоратися з тим, що сталося], працюючи більше, щоб “не думати про минуле”, інші фокусуються на дітях, інші хочуть виїхати додому і будують плани на краще майбутнє та світ”,—каже вона.
У своїй роботі Cordelia в обов’язковому порядку вдається до послуг інтеркультурних перекладачів, які говорять українською мовою, щоб допомога постраждалим була найбільш ефективною. Перед початком роботи з пацієнтами перекладачі мають пройти спеціальні тренінги.
Ми проводимо базове психологічне навчання для наших перекладачів, перш ніж вони зможуть приєднатися до Cordelia. Після кожного прийому ми аналізуємо ситуацію кожного пацієнта та які техніки перекладачі використовують під час терапії. Ми обговорюємо та виправляємо помилки та проблеми, що виникають. Перекладачі, як і психотерапевти, також беруть участь у груповій супервізії”, – розповідає Харді.
Ще одна організація, яка допомагає тим, хто пережив насильство і в цілому біженцям з України, – Асоціація гіпнотерапевтів Угорщини . У ній працює клінічна психотерапевтка Маріан Зіс. Разом із колегами вони намагаються допомогти не лише дорослим, а й дітям . Вона каже, що дуже важливо для людей, які пережили досвід сексуалізованого насильства, повернути контроль над собою та своїми думками.
“Почуття контролю дуже важливе. У будь-якій ситуації ми можемо знайти щось, над чим людина матиме контроль. І звідти вже вибудовувати комунікацію. Дуже часто в період очікування, проживання та після травми психологічні інтервенції необхідні, навіть якщо вони можуть викликати жах. Наприклад, [через травматичний досвід] побачивши пістолета людина може відчувати страх, навіть якщо цей пістолет існує з метою захисту. Дуже важливо реформувати підхід до речей [які служили джерелом травми], змінювати уявлення про них. Ще один спосіб повернути людині контроль – регулярна комунікація та надання інформації. Ці люди перебувають у постійному очікуванні, цей процес може бути дуже травмуючим, тому що він якраз позбавляє людину відчуття контролю. Важливо промовляти навіть найочевидніші речі, наприклад, якщо ви спізнюєтеся і треба почекати ще якийсь час. Такі маленькі речі говорять про турботу”, – каже Зісс.
Невелика феміністська організація Lygiai з Литви допомагає жінкам, зокрема постраждалим від сексуалізованого насильства, від початку військового вторгнення Росії в Україну. Засновниця та директорка Lygiai Реда Юрелявічюте розповіла Справжньому Часу, що з однодумцями вони організувалися у перші тижні повномасштабного вторгнення. Наразі вони регулярно відправляють в Україну гуманітарну допомогу з антибіотиками, засобами від статевих інфекцій, седативними препаратами, таблетками для переривання вагітності на ранніх стадіях, а також тести на вагітність.
“Вже другого тижня війни нас попросили надіслати тести на вагітність. Ми тоді дуже здивувалися, що сексуалізоване насильство вже почалося – це сталося так швидко. Великі гуманітарні організації на зразок Червоного Хреста тоді надіслали дуже мало тестів на вагітність. Коли ми збирали нашу першу посилку, виявилося, що ми скуповували майже всі таблетки для переривання вагітності в країні. Раніше у Литві просто не було такого запиту на ці препарати”, – розповідає Юрелявічюте.
Свої посилки Lygiai формують, виходячи із запитів партнерських організацій в Україні або людей, які звертаються до них безпосередньо за допомогою. Але більшу частину цих посилок складають засоби особистої гігієни: прокладки, серветки для інтимної гігієни та менструальні чаші.
“Проблеми жінок почали засуватися сильніше, мало хто замислюється про ці питання під час війни. Та й пожертвувати прокладки не так круто, як пожертвувати, наприклад, шолом армії. Під час війни жінки продовжують менструювати. Дуже важливо мати доступ до засобів особистої гігієни, саме так можна запобігти безлічі інфекцій та зберегти здоров’я в суспільстві”, – каже Юрелявічюте.
Lygiai існує на приватні пожертвування. Юрелявічюте каже, що спочатку було важко збирати гроші, але завдяки підтримці місцевих художників їхню роботу почали помічати та перераховувати більше пожертвувань. Тоді волонтерам прийшла ідея зібрати гроші на мобільну гінекологічну станцію.
“Ми зрозуміли, що в нас виявилося набагато більше коштів. Ми захотіли зробити щось більше. Спочатку ми хотіли закупити обладнання для однієї з лікарень, але ж лікарні теж бомбардують. Тоді ми подумали, що потрібне щось мобільне – мобільні гінекологічні лікарні, які можуть переїжджати з місця на місце. Тоді ми ініціювали кампанію зі збирання грошей”, – каже вона.
З початку вторгнення організації пожертвували понад 300 тисяч євро, їх також вистачило на три станції. Машини із необхідним обладнанням закупили в Іспанії. Дві з них передали Україні ще влітку Львівській та Волинській адміністраціям, третю невдовзі мають відправити до Херсона. Тепер на цих станціях працюють українські лікарі та водії.
У самій Литві організація допомагає жінкам, які втекли від війни, включаючи тих, хто пережив сексуалізоване насильство. Lygiai організовує психологічну підтримку для жінок у психотерапевтів, які розмовляють українською мовою.
“Ми не питаємо жінок, чи пережили вони насильство. Для цього людина має тобі довіряти. Наша основна ідея – наблизити ці послуги, чи то психологічна чи медична допомога. Стигма навколо сексуалізованого насильства досі є дуже сильною, особливо в Україні”, – розповідає Юрелявічюте.
Ідентифіковано ще одного російського оккупанта який кілька місяців ґвалтував жінку на Херсонщині, погрожуючи вбити її маленького сина
"Навіть лікарі не завжди союзники". Вагітність та статеві інфекції після сексуалізованого насильства
У перші дні після події критично важливо мати можливість отримати доступ до медикаментів, які допомагають запобігти вагітності або передачі статевих інфекцій, розповідають люди, які працюють із сексуалізованим насильством. Тому багато фондів різної величини як усередині України, так і за її межами регулярно відправляють до країни спеціальні набори.
Наприклад, міжнародна НКО Women Help Women брала участь у зборі коштів на спеціальні набори першої допомоги після пережитого сексуалізованого насильства в кооперації з українсько-ізраїльською НКО Palyanytsya та берлінською благодійною організацією Ukrainian Solidarity Bus . Лише у першій половині 2022 року на ці набори зібрали близько $25 тисяч. В один такий комплект входять медикаменти проти захворювань, що передаються статевим шляхом, тест на вагітність, таблетка екстреної контрацепції та антибіотики. Вони передали до України понад 10 тисяч таких наборів.
Як розповіла справжньому часу глава Women Help Women Кінга Єлінська, важливу частину таких наборів складають пігулки для постконтактної профілактики ВІЛ. "Залежно від виробника набору іноді в них також є спеціальний набір для судмедекспертизи, щоб у жінок також була можливість правильно задокументувати сексуалізоване насильство", - каже Єлінська.
Подібну ініціативу також організували білоруські фемактивістки GIRLS POWER BELARUS спільно із фондом медичної солідарності #BMSF , окремими активістками та білоруським опозиційним фондом солідарності BYSOL. Вони зібрали понад 60 тисяч євро. Як розповіли в BYSOL, на зібрану суму вони закупили потрібні медикаменти і відправили їх профільним організаціям в Україні. Також завдяки партнерам фонду та великому пожертву їм вдалося закупити 500 додаткових наборів допомоги після пережитого сексуалізованого насильства. Їх направили партнерській організації в Україні “Марш жінок”.
Основна проблема для тих, хто втік до Польщі, де перебуває до 1,5 мільйона біженців з України, – майже повна заборона на проведення абортів. Тому більшість людей спирається на допомогу волонтерських організацій, які іноді через переслідування влади змушені працювати анонімно. Одна з них – феміністська мережа Abortion without Borders ("Аборт без кордонів"). До неї входять кілька груп, розкиданих світом. Як розповіли Справжньому Часу в партнерських організаціях Women on Web і Women Help Women, всього за допомогою у перериванні вагітності до них звернулися понад 2 700 втікачів від війни в Україні, проте не всі вони пережили сексуалізоване насильство.
“Люди з України приїжджають до Польщі та потрапляють у глухий кут. У рамках системи охорони здоров’я вони не можуть отримати допомогу у репродуктивних питаннях – на відміну від України, де це є легальним. Ми намагаємося донести, що влада завдає більше шкоди, не дозволяючи робити аборти. На жаль, через це троє людей минулого року померли у лікарнях, де їм мали допомогти. Також був випадок із жінкою з України: її не поінформували, що у плода не сформувалася голова. Вибачте, але неможливо зробити УЗД та не помітити цього. Тому навіть лікарі не завжди союзники, – розповідає голова мережі Abortion without Borders та Women Help Women Кінга Єлінська.
– Ми перебуваємо під постійним тиском антиабортних груп та різних держав. Зараз триває показовий і політичний суд [над нашою колегою Юстиною Видржинською ], так влада хоче покарати всіх активістів. Але ми намагаємося донести, що існують інші стандарти медичних послуг і у нас є суперпроста і дуже безпечна опція – абортивні таблетки. Це нелегально лише тому, що це є політичним питанням контролю над тілом жінок”.
Виконавча директор Women on Web Вонні Ала-Сіуруа розповіла Справжньому Часу, що запити на допомогу у перериванні вагітності почали надходити з першого тижня після повномасштабного вторгнення, але пік звернень припав на період після деокупації Київської області. Тоді їм надходило по п’ять запитів на день.
“Запити почали надходити майже відразу. Ми зрозуміли, що нам потрібно терміново щось із цим зробити. Ми швидко переклали всі ресурси українською, перевели комунікацію поштою, до цього в нас не було опції консультацій українською. Але ми одразу ж вирішили, що якщо люди ідентифікують себе як біженки з України, якщо вони пережили насильство, вони отримають допомогу безкоштовно. Завжди. Нам довелося навіть запускати окрему кампанію, в якій ми чітко це проговорили – через дезінформацію та активність антиабортних активістів на кордонах, куди приїжджали біженки”, – каже Ала-Сіуруа.
Звернення від українок продовжують надходити і сьогодні. Загалом організація надає допомогу 16 мовами, серед них і українською. Після заповнення заявки її розглядає лікар та проводить консультацію. Якщо немає протипоказань, тим, хто звернувся, відправляють таблетки з партнерських аптек.
“Дуже важливо, щоб люди могли відповідати на запитання своєю мовою, тому що вони стосуються здоров’я, – каже Ала-Сіуруа. – Після консультації рецепт вирушає до аптеки. Ми працюємо з мережею міжнародних перевірених аптек, і вже вони потім надсилають пігулки додому до тих, хто попросив допомоги”.
За потреби тим, хто звернувся до однієї з організацій, можуть допомогти організувати візит до лікаря та переривання вагітності в тій країні, де це легально. Одна з таких організацій – Ciocia Basia , що базується у Німеччині. З початку війни вони допомогли не менш як 10 жінкам з України перервати вагітність у лікарів.
“Передусім ми повинні зрозуміти, який термін вагітності, де людина знаходиться, чи є у них страховка та можливість приїхати. Найчастіше тим, хто знаходиться в Польщі, ми пропонуємо замовити таблетки – це найбезпечніший і найлегший спосіб зробити аборт. Якщо це неможливо, то ми організуємо процедуру в Німеччині, найчастіше в Берліні: ми ділимося контактами соцпрацівників (це необхідно для обов’язкової консультації), клінік, організуємо всю логістику (фінанси, проживання, перекладача, дорогу)”, – розповідають у групі.
Тим, хто звертається за допомогою, волонтери також надають контакти психологам та терапевтам. Водночас точно не відомо, скільки жінок, які звернулися до організації, пережили сексуалізоване насильство – волонтери принципово не цікавляться обставинами вагітності та причинами аборту.
“Право на вибір також передбачає право не говорити про те, що не є важливим для процедури. Ми допомагаємо людям отримати доступ до безпечних та легальних абортів, – кажуть представники Ciocia Basia. - Його причина абсолютно неважлива. Іноді люди кажуть, коли вважають за потрібне, тому в деяких випадках ми знаємо, що сталося, але це не повинно впливати на нашу роботу”.
“Намагався зґвалтувати неповнолітню, бив по голові зброєю та душив”. Як судять російських військових
В умовах активних бойових дій дуже важко знайти конкретних винних та притягнути їх до відповідальності, але це можливо. З початку повномасштабного вторгнення українські прокурори змогли ідентифікувати не менше семи російських військових , які, ймовірно, причетні до сексуалізованого насильства над жителями України. Всім їм оголошено підозру. За даними слідчих, цих військових також підозрюють у вбивствах, порушенні звичаїв війни або скоєнні злочинів групою осіб за попередньою змовою.
За весь час українські прокурори винесли два вироки щодо двох російських військових. У листопаді 2022 року Новозаводський районний суд Чернігова заочно засудив Кулієва Р.Р. та Чудіна А. до 12 та 10 років позбавлення волі відповідно за статтею “Порушення законів та звичаїв війни” за неодноразові спроби зґвалтувати неповнолітню та загрози вбивством.
“У березні 2022 року Кулієв Р. Р., перебуваючи в одному із сіл Чернігівської області, неодноразово намагався зґвалтувати неповнолітню місцеву мешканку, бив її по голові зброєю та душив, – розповіли в офісі генпрокурора України. – Крім того, він неодноразово завдавав тілесних ушкоджень її братові і залякував останнього пострілами під ноги”.
Для розслідування сексуалізованого насильства та найбільш ефективного збору доказів українські правозахисники зустрічалися з колегами з Боснії та Герцеговини у жовтні минулого року. За підсумками цієї зустрічі правозахисники центру прав людини ZMINA опублікували рекомендації, вони стосуються і розмов із насильством, і процесуальних нюансів, і обов’язків держав у подібних справах.
“Сексуалізоване насильство під час війни – це порушення прав людини, – каже віце-президентка громадської організації “Ла Страда – Україна” Катерина Бороздіна. – Тому ми з упевненістю можемо говорити про репарації у майбутньому, оскільки такий вид злочинів завдає колосальної шкоди психологічному та фізичному здоров’ю”.
Європейський союз, Великобританія та США також допомагають Україні розслідувати військові злочини, зокрема сексуалізованого характеру, які військовослужбовці РФ вчинили під час вторгнення.
Іноземні партнери Києва у координації з Міжнародним кримінальним судом працюють для створення спеціального трибуналу з переслідування та покарання винних у військових злочинах. Про це наприкінці минулого року заявив найвищий представник Євросоюзу Жозеп Боррель. Про це розповіла генпрокурорка України Ірина Діденко:
“Нещодавно у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі я спілкувалася з представниками правового інституту. Ми прихильники серйозного та стриманого оптимізму, і ми впевнені, що покарати винних цілком реально. Наші колеги та партнери з “Юрфему” допомагають нам писати стратегічні документи, оскільки український досвід є унікальним. Ми напрацьовуємо власні методики, а потім уже інтегруємо та адаптуємо їх до міжнародних реалій”.
З ініціативи офісу генпрокурора створили експертну групу фахівців із питань сексуалізованого насильства, пов’язаного з війною. До неї входять українські та міжнародні експерти. Асоціація жінок-юристок “Юрфем” координує роботу цієї групи з української сторони.
За словами керівниці асоціації Крістіни Кіт, війна перешкоджає збиранню доказів. Проте встановити командирів та конкретних військових можливо навіть у таких умовах. Незважаючи на те, що жодна із сторін досі не оголосила війну, з погляду міжнародного права в Україні це міжнародний збройний конфлікт. Тому всі норми та права міжнародного права в цьому випадку застосовуються.
“У кожного потерпілого – різне розуміння справедливості. Одні хочуть, щоб їхніх кривдників та злочинців заарештували та позбавили волі, – пояснює правозахисниця. – Інші бажають отримати компенсації у вигляді реабілітації чи медичну соціальну допомогу з боку країни. Третім важливо гарантувати неповторення таких злочинів. Гарантію неповторення, одну з форм репарацій, ми можемо забезпечити, коли притягнемо до відповідальності та покараємо винних”.
Автори: Катя Гаценко, Христина Закурдаєва
Джерело: В даний час
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
