Герман Галущенко: бос енергетичної корупції України. Частина 2
У липні 2013-го послуги юриста-атомника знадобилися вже режиму Януковича. Галущенка перевели з Мінфіну знову на «Енергоатом», на звичну роботу, але на вищій посаді виконавчого директора з правового забезпечення. Тобто він міг уже не лише вести справи держкомпанії, а й ухвалювати рішення.
Безпосереднім начальником Галушенка став Микита Костянтинов — ще одна скандальна постать із команди Деркача . У 2006-2007 р.р. Костянтинов обіймав в «Енергоатомі» посаду першого віце-президента (зама Деркача), який займався економічною політикою держкомпанії (тобто всі корупційні схеми). З 2010-го Костянтинов працював у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, очолюючи там із травня 2011 року Департамент стратегічної політики, інвестицій та ядерно-енергетичного комплексу. У червні 2013 року Константинова призначили в.о. президента «Енергоатому», і вже за кілька тижнів він узяв до себе Галущенка. Таким чином, стара команда Деркача знову повернулася на «Енергоатом», тільки її творець цього разу побажав залишитись у Верховній Раді — адже він міг і звідти курирувати дії своїх людей! «Деркач просто історично впливає на „Енергоатом“. У нього там багато людей. І це я точно знаю», — сказав про нього 2021-го року Юрій Вітренко .
Микита Костянтинов
Персона Константинова примітна тим, що 2014-го він не став чекати, доки стане фігурантом корупційного скандалу, і втік до Росії — де був прийнятий з розкритими обіймами і призначений гендиректором «Русатом Енерго Інтернешнл», дочірньою компанією «Росатома». Після цього мало хто сумнівався, що Костянтинов всі ці роки був «російським кротом»! А після того, як у роботі на ФСБ було звинувачено його колишнього шефа Андрія Деркача, виникло логічне припущення, що вся їхня корупційна команда працювала під ковпаком Луб’янки (ще один її член, Олег Боярцев, у березні 2022-го заарештовувався за підозрою у зраді, але «відмазався»). Звідки виникає резонне питання про те, чи не є агентом Кремля та Герман Галущенко? І це не єдина нагода запідозрити нинішнього міністра енергетики у зраді.
Не встиг Галущенко опанувати нову посаду, як очолювана ним юридична служба «Енергоатому» з треком програв арбітражний суд одіозному молдавському олігарху В’ячеславу Платону, який багато років намагався захопити контроль над держкомпанією за допомогою типової боргової схеми. Платон вимагав з «Енергоатому» гроші за поставлене обладнання (що виявилося іржавим і негідним) плюс відсотки за прострочення платежу — 28 мільйонів доларів. Декілька років юристи «Енергоатому» успішно вигравали всі суди, які визнавали вимоги Платона незаконними. Але прийшов Галущенко — і «Енергоатом» відразу програв арбітражний суд у Петербурзі, а держкомпанія відразу ж перерахувала Платону необхідну суму.
В’ячеслав Платон
Тому самому Платону, якого у 2016-му заарештували в Києві та видали владі Молдови, де його засудили до 18 років в’язниці. Так, через кілька років зусиллями кишинівських суддів та нового генпрокурора Молдови його виправдали і відпустили, але Платон одразу втік до Великобританії — оскільки за ним тягнувся довгий шлейф нових кримінальних справ (з 2021-го він у розшуку).
А тепер найцікавіше, і поки що широко не публікувалося: за інформацією джерел , В’ячеслав Платон досі курирує схеми продажу української електроенергії до Молдови через ланцюжок приватних фірм. Пам’ятаєте, як після російських ракетних ударів по українській енергетичній інфраструктурі в Молдові згасало світло? Цей факт красномовно спростовував брехню Міненерго, яке стверджувало, що Україні більше не експортує електроенергію. Що ж, держкомпанії – ні, а ось приватні – так! Відповідно, і прибуток отримували приватні фірми, а за всім цим стоїть міністр енергетик Галущенко — давній приятель Платона.
Адже про те, що на Платоні ніде ставити тавра, знали ще тоді, 2013-го! Українську громадськість було обурено, журналісти писали, що Платон пов’язаний з міністром юстиції Лавриновичем , який нібито тому й відпустило Галущенка в «Енергоатом» — але правоохоронна система епохи Януковича була глуха та сліпа.
Герман Галущенко. Повернення до «Енергоатому»
Втім, генпрокурори та керівники СБУ нової постмайданної влади були анітрохи не кращі. І якщо Костянтинову після другого Майдану довелося нести ноги до Росії, то Галущенко спокійно працював на своїй посаді до квітня 2014-го. Після чого він тихо пішов на постійну роботу у КНУ ім. Шевченка, де ще з 2012 року вважався (за сумісництвом) доцентом кафедри міжнародного приватного права. І не просто вважався, а й отримував непогану за українськими мірками зарплату (за 2019 рік — понад 220 тисяч гривень). Принагідно Галущенко працював із низкою американських юридичних компаній, розробляючи різні позови проти РФ (жоден так і не був виграний у суді). Навряд чи це принесло йому хороший фінансовий дохід, однак він завів собі корисні знайомства серед західних грантодавців та їхніх українських утриманців, що допомогло йому повернутися на службу. Зокрема, як писали ЗМІ, Галущенко потоваришував із майбутнім прем’єром Гончаруком і навіть грав із ним у вихідні у футбол.
Втім, перша спроба була невдалою. 2019-го Галущенко домовився з Тимофієм Міловановим про посаду держсекретаря Мінекономрозвитку. Мілованов не просто лобіював його, він уже представляв Галущенка перед іншими слугами народу як майбутнього держсекретаря. Залишалося лише формальність — пройти конкурс просто тому, що такими були вимоги. Отож Галущенко підвела самовпевненість: уявивши, що все вже вирішено, він взагалі не підготувався до конкурсу, і доцент міжнародного права з ганьбою провалився на першому ж нескладному завданні. Комісії не залишалося нічого іншого, як завалити та інших учасників конкурсу.
Наступного разу Галущенко та його лобісти підготувалися докладніше. Трохи передісторії: за 2019 рік «Енергоатом» отримав рекордний прибуток у 4 мільярди гривень, на що відразу звернули увагу в оточенні Зеленського , вирішивши взяти держкомпанію в «ефективне управління». Для початку звільнивши його президента Юрія Недашковського : той обіймав цю посаду перед і після Деркача (2005-2006 і 2008-2012 р.р.), потім 2014-2019-го. Зважаючи на те, що Галущенко двічі йшов з «Енергоатому», коли туди повертався Недашковський, їхні стосунки якось не складалися! І ось тепер самого Недашковського мало замінити його давній опонент Галущенко. На цьому, зокрема, наполягали і Мілованов, і близький друг Зеленського Сергій Шефір , якого пізніше журналісти звинуватили у змові з Деркачем.
«Вони хотіли знайти людину в „Енергоатом“, яка зіграє роль „весільного генерала“, буде керівником на папері, але робитиме те, що йому сказали. Усі стратегічні рішення фактично ухвалюються російським офіцером КДБ Андрієм Деркачем та проросійським персонажем Сергієм Шефіром, тобто в самому „Енергоатомі“ зараз команда „маріонеток“, лояльна тільки до Росії».
Але знову виникла проблема юридичної формальності. Згідно з указом Міненерго № 456 від 16.07.2013, кандидат на посаду президента «Енергоатому» мав мати вищу інженерну освіту та п’ятирічний досвід керівної роботи у сфері використання ядерної енергії (тобто керувати енергоблоком, станцією тощо). Галущенко ж цим вимогам не відповідав! Тоді розлючений Мілованов, не бажаючи повторити колишнє фіаско, додумався до афери: його Мінекономіки затвердило спрощений варіант вимог кваліфікаційної комісії, написаних саме під Галущенком. Це викликало шквал обурення серед українських атомників, які влаштували справжній бунт. Голова Державної комісії ядерного регулювання Григорій Плачков написав відкритий лист, у якому аргументовано виклав, чому ніколи не видасть ліцензію на роботу такій далекій від атомної енергетики людині, як Галущенко.
Щоб погасити скандал, але все ж таки встромити в «Енергоатом» Галущенка, пішли на наступну хитрість: президентом держкомпанії призначили Петра Котіна — досвідченого ядерника, який керував Запорізькою АЕС. Проте Котін займався лише технічною стороною атомної енергетики, а ось вся економічна частина передавалася до рук Галущенка, призначеного 6 травня 20202 віце-президентом «Енергоатому».
Про те, що сталося далі, ЗМІ розповідали у масштабному журналістському розслідуванні « НАЕК „Енергоатом“: корупція у деталях та персонах ». Причому зазначимо, що зараз в інтернеті можна знайти вже не всі частини цього захоплюючого корупційного роману. Схоже, що команда Галущенка активно захищає за собою інформаційний простір! І не лише в інтернеті: 2021 року з «Енергоатому» спробували звільнити уповноваженого щодо реалізації антикорупційної програми Олега Поліщука, який намагався розкрити схеми аферистів. Тільки його скарга до Національного агентства щодо запобігання корупції запобігла звільненню (а може бути й розправі).
«Чи не з перших днів нова команда влаштувала правовий хаос у компанії. Розпочалися переслідування працівників, які мали свою думку та власні принципи, не боялися та не погоджувалися із незаконними рішеннями керівництва компанії», — розповідав Поліщук.
Він також розповів, що Галущенко так і не склав іспити з радіаційної та ядерної безпеки (точніше, «здав» їх заднім числом), натомість одразу поспішив виписати собі 278 тисяч гривень премії.
Але повірте, це були лише квіточки! Незабаром з’явилася публікація журналістів , які стверджували, що Галущенко влаштував справжнє полювання на співробітників «Енергоатому», котрі ділилися з ними фактами корупційної діяльності. Дійшло до того, що Галущенко звелів встановити спостереження за ними. А керівника «Атомкомплекту» Руслана Жмудського, який намагався протистояти системі «відкатів» для чужих фірм, яка панувала в «Енергоатомі», і «пільг» для фірм Галущенко та його спільників, просто вижили — призначивши на його місце свою людину Олега Яременка.
До речі, про «банду Галущенка». Журналістські розслідування, котрі розкривали корупцію в «Енергоатомі», називали наступних причетних до неї осіб. Це колишній фінансовий директор «Енергоатому» Юхим Важевський на прізвисько «Фіма Порш», який працював там теж за протекцією Мартиненка та Жванії , і досі є «вирішальною» тендерних схем. Це його поплічник та партер за тіньовими схемами Віталій Мірошниченко (він же «Патлатий») зі своїм братом Євгеном (очолював відділ в «Атомкомплексі»). Це директор з персоналу «Енергоатому» Олег Бояринцев, який з 2002 до 2019 року був помічником нардепа Деркача.
Юхим Важевський
Відкати, побори (кожна АЕС мала відправляти Галущенку регулярну «данину») тендерна корупція, яка «розпилює» мільярди гривень. Директор енергетичних програм Центру Разумкова лаконічно описав ще одну схему «Енергоатому» при Галущенку: він продавав і без того найдешевшу електроенергію АЕС за ще більш заниженими цінами підприємствам Ахметова , Коломойського та Пінчука . Населення ж сплачувало останні кровні гривні за дорогу енергію ахметівських ТЕС. Як результат — Ахметов розбагатів ще на кілька мільярдів, збільшили свої капітали Коломойський та Пінчук, натомість «Енергоатом» у 2020 році вийшов у багатомільярдні збитки. Покрити які вирішили ще більшим збільшенням тарифів для населення — і тут гримнув «тарифний майдан», який не на жарт злякав команду Зеленського. Довелося задіяти СБУ і затримувати його призвідників як агентів Кремля. Але ж по суті головний винуватець (і головний агент Кремля) сидів у цей час в «Енергоатомі»!
Міністерський розмах
За такими підсумками роботи керівництво «Енергоатому» слід би розігнати, а то й посадити. Але 2021 року Україна вже щосили мчала у корупційну прірву. Десятки бюджетних мільярдів «розпилювали» на дорожньому проекті «Великого будівництва», до якого влили навіть гроші ковідного фонду, — і все це за схвалення президента. Про корупцію та боротьбу з нею говорили постійно і багато, але чомусь впритул не помічаючи її у себе під носом. І як доказ цієї дивовижної сліпоти, 29 квітня 2001 року Германа Галущенка призначили міністром Енергетики України. Все, що змогли заперечити кілька народних депутатів, — згадати про його зв’язок із Деркачем, який Галущенко відразу з обуренням відкинув. Мовляв, а довести зможете? За призначення Галущенка проголосували 305 народних депутатів: не лише «слуги народу», а й представники «Батьківщини», «За майбутнє», ОПЗЖ, «Довіра» — на які мали вплив Ахметов, Коломойський, Пінчук.
Призначення Галущенка передував запуск т.зв. енергетичного ринку, суть якого зводилася до легалізації фірм-посередників та вільного ціноутворення. Тарифи для споживачів злетіли, а олігархи отримали можливість «каламутити схеми» на практично законних підставах. Тепер уявіть: те, що діялося в «Енергоатомі», відбувалося у всій українській енергетиці. Схеми з вугіллям, незліченні схеми з газом, схеми на рівні ГМ «Енергоринок» та обленерго, експорт та імпорт електроенергії — і всім цим займалися десятки кланів та груп впливу. Завданням Галущенка стало координувати все це на користь найбільших гравців — але головне слово залишалося за Банковою та Кабміном. Бо навіть якщо там просто заплющували на всі очі, то це вже участь у корупції!
На перерахування всіх фактів корупції в українській енергетиці за останній рік пішло чимало місця та часу. Причому влада їх не бачить, а «патріоти» кричать, що боротьбу з корупцією взагалі потрібно припинити до перемоги. Але можливо, що подібний патріотизм є лише прикриттям для негідників, які використовують війну для створення нових схем збагачення.
Цікаво, що перший заступник Юрій Власенко вже став фігурантом порушеної ГБР кримінальної справи за фактом продажу групі «Приват» великих обсягів зрідженого газу за заниженою ціною. Держава зазнала збитків у сотні мільйонів гривень — Галущенко лише пробурчав, що якісь злі сили хочуть дискредитувати Міненерго. До речі, цікава деталь до портрета Галущенка: у 2018 році у його будинку (310 кв. м.) за борги відключили газ. І ось доцент міжнародного права не вигадав нічого кращого, ніж плюнути на закон, зірвати пломбу та самопідключитись знову! До осені 2021-го вже міністр Галущенко, який володіє також трьома квартирами в Києві і має багатомільйонний річний дохід, борг за газ зріс до 76 тисяч гривень. Але навіть судове рішення не змусило його заплатити за рахунками — а там прийшла війна і, як кажуть, багато списала. Тепер ви розумієте, хто керує українською енергетикою?
Михайло Шполянський, Skelet.Info
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
