“Ритуали провини та ганьби”: російські силовики застосовують новий вид знущання із затриманих
Після початку повномасштабної війни Росії проти України силовики у Федерації знаходять все нові покарання для інакомислячих. Штрафи, кримінальні терміни і публічні приниження людей, інформує uatv.ua.
У квітні 2022 року 18-річний студент Михайло Сухоручкін написав антивоєнне гасло на військовому меморіалі в Калінінграді. Михайла звинуватили у вандалізмі і змусили покаятися на відео, інакше погрожували “зламати пальці молотком”. Після запису ролика хлопця відпустили додому. Однак з умовою, що наступного дня він має прийти за повісткою. Розуміючи, чим це може обернутися, молодий чоловік того ж дня втік із міста. Без паспорта, пішки він дістався до Польщі і попросив політичного притулку. Те, що сталося з Михайлом Сухоручкіним, у соціальній антропології називають “ритуалом провини і ганьби”.
“(За кадром: чому ти це зробив?) Я зробив це тому, що я маю… Тому що ідіот. Тому що я маю маленьку кількість життєвого досвіду”, — з публічного відеовибачення Сухоручкіна, записаного російськими силовиками.
“Була класична тоталітарна система — сталінська. Сучасні інформаційні автократії працюють не так. Їхнє завдання не по-тихому знищити великі групи людей, як це робив товариш Сталін. Їхнє завдання — налякати інших, щоб сиділи тихо”, — наголосила антропологиня Олександра Архипова.
У “ритуалу провини і ганьби” є два основні завдання. Перше — принизити людину, друге — послати сигнал суспільству, мовляв, дивіться, вам так само буде. За останні роки просити вибачення на камеру російські силовики змушували за участь у протестних мітингах, за корупцію, поширення фейків про COVID-19 і навіть за жарти.
“Силовики виконують основну функцію на кшталт залякування і ще це дешевий дофамін для них самих. Показати, ось зараз ми їм покажемо. Не тільки посадимо, змусимо страждати, а ще й змусимо на камеру принизитися. Плюс це додаткова функція: багато людей, які це бачать, вони не хочуть проходити через те ж саме, тому краще зайвий раз промовчати. Вони вважають, що так виховують людей. І, власне, до певної міри це, на жаль, працює”, — пояснив російський опозиційний політик Олександр Соловйов.
Вибачення на камеру — це тортури, які дуже популярні у Федерації. У Росії його пов’язують насамперед із Чечнею.
Першою стала резонансна історія, що сталася зі співробітницею реабілітаційного центру Айшат Інаєвою в грудні 2015 року. Жінка поскаржилася на “показуху” Кадирова і бідність чеченців. У підсумку її викликали на особисту зустріч із главою Республіки Кадировим і чеченськими чиновниками і примусили в прямому ефірі відмовитися від своїх слів. Пізніше публічні вибачення увійшли в моду. Каялися перед Кадировим і прості громадяни, і високопоставлені чиновники.
Особливої популярності набули примусові публічні покаяння з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Незгодних із позицією Кремля примушують не тільки платити штрафи, а й публічно принижуватися. Так, у Москві поліція навідалася в антивоєнний бар і змусила команду закладу та відвідувачів співати пісню “Березы” гурту “Любэ”. Співати довелося під загрозою застосування електрошокера.
“У силовиків взагалі не завжди є підстави для затримання, щоб посадити. Якщо потрібно створити підстави, вони завжди створять. Але в більшості випадків це форма знущання і небажання працювати з якимись паперами. Але бажання вимістити свою злість”, — зазначив Соловйов.
Така поведінка — це примітивна демонстрація сили і влади, кажуть експерти. А в сучасній Росії ще й репресивний елемент. Головна мета якого зламати людину психологічно, змусити забути про гідність, а отже, відучити мислити самостійно і відстоювати свої переконання. І, звичайно, залякати інших.
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
