Міжсобійчик Клюєвих на «Укрграфіті»
Так, звісно, у лютому Зеленський своїм указом позбавив Клюєва громадянства України. Трохи пізніше голова СБУ Василь Малюк із металом у голосі переконував, що колишні українські політики, які зараз ховаються в Москві, не уникнуть відповідальності : «Політичний офіс» Сівковича-Клюєва — справжня кротоферма, яка допомагала РФ вести розвідувально-підривну діяльність проти України. Гніздо зрадників, яке безпосередньо співпрацює із ФСБ».
Зрештою, у травні Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування у справі Клюєва про заволодіння та розтрату 195 млн гривень бюджетних коштів.
Але при цьому залишки бізнес-імперії Клюєвих в Україні, які на відміну від того ж АЗОЦМ не торкнулися війни, почуваються досить непогано. Тим більше, що на сьогоднішній день Клюєв знаходиться лише у списку санкцій США (з 2015 року).
Очевидно, що Україна не має жодних питань до персонажа, який збирався в маріонетковому уряді Євгена Мураєва обійняти традиційну для себе посаду першого віце-прем’єра, головного «вирішили» з економічних питань. До того ж, якщо вірити заявам іншого «донецького» Сергія Тарути у розмові з колишнім послом США в Україні Вільямом Тейлором, Клюєв ще з «нульових» є бізнес-партнером Януковича. Тобто підстав для переслідування Андрія Петровича в сучасній Україні достатньо. А вмикаєш — не працює.
Візьмемо, мабуть, найбільш видимий бізнес-актив Клюєва в сучасній Україні — запорізький «Укрграфіт».
Це провідний виробник в Україні графітованих електродів для електросталеплавильних, руднотермічних та інших видів електропечей.
Внаслідок приватизації це підприємство (раніше — Дніпровський електродний завод) опинився у власності його генерального директора Бориса Петрова. Після того, як той пішов у політику, ставши спочатку народним депутатом від Партії регіонів, а потім і головою Запорізької облдержадміністрації, контрольний пакет заводу був проданий його старому знайомому Андрію Клюєву.
Природно, що після революції Гідності та втечі Клюєва за кордон «Укрграфіт» як міг відбудовувався від свого власника. У 2019 році Петров влаштував перфоманс із нібито викупом акцій у міноритаріїв. В результаті замість Intergraphite Holdings Company Limited і 3 естонських офшорів (Geneses Invest, OU Talienthal і Osauhing Reetvex) тепер у реєстрі значаться той же Intergraphite з Багамських островів плюс кіпрська C6 Safe Group Limited. Офіційно основним бенефіціаром «Укрграфіту» у реєстрах наразі вважається Петров.
Проте з огляду на офшорних власників перевірити цей факт реально неможливо. Навіть якщо Петров справді назад викупив контрольний пакет у Клюєва, то таким чином він профінансував підсанкційного політика, який на ці гроші організовував у Москві на пару із екс-заступником секретаря РНБО Володимиром Сівковичем «політичний офіс» по Україні.
Втім, більшість вітчизняних ЗМІ стверджує, що насправді реальний власник «Укрграфіту» не змінився і це, як і раніше, Клюєв. Про це побічно говорить про відсутність значних кадрових перестановок на підприємстві після зміни власника.
До того ж, останні 4 роки в реєстрі «Укрграфіту» спостерігалася нездорова чехарда. Спочатку контрольний пакет підприємства у реєстрах записали на молодшого бізнес-партнера Петрова Ігоря Якуба, але потім його таки переписали на самого Петрова. Тільки в грудні 2022 року той нарешті увійшов до спостережної ради «Укрграфіту», щоб краще замаскувати присутність на заводі Клюєвих.
Але реєстр реєстром, а прибуток за розкладом. За 2022 рік «Укрграфіт» приніс своїм власникам-«регіоналам» 178,5 млн. гривень, а в першому кварталі цього року — вже 70,7 млн. гривень. Достатній фінансовий потік, щоби будувати плани помсти Україні.
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
