Ви воюйте, а ми будемо красти. Як під час війни компанії-кидали обкрадають ЗСУ
Початок літа 2022 року увійшов до історії українського волонтерського руху. 22 червня Сергій Притула разом з Ігорем Лаченом оголосили про збір неймовірної суми: 500 мільйонів гривень – для покупки трьох ударних безпілотників "Байрактар".
Замість 500 мільйонів за 7 днів українці скинули волонтерам 600 мільйонів лише за 3 дні. Цей збір став реально всенародним, про нього писали провідні ЗМІ, його обговорювали у соцмережах та на вулицях. Це була справжня медійна подія.
Але майже водночас відбувалися десятки інших історій, про які мало хто знає. Вони також пов’язані з постачанням зброї для ЗСУ, і в них також фігурували величезні суми. Ось тільки йшлося не про великі збори, а про велике пограбування.
Навесні-влітку 2022-го Міноборони уклало контракти з кількома імпортерами зброї, зробило стовідсоткові передоплати і – вже майже рік чекає на свої снаряди та техніку.
Українській правді давно були відомі кілька таких історій, що кричать, коли імпортери виводили гроші з повної передоплати від МОУ з країни і нічого не постачали. Але важко було почати говорити про них у розпал війни.
Однак проблема з махінаціями імпортерів виявилася настільки важкою, що Міноборони, схоже, вичерпало непублічні важелі впливу і перейшло до відкритих судових позовів по найбільш кричучих кейсах і компаніях.
Українська правда проаналізувала, на кого із продавців зброї відомство Олексія Резнікова пішло судом, а також спробувала з’ясувати, кого у МОУ поки що забули.
Кому війна, а кому... Звідки взялися мільярдні борги перед МО
Початок російського вторгнення наприкінці лютого 2022 року повністю змінив життя української оборонки. Збройні сили потребували всього, відразу й необмежених кількостей. Українська оборонка, яка всю свою історію працювала виключно на експорт, мала швидко перебудуватися. Йшлося про дні і години.
Саме у перші дні всіх спецекспортерів Укроборонпрому підпорядкували безпосередньо Міноборони та переключили з експорту на імпорт усього озброєння в Україну. Таких державних компаній лише три: колишній монополіст "Укрспецекспорт", його дочірня спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" та державний "Спецтехноекспорт".
У березні 2022 року, коли російська армія намагалася взяти Київ та інші великі українські міста, згадані компанії отримали повний карт-бланш на пошук та постачання для ЗСУ необхідної зброї та запасів.
У багатьох випадках менеджери згаданих компаній у найстрашніші для країни дні все одно думали більше про власну вигоду, ніж про відповідальність.
Влітку 2022 року в інтерв’ю УП міністр оборони скаржився, що спецімпортери, ганяючись за контрактами, часто конкурували між собою та завищували ціни. Іноді вони ледь не зривали домовленості про постачання зброї, досягнуті президентом Зеленським із його європейськими колегами.
Про масштаби таких дій поки що публічно не було відомо. Українська правда від співрозмовників на ринку зброї наприкінці минулого року чула досить жахливі цифри. Йшлося про десятки мільярдів гривень невиконання поставок за укладеними у перші місяці повномасштабної війни контрактами.
У жовтні 2022 р. за наказом Резнікова було створено спеціальну Комісію з розгляду питань погашення простроченої дебіторської заборгованості.
Опосередковано загальний розмір проблем МО можна було оцінити за рівнем дебіторки на кінець 2022 року. А вона обчислювалася десятками мільярдів гривень. Це навіть спричинило відчутну напругу між Мінфіном та Міноборони: МОУ просило гроші, а у Марченка радили повернути в країну виведені імпортерами гроші.
За даними УП, наприкінці минулого року провели великий аудит виконання контрактів МО з постачальниками. Його результати, м’яко кажучи, були разючими. Особливо щодо контрактів спецімпортерів зброї.
Початок 2023 року приніс Міноборони гучний скандал про так звані " яйця по 17 гривень ".
Він обіймав посади декільком відповідальним людям у МОУ. Але, як розповідають співрозмовники УП у Кабміні і серед причетних до постачання ЗСУ структур, головним наслідком скандалу стало ухиляння від будь-яких сумнівних умов під час укладання контрактів.
Рєзніков своїм рішенням створив громадський антикоррад при МО. Тепер на обговоренні тендерів профільні заступники міністра іноді навіть лякають нею "особливо завзятих" постачальників.
Але багатомільярдний тягар старих прострочених контрактів і далі тиснув на роботу Міноборони.
Навесні 2023 року відомство Резнікова розпочало масований юридичний наступ на підпорядковані собі ж державні компанії, які отримали від МОУ мільярди гривень передоплати навесні 2022 року, але досі не здійснили постачання продукції.
Всіх судити: найбільші позови Міноборони
Станом на 23 травня УП вдалося знайти у судовому реєстрі щонайменше 30 позовів Міноборони до 4 державних підприємств, які займаються збройними закупівлями. Йдеться про “Спецтехноекспорт” та “Укрспецекспорт” – у 12 судових справах, компанії “Прогрес” – 4 справи, а також знову Агентство оборонних закупівель – 2 справи.
Загальна сума позовів щодо прострочених контрактів, які "засвітили" у реєстрі - 8,9 мільярда гривень. Для порівняння – стільки ж фонд "Повернися живим" (близько 6,6 мільярда) та Фонд Порошенка (понад 2 мільярди) зібрали разом за 9 років війни, починаючи з 2014-го.
У відповідь на запит Міноборони підтвердило підрахунки УП щодо кількості та загальної вартості позовів.
МОУ додало, що працює над "мінімізацією можливих внутрішніх ризиків, які можуть призвести до невиконання контрактів державними підприємствами", а якщо такі випадки трапляються, то проводить службові розслідування.
Ці 8,9 мільярда входять як отримані постачальниками передоплати, так і штрафи і пені за прострочене виконання контрактів. Але, за даними УП, подані позови покривають лише частину прострочених угод.
Більшість договорів, за які судиться військове відомство, було підписано у березні-квітні 2022 року, деякі – влітку і навіть восени, коли департамент закупівель у МОУ вже очолив Олександр Лієв (спочатку в тексті було допущено неточність часу призначення Лієва – УП).
У позовах Міноборони вимагає стягнути зі своїх імпортерів суми, які вона сплатила авансом. І ці суми вражають.
Так, наприклад, у травні 2022-го лише за одним контрактом "Прогрес" отримав від держави одразу 1,3 мільярда гривень.
Як вдалося з’ясувати УП, йдеться про контракт на постачання 122-мм пострілів у РСЗВ "Град".
І незважаючи на те, що договір не був виконаний, пізніше цій компанії знову перераховували гроші вперед.
Загалом у "Прогресі" через суд вже намагаються стягнути 2,6 мільярда. Ще один позов, за даними УП, стосується постачання в Україну уживаних американських військових автомобілів HMMWV (Хамві), які повинні були поставлятися більш ніж за 300 тисяч доларів за штуку.
"Прогрес" уже відомий читачам УП: в одного з його керівників, Олександра Миронюка під час обшуку у справі про постачання бронежилетів у дивані знайшли 17 мільйонів 78 тисяч гривень, 400 тисяч доларів та 100 тисяч євро.
Миронюк приніс до суду "заяву" від 86-річної мешканки Харкова Елеонори Думіньш про те, що це позичила йому вилучені гроші. Маючи це, а також те, що слідство не поспішало висувати Миронюку офіційні підозри, восени 2022 року суд наказав повернути йому кошти.
Чоловік місяцями боровся за те, щоби забрати свої мільйони. Але, за дивним збігом обставин, зміг повернути їх буквально напередодні виходу статті про ці гроші на "Українській правді" - 24 січня. Через 6 днів після матеріалу та розголосу кошти знову заарештували .
Із судових рішень також стало відомо, що поліція розпочала розслідування Миронюка про підробку документів. Яких саме – не уточнюється. Однак зазначено, що метою підробки було відмивання злочинних засобів. Ідеться про «позику» від Думіньша, яка явно має ознаки фіктивності.
Слідство встановило, що вилучені у ексчиновника кошти знімали у різних банках, у різних містах України та у різні дати. Це відбувалося з травня по серпень 2022 року, тоді як "позика" датована щонайменше на 4 місяці раніше – січнем.
Частину готівки зняли у банку, клієнтами якого не були ні Миронюк, ні його "спонсорка" Елеонора Думіньш. На їхні рахунки не надходили інші кошти, крім зарплати та пенсії. Як переконують співрозмовники УП, причетні до торгівлі зброєю, саме Миронюк, який колись відповідав за закупівлю у МОУ, стоїть за скандальними простроченими договорами "Прогресу".
Проте вже подані позови до МОУ стосуються лише незначної частини прострочених угод Прогресу. За даними УП, загальний обсяг боргів фірми обчислюється кількома мільярдами гривень.
Ще близько трьох мільярдів Міноборони вибити назад у маловідомої польської компанії Alfa Sp.Z. Остання, за деякими ознаками, також може бути пов’язана зі згаданим керівником Прогресу.
Інший підрядник, проти якого подало позови МОУ – "Укрспецекспорт". Його представники в публічних слуханнях зізналися , що 90% передоплати за одним із договорів перевели чеській збройовій фірмі Pamco, а тому не можуть повернути 277,4 мільйона гривень.
При цьому Укрспецекспорт вмовив суд суттєво зменшити суму штрафу за прострочений договір. Оскільки те, що з вини фірми українське військо не отримало у критичні місяці потрібну зброю, суд не зміг порахувати як "збитки Міноборони".
Тому Господарський суд Києва вибачив експортеру 80% штрафу, зменшивши його з 80 до 16 мільйонів.
Наразі позови до "Укрспецекспорту" сумарно досягають 1,9 мільярда гривень.
Ще один імпортер, спецтехнекспорт, отримав позовів на повернення 4,3 мільярда гривень.
В одній із справ на 980,4 мільйона компанія навіть намагалася залучити стороною справи Головне управління розвідки. Що саме хотіли отримати від відомства Кирила Буданова – невідомо. Проте, наскільки відомо УП, СТЕ зараз сконцентровано саме на постачаннях ГУРу.
Найменше даних у публічному реєстрі про позови до нового Агентства оборонних закупівель, яке у серпні минулого року було створено, щоб, зокрема, втихомирити апетити спецімпортерів. Керує нею давній партнер глави Офісу президента Андрія Єрмака Денис Шарапов.
УП вдалося відшукати лише дві справи на 131,5 мільйона гривень. Одна з них із грифом "таємно".
Тільки у двох справах суд встиг винести рішення , зобов’язавши повернути державі кошти. З "Укрспецекспортом" - на 293,4 мільйона гривень, та зі "Спецтехноекспортом" - на 121,97 мільйона .
Багато позовів суд спочатку повертав через помилки в оформленні . Причому у кількох випадках, поки МОУ виправляло ці помилки, контрактери встигали повернути кошти . І тоді справу у суді просто закривали.
Однак такі "мирні" рішення відбулися лише чотири рази, найбільша сума – 1,7 мільйона гривень.
Більшість позовів Міноборони досі залишаються на розгляді.
Найбільшим питанням у судовій кампанії Міноборони проти спецімпортерів залишається те, де ці постачальники ухвалять мільярди гривень, виведених на іноземні фірми? І чи могли такі великі угоди часом із завищеними цінами обійтися без "старих добрих" відкатів? Як їх повертати?
Те, що всім відомі персонажі, які керують спецімпортерами та стоять за скандальними угодами, досі банально не допитані та не фігурують у кримінальних справах, дуже насторожує. І породжує масу сумнівів та питань.
Головне з яких – як справді досягти справедливості, щоб спроба виправити помилки перших тижнів війни не завершилася банальним банкрутством імпортерів. Адже мова не просто про гроші держави, а про її здатність захистити себе та вижити.
Автори: Роман Романюк, Соня Лукашова
Джерело:
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
Читайте більше новин по темі:
