Як Молдова пориваэ з фашистською Росією
Молдова згорнула контакти з Росією, жорстко критикує Кремль, виходить із СНД та зачищає свій інформаційний та політичний простір від російського впливу. Лише півтора роки тому здавалося, що сторони, навпаки, рухаються до більш конструктивного діалогу. Але повномасштабне російське вторгнення в Україну призвело до того, що з усіх пострадянських країн, які не входять до Євросоюзу, у Молдови сьогодні, мабуть, найгірші відносини з Росією. Зрозуміло, після самої України.
Відлуння війни
«Для мене Росія – це війна. Держава, яка не цінує своїх людей, де людське життя нічого не варте. Це країна, де якщо ти критикуєш главу держави, тебе заарештують за п’ять хвилин», — сказала в одному з нещодавніх інтерв’ю президентка Майя Санду. У ньому вона заявила, що Молдова більше не прийматиме саміти СНД.
Ще в одному інтерв’ю Санду пообіцяла, що російського лідера Володимира Путіна заарештують, якщо він опиниться на молдавській території. Зрозуміло, що уявити візит Путіна до Кишинева зараз неможливо. Але публічна готовність виконати зобов’язання перед Міжнародним кримінальним судом, який видав ордер на арешт президента Росії, — це яскрава демонстрація позиції нинішньої молдавської влади.
Слова "Росія", "війна", "агресор" - в одній зв’язці - звучать майже в кожному публічному виступі молдавського лідера. Україні – повна підтримка, Росії – тотальне засудження.
Війна Росії з Україною дуже змінила молдавську владу. Кишинів і до російського вторгнення не набивався в друзі Москви і швидше застерігав її, ніж шукав точки зближення. І все-таки перед війною лінія поведінки молдавської влади та риторика Кишинева були зовсім іншими.
Коли Майя Санду, нинішній президент Молдови, тільки йшла до посади глави держави, вона до міліметра вивіряла свої кроки. У президентську передвиборчу кампанію 2020 року Санду вступила з об’єднавчою повісткою, яка мала допомогти їй зібрати максимальний урожай голосів з різних ділянок молдавського політичного поля, все ще розділеного на умовно проросійську та прозахідну частини. Її ключові обіцянки стосувалися не зовнішньої політики, що поляризує, а близької всім боротьби з корупцією і бідністю.
Геополітичні питання Санду намагалася не випинати. Вона обіцяла наблизити Молдову до Євросоюзу, але також налагодити добрі відносини зі США, Росією, Україною, Румунією. Такий підхід допоміг їй виграти вибори у проросійського політика Ігоря Додона.
Успіх був розвинений у 2021 році на парламентських виборах. Створена Санду партія «Дія та солідарність» скопіювала підхід своєї засновниці та отримала більшість місць у парламенті, а також можливість одноосібно формувати уряд.
Коли почалася війна, Кишинів деякий час вичікував. Тоді, на відміну від сьогоднішнього дня, не було очевидно, що Україна наполегливо протистоятиме російському вторгненню. Сценарій, за якого Росія зможе дійти до невизнаного Придністров’я, що межує з Одеською областю, здавався цілком ймовірним і не обіцяв Молдові нічого доброго.
Військові успіхи Москви могли відкрити шлях до двох можливих сценаріїв, які були для Кишинева один гірший за інший. Перший — приєднання Придністров’я до умовної народної республіки чи навіть Росії. Другий — потужний тиск на Кишинів аж до зміни влади, щоб змусити його возз’єднатися із Придністров’ям на російських умовах. Возз’єднання супроводжувалося б такими змінами в молдавській конституції, які б міцно пристебнули країну до сфери впливу Росії.
Тут погодився б план 2003 року під назвою «Меморандум про основні принципи державного устрою об’єднаної держави», більш відомий на прізвище одного з його співавторів, заступник голови Адміністрації президента Росії Дмитра Козака.
Серед іншого документ передбачав збереження російської військової присутності, федералізацію Молдови (Придністров’я та Гагаузія стали б автономними суб’єктами федерації), нейтралітет країни, її демілітаризацію, а також надання російській мові статусу державної. Підписання меморандуму Молдовою та Придністров’ям у присутності Путіна було зірвано у листопаді 2003 року, але відбитий у ньому підхід Москви до регіону з того часу не змінився.
Намагатися докладніше моделювати ці сценарії немає сенсу, оскільки давно зрозуміло, що війна йде не за планом Кремля і вже прийшла не так у Молдову, як на територію самої Росії. І в міру того, як російські проблеми на фронті ставали все більш очевидними, позиція Кишинева щодо Москви послідовно посилювалася.
Якщо на початку війни Молдова наголошувала, що за конституцією вона є нейтральною країною, а тому не приєднується до європейських санкцій, то тепер переглянула позицію. З 38 санкційних режимів, що діють в Євросоюзі, Молдова за останні кілька місяців приєдналася вже до 22, у тому числі й тим, що стосуються Росії, і розглядає можливість підтримати і ті, що залишилися. Для порівняння: на пострадянському просторі навіть Грузія, яка теж прагне до ЄС, не стала вводити санкції проти Росії.
Також Молдова наразі масово відмовляє громадянам Росії у в’їзді до країни. Нещодавно прем’єр Дорін Речан повідомив, що за рік відмову отримали майже вісім тисяч людей, з яких понад три тисячі — росіяни.
Вікно в Європу
Влітку 2021 року Молдова разом з Україною набула офіційного статусу країни-кандидата в ЄС. Тепер мета молдавської влади в тому, щоб уже цього року перейти до наступного етапу — розпочати переговори щодо вступу до ЄС. Брюссель ухвалить рішення про це восени, після того, як Єврокомісія подасть звіт про виконання країнами-кандидатами рекомендацій ЄС.
У разі Молдови йдеться про реформування юстиції та боротьбу з корупцією, деолігархізацію, усунення недоліків у виборчому законодавстві, підвищення ефективності держуправління тощо. Якщо наприкінці року Європейська рада визнає роботу за перерахованими напрямками задовільною, лідери ЄС можуть погодитись розпочати переговори про вступ.
Санду заявляє, що Молдова має вступити до ЄС до 2030 року. 21 травня вона зібрала у Кишиневі багатотисячний мітинг «Європейська Молдова». За оцінками влади, у ньому взяли участь понад 80 тисяч людей. Опозиція стверджувала, що було у рази менше. Але хоч би хто казав, на центральній площі Кишинева того дня зібралося набагато більше людей, ніж на свої акції виводили опозиційні політики.
На мітингу ухвалили резолюцію, перший пункт якої пропонує закріпити курс на вступ до ЄС до конституції країни. Роль Санду в цьому процесі є ключовою. Вона активно лобіює якнайшвидший запуск переговорів у спілкуванні з європейськими лідерами та тисне на власний уряд, щоб брюссельські рекомендації виконувались. У ЄС молдавський президент на доброму рахунку: не причетна до корупційних скандалів, орієнтована на Захід, займає чітку позицію щодо російсько-української війни, бореться з російською пропагандою.
У Молдові більше не транслюються новинні та аналітичні програми російських держЗМІ. Мовлення шести молдавських телеканалів, які ретранслювали контент із Росії, призупинено рішенням Ради з телебачення та радіо з показовим формулюванням: за мовчання. Мається на увазі, що на цих телеканалах, афілійованих із опозиційними молдавськими політиками, не засуджувалась війна Росії з Україною. Найближчим часом у республіці з’явиться національний центр інформаційного захисту та боротьби із пропагандою PATRIOT — зрозуміло, з чиєю.
Зрештою, Кишинів почав розривати угоди, укладені за час його участі в СНД, та розпочав процедуру виходу з Міжпарламентської асамблеї цього об’єднання.
Не дивно, що Брюссель йде назустріч Санду у багатьох питаннях. Молдова отримує із різних європейських фондів сотні мільйонів євро. Серед іншого ця допомога була спрямована на закупівлю дорогого на той час природного газу, а також компенсації населенню витрат на оплату рахунків за паливо, що зросли.
Ще один показник ставлення до молдавського лідера та Молдови загалом — саміт Європейського політичного співтовариства за участю 50 глав держав та урядів, який пройшов 1 червня під Кишиневом, за кілька десятків кілометрів від кордону України. Молдова ще ніколи не проводила зустрічі такого масштабу.
На саміті високий представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель пообіцяв, що придністровський конфлікт не завадить Молдові вступити до ЄС, і навів приклад Кіпру.
У приватних розмовах молдавські чиновники визнають, що поточний рік є ідеальним вікном можливостей для того, щоб переконати Брюссель розпочати з Молдовою переговори про вступ. Тому що наступний рік буде передвиборчим і в Молдові, де обиратимуть президента, і в ЄС, де зміниться керівництво. Яким воно буде і як буде налаштоване щодо Молдови — невідомо.
Санду вже оголосила, що піде на другий термін. Нині її рейтинг хоч і залишається найвищим серед молдавських політиків, який сильно просів через масу соціально-економічних проблем, викликаних війною та зростанням цін на газ. Однак, якщо вона зможе записати собі в актив початок переговорів про вступ до ЄС, то це різко підвищить її шанси на перемогу — за останній рік підтримка євроінтеграції стала в молдавському суспільстві практичним національним консенсусом. Також початок переговорів ще сильніший, можливо, незворотний, прив’яже Молдову до ЄС, висмикнувши зі сфери впливу Москви.
Росія намагається цього не допустити, але не надто успішно. Її партнери в цьому — політики, яких заведено називати лівими: екс-президент Молдови, один із лідерів Партії соціалістів Ігор Додон та лідер партії «Шор» бізнесмен-втікач Ілан Шор. Останній живе у Тель-Авіві, але віддаленість від Кишинева не заважає йому організовувати протести там та в інших молдавських містах. Він регулярно каже, що Молдова стала колонією Заходу, Санду — брюссельсько-вашингтонська маріонетка, а з Росією треба дружити, щоб мати дешевий газ.
Соціалісти та Шор поки що зберігають достатню підтримку, щоб їхні партії подолали прохідний поріг до парламенту. Але їхні довгострокові перспективи мають туманний вигляд. Крім проєвропейського зсуву симпатій у молдавському суспільстві, у Конституційному суді на розгляді перебуває запит Мін’юсту про оголошення партії «Шор» поза законом та заборону її діяльності.
Ще важливіше те, що їхня активність і зв’язки з Москвою стурбовані в Брюсселі. Нещодавно ЄС запровадив санкції проти Шора, його правої руки в партії Марини Таубер та ще кількох молдавських політиків із формулюванням «за дестабілізуючі дії проти Молдови». Якщо список санкцій існує, його можна розширювати. А далі ризик втратити активи в ЄС і навіть втратити можливість туди в’їжджати може підштовхнути проросійських політиків Молдови ще раз задуматися про вектор їхньої геополітичної лояльності та політичних поглядів.
Володимир Соловйов, опубліковано у виданні Carnegie Politika
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
