Як чоловіки нелегально тікають з України до Румунії
З деякими з них у Румунії зустрівся кореспондент ВВС. За підсумками його зустрічей видання опублікувало великий матеріал про ухилистів.
"Тиса виявилася дрібнішою, ніж я очікував, всього по груди, так що плисти не довелося, я просто перейшов річку вбрід", - сказав один із співрозмовників журналіста Георгій.
Коли він дістався румунського берега, його помітив український патруль.
"Спочатку я почув постріли, а потім лайку, але я не злякався. Якщо ти був на фронті, то знаєш різницю між кулями, випущеними в повітря, і кулями, випущеними в тебе", - додав він.
Георгію як дезертиру загрожує 10 років ув’язнення у разі, якщо його зловлять. Це не його справжнє ім’я. Імена українців у цьому матеріалі було змінено, щоб не розкривати особи цих людей.
Чоловікові довелося повоювати. Перша ніч у березні минулого року, проведена Георгієм в окопах, виявилася для нього найстрашнішою.
"У нас було 27 убитих та 57 поранених", - згадує чоловік.
Він перегортає в телефоні фотографії своїх колишніх товаришів по службі, при цьому його чоло починає хмуритися, а руки тремтять.
"Всі ці люди мертві, крім мене та її", - він показує на фотографію жінки у камуфляжі.
Георгію знадобилося кілька тижнів та тисячі євро, заплачені мережі "провідників", щоб перетнути всю Україну від зони бойових дій на сході до західного кордону.
Як зазначає ВВС, "примусовий заклик на військову службу в Україні проходить важко, і влада визнає, що корупція в цій справі залишається великою проблемою". Джерела видання на заході України розповіли навіть про існування "щомісячної такси" - суми, яку потрібно платити, щоб уберегти когось від служби в армії.
Багато чоловіків розглядають нелегальну втечу в іншу країну як єдиний шанс уникнути попадання на війну.
Журналіст пише, що українські військові у пошуках ухилістів через кожний десяток кілометрів зупиняють машини та автобуси, що йдуть дорогою вздовж Тиси.
Нещодавно Прикордонна служба України відзвітувала, що затримує по 20 осіб на день.
Тим часом, за даними імміграційної влади Румунії, після початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну минулого року 6200 українських чоловіків призовного віку нелегально перетнули 600-кілометровий кордон і отримали в Румунії тимчасовий притулок. Ще близько 20 тисяч людей потрапили туди легально та вирішили не повертатися.
При цьому, за неофіційними даними української сторони, за останні 15 місяців під час спроби незаконного перетину румунського кордону загинули 90 людей: хтось потонув у Тисі, хтось замерз у горах.
Ще один ухилист, Діма, закочує носок, щоб показати журналісту свою праву ступню, яка виглядає як рожевий обрубок. Він відморозив і втратив на ній усі пальці, коли пробирався горами Марамуреш із Західної України до Північної Румунії.
Діма втік, коли отримав повістку з військкомату. Він переходив кордон у групі із чотирьох осіб, одна з яких загинула.
"На другу ніч під час снігової бурі я зателефонував дружині, попросив у неї вибачення та сказав, що не дійду", - розповідає він.
"Я сказала йому, щоб він не дурив, піднімався і продовжував йти", - підхоплює його дружина Катя, при цьому вони міцно тримаються за руки.
На цій ділянці кордон між Україною та Румунією проходить гірським хребтом. Стіна з румунського боку майже прямовисна. Саме сюди "провідники", а насправді контрабандисти направили Діму та ще дев’ятьох чоловіків. При спробі спуститися з цього урвища Діма на слизькому льоду і при сильному вітрі втратив рівновагу і полетів униз з гори, втративши черевики, телефон і навіть одну шкарпетку. Весь у забитих місцях і крові, він спорудив з уривка штанини та телефонного проводу подібність носка замість загубленого і зашкутильгав далі.
Через чотири дні і три ночі, проведені в горах, румунські рятувальники, до яких звернулася дружина Дмитра, знайшли його, ледь живого, і на гелікоптері відправили до лікарні.
"Що б ти відповів, якби тебе назвали боягузом?" - Запитав журналіст Діму.
"У мене немає країни, я маю лише сім’ю", - відповів той.
У великому та відносно благополучному румунському місті Бая-Марі неподалік кордону з Україною автор матеріал зустрів Вероніку, яка раніше працювала лікарем у Запоріжжі. Вона покинула роботу і за кілька тижнів до того, як її синові виповнилося 18, перебралася з ним до Румунії, щоб не відпускати його до армії. Вона показала фотографію молодого чоловіка в окулярах, що нагадує Гаррі Поттера.
"Він дуже розумний, але фізично слабкий. Адже країні потрібні не тільки новобранці, їй потрібні розумні голови, і я думаю, що розумна голова мого сина ще стане в нагоді країні", - каже Вероніка.
Як Георгій та Діма, вона не уявляє, коли вони зможуть повернутися додому, і чи зможуть взагалі.
Співробітниця Прикордонної служби Румунії Марія відкрила багажник своєї патрульної машини та вказала на пластиковий мішок, набитий ковдрами та чоловічим одягом.
"Коли чоловіки переходять тут річку вбрід, вони мокрі, замерзлі та налякані. Вони думають, що ми відправимо їх назад, але ми ніколи цього не робимо", - пояснила вона.
Марія розмовляє українською, і часто до неї першими звертаються чоловіки. У деяких, як у Георгія, від тяжкості, пов’язаної з переходом кордону, відкриваються рани. Інші ріжуть ноги на колючому дроті чи пляшкових уламках, які, як вони стверджують, українські військові спеціально кидають у воду, щоби відлякати втікачів. Марія з усіх сил намагається заспокоїти цих людей.
"Я намагаюся допомогти, подбати про них, тому що саме цього вони потребують, і надати їм їжу та медикаменти, якщо це потрібно", - каже вона.
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
