Невдалий «бунт» Пригожина — що це було?
Почалося все з якогось очевидно постановочного відео про авіаудар по «тиловим позиціям «ПВК «Вагнер».
І начебто це спонукало Пригожина оголосити помсту керівництву Міністерства оборони.
За декілька годин 4 колони у складі яких було 1000 (!!!) транспортних засобів рушили на Ростов і Москву.
Тому ми схиляємося, що «ракетний удар» по базі ПВК був фейковим, і все у подальшому також.
Кому це потрібно?
Путіну.
Чому? У користь цієї теорії говорить низка факторів:
— бійці Пригожина були за 100 км від Москви. Якби це був справжній заколот — шляху назад не було б;
— у Пригожина було мільярд причин ненавидіти Шойгу, але саме Путін дав «Вагнеру» все озброєння;
— ніхто не перешкоджав захопленню Ростова. Протягом вчорашнього дня на всіх відео ми не помітили жодного правоохоронця чи будь-якого представника силового блоку;
— колону «вагнерівців» ніхто не знищив і навіть не пробував (якщо об’єктивно).
Для чого це потрібно?
— найбільш важливе: Путін випробовує росіян. На 100 % було зрозуміло, що всім байдуже на війну поза РФ, але як вони сприймуть внутрішній конфлікт? — ніяк, їм абсолютно байдуже. Локально можлива чистка тих, хто підтримав Пригожина (лише серед еліт) або не підтримав Путіна, але в черговий раз доведено, що росіяни — раби, їх нічим не піднімеш;
— МО РФ з 01 липня зобов’язало всі «добровольчі формування» підписати офіційний контракт. Кадирівці першими показово побігли підписувати угоди з МО РФ, а ПВК «Вагнер» в особі Пригожина єдині, хто відмовився від співпраці з МО РФ. Це ідеальний шанс «законно» підім‘яти під армію найманців банди Пригожина;
— законно ввести наступника міністра оборони РФ (про те, хто потенційно може очолити відомство — у продовженні);
— у разі успіху контрнаступу звинуватити у всьому корумповану систему, яку створили Шойгу та Герасимов.
Тепер про інші важливі моменти, зокрема, про мирне припинення «повстання» і персоналії та реакцію української влади.
Все сходиться до того, що Пригожин прекрасно розумів, що є учасником зрежисованого Кремлем спектаклю. З одного боку він завжди був підконтрольний Путіну, адже звідки у ПВК «Вагнер» літаки, гелікоптери, «Панцирі», танки та інше недоступне дороге озброєння?
Сам Пригожин неодноразово заявляв, що готовий «загинути за Путіна». Чому він раптом ударив по іміджу бункерного (хоча заявляв про те, що ні в якому разі не йде проти президента). А потім відбулося дивне втручання Лукашенка, і неочікуваний розворот колони найманців. Начебто були досягнуті якісь домовленості, але які?
Присік Путіна Пєсков, заявиши про те, що про кадрові призначення не йдеться. Єдине, що пообіцяли бойовикам — звільнення від кримінальної відповідальності. По суті — це повернення до того що було у п’ятницю до вечора. Тоді для чого це все було?
На Росії серед відносно молодих високопоставлених кадрів дуже сильно виділяється Олексій Дюмін — губернатор Тульської області. У період з 1999 по 2013 роки він працював в охороні Путіна з часом очоливши її. Дюміна давно називають наступником диктатора Путіна.
Найбільш імовірно, що кадрові призначення все ж таки відбудуться. Варто очікувати на призначення Дюміна на посаду міністра оборони РФ, а Суровікіна призначать замість Герасимова. Як це позначиться на ситуації у відомстві — 99 %, що ніяк. Корумповане та прогнивше МО РФ — це система. Від зміни персоналій нічого не зміниться.
Також, як ми писали у першій частині, новий міністр оборони завжди зможе списати невдачі на попередників. Це важливо для Путіна напередодні президентських виборів у РФ у 2024 році. 100 % вони будуть сфальсифіковані, але одне питання, коли за тебе проголосували 60 % з тих, хто прийшов, а інше, коли 20 %.
Щодо України:
На нашу думку верховне командування вчинило мудро, і ось чому:
якби в Росії реально відбувався переворот, логічним було б, що армія країни-окупанта в шоці, командування не відповідає, бійці думають, до кого приєднатися і т.д. Але цього не було на лінії фронту. Напевно, командування ЗС РФ розуміло, що для них усе обійдеться.
У такій ситуації потрібно було б робити максимальну атаку, щоб посипати стрій деморалізованих бійців.
Враховуючи те, що цього не відбулося — логічно, що наші командири розуміли, що не все так просто.
Отже, варто видихнути. Для нас змін не має і не буде. Їхні війни — їхні. У нас є одна, «Велика вітчизняна» проти загарбника.
Віримо у ЗСУ та зберігаємо спокій.
Читайте більше новин по темі:
