Демографічні ризики для України через російську агресію: драматична смертність та міграція
А внаслідок міграції, яку спричинило російське вторгнення, держава може втратити найталановитіших та найактивніших громадян. Про демографічну ситуацію, подальші прогнози і стратегію відродження нації розповіла в інтерв’ю українській редакції RFI директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Елла Лібанова.
Елла Лібанова © Facebook / Елла Лібанова
— Яке демографічне явище є найнегативнішим для України?
— В Україні дуже висока смертність чоловіків працездатного віку. Це було ще до війни. Зрозуміло, що зараз тенденція лише посилилася. У нас третина юнаків, які вступають у працездатний вік, тобто 16-річних, не доживають до його кінця, до пенсійного віку. Це абсолютно жахлива картина.
Причина такого явища — переважно спосіб життя. Паління, вживання алкоголю, смертність на дорогах, нехтування взагалі своїм здоров’ям, відсутність профілактики, зайнятість у небезпечних та шкідливих умовах.
— Які наслідки для демографії спровокувало російське вторгнення?
— Ми впевнені, що зросла смертність і, судячи з усього, драматично. І зросла вона за рахунок різних вікових груп. Ми абсолютно точно отримаємо зростання смертності підлітків до 16 років та молоді до 25. Багато військових загинуло під час бойових дій, гине від обстрілів і цивільне населення.
Знизилась народжуваність. І знизилась також дуже суттєво. Перед війною, у 2021 році, у нас коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, яких пересічно народжує жінка. — Ред.) дорівнював 1,2. Торік цей показник уже був 0,9. Але у 2022 році ще народжувались діти, які були заплановані до війни. Катастрофічне зниження народжуваності, я думаю, буде цьогоріч — коефіцієнт сягне близько 0,7. І якщо війна не закінчиться у 2023-му, то наступного року ситуація також не покращиться.
Зараз дітей з’являється втричі менше, ніж потрібно для простого відтворення поколінь. Це мінус десятки тисяч українців у майбутньому.
— Чи можна очікувати на бебібум після закінчення війни, як у 50-х роках?
— Ми абсолютно не очікуємо бебібуму, як у країнах Європи після Другої світової війни. Після війни народжуваність потроху зростатиме. Але такого сплеску вже точно не буде. По-перше, зараз контрацепція поширеніша, а її засоби ефективніші. По-друге, нині підвищилися вимоги людей до якості життя. І сім’я не буде народжувати дитину, якщо батьки не здатні надати їй гідні умови життя.
Наприклад, моя бабуся після евакуації повернулася до Києва і жила з двома дітьми у парадному. Це тривало пів року, поки дід не повернувся з армії, і сім’ї не дали житло. Я не думаю, що зараз будь-яка матуся готова до такого рішення. Тож суспільство нині геть інше.
— Як вплинуть на демографічну ситуацію міграційні процеси, які почалися у війну?
— Зовнішня міграція — найвпливовіший складник демографічної динаміки.
Ми поки не зовсім розуміємо, скільки людей виїхало. Наприклад, за даними української прикордонної служби, через кордони з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою з 24 лютого 2022 року по сьогодні виїхало на 1,8 мільйона людей більше, ніж в’їхало. Водночас тільки у ЄС зареєстровано зі статусом тимчасового захисту майже чотири мільйони українців.
Але навіть якщо там не чотири, а 3,5 мільйона, якщо додати їх до 2,5–3 мільйонів трудових мігрантів, які були перед війною, то виходить дуже серйозна цифра. І це лише в Європейському Союзі.
Досвід Балканських країн говорить, що повертається додому після війни приблизно третина біженців. Я сподіваюсь, що ми повернемо більше. Такий оптимізм в мене викликає той факт, що у перші тижні після початку вторгнення до України повернулося 200 тисяч чоловіків. Вони повернулися, чітко знаючи, що назад виїхати не зможуть, оскільки вже був указ Президента, вже був оголошений воєнний стан. Але вони повернулися, відчуваючи себе українцями, повернулися до родин, до Батьківщини.
От саме це відчуття «українськості» і дає надію на те, що повернеться не третина, а 50% чи навіть 60% тих, хто виїхав.
Але є ще один ризик. Після скасування воєнного стану родини можуть возз’єднуватись вже не в Україні, а за кордоном. Останнє опитування в Польщі показало, що серед українців уже дуже великий відсоток працевлаштованих. А якщо люди працевлаштовані, нехай навіть не за своєю спеціальністю, а діти вже вчаться за кордоном, а в Україні, навпаки, житло зруйноване і роботи нема — то люди, найімовірніше, залишаться за кордоном.
За даними і німецьких, і польських дослідників, 70% українських жінок, які виїхали після початку війни, мають вищу освіту. Евакуювалися переважно молоді жінки з дітьми — проактивні, ті, що не побоялися виїхати у невідомість. Зрозуміло, що їх чоловіки також мають вищу освіту і приблизно такого ж віку. Тобто, якщо чоловіки поїдуть до дружин за кордон, ми не лише втратимо мільйони, а ми втратимо найдієвіших людей із високим рівнем інтелекту, репродуктивного і працездатного віку. Тому, говорячи про демографічну кризу, я б розглядала не лише кількісні, а й якісні показники.
— У травні Фонд народонаселення ООН опублікував свіжі дані щодо демографічної ситуації в Україні. Зокрема, зазначив, що чисельність населення в Україні — 36,7 мільйона людей. Очікувану тривалість життя чоловіка Фонд оцінив у 68 років, жінки — у 78. Наскільки відповідними є такі цифри?
— ООН, найімовірніше, дає показники, оцінюючи Україну та її населення у межах 1991 року. Якщо говорити про межі 2022 року, то, за нашою інформацією, населення України наразі становить приблизно 31 мільйон людей.
Це, безумовно, погано. Щільність населення у нас в державі ніколи не була дуже високою. На початку 2022 року вона сягала 45 осіб на квадратний кілометр. (У Польщі цей показник становить 121 особу на квадратний кілометр, у Чехії — 135 осіб на квадратний кілометр. — Ред.). А зараз вона додатково різко знижується.
Є ризик, що буде знелюднення певних територій. Але якщо економіка розвиватиметься добре, то населення відновиться. А от етнічний склад його, напевне, зміниться. Якщо не буде вистачати свого населення, а попит на робочу силу буде, в Україну масово приїдуть працювати люди з інших, бідніших країн.
Очікувана тривалість життя, за нашими даними, теж набагато нижча, ніж її оцінює ООН. Для чоловіків вона становить 57 років, для жінок — 68. Це дуже мало.
Але допоки війна не скінчиться, ситуація не може покращитися. Люди гинуть не лише через прямі обстріли. Люди гинуть через неочікувані хвороби, стреси. На прифронтових та деокупованих територіях українці не можуть отримати вчасно якісну допомогу.
Тривалість життя в нас була низька і до війни. Вона і до 2022 року була меншою за середню у світі. А втім, до початку вторгнення тенденція була хвилеподібною. А нині ми спостерігаємо різке зниження: цей показник падає на 4–5 років кожні 12 місяців.
— Які заходи має вжити держава для поліпшення демографічної ситуації?
— Зараз владою ухвалене рішення про розроблення стратегії демографічного відродження. Я сподіваюся, що стратегія не зведеться суто до демографічної політики, оскільки це трішки різні речі. Стратегія демографічного відродження — це і житлова політика, і політика ринку праці, і політика розселення, і політика компенсації втраченого майна. Це і система підтримки людей старшого віку, і створення дружньої інфраструктури для сімей із дітьми. Це величезний шар роботи. І 29 червня буде перша нарада з цього приводу.
Я б хотіла, щоб ми розробляли не лише стратегію, а й конкретизували напрями дій по періодах. Наприклад, на перші 5 років — нагальні кроки, на 10 — середньострокові плани, а далі — на 30-50 років уже амбітніші стратегічні речі.
Ця стратегія передбачатиме комплексні дії: наприклад, для підвищення тривалості життя потрібна не лише роз’яснювальна робота та пропаганда здорового способу життя. Мають бути також передбачені економічні заходи, як, наприклад, стимулювання того, щоб людина не хворіла. Щоб їй було вигідніше взяти 3–5 додаткових днів до відпустки та відновитися, ніж брати лікарняний. Також, зокрема, потрібно таким чином стимулювати роботодавців, щоб їм вигідніше було б покращити умови праці, ніж сплачувати внески до фонду страхування від нещасних випадків.
Оксана Вітер, опубліковано у виданні RFI
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
Читайте більше новин по темі:
