Торговець ідеями "руського миру" Ярослав Маринович перекваліфікувався на українського книговидавця
Однак з його персоною явно не все так просто, тому що інтернет носить сліди зачистки, а це завжди насторожує. Деякі матеріали були видалені за скаргами до ГУГЛ із посиланням на порушення законодавства США про авторські права:
Що ж, це цікаво. Що такого міг вимагати видалити видавець україномовних книг, який позиціонує себе яскравим патріотом України та прихильником українського друкованого слова?
Відповідь довго шукати не доводиться – достатньо порівняти кілька версій біографії Ярослава Мариновича із низкою подій, спричиненої експансією російських книг в Україну.
Ні для кого не секрет, що Росія всі роки Незалежності найактивнішим чином наповнювала нашу країну своєю книжковою продукцією. Російські видавці часто навіть йшли на прямі збитки, аби українська продукція не могла конкурувати з виданою у сусідній країні. Серед видавництв, що наповнювали Україну своєю продукцією – від висококласної літератури до відверто «ватної» та низькопробної – особливо вирізнялося російське видавництво «Ексмо». У якому Маринович працював із 2003 року, а полем його діяльності був український ринок.
На гроші росіян Маринович скупив мережі книгарень «Літера» та «Емпік», створивши нову мережу «Читай місто», яка згодом збанкрутувала. За словами Мариновича, «через те, що росіяни не стали вкладати в неї гроші», насправді – тому що Ярослав Маринович дуже вміло вивів з мережі оборотні кошти. А за мережу «Буква» її колишні власники чекають грошей досі, хоча «Ексмо» ці гроші Мариновичу виділило.
Хоч би що розповідав Ярослав Маринович, але на російському медіа-ресурсі «Росбалт» у 2015 році з’явилася публікація «В «Ексмо» не хочуть втрачати Україну». Журналісти процитували генерального директора московського видавництва «Ексмо» Олега Новікова, який відкрито назвав власників мережі Ярослава Мариновича та Костянтина Клімашенка не лише «співробітниками видавництва, які були відправлені до Києва з метою поширення російської книги», а й «ідеологами російської культурної експансії в Україні».
Ця стаття була викликана тим, що до «Букви» прийшли співробітники української податкової адміністрації з обшуками та вилучили документацію та книги, ввезені в Україну з порушенням митного та податкового законодавства.
Патріотична громадськість України, до якої апелював тоді Маринович, зчинила скандал навколо «наїзда» на «українського видавця». Але підноготна виявилася дещо іншою, ніж думали патріоти, які не дуже знаються на підґрунті справи:
За великим рахунком, той факт, що Ярослав Маринович спритно кинув своїх російських господарів, вклавши вкрадені в них гроші в український книжковий бізнес, був би з урахуванням останніх подій справою навіть похвальною, якби не деякі нюанси.
Як запевняє Маринович, «наприкінці 2013 року для мене було зрозуміло, що далі нам із російськими партнерами не по дорозі. Вони вирішили видавати антиукраїнську продукцію. Ми категорично були проти цього. І у 2014 році ми повністю розірвали стосунки з ними». Однак цій заяві суперечить таке.
У російських реєстрах є ТОВ «Східноєвропейська книготорговельна компанія», місцем реєстрації якого значиться «Донецька народна республіка»:
Її керівником значиться такий собі Концибко Ігор Вікторович, а от засновники чомусь засекречені – жоден російський ресурс, який дає інформацію про бізнес, зареєстрований у Росії, такої інформації не видає.
Сам Ярослав Маринович називає публікації про свою причетність до ТОВ «ВЕКК» («Східно-Європейська книготорговельна компанія») підробкою та фотошопом, але зареєстроване підприємство «ТОВ Східно-Європейська книготорговельна компанія» було ще 2006 року Ярославом Мариновичем та Ігорем Концибком у Донецьку, який ще ні про яке «ДНР» не думав. У листопаді 2012 року 57% статутного капіталу (що дає безумовну першість у прийнятті будь-яких рішень) викупив Ярослав Маринович.
Звичайно, можна повірити Ярославу Мариновичу, який стверджує, що публікації про його причетність до ТОВ «ВЕКК» - фотошоп та фейк, але воно й надалі існує у «ДНР», а його керівником значиться Ігор Концибко. А засновники та бенефіціари чомусь «не внесені до реєстрів».
Утім, можливо, що Ярослав Маринович таки не бреше, стверджуючи, що не має відношення до ТОВ «ВЕКК» із «ДНР». Але він також стверджує, що «порвав із росіянами» у 2013 році. Однак вивчення українських реєстрів спростовує його слова, принаймні щодо «Ексмо». Слідкуйте за руками. В Україні Ярослав Костянтинович Маринович є власником чи співвласником таких от компаній:
У ТОВ «УНКМ» Мариновичу належить 37,73%, решта 62,27% належить ТОВ «Ексмо-Україна»:
ТОВ «Ексмо-Україна» у 2014 році зробило хитрий хід – змінило назву, щоб її не пов’язували з російською «мамою»:
І тепер називається ТОВ "Дистрибуційна торгова компанія".
Нагадаємо – це партнери Ярослава Мариновича з «українського» книговидавничого та книготорговельного бізнесу. Про яких він мовчить і старанно обходить тему стороною, на прямі запитання стверджуючи, що «порвав із росіянами 2013 року». Але на тлі цієї явної брехні закрадаються сумніви і щодо «фейку» стосовно компанії в «ДНР», причетність до якої так затято заперечує Ярослав Маринович.
Виходячи з усього цього, виникають цілком логічні сумніви щодо розриву з російським видавництвом «Ексмо», чия література з ідеями російського світу ще недавно була представлена на книжкових полицях навіть Львова, не кажучи вже про східні регіони, в яких зараз цей самий «руській мир» розцвів буйним кольором. І роль цьому процесі Ярослава Мариновича викликає, як мінімум, великі питання.
Столтенберг підтвердив участь Зеленського та розповів, що запропонують Україні на саміті НАТО
Читайте більше новин по темі:
