Російський фашизм проти українських дітей

Росіяни незаконно всиновили та вдочерили щонайменше 365 українських дітей. Майже 19 з половиною тисяч дітей були депортовані або насильницькі переміщені на окуповані Росією українські території.

Про це розповів Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв’ю LB.ua.

Лубінець пояснив, що коли наводять цифру депортованих або насильницькі переміщених дітей (за даними Національного інформаційного бюро, наразі це 19 493 дитини), ідеться про верифіковані випадки. Такі діти можуть перебувати або на підконтрольних РФ територіях України, або безпосередньо в РФ. За словами Омбудсмана, українська сторона володіє інформацією, звідки ці діти були незаконно вивезені й де тепер вони перебувають.

“Ми знайшли відомості, що це саме ці конкретні діти, які [походять] з конкретного українського населеного пункту і перебувають у конкретному населеному пункті тимчасово окупованої України або в конкретному населеному пункті РФ”, — розповів він журналістам.

Також наразі відомо про 365 незаконно всиновлених дітей. Ідеться лише про випадки, які були офіційно підтверджені, у той час як реальна кількість незаконно всиновлених дітей вочевидь є значно вищою. При цьому в таких дітей можуть бути батьки або інші родичі, каже Уповноважений і наводить конкретний приклад, розповідаючи про Сергія, дитину з-під Маріуполя.

“Ця дитина вже двічі стала жертвою збройної агресії РФ, — ділиться Лубінець. — Першого разу — коли його товариш приніс російську міну, вона розірвалась, товариш загинув, у Сергія пошкоджені обличчя, око, нога. Це сталося, можу помилятися, у 2015-му році. І другого разу — коли Маріуполь і все навколо було окуповано, його затримали російські військові, привезли в Донецьк. Він там перебував у приміщенні лікарні. Йому сказали, що вивезуть на територію РФ. Він заявив, що не хоче до РФ. У нього померли мати й батько, але є рідна сестра в Запоріжжі. Є сім’я, яка хоче забрати його. На той момент хлопцеві було 15 років”.

Після цього російські військові депортують дитину до Російської Федерації та відправляють до Ростова. Потім прилітає сумнозвісна Львова-Бєлова, яка формує групу з дітей та забирає усіх до Москви, де російські пропагандисти записують купу роликів, у яких українська малеча нібито дякує російським військовим “за порятунок”.

“Насправді все це — муляж, картинка, — каже Лубінець. — Потім відбувається процес так званого ‘усиновлення’, коли просто так: ти — в ту сім’ю, а ти — в оту сім’ю”.

У розмові на українському телеканалі “Ісландія” Омбудсман відмічав, що росіяни примусово депортують і незаконно всиновлюють українських дітей ще від 2015-го року.

Як наголошував Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді, Російська Федерація порушує “фундаментальні принципи захисту дітей”. “Під час війни не можна визначити, чи є в дітей батьки або опікуни. Поки це не буде встановлено, не можна надавати їм інше громадянство і передавати на усиновлення в інші сім’ї”, — пояснював Гранді. Він також відмічав, що Управління Верховного комісара ООН у справах біженців не має можливості оцінити реальні масштаби проблеми та кількість дітей, яким незаконно змінили громадянство. Так само неможливо казати про реальну кількість українських дітей, яких віддали на усиновлення в Росії, адже представники ООН “весь час намагаються отримати доступ, але отримати його вдається рідко, нерегулярно й обмежено”, — говорив Верховний комісар у справах біженців наприкінці січня 2023-го року.

За даними Національного інформаційного бюро, наразі до України вдалося повернути 380 дітей.

Оплачене всиновлення

Як зауважує Лубінець, зазвичай російські родини вже готові приймати українську малечу. Проте коли Сергій приїхав до російської родини, там не було жодних умов, а у родини вже було троє дітей.

На думку Омбудсмана, деякі російські родини погоджуються всиновити чи вдочерити дитину з України, бо їм за це платять. “За кожну всиновлену українську дитину російська сім’я отримує 28 тисяч рублів на місяць”, — каже Лубінець.

При цьому якщо незаконно вивезена з України дитина має інвалідність, за неї платять значно більше — приблизно 156 тисяч рублів на місяць.

Саме тому в Росії “немає проблем з пошуком російських сімей, які хочуть забрати до себе українських дітей”, переконаний Уповноважений. Дмитро Лубінець наводив випадки, коли деякі родини з так званих “крайніх регіонів” Російської Федерації (до прикладу, з Сибіру) приїздили на тимчасово окуповані території України, обирали десять або навіть 12 українських дітей, всиновлювали малечу та вертали додому.

У випадку з Сергієм: в російській родині з ним ніхто не спілкувався, проте хлопцю відразу сказали, що він має подякувати Росії за те, що він опинився на її території. Крім цього, Сергію одразу заявили, що він не може ані говорити рідною мовою, ані називати себе українцем. Хлопця вдалося повернути додому і 19-го грудня 2022-го року він вже був у Києві.

“Зима, День Святого Миколая. Дуже холодно, а він у спортивному одязі, — згадує Лубінець. — Питаю, чого він так легко вбраний? Він каже, що це — весь одяг з того часу, як його забрали [й незаконно вивезли з України]”.

Омбудсман не розкрив деталей повернення, проте зауважив, що хлопця вдалося повернути завдяки тому, що він сам дав знати, що хоче виїхати з РФ.

Рідним незаконно вивезених дітей небезпечно діяти на власний розсуд

При цьому Уповноважений з прав людини закликав українців не їхати самим на територію РФ чи на тимчасово окуповані нею території України й попросив волонтерів не відправляти туди людей “просто так”, адже ніхто не може гарантувати їхньої безпеки: ніхто не знає, що може статися з людьми. Лубінець нагадав, що одна бабуся просто померла після допиту ефесбівців, який тривав 13 годин.

Окрім цього, росіяни можуть затримати громадянина України, не маючи на це жодних законних підстав. “Там можуть затримати будь-кого”, — нагадує Лубінець.

З огляду на це, Уповноважений звернувся до українців, волонтерів та громадських організацій:

“Ми просимо: [по-перше] якщо ви їдете, ми як держава маємо про це знати. По-друге, хоч якось гарантувати хоч якусь безпеку. По-третє, пропрацювати питання, щоб людина спокійно заїхала [на територію РФ чи підконтрольних РФ територій України] та повернулася назад”.

Раніше Дмитро Лубінець розповідав, що наразі Україна напрацювала певний механізм, за допомогою якого батьки чи рідні дитини, яку було незаконно вивезено, можуть її повернути. “Я все ж таки наголошую на тому, що канал комунікацій <…> існує. І поки я не знаю, що ви шукаєте свою рідну дитину на території РФ або на тимчасово окупованій території, я не можу офіційно навіть щось розпочати робити для її повернення. Тому зверніться до мене, і ми зробимо все, щоб її повернути”, — говорив Дмитро Лубінець.

Коли дитину немає кому шукати, її пошуками займається держава

Омбудсман також розповів про дітей з тимчасово окупованих територій (дітей з Маріуполя та інших міст і містечок, сіл і селищ), яких могли незаконно вивезти під час бойових дій і яких можуть не розшукувати, адже їхні рідні могли загинути.

У таких випадках Україна перевіряє дані усіх дітей, які перебували на території України до того, як її окупували російські війська. Так відбувається і у випадках дітей, які мали родини та батьків, і дітей з дитбудинків — статусних дітей.

“По даних батьківських ми перевіряємо, чи є в нас відомості, що зараз ці діти перебувають на території України, або на території Європейського Союзу, або інших країн, хто може нам надати таку інформацію, — пояснив Лубінець. — Так само ми робимо зі статусними дітьми, які перебували в дитячих будинках і інтернатах, — їх росіяни просто перемістили, вивезли, та навіть теоретично вони не можуть бути на території інших країн. Вони всі на території РФ. Таким чином ми порушуємо питання юридичного визнання примусової депортації українських дітей”.

В ОБСЄ підтверджували, що випадки евакуації без згоди та тривале переміщення українських дітей є порушеннями Міжнародного гуманітарного права. Подекуди такі дії також можна вважати серйозними порушеннями IV Женевської Конвенції та воєнними злочинами. Зокрема, це стосується випадків примусового переміщення та/або депортації українських дітей. Згідно з травневим звітом Організації з безпеки та співробітництва у Європі, Російська Федерація порушує права українських дітей, яких було незаконно депортовано чи переміщено.

Експерти ОБСЄ зафіксували численні та повторювані порушення інтересів та прав дітей, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, з-поміж яких: права на ідентичність, сімʼю (та возз’єднання з сім’єю), освіту, доступ до інформації, відпочинок, дозвілля, свободу думки, совісті та релігії, права на свободу і недоторканність та багато іншого.

При цьому у червні 2023-го року надходила інформація, що ФСБ планує вивозити українських дітей до Криму, аби зменшити ризики від українського контрнаступу. Аби виставити Україну “терористичною країною”, росіяни мали наміри розміщувати пункти управління військами й свої підрозділи біля дитячих таборів, у яких мали перебувати діти.

Наостанок Уповноважений з прав людини згадав випадки, коли діти стають цивільними заручниками Російської Федерації. Приголомшливий випадок, коли, окупувавши Бердянськ, росіяни катували, переслідували та зрештою вбили 16-річних юнаків, належить саме до цієї категорії справ.

“У цьому випадку я офіційно фіксую застосування сили щодо дітей, — пояснює Уповноважений. — Бо згідно з міжнародним гуманітарним правом, за віком — це діти”.

Росія у “списку ганьби”

Як розповідав Дмитро Лубінець наприкінці червня, Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш вніс російську армію до так званого “списку ганьби” за вбивства й каліцтва українських дітей, а також атаки на школи та лікарні.

“Цей "список ганьби" — це додаток до його річної доповіді "Діти та збройний конфлікт" за 2022-й рік. У ньому саме та "спільнота", до якої мають "зарахувати" Збройні сили РФ. Армія Росії тепер поряд з такими збройними формуваннями, як Талібан, ІДІЛ, м’янмарська хунта, Аль-Шабааб, Аль-Каїда. Після терористичних вчинків російської армії вони заслуговують бути у списку саме з такими ж терористичними угрупуваннями”, — писав Дмитро Лубінець на своїй фейсбук-сторінці 27-го червня.

Омбудсман наголошував, що подібне рішення Генсека ООН є “абсолютно безпрецедентним”, оскільки “за всю історію мандату ніколи регулярна армія члена Ради безпеки ООН, не кажучи вже про постійного члена, не потрапляла до списку порушників”.

Таке рішення також важливе тому, що Російська Федерація залишатиметься у “списку ганьби” до того моменту, поки не розробить і не виконає відповідний план заходів, який стане передумовою виключення зі списку. “А це своєю чергою — надія на майбутні позитивні зрушення щодо захисту прав українських дітей”, — пояснював Лубінець.

При цьому Уповноважений з прав людини зауважував, що хоча реакція Генерального секретаря ООН свідчить про те, “що іноземні представники вже не дивляться на Росію крізь рожеві окуляри”, у світі досі намагаються віднайти хибний баланс (нібито обидві сторони вчиняють порушення) та шукають “злочинні” дії зі сторони України, яка обороняється від терористичної країни, що нехтує усіма законами та звичаями війни.

“Крім того, Генсек ООН рекомендує Росії "вжити заходів для захисту дітей". Проте найголовнішим таким заходом, який би гарантував права українських дітей, має бути припинення військової агресії проти України та виведення військ з усієї української території на кордони 1991-го року”, — відмічав Омбудсман.

Нагадаємо, що у квітні 2023-го року Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як було зазначено у резолюції Парламентської асамблеї, до злочину проти українських дітей причетний не лише Президент РФ Путін, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко.

У ПАРЄ наголошували, що Росія навмисно створює нестерпні умови, не лишає людям вибору, спонукає виїхати до Росії, на підконтрольні Росії території України чи до Білорусі. Громадяни України зазнають “фільтрації”, тортур та жорстокого поводження. РФ також почала переслідувати дітей й порушувати проти них кримінальні провадження, до того російські військові допитували дітей, аби отримати інформацію про їхніх батьків.

Як зазначали у ПАРЄ, дії РФ свідчать “про намір знищити як Україну і українську ідентичність, так і культурні й мовні особливості її народу”, а організованість і злагодженість дій окупаційних сил РФ вказують на невипадковість скоєних злочинів. Під час конференції ОБСЄ, що відбувалася у квітні 2023-го, представник ХПГ, правник Владислав Должко відмічав, що зібрані Харківською правозахисною групою дані щодо примусової депортації українських дітей дають підстави кваліфікувати такі дії як геноцид.

Автор: Марина Гарєєва