"Подвижник, яких одиниці на мільйони": помер український дисидент та політв’язень Василь Овсієнко
Сумну звістку увечері 19 липня повідомив редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані. Журналіст розповів, що вони були дуже близькі до Овсієнка, який, як і він, займався популяризацією життя та творчості українського письменника Василя Стуса.
"Друзі, погана новина. Не стало Василя Овсієнка – людини численних достоїнств, християнина, українського філолога, редактора, літописця руху опору, популяризатора життя та творчості Василя Стуса та інших дисидентів, політв’язня брежнєвсько-горбачовських таборів. Ми були дуже близькими. Останні роки Василь хворів. Цього тижня ми обговорювали з його племінниками переведення в краще місце для реабілітації та лікування. Це була велика і дуже скромна людина, подвижник, яких одиниці на мільйони", – розповів журналіст.
Василь Овсієнко, народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки, що у Радомишльському районі Житомирської області. Він здобував вищу освіту на філологічному факультеті Київського університету в період з 1967 по 1972 рік. Весною 1968 року він зробив кілька фотовідбитків роботи Івана Дзюби під назвою "Інтернаціоналізм чи русифікація?" та поширював український самвидав серед студентів.
У березні 1973 року Василь Овсієнко був заарештований вперше за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді.
У вересні 1988 року Василь Овсієнко приєднався до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської групи та очолював її Житомирську філію.
З початку червня 1998 року Василь Овсієнко став координатором програми Харківської правозахисної групи (ХПГ). Він провів найбільшу кількість інтерв’ю з колишніми політв’язнями та склав біографічні довідки для кожного з них. Його робота стала основою електронного архіву справ політв’язнів ХПГ.
Разом з Євгеном Захаровим Василь Овсієнко був співавтором 4-томного видання матеріалів Української Гельсінської групи (2001 рік) та "Міжнародного біографічного словника дисидентів країн Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР. Том 1. Україна" (208 імен, 2006 рік).
Василь Овсієнко організовував експедиції на Соловецькі острови та в урочищі Сандармох. Після розпаду СРСР і до того моменту, поки Володимир Путін не став президентом Росії і не закрив доступ до архівів та об’єктів ГУЛАГу, Василю Овсієнку вдалося разом із однодумцями вивезти деякі речі з табору в Кучино, що в Пермській області Росії, у тому числі ключі від камери Василя Стуса.
У цьому таборі особливого режиму за сфальсифікованими звинуваченнями радянських судів відбували вироки українські дисиденти. Там загинув Василь Стус, також звідти не повернулися Олекса Тихий, Юрій Литвин та Валерій Марченко.
Василь Овсієнко був Лауреатом премії імені Стуса за публіцистику, також був нагороджений премією Огієнка у номінації "Громадська діяльність", нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, орденом "За мужність" І ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Столтенберг підтвердив участь Зеленського та розповів, що запропонують Україні на саміті НАТО
