Чи вдосталь в союзників України ще зброї для ЗСУ?

Навіть афганські багатоцільові борти примудрилися пропустити через відновлювальні ремонти та відправити в Україну, але не залазили до скарбнички з ударниками. Скільки бойових літаків? З кількох тисяч покоління 4, 4+ і 5 у Європі? Дивися цифру вище. Скільки Альянс випустив ОТРК? Нуль.

Скільки “Storm Shadow”, SCALP, “Taurus” із кількох тисяч на озброєнні в Європі? Кілька десятків, тоді як замовлення для Франції на 400 штук ракет авіаційного базування виконували паралельно з британським на 800. Тобто європейці спроможні відновлювати запаси протягом їх вичерпання, в поточному режимі.

Одну німецьку. Це з угруповання 12 німецьких, 4 румунських, 2 польських, 4 шведських, 1 іспанської та 3 нідерландських батарей. Крім батарей Європейського командування ЗС США – плюс додаткових двох американських, відправлених на деплоймент у Польщі.

Як би не надірвалася перша десятка економік планети від такої важкої ноші. САУ – заплановано передати до 500 штук, втрачено кілька десятків. При тому що більшість втрат – це глибоке зберігання у вигляді “Паладинів” і східноєвропейських “Гвоздик”.

М270 – із понад 250 європейських, це без згаданого європейського командування США, аж 20 штук передали Києву. Із пруфами, до речі, знищено нуль.

Три батальйони сучасних танків нашкребли – “Abrams” ще передають. РФ уже тягне на лінію Т-55, а США обійшли заборону Сенату на експорт уранової броні передачею одного модернізованого батальйону. Кораблі, можливо, тонули в Альянсу – флагмани, ВДК, буксири – загальним тоннажем більше, ніж втратила будь-яка країна з часів Другої світової?

Може, падали гелікоптери радіоелектронної боротьби то тут, то там? Або літаку ДРЛС-розвідки на антену сідав дрон, а той літак потім утік на ремонт? Чи була засідка на авіагрупу НАТО, де вирізали три вертольоти і два літаки за лічені хвилини?

Ні? Дивно. Якось дивно, хлопці, ви виснажуєте Захід. Так він не вичерпається.

Так, коаліція пропилососила запаси Східної Європи, вигребла зі зберігання Т-72 і буксирувальну ствольну артилерію, під’їла запаси снарядів, “Стінгерів” і “Джавелінів”.

Залізла в запаси снарядів командувань США на інших ТВД – на Азіатському та Близькосхідному. Але поки що ознак виснаження не спостерігається. Данія віддала всі свої САУ “Caesar”, але це не тільки тому, що вона так любить Україну, що й спати не може, чи тому, що вигребла все до денця. Є й прозаїчніші причини.

Там нове шасі, з купою дитячих хвороб, чому б не випробувати його в Україні? І опціон на постачання прострочено на кілька років – якщо на Данію ніхто не напав за цей час, то, можливо, вже й не нападе зараз.

А тим більше французи доповідають про різке зростання виробництва – до восьми САУ “Caesar” щомісяця. Це лише французи. А є ще німці, поляки – усі розганяють виробництво для України. ЄС, думаю, випускає декілька десятків одиниць на місяць, до того ж отримуючи імпорт з Кореї.

Данці в результаті своє отримають – але в доведеному до ладу форматі, ще й з лейблом “Борці за молоду демократію”. Кожен має свій інтерес – іноді він збігається з нашим, а іноді ні.

Загалом країни Заходу поставили нам зброї та допомоги на колосальні суми – більше, ніж ми самі витратили на сектор безпеки з 1991 року. Але ці суми колосальні тільки для нас. Усі ці цифри порівняно з влитим в Ірак та Афганістан – пил на трасі. Та й проблема загалом не лише у грошах.

Росіяни мають гроші, щоб побудувати тисячі з голочки “Армат” і Т-90М – а виходить тільки штук 250 різномастих машин провести через модернізацію. Захід влив в Афганістан трильйон доларів, а вийшло лише накупити російських гелікоптерів і передати “Хамві”, а сотень “Abrams” і F-16 освоїти афганцям не вдалося.

Не буває у військовій справі “скопіювати” і “вставити”. Гелікоптери нам не передають не тому, що не хочуть поразки Росії чи хочуть “нескінченної війни”. Навіщо їм нескінченна війна? Щоб відбудовувати потім Дунайське пароплавство, термінали Рені та порти? Чи в нас уже з’явився особистий трильйон, який ми попросили на відновлення?

А не передають ударні гелікоптери тому, що аби вони “розкрилися”, необхідні наземні служби, команда лазерного наведення, яка триматиме на цілі маркер, передові авіанавідники, диспетчери, спеціалісти в штабах – і їх готуватимуть багато місяців, деякі професії – роками.

А зупиняти навалу потрібно було тут і зараз.

Літаки з NLAW і “Stinger” перед вторгненням сюди йшли не тому, що нас списали і готували до партизанщини, як у нас люблять казати, а тому що навіть на 105 мм гаубиці перепідготовка – декілька місяців.

Крім того, що ударний вертоліт коштує 20–60 млн доларів. І потім кілька десятків машин на фронті в 1000 кілометрів буквально розчиняються і, роблячи по кілька вильотів на добу, досягнуть того ж, чого досягли більш численні російські борти.

А коштуватиме це стільки, скільки кілька сотень танків, САУ та БМП зі зберігання, які реально тягнуть. Або 2,5 млн снарядів, без яких узагалі все завалиться. Пріоритети, а не хитрі плани.

Тож так, усе довго – навіть у розпал Ірано-іракської війни на “Міражі” пересідали багато місяців, а прорвати фронт завдяки їм не вдалося. Але це не означає, що Захід завтра надірветься, сточившись об тисячі вбитих російських танків.

Поки що єдина країна, яка злила своє майбутнє в унітаз, – це Росія. Вона втягнулася в безконечну війну, усе більше оточена батареями “Patriot”, протикорабельними ракетами у країнах Балтії і на Чорному морі, об’єднаними ВПС скандинавських країн, елементами ПРО, румунськими і українськими HIMARS.

А Захід ще не починав – обійшовся зброєю зі Східної Європи і запасами 80-х років.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін

LB.ua