Як працює кремлівська «мапаганда»

Ось так виглядає мапа України в атласі світу від “National Geographic” за 2022 рік. Тимчасово окупований Крим позначено як частину РФ, на яку “претендує” Україна.

Також “спірною територією” стали частини Донецької та Луганської областей.

Майже в усій продукції 2023 року Крим, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області в їхніх адміністративних кордонах зображують як “спірну територію” – по суті, так легалізують окупацію українських земель Росією.

Ліворуч – мапа України: автомобільний атлас ADAC (загальнонімецький автомобільний клуб – найбільша громадська організація автомобілістів Німеччини та Європи). Праворуч – атлас світу німецького видавництва “Kunth”.

Пам’ятаєте російський наратив про те, що Україна була утворена Леніним і ніколи не існувала раніше? Нещодавно медіа писали про те, що в російських підручниках викреслюються згадки про Україну, наприклад, замість “Київська Русь” зараз пишуть просто “Русь”. Так от, у західних атласах з історії Україну та все українське викреслюють. Замість “Київська Русь” упроваджують терміни “Київська Росія”, “Рання Росія” або просто “Росія”. Ви коли-небудь чули про Володимира Великого, який був князем “Київської Росії”? Або що вікінги припливли в Росію, а потім Росія воювала з хазарами в 965 році?

Команда проєкту “Stop Mapaganda! Інформаційна деокупація України” виявила понад 30 міжнародних компаній (і це тільки початок), які розробляють, друкують і масово поширюють освітню продукцію (шкільні підручники, атласи світу та глобуси для дітей та дорослих, настінні мапи, атласи для автомобілістів, туристичні товари, сервіси електронних мап і сервіси електронних енциклопедій (зокрема у Вікіпедії), яка містить фейки, дезінформацію та ідею розчленування України. Проблема має катастрофічний масштаб.

Російські інструменти впливу

Росія реалізовує свою стратегію в царині картографії через “Русское географического общество” (РГО, голова опікунської ради – Володимир Путін, президент організації – Сергій Шойгу) та “Русское историческое общество” (РИО, очільник – директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін).

РГО та РИО займаються зовнішньою та внутрішньою пропагандою, також ці дві структури “інтегрують” тимчасово окуповані території України та вже відкрили там відділення.

Гарною ілюстрацією діяльності РГО є стаття від 1.12.2022 року “У РГО заявили, що цього року спільно з ЗС РФ проведено 14 великих експедиційних проєктів”: “Російське географічне товариство та Збройні сили РФ продовжують працювати у тісній взаємодії, відкриваючи нові горизонти у спільних проєктах, заявив перший віцепрезидент РГО академік Микола Касимов на спільному засіданні з Міноборони”.

Та новина із сайту РГО від 7.10.2022 року “Кримські географи налагоджують контакти з новими територіями Росії”: “Члени Ради відділення РГО в Республіці Крим у день ратифікації Радою Федерації договорів про прийняття Херсонської області до складу Росії провели робочу зустріч із керівництвом Херсонської морської академії. Головною темою розмови стали попередні переговори про можливість відкриття з урахуванням академії відділення РГО. Кримчани поділилися своїм досвідом створення відділення Російського географічного товариства вже у перші місяці повернення регіону до складу Росії, розповіли про діяльність РГО та про основні заходи та плани його відділення у Криму. У теплій і дружній атмосфері обговорили спільні плани”.

Міжнародний рівень проблеми

РГО має тісні стосунки з міжнародними географічними товариствами: Національним географічним товариством (США), Асоціацією іспанських географів, Норвезькою науковою академією полярних досліджень, географічними товариствами Берліна та Мюнхена, Італійським географічним товариством, Французьким географічним товариством і багатьма іншими організаціями.

І це не просто протокольні стосунки. Співпраця з американськими географами дозволила росіянам глибоко запустити свої щупальця в головне географічне медіа світу – “National Geographic”, яке є офіційним виданням Національного географічного товариства США.

“National Geographic” має тривалий досвід співпраці з РГО та є важливим інструментом поширення російських наративів. Зокрема, видання у своїй продукції спочатку зображало Крим як “спірну територію”, а зараз як частину РФ, на яку “претендує” Україна. Тобто Україну американські географи подають агресором, який “претендує” на частину Росії.

Ось атлас світу для дітей у “National Geographic” від 22.03.2022 року німецькою та італійською мовами з описом, що Крим – це частина РФ, на яку претендує Україна (в оригіналі “Von der Ukraine beanspruchte Grenze” – “Кордон, на який претендує (або зазіхає) Україна”).

А ось мапа “National Geographic” – Europe Executive Map. З таким описом: “Настінна карта Європи “National Geographic”, розроблена фахівцями, є авторитетною картою Європи, за якою вимірюють інші довідкові карти”. Крим на цій мапі також зображено як частину РФ.

За картографічну політику “National Geographic” з 2016 року відповідає такий собі Алекс Тейт. У профілі на Linkedin (на жаль, уже видаленому) пан Тейт вказував, що працював віцепрезидентом компанії “International mapping”.

Ця компанія робить продукт – https://sovereignlimits.com/ – як зазначено в описі, “комплексну базу даних, призначену для дослідження, візуалізації та картографування міжнародних кордонів”. На Sovereign Limits Крим, Донецька та Луганська області позначені не як частина України. По суті, це легалізація ідеї розчленування. В описі до продукту компанія “International mapping” зазначає, що “у квітні 2014 року дві області на сході України проголосили незалежність”, і називає Луганську та Донецьку області “державами”. І також пише про “спірні території”: “міжнародний кордон між Росією та Україною є нестабільним, особливо в східних регіонах, прилеглих до спірних територій”.

Детальніше про просування російського погляду на світ через ресурси та інструменти “National Geographic” ми розповімо в окремому тексті найближчим часом.

А ось перелік міжнародних компаній (безумовно, неповний), які розробляють, поширюють і масово поширюють російські фейки, дезінформацію та наративи про “спірні території”:

США: National Geographic.

Німеччина: ADAC, Arena verlag, Columbus Verlag, DuMont Reiseverlag, Franckh-Kosmos, INTERKART, Kunth Verlag, Mairdumont, Marco Polo, Räthgloben 1917 Verlags, Ravensburger, Stiefel Eurocart, Ravensburger, Westermann.

Велика Британія: Cosmographics, Maps Worldwide, Mapsinternational.

Італія: Edizioni White Star SrL, Tecnodidattica Spa.

Австрія: Freytag & Berndt.

Швейцарія: Hallwag Kümmerly+Frey.

Чехія: Kartografie.

Перелік компаній, які здійснюють дистрибуцію фейкової продукції:

Сервіси електронних мап, які зображають Крим “спірною територією”:

У Вікіпедії багатьма мовами Крим та інші тимчасово окуповані території України подано частиною РФ або «спірною територією».

Український рівень проблеми

На жаль, наша держава недостатньо реагує на той факт, що мільйони західних споживачів сприймають Україну через призму російської пропаганди. Досвід спілкування з МЗС, Посольством України в Німеччині, ЦПД при РНБО, Представництвом президента в АРК, Держгеокадастром, Страткомом при Мінкультури та інформаційної політики засвідчує: державні структури просто грають у пінг-понг цією проблемою.

Наприклад, міжвідомча робоча група з проблеми картографічної агресії фокусує свою увагу на тому, що треба “відкрити очі” західним компаніям, розповідати їм, що саме вони роблять неправильно. Але всі названі компанії, які створюють освітню продукцію з дезінформацією, чудово розуміють, що вони роблять!

МЗС України 2014 року фіксує різні випадки некоректного зображення України в різних джерелах інформації. Наші дипломати вступають у комунікацію з видавництвами, отримують якісь листи про “солідарність з Україною” чи “вибачення за помилку”. Але проблема залишається. Але яким чином вибачення можуть компенсувати інформаційну шкоду, якої зазнала Україна? І кому потрібні вибачення, якщо за ними не йде:

– вилучення всієї продукції зі спотвореними картами України з ринку;

– офіційне розслідування з покаранням винних;

– інформування мільйонів споживачів, що вони придбали освітню продукцію, яка містила дезінформацію.

Щоб реально змінити ситуацію, потрібна системна державна політика України із застосуванням юридичних і санкційних інструментів. Перед нами комплексна проблема, яка вимагає комплексного рішення.

Контакти проєкту Stop Mapaganda “Інформаційна деокупація України”:

Автор: Микола Голубей

Джерело:  LB.ua