Медійні колаборанти Херсона: хто, як і чому працював на російських окупантів
Деякі українські медіаменеджери, журналісти й оператори працювали і працюють на пропаганду окупантів, запускають ворожі канали та газети, входять до складу окупаційних керівних органів, які визначали інформаційну політику.
Видання «Детектор медіа», зважаючі на суспільну значимість теми, вирішив зробити власний спецпроєкт, сфокусувавшись виключно на діяльності медійників, які за власним вибором, без примусу, стали розповсюджувати російську пропаганду на тимчасово окупованих територіях. Цим текстом «Детектор медіа» розпочинає спецпроєкт «Медіаколаборанти».
Минулої осені був деокупований Херсон. Тепер у правоохоронців і спецслужб є більше можливостей, щоб опитати свідків, провести розслідування та оцінити те, що відбувалося в окупації. Служба безпеки України вже оголосила перші підозри у співпраці з ворогом. Але кого можна вважати колаборантами? Що спонукало місцевих медійників іти на співпрацю з ворогом? Чи могла вона бути під тиском? Як медійна спільнота ідентифікувала та виявляла зрадників?
Хто такі колаборанти та якою є відповідальність за цей злочин
3 березня 2022 року, за кілька днів після повномасштабного наступу Верховна Рада прийняла закон щодо співпраці з ворогом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність». Відповідно до його норм, відповідальність передбачається за таке:
публічні висловлювання на підтримку збройній агресії, рішенням окупантів, закликають до співпраці, або заперечують факт агресії та окупації; добровільне зайняття посад у незаконних органах окупаційної влади; пропаганда у закладах освіти; передача окупантам матеріальних цінностей; організація та проведення референдумів та інших політичних заходів у співпраці з державою-агресором (з’їзди, збори, мітинги, демонстрації, конференції, круглі столи тощо); добровільна робота на посадах у незаконних судових і правоохоронних органах і збройних формуваннях окупантів.Ці норми не є спеціальними для співробітників медіа, вони стосуються всіх. Однак у законі є ще частина 6 статті 111, де передбачена відповідальність саме за інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресоркою. Це створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.
Медіаюристка «Платформи прав людини» Людмила Опришко говорить, що ця норма стосується саме медійників:
«».
Серед покарань за колабораціонізм передбачено:
позбавлення волі від 10 до 15 років;заборона обіймати певні посади;виправні роботи, арешт, штрафи, конфіскація майна.За частиною 6 статті 111 позбавлення волі передбачене на 10—12 років. Однак Людмила Опришко звертає увагу на статтю 436 Кримінального кодексу, де йдеться про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Росії проти України.
« — каже вона.
Справи відкривають за обома статтями. А вони передбачають різну відповідальність. У 436-й статті передбачене менше позбавлення волі: не 10—12 років, а до 5 років.
«», — сказала вона.
Людмила Опришко каже, що кримінальне право має критерії для визначення медійників-колаборантів:
«».
Відповідальність можуть нести не лише журналісти та редактори, а всі, хто поширює, готує інформацію. Але є і спірні моменти
«», — сказала Людмила Опришко.
Інколи технічні працівники, які не підпадають під норми спеціалізованої для медіа частини 6 статті 111 закону про колаборантів, можуть нести відповідальність за загальними нормами.
Також, як розказала в інтерв’ю «Радіо Свобода» заступниця міністра юстиції України Валерія Коломієць, у Кримінальному кодексі передбачене таке правило, коли певна дія, яка схожа на злочин, усе ж таки не є злочином, якщо вона зроблена під фізичним чи психологічним примусом, або є дією «у стані крайньої потреби». Таким чином, основним критерієм для визначення колабораціонізму є саме добровільна співпраця з ворогом за згаданими напрямками.
Визначити, чи є людина колаборантом, може лише суд після проведення відповідного розслідування. Такі розслідування зараз веде СБУ, ДБР та Офіс Генпрокурора. У червні 2023 року Служба безпеки оголосила підозри восьми пропагандистам каналу «Таврія», створеного окупантами в Херсоні. Це перша гучна групова справа щодо медійників-колаборантів. Підозри оголошені за частиною 6 статті 111-1 Кримінального кодексу України та передбачають покарання позбавленням волі на строк від 10 до 12 років і конфіскацію майна. Їх звинувачують у створенні організованої злочинної групи для ведення інформаційної діяльності у співпраці з країною-агресором. Підозри оголошені заочно. Адже підозрювані виїхали з підконтрольної Україні території. Підозри оголошені десяткам співробітників медіа. Але це далеко не повний список тих, кого самі херсонські медійники вважають зрадниками. «Детектор медіа» поспілкувався з представником Нацради у Херсоні та місцевими журналістами. І з їх слів ми розказуємо про випадки співпраці медійників із ворогом.
Якою була співпраця медійників з окупантами
До війни у Херсоні було шість каналів: Суспільне, «Херсон плюс», «Твій плюс», «ЯТБ», «Крату» та «ВТВ+». Також в ефірі мовило близько 15 радіостанцій. Лише три з них мали місцеву прописку, однак мовили під брендами великих мереж: ТОВ «ТРК Ваше радіо» — «Радіо Рокс», ТРО «Софія» — «Люкс ФМ», ПП «ТРО Булава» — DJ FM.
Як розказав у коментарі «Детектор медіа» представник Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Сергій Мовчан, у перші дні після наступу йому телефонували ліцензіати та питали, що робити:
«».
Сергій вирішив не виїжджати з Херсона, залишився з літнім батьком і мав змогу виконувати завдання регулятора та стежити за діями окупантів у інформаційному просторі.
«», — згадує він.
Російські війська увійшли у місто 1 березня 2022 року. 2 березня вимкнули ефірне мовлення. 3 березня у цифровому мовленні в Херсоні росіяни ввімкнули свої телеканали.
Як розказує Володимир Косюк, директор каналу «Херсон плюс», у перші дні після входження ворожих військ його канал ще мав змогу виходити в ефір. Бо до кабельних мереж окупанти дісталися після 15 березня. Після цього сюжети каналу могли виходити у ютубі та фейсбуці.
«», — каже Сергій Мовчан.
З-поміж каналів, які окупанти не вимкнули, як тільки захопили телевежу в ефірі, залишався «ВТВ+». «», — каже Володимир Косюк.
Історія каналу «Крату» (Kratu)
Володимир згадує, що 12—13 березня росіяни завезли гуманітарну допомогу, тому що в місті зупинилися всі хлібозаводи, закрилися майже всі магазини. Вони роздавали свої сухпайки та хотіли створити картинку для телебачення.
«», — вважає Володимир Косюк.
Після цих дзвінків із каналу «Крату» разом з усією командою пішов головний редактор Василь Середюк. Розмову з ним пригадує Сергій Мовчан:
«».
Після цього Сергію Мовчану телефонував і сам Горловський: «».
Канал «Крату» не мовив під час окупації, але його власник Горловський, за словами Володимира Косюка, віддав свої будівлі та приміщення каналу для органів влади окупантів. Там сиділи ті, хто прийшов працювати у їхнє так зване міністерство інформполітики.
Історія каналу «ВТВ+» «Детектор медіа» писав про ситуацію з каналом навесні та влітку 2022 року. «ВТВ+» не припинив мовлення, та спершу не транслював відвертої пропаганди. Але згодом в ефірі вийшло кілька інтерв’ю Володимира Сальда, колишнього мера Херсона та нардепа, який перейшов на бік росіян і проголосив себе «очільником Херсонської області» від окупаційної влади. Йому оголосили підозру в державній зраді.
«ВТВ +» входить до Національної асоціації медіа. Торік виконавча директорка НАМ Катерина М’ясникова розказувала, що керівництво каналу проінформувало її про припинення мовлення 2 травня після того, як окупанти намагалися нав’язати свою редакційну політику. До того канал намагався висвітлювати події нейтрально. Директор каналу — Віталій Каменський, власниця мовника — його мати Тетяна Каменська. У червні 2022 року «Детектор медіа» аналізував продукт телеканалу «ВТВ плюс», який входить до НАМ. У матеріалах цього каналу, який мовить російською, легітимізується окупаційна влада, а українські війська називають агресорами. Зокрема в ефірі каналу працює власниця каналу Тетяна Каменська, беручи інтерв’ю у самозваного керівника окупаційної адміністрації Володимира Сальда.
Херсонські журналісти, з якими поговорив «Детектор медіа», не сумніваються в тому, що канал співпрацював з ворогом. Так само вважає і представник Нацради. Сергій Мовчан згадує, що директор «ВТВ+» Віталій Каменський телефонував йому у перші дні після окупації:
«».
Після того, як в ефір вийшло інтерв’ю Каменської та Сальда, Сергій проінформував Нацраду та СБУ. А регулятор тоді ж звернувся до РНБО та попросив Верховну Раду дозволити анульовувати ліцензії компаній-колаборантів за власним рішенням із проведенням спрощеної процедури перевірки.
«», — говорить Сергій Мовчан. Він пригадує ще кілька дзвінків від Віталія Каменського, який намагався випитати, де саме перебуває представник Нацради, оскільки він не виїжджав: «».
Місцеві медійники зустрічалися з Віталієм Каменським в окупації.
Наприклад, херсонська журналістка Оксана Наумова одного разу перестріла його на вулиці:
«».
Володимир Косюк також зустрічав Віталія Каменського у костюмі з краваткою та паперами, коли той ішов у окупаційну адміністрацію, а журналісти його каналу ходили з камерами по місту. А це був час, коли така відкрита робота медійників стала небезпечною. Володимир згадує, що 5 та 9 березня 2022 року у Херсоні проходили акції спротиву, під час них у знімальних груп його каналу росіяни розбили два комплекти апаратури. За кілька днів після цієї пригоди колектив зібрався на редакційну нараду, де було прийнято рішення, що з відеокамерою та мікрофоном з’являтися у Херсоні небезпечно для життя:
«».
Наприкінці березня — на початку квітня Володимир дізнався від колег, що Каменський обдзвонює медійників і запрошує на роботу, розширяє штат, набирає колектив, має фінансування, бо канал не вимикають і він «усе порішав»:
«».
За словами Сергія Мовчана, «ВТВ+» припинив мовлення влітку, власниця та директор виїхали десь у той час, коли окупанти запустили «Таврію».
Окупаційний канал «Таврія»
Цей канал росіяни намагалися створити з весни на базі філії Суспільного мовника, яку вони захопили та пограбували. Як писав «Детектор медіа», знайти кадри для «Таврії» було непросто. Із сюжету про «Таврію», який вийшов у червні на російському телебаченні, стало відомо, що адміністраторкою каналу призначили колишню прибиральницю Суспільного Лілію Макарову. Жінку впізнав менеджер філії «Суспільне Херсон» Михайло Сваричевський:
«».
Згодом канал очолив Ісмаїл Абдуллаєв, який раніше керував пропагандистською телекомпанією «Оплот». Головною редакторкою стала Ганна Коробова, колишня співробітниця херсонської філії Суспільного. Також на каналі «Таврія» працювали: Руслан Вознесенський — оператором, Юлія Сипко — ведучою, Данило Санітар та Ольга Тетеря — журналістами.
За інформацією СБУ, Євген Бриков очолював орган управління інформаційно-медійної сфери в окупаційній адміністрації Херсонської області, а росіянин, очільник каналу «Санкт-Петербург» Олександр Малькевич був організатором створення пропагандистських медіа в Херсоні. Усім згаданим медійникам СБУ оголосила підозри. Цей канал проіснував до осені.
Серед причетних до цього медіа Сергій Мовчан називає радійницю Оксану Коріну, яка, за його словами, пішла на співпрацю з ворогом:
«».
Окрім каналу окупанти видавали і свої газети: «Надднепрянскую правду» й «Каховский вестник». За словами херсонських медійників, із якими спілкувався «Детектор медіа», першу роблять місцеві колаборанти, другу — команда з Криму. «Надднепрянской правдой» керує її колишній головний редактор Олег Грушко.
Як місцеві журналісти ідентифікували зрадників
Журналістка Оксана Наумова каже, що Херсон — маленьке місто, а «під час окупації цей світ ще дужче звузився, все було на видноті»: «».
Редакторка херсонського видання «Кавун. Сіті» Євгенія Вірлич говорить, що багатьох із тих, хто пішов на співпрацю з ворогом, журналісти знали особисто: «».
Як каже Євгенія Вірлич, з 24 лютого 2022 року кольору в стосунках уже не було: або біле — або чорне.
«», — каже Євгенія.
Своєрідним маркером, за словами Оксани Наумової, стала українська мова: «». Це був своєрідний пароль, який дозволяв ідентифікувати своїх. Так, до речі, робили не тільки медійники, а й власники кав’ярень тощо.
Володимир Косюк каже, що журналістська спільнота у своїй більшості заявила про українську позицію дуже агресивно. Будь-які спроби навіть у соцмережах сказати «ми за мир» сприймалися дуже різко: «».
Євгенія Вірлич каже, що про колаборантів намагалися повідомляти СБУ всіма можливими способами: «».
Журналісти, які працювали на окупантів, як розказують співрозмовники «ДМ», ходили відкрито з камерами, знімали сюжети. Це тоді, коли оператори «Херсона плюс» працювали потайки: прикладали мобільний до живота і знімали.
При цьому ті, хто працював на окупаційних каналах, не підписували своїми іменами сюжети, не робили стендапів. Певно через те, що боялися партизанів і через жорстку позицію проукраїнської медійної спільноти.
«. », — каже Оксана Наумова.
Володимир Косюк говорить, що може назвати десяток людей, які точно працювали і на «ВТВ+», і на окупаційному каналі «Таврія». Наприклад головна редакторка каналу Ганна Коробова — це дружина оператора, який колись працював на «Херсон плюс».
Чи співпрацювали медійники з ворогом із примусу
Медійники, з якими говорив «ДМ», кажуть, що їм не відомі випадки, коли журналісти чи оператори погоджувалися на співпрацю з примусу. За словами Оксани Наумової, у Херсоні залишилося небагато журналістів. Це або ті, хто хотів доносити інформацію про життя в окупації та працював «з-під поли», й ті, хто мав особисті причини залишитись у місті, або готові співпрацювати з окупантами.
Альтернатив уникнути цієї співпраці, за її словами, було багато. Деякі видання виїхали з перших днів окупації, редакції базувалися на заході України й могли нараховувати зарплату тим, хто лишався і таємно працював. Так само робили й центральні канали. За словами Оксани, дехто жив на свої заощадження, а дехто шукав іншу роботу: «
».
До Оксани приходили російські спецслужби та пропонували співпрацю, але не за фахом. Вони хотіли, щоб вона доносила на партизанів. «», — каже вона.
Серед основних причин, які спонукали медійників іти на співпрацю з окупантами, такі:
ідейні переконання;близькість до керівників окупаційної влади;завербовані агенти;нереалізовані амбіції;гроші.За словами Оксани, у росіян не було потреби змушувати до співпраці журналістів, бо вистачало тих, хто йшов на це добровільно. Окрім цього приїжджали команди з Криму:
«».
Володимир Косюк також наголошує, що не знає випадків колаборантства з примусу. Він говорить, що не повірить жодній людині, журналісту, який розказував би, що його чи її примусили співпрацювати з ворогом.
«», — каже він.
А приклад його каналу свідчить про те, що журналісти мали змогу працювати у Херсоні навіть під час окупації: «».
Володимиру та його дружині журналістці Ірині Мезенцевій окупанти співпрацю не пропонували, бо не знайшли їх у Херсоні. Медійники всім казали, що вони виїхали — і це певно спиняло окупантів від наполегливих пошуків.
«», — розказав він.
Євгенія Вірлич каже, що були ті, кого змушували працювати на ворога. У таких випадках люди йшли на цей крок, щоб урятувати життя, але при першій нагоді виїздили на підконтрольну Україні територію: «». Винятки, за її словами, могли бути серед жителів лівого берега Херсонщини, яким після підриву мостів не так легко було виїхати. Але і там люди чітко ідентифікують колаборантів.
Євгенії співпрацювати окупанти не пропонували: «».
Але при цьому були випадки, коли Євгенію намагалися виманити з дому. За таким принципом у Херсоні викрадали активістів, журналістів, інших активних проукраїнських людей: «».
За словами Сергія Мовчана, основна мотивація для співпраці з ворогом — це ідейна та фінансова складова. На це погоджувалися нереалізовані амбітні люди, «які вирішили, що їх недооцінювали, а зараз відкривається вікно можливостей, і потрібно встигнути туди вскочити»: «».
Є ще одна категорія людей, за словами Євгенії Вірлич, так звані любителі «халяви»: «».
Володимир Косюк розказує, що на окупаційних каналах платили хороші гроші, особливо за херсонськими мірками. Навіть молодим журналістам на «Таврії» пропонували зарплату 54 тисячі рублів (на той час за їхнім курсом це було понад 30 тисяч гривень), а керівний склад отримував сотню тисяч.
Чи могли проукраїнські журналісти працювати в окупованому Херсоні та як саме
Тиск на медійників у окупації був постійний. Улітку 2022 року затримали Анджелу Слободян із ТРК «Україна» (зараз вона кореспондентка каналу «Ми — Україна»), вона місяць провела у катівні. Також у полоні був каховський журналіст Олег Батурін.
Спецслужби погрожували та чинили психологічний тиск. «», — згадує Євгенія.
Вона розказує, що певний час у неї виходило вдавати, що вона виїхала з Херсона. Цьому сприяли й плітки, які поширювали вороги про її виїзд у Польщу в перші дні окупації. Де саме вона перебуває, знало небагато людей. Утім згодом її помітив місцевий журналіст Олег Грушко, який очолив одну з окупаційних газет.
«», — каже Євгенія Вірлич.
Вона хотіла залишитись у Херсоні до самої деокупації, але змушена була виїхати: « ».
Роботу її видання підтримували й донори, і колеги, і наші читачі.
Володимир Косюк і його дружина Ірина Мезенцева продовжували працювати в Херсоні та своєю зухвалістю переконали окупантів, що вони нібито виїхали на підконтрольну Україні територію. Вони разом із командою «Херсона плюс» створили волонтерську команду херсонських журналістів. Далі до неї доєднувалися співробітники інших видань.
«», — каже Володимир.
За його словами, ФСБ приходила до їхнього відеоінженера та шукала його з дружиною.
«», — каже Ірина Мезенцева.
За останній рік, як розказує Володимир, «Херсон плюс» реалізував стільки грантових проєктів, скільки не мав за останні п’ять років. Видання продовжує працювати на ці кошти.
Євгенія Вірлич розказує, що її видання підтримували читачі, друзі та знайомі, просили реквізити картки, щоб надіслати гроші.
«», — каже вона. Вступити Євгенії вдалося після виїзду з Херсона. Журналістка Оксана Наумова зараз працює у «Детекторі медіа» та пише для сайту «ДМ. Суспільне». А представник Нацради Сергій Мовчан попри регулярні обстріли лишається у Херсоні.
Зараз у місті вже працюють загальнонаціональні канали та радіостанції. А місцеві мовники поки що не мають змоги відновити роботу у Херсоні, бо інтенсивність обстрілів дуже висока й у місті постійно гинуть люди. Ті, хто зі слів співрозмовників ДМ, співпрацював у ворожих медіа здебільшого виїхали або зникли. Дехто пішов на співпрацю з СБУ.
Автор: Наталія Данькова
Джерело: MEDIASAPIENS
Столтенберг підтвердив участь Зеленського та розповів, що запропонують Україні на саміті НАТО
Читайте більше новин по темі:
