Росію захоплює китайська мафія

А поки друзі викраденого збирали гроші, Т. силоміць утримували на складі, розташованому на вулиці Кораблебудівників. Через два дні на склад приїхали родичі Т., але без грошей, і їх також викрали.

22 жовтня викрадачі разом із жертвами перемістилися до ресторану «Небесний фуд місто», розташованого на тій же вулиці Кораблебудівників. Поки викрадачі обідали, їхні жертви примудрилися звільнитися, втекти та викликати поліцію. Підозрювані були затримані, спочатку їм звинуватили у розбійному нападі та здирстві у складі організованої злочинної групи. Через два місяці, у січні 2021 року, було заарештовано передбачуваного лідера ОЗУ. Ним виявився Ван Хуей, адвокат Балтійської колегії адвокатів імені Анатолія Собчака.

Адвокат Хуей зорієнтувався досить швидко, уклав досудову угоду і зізнався, що мав «відмити» 100 тисяч юанів. У червні 2022 року адвоката було визнано винним у співучасті у здирстві та засуджено до семи років позбавлення волі умовно.

— Насправді, угода зі слідством передбачала ширший спектр, ніж той, який звучав в офіційних паперах, — розповів «Новий-Європа» Андрій С., який брав участь у розслідуванні діяльності «пітерської тріади». — З початку 2000-х років у провадженні правоохоронні органи мали кілька десятків справ за участю громадян Китаю або емігрантів з Китаю. І жодна з них не була розслідувана до кінця. Китайська діаспора - одна з найбільш закритих етнічних груп у Петербурзі. Усе, що в них і з ними відбувається, там залишається. У правоохоронну систему Росії вони не тільки не вірять, а й упевнені, що розібратися, так би мовити, по-родинному буде набагато простіше і вигідніше для них. А тому потерпілі та свідки майже завжди відмовляються від свідчень чи змінюють їх. Пітерське начальство вже й шаленіти почало, що жодну «китайську справу» навіть до суду довести не виходить.

Ван Хуею запропонували наступний варіант: замість лідерства в ОЗУ йому зроблять лише один епізод здирництва і гарантують умовний термін позбавлення волі. В обмін на це він мав триматися своїх свідчень доти, доки справа щодо його спільників не лише дійде до суду, а й закінчиться обвинувальним вироком. Плюс Хуей мав простежити за тим, щоб потерпілі та свідки не відмовилися від своїх свідчень.

— Хуей намагався обурюватися і наполягати на повній невинності, але йому зрозуміло пояснили, що якщо він не погодиться, то терміни попереднього розслідування по ньому можуть розтягнутися до нескінченності. – розповів член слідчої групи Андрій С. - По одному епізоду термін закінчився, звинуватили по іншому. Ще 12 місяців можемо розслідувати. Ні до чого не спричинило? Не біда, "приміряємо" третій епізод. Завдяки тому, що «китайські справи» до суду не доходили, у нас «глухарів» ( Прим. авт.) за участю китайців набралося кілька десятків. Подумавши, адвокат на угоду погодився. У результаті всі залишилися задоволеними: начальство — тим, що хоч одну «китайську справу» остаточно закрили, адвокат — тим, що хоч із судимістю, але на волі. І навіть підсудні не в образі. З шести епізодів за різними статтями (вимагання, викрадення, розбій, незаконне позбавлення волі) у вироку залишилися лише два за 163-ю статтею КК РФ (вимагання, від семи до 15 років позбавлення волі). Застосували всі пом’якшувальні обставини (раніше не залучалися, мають дітей, добре характеризуються), і в результаті нижче нижчої межі. Один із шести був звільнений прямо в залі суду як термін, що відбув. Інші вже зараз можуть подавати на УДВ (умовно-дострокове звільнення) як ті, що відсиділи більше половини терміну. І навіть видворення із країни не передбачено. Вийдуть - повернуться до старих занять.

На мене, так і чорт із ними, хай між собою самі розуміються. Тим більше, що все це у них тихо відбувається, не вихлюпується у розбирання на вулицях. Випадкових постраждалих не буде.

Як вдалося з’ясувати «Новий-Європа», подібний настрій (якщо все тихо і без випадкових жертв, то хай творять, що хочуть) переважає не лише серед низового складу правоохоронних органів, а й у найвищих кабінетах. Однак саме таке ставлення до злочинності серед китайських мігрантів, байдуже, з російським паспортом чи без, може призвести до дуже сумних наслідків вже для зовсім сторонніх людей.

Розвідка боєм

— Тих, кого засудив міський суд Петербурга, назвати справжніми тріадами можна з великою натяжкою, — пояснює Олександр П., китаїст, кандидат наук із соціології. — Їх скоріше можна вважати дрібними бандитами. Справжні тріади, які ведуть історію з XVII століття, — те, що у російському законодавстві називається організованим злочинним співтовариством. З жорсткою ієрархією та дисципліною, із тісними зв’язками у владних структурах, абсолютною підпорядкованістю лідерам, обітницею мовчання, «общаком» ( — Прим. авт.) у десятки, а то й у сотні мільйонів доларів. Поки що в Росії таких не спостерігається, але якщо вони з’являться, то можна бути впевненим: будуть сотні та тисячі постраждалих від їхньої діяльності — і не лише китайців. А протиставити їм російським правоохоронним органам абсолютно нічого. У США та Європі, де китайські діаспори існують вже близько 200 років, є працюючі методики включення китайських емігрантів до загального соціуму.

В Америці китайців залучають до роботи в правоохоронних органах, у школах викладають китайську нарівні з іспанською та французькою. Так що в районах, де масово проживають китайці, за порядком стежать такі ж китайці, але вже американізовані, чи поліцейські з добрим знанням китайської мови. У Європі існують «китайські» управління, які займаються вихідцями з Китаю.

«Американський» варіант для Росії не підходить, тому що китайці приїжджають до нас не на ПМП, а на навчання або попрацювати кілька років і поїхати в ту ж Європу-Америку або повернутися назад додому. Спецвідділи створювати, щоб розслідувати дві-три сотні злочинів на рік нерентабельно. Але й зовсім заплющувати очі на цю проблему не можна.

Щоб зрозуміти, чим такі небезпечні справжні китайські тріади і чому з ними дуже складно боротися, необхідно згадати історію їх появи та подальшу еволюцію в один із найсерйозніших кримінальних кланів світу.

Китайські тріади виникли XVII столітті. У 1644 році маньчжури повалили правлячу в Китаї династію Мін, замінивши її маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм до 1912 року. Залишки прихильників династії Мін зникли на острові Тайвань, де організували партизанський рух. Низова ланка бойових загонів складала трійки (два рядові, один старший — звідси й назва). Конспірація була така, що члени однієї трійки могли не знати членів інший. Об’єднувалися у великі загони лише за наказом вищого командування. Виконавши завдання, партизани знову розсипалися на трійки і перетворювалися на звичайних селян.

Для спілкування між собою було розроблено кілька таємнописних мов (у різних провінціях різні), у ході були секретні жести та ключові слова. Часто використовувалися спеціальні теги на тілі, значення яких знали лише ієрархи руху. Для членів тріад була обов’язковою фізична підготовка, насамперед рукопашний бій та володіння холодною зброєю. Навчання теж проводилося потай від непосвячених.

— Тріади практично відразу створювалися не стільки як суто бойові загони, а як таємні спільноти, — розповідає китаїст, — з особливими ритуалами, посвятою, випробуваннями та навіть своєю філософією. Тому влада про них хоч і знала, але впливу в тому середовищі не мала. Тайпінське повстання середини ХІХ століття (1850–1864 рр.), як і і Боксерське повстання (1898–1901 рр.), створені задля повалення влади маньчжурів, стали можливі лише оскільки у лідерів повстанців було під рукою досить багато підготовлених бійців, вирощених таємними товариствами.

Обидва повстання мали реальні шанси на успіх, а придушити їх вдалося лише із залученням іноземних армій із новітньою зброєю. Але навіть після поразок таємні товариства, де кувалися бойові кадри для народних виступів, існували. Саме тому комуністи, які остаточно захопили владу в Китаї до 1949 року, відразу заборонили всі таємні суспільства. Досі участь у будь-якій таємній спільноті карається в Китаї виключно стратою. І саме тому китайські тріади, які вже стали суто кримінальними, найбільшого розвитку отримали серед китайських емігрантів і Тайвані з Гонконгом.

Ну й не варто забувати, що саме китайські тріади створили «Золотий трикутник» у вигляді колосальних грошових потоків, що дозволяють купувати не те що окремих чиновників, а інколи навіть цілі уряди. У цьому контексті те, що трапилося з китайцями, які діяли в чужій країні, але за своїми звичаями, можна назвати і розвідкою. Кримінальні боси, зацікавлені в Росії не стільки навіть як у можливому місці постійного проживання, вирішили перевірити, як на їх суто китайські розбірки зреагує місцева влада. І на мій погляд, ці найсерйозніші люди могли залишитися задоволені поведінкою російської правоохоронної системи, яка віддає перевагу половинчастим заходам замість глибокого опрацювання проблеми.

Із тріадами прийде дешевий героїн?

У 1949 році залишки армії Гоміньдану (консервативна партія Китаю, основний суперник комуністів у громадянській війні 1927–1950 рр.) частиною закріпилися на острові Тайвань, а частиною засіли біля південного кордону Китаю, взявши під контроль величезну територію на стику М’янми. Пізніше вплив колишніх гоміньданівців поширився на частину східного В’єтнаму та південного Китаю. Джерелом існування для них стало вирощування опіуму, виробництво героїну та постачання наркотику по всьому світу.

Саме в той період, на думку Олександра П., китайські тріади остаточно перетворилися з таємних співтовариств з деякими розмитими, але все-таки громадськими цілями на суто кримінальні структури.

— Упродовж 50 років тріади налагоджували не лише виробництво наркотиків, а й міжнародні зв’язки, широко користуючись китайськими діаспорами у США та Європі, — вважає експерт. — Вони прокладали безпечні маршрути транспортування наркотиків, розвивали інфраструктуру всередині «Золотого трикутника», організовуючи секретні лабораторії, підземні сховища, печерні поселення, налагоджували багаторівневу охорону. Розчищали та маскували, щоб не було видно з повітря, плантації під опіум. По суті, тріади організували єдину міжнародну спільноту, метою якої є розповсюдження наркотиків у всьому світі та отримання від цієї діяльності мільярдів доларів.

До 1996 року найбільшим угрупуванням у «Золотому трикутнику» вважалася Шанська об’єднана армія, яку очолював колишній гоміньданівець Чжан Шифу, більш відомий як Кхун Са. Угруповання налічувало до 50 тисяч бійців. У 1996 році, коли існування «Золотого трикутника» стало серйозною проблемою не тільки для Азії, але і для решти світу і до боротьби з «наркотичним раєм» було залучено навіть «блакитні каски» (миротворчі сили ООН), Кхун Са уклав угоду з владою Бірми.

Колишній опіумний король здав усіх своїх спільників, маршрути транспортування наркотиків, корумпованих чиновників та найбільш численні бази з бойовиками. Натомість його особисто пообіцяли не чіпати. Незважаючи на те, що влада США пообіцяла за Кхун Са 3 млн доларів, опіумний король до своєї смерті у 2007 році жив приспівуючи на узбережжі в районі столиці М’янми Рангуна.

— Тоді міжнародне співтовариство поспішило оголосити, що «Золотий трикутник» як єдиний механізм із виробництва та транспортування наркотиків перестав існувати, — розповів «Новій-Європі» колишній генерал-лейтенант Федеральної служби контролю за обігом наркотиків (ФСКН). — Насправді вони заарештували або ліквідували лише близько 10% наркоділків із їхніми угрупованнями та прикрили вже вивчені поліцейськими маршрути. Зараз у "Золотому трикутнику" орудує синдикат Sam Gor (або просто "Компанія"). Він утворений п’ятьма найбільшими китайськими тріадами. Крім героїну, цей синдикат налагодив у «Золотому трикутнику» найбільше у світі виробництво метамфетаміну, який легше транспортувати, ніж героїн чи опіум.

Раніше наркотики йшли через порти Індії, Шрі-Ланки, Пакистану, Таїланду та Камбоджі. Наразі налагоджуються нові маршрути. Наприклад, найбільшими перевалочними пунктами на якийсь час стали Австралія та Нова Зеландія.

З Латинської Америки туди йшов кокаїн, та якщо з «Золотого трикутника» — героїн. Завдяки тому, що Австралія є членом Британської співдружності, через неї було дещо простіше доставляти наркотики до Європи. Але зараз все йде до того, що найбільшим перевалочним пунктом для героїну може стати Росія, до якої наркотик завозитимуть не морем, а сухопутним шляхом. Завдяки протяжності нашого кордону, в ньому завжди можна знайти лазівки.

У світлі подій останніх років і прагнення західних країн повністю відрізати Росію від решти світу може припинитися співпраця правоохоронних органів у сфері боротьби з наркоторгівлею. А це може призвести до того, що в Росію ринуть навіть не тонни, а десятки тонн дешевого героїну та «мета». Більшість піде далі, але дещо все одно залишиться. А завдяки дешевизні продукції (що більше наркотику, тим він дешевший) Росія вже за десять років може вийти на перше місце у світі за кількістю наркозалежних. У разі такого, прямо скажемо, негативного сценарію розвитку подій Північний Захід Росії завдяки спільному кордону з Євросоюзом та численним морським портам стане головним перевалочним пунктом для китайського криміналу.