У Європі замовчують напади на журналістів - європейські ЗМІ
В Угорщині журналісти та цілі інформагентства стали мішенями наклепницьких кампаній із боку проурядових ЗМІ та політиків. У Польщі журналісти зазнавали фізичних нападів не лише з боку однодумців політиків, а й поліції. У Чехії колишній прем’єр-міністр Андрій Бабиш ініціював онлайн-травлю редактора сайту investigace.cz, звинувативши її у своїй поразці на виборах. У Словаччині, де п’ять років тому було вбито журналіста Ян Куцяка, журналісти з обережності вдаються до самоцензури.
Рада Європи збирає інформацію про напади на журналістів у Європі, але, за даними співробітників Розслідувального центру імені Яна Куцяка, більшість випадків залишаються незареєстрованими. Саме брак інформації спонукав їх створити проект із захисту журналістів та відстеження таких атак - Bezpecna.zurnalistika.sk.
З опитування, проведеного в рамках проекту, з’ясувалося, що найпоширенішим типом атак залишаються погрози в Інтернеті.
Також часто зустрічаються небезпеки судового переслідування, стеження, залякування в Інтернеті або дискримінація, наприклад, відмова в акредитації або заборона репортерам певних ЗМІ відвідувати прес-конференції.
Почастішали й випадки нападів на журналістів. Під час пандемії COVID-19 розгнівані натовпи частенько атакували працівників ЗМІ, бачачи у яких представників «еліти», які просувають обмежувальні та захисні заходи.
У Німеччині протестувальники часто нападали на журналістів, у Нідерландах деякі ЗМІ навіть наймали охорону для супроводу репортерів під час протестів. У Словаччині протестувальники напали на операторів двох телестанцій, які залили обладнання водою та кетчупом.
У жовтні 2020 року у Вроцлаві під час демонстрації проти посилення закону про аборти зазнали нападу два журналісти, які висвітлювали цю подію.
В Угорщині стався серйозний інцидент в акції протесту, організованої прихильниками проурядової партії "Фідес".
Словесні нападки, особливо з боку політиків, можуть спровокувати подальше переслідування з боку громадськості та держорганів, включаючи наклепницькі кампанії та судове переслідування.
Серйозною проблемою стали стратегічні судові позови проти громадськості, відомі як SLAPP (strategic lawsuits against public participation). Це позови, які чиновники подають проти журналістів та активістів, які критикують уряд.
У 2021 році польська громадська організація Towarzystwo Dziennikarskie, яка захищає свободу ЗМІ, опублікувала звіт, перерахувавши в ньому 66 SLAPP-позовів та 58 кримінальних справ за період з 2015 по 2021 рік.
А у звіті Міжнародного інституту преси за 2017 рік наголошується, що в Угорщині журналістки зазнають нападок частіше, аніж їхні колеги-чоловіки, що збігається зі світовими тенденціями.
Окрім осібних журналістів об’єктами наклепницьких кампаній ставали й цілі ЗМІ. Наприклад, Direkt36, Telex та Atlátszó у серії статей, опублікованих проурядовими ЗМІ, звинуватили у отриманні фінансування від іноземних агентів і загрозі національній безпеці.
Урядовці використовували цивільні позови та кримінальні звинувачення, щоб натиснути на журналістів-розслідувачів. Наприклад, бізнес-магнат видобувної галузі Бені Штейнмец подав два позови - проти RISE Project і OCCRP, вимагаючи видалити всі публікації про нього. Також він домагався того, щоб суд заборонив обом платформам публікувати журналістські розслідування щодо його персони.
У Болгарії журналісти стикаються з погрозами та переслідуваннями з боку держчиновників. У 2022 році посольство США в Софії попередило журналіста-розслідувача та співробітника OCCRP Атанаса Чобанова про загрозу нападу. Його колезі Димитару Стоянову довелося переїхати до іншої країни – він отримав схоже повідомлення від джерела.
У 2023 році і Чобанов, і Стоянов, які керували розслідувальним порталом Bird.bg, зазнали нападів з боку генпрокурора Івана Гешева. Він стверджував, що журналісти вступили в змову зі злочинцями та політиками, щоб домогтися його відставки, і опублікував їхнє листування з джерелами. У 2020 році Чобанов, який нині живе у Франції, став мішенню французької розвідувальної компанії Avisa Partners, яка працює на болгарського клієнта.
У Словаччині щодо наведення місцевого підприємця Маріана Кочнера дані журналістів-розслідувачів перебували у базах медичної страхової компанії та навіть у міліції. Отриману інформацію використали для стеження, зокрема за Яном Куцяком.
Після вбивства Яна Куцяка та виборів 2020 року, коли до влади прийшла опозиція, політики пообіцяли вжити заходів для захисту журналістів. Однак нових законів поки що немає.
Немає особливих законів про захист журналістів у сусідніх країнах. Тому журналістам доводиться покладатися рішення судів, які можуть зробити принципові прецеденти.
Хоча угорські наклепницькі кампанії проти незалежних ЗМІ рідко доходять до суду, у 2023 році Átlátszó благополучно судився з проурядовою організацією CÖF, яка звинуватила ЗМІ у наклепі.
А в Чехії головний редактор сайту investigace.cz Павла Хольцова виграла справу, яка стала важливим прецедентом.
У рамках міжнародного розслідувального проекту " Архів Пандори " вона розповіла, як колишній прем’єр Чехії Андрій Бабіш таємно купував через офшори нерухомість у Франції. На своїй сторінці у Facebook Бабиш опублікував фотографію Хольцової і написав, що її нібито найняв мільярдер і філантроп Джордж Сорос. Чеський суд зобов’язав Бабиша опублікувати у Facebook вибачення протягом трьох днів з моменту набуття чинності рішення.
Столтенберг підтвердив участь Зеленського та розповів, що запропонують Україні на саміті НАТО
