За що "наїхали" на власника «Пожмашини» Олега Авер’янова та що буде далі?
Справді, формулювання абсурдне, хоча, на думку ДБР, і не виходить за межі закону. Зазначимо, що щодо того, чи є поставки для Міноборони та ДСНС під час війни «збитками для держави», на що посилається ДБР у своєму рішенні про відкриття кримінальної справи, наразі тривають судові суперечки. Однак суть явно не в цьому – причина "наїзду" на «Пожмашину», а точніше – на її власника Олега Авер’янова криється глибше. Тим більше, що це далеко не перша проблема Авер’янова. Наприклад, ДСНС, через рішення Держаудитслужби, вимагає від його заводу повернути 3,4 мільйона гривень прибутку.
Але, як уже говорилося, все це лише верхівка айсберга. Мабуть, на ринку пожежного обладнання, яке в Україні представлене одним-єдиним виробником – ТОВ «Промислова компанія Пожмашина», що належить Олегу Авер’янову та розташоване у селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області, слід очікувати чергового переділу. Сам факт по собі обурливий, проте слід згадати, яким чином державний завод протипожежного обладнання став приватним і потрапив до рук Авер’янова. І заразом нагадати цілу низку скандалів і Олега Ляшка, якого називають негласним співвласником заводу. І який допоміг Авер’янову як підім’яти під себе завод, так і отримувати держконтракти на його продукцію.
Найгучнішим скандалом (про який, звичайно, всі вже забули), стала «бюджетна ніч» 2015 року, коли фракція "Радикальної партії" відмовлялася голосувати за бюджет, доки до нього не включили пункт про 400 мільйонів гривень на закупівлю пожежних машин. Які виробляє лише завод Авер’янова. Були й інші скандали. Наприклад, того ж 2015 року Олег Авер’янов був змушений піти з посади заступника голови ДСНС після закупівлі його відомством пожежних машин на 92 мільйони гривень на його заводі.
Читайте також: Олег Авер’янов – як пограбувати державу та стати заступником міністра
Були й інші корупційні скандали, пов’язані не лише з «Пожмашиною», а й з іншим бізнесом Авер’янова. Про це багато писали, були кримінальні справи, але ж це наша країна, правда? До того ж у Авер’янова були високі покровителі. Це не лише Олег Ляшко, а й його давній компаньйон Валерій Дубіль, багаторічний народний депутат від "Блоку Юлії Тимошенко", з яким Авер’янов починав у далеких дев’яностих у Прилуках в угрупуванні, яке там досі пам’ятають, як «Європа», а самих Дубіля та Авер’янова називають «європейцями».
Тож причин "наїзду" на Авер’янова може бути багато, але, швидше за все, цього разу це пов’язано саме із заводом та Олегом Ляшком. Для того, щоб зрозуміти, чому позиція Авер’янова у ситуації із заводом «Пожмашина» досить вразлива, слід нагадати коротку історію того, як державне підприємство потрапило до приватних рук. Сталося це не в дев’яностих, коли розумні люди підбирали все, що погано лежало, а в 2008 році, коли державне підприємство «Прилуцький завод протипожежного та спеціального обладнання Пожспецмаш», раптово збанкрутувало. На його базі оперативно утворилося кілька компаній, пов’язаних з Авер’яновим, а майно заводу було розподілено між ними. Серед цих компаній з’явилося і ТОВ «Завод Пожспецмаш», яке у 2009 році отримало від ДСНС 263 мільйони гривень за постачання техніки, хоча компанія не мала жодних виробничих потужностей та існувала лише на папері. Отримавши гроші від ДСНС, вона перевела їх іншій фірмі – ТОВ «Виробниче підприємство Пожспецмаш», у засновниках якого була теща Олега Авер’янова. Ця фірма через ланцюжок посередників купувала російські машини, які обходилися замовнику, тобто ДСНС, вдвічі дорожчими за вартість заводу-виробника.
Закупівля була разовою – після виконання замовлення обидві фірми було ліквідовано. На залишках державного заводу було створено ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» з дивним набором власників, які змінювалися протягом років, і в результаті бенефіціаром компанії виявився Авер’янов. Олег Борщ, який фігурує у цьому ланцюжку, – кум Авер’янова, на якого записані й інші його активи.
Після того, як лобіювати інтереси компанії став палкий радикал Ляшко, справи у «Пожмашини» пішли вгору – вона почала отримувати замовлення від ДСНС, а у 2015 році, як уже згадувалося, фракція Ляшка бойкотувала ухвалення державного бюджету, доки туди не включили 400 мільйонів (у нинішніх цінах це майже мільярд) для «Пожмашини» Авер’янова. Все це описано у розслідуванні «Рятівник» Ляшко: звідки беруться і на що витрачаються радикальні мільйони «Наших грошей», рекомендуємо почитати.
Із заходом кар’єри Ляшка почалися проблеми і в його протеже. Щоправда, деяку допомогу зміг надати давній партнер та соратник нардеп Валерій Дубіль. Але «Батьківщина» сама має проблеми у зв’язку з тим, що її голоси в парламенті не дуже потрібні – після дострокових виборів 2019 року у правлячої партії виявилася більшість, і допомога сторонніх сил для голосування їй не особливо потрібна, до того ж «багнети», яких бракує, покірно постачають колишні члени ОПЗЖ за те, щоб їх не щемили. Так що Авер’янов виявився практично віч-на-віч із новою владою, в якій знайшлися як охочі перерозподілити нечесно нажите майно, так і пригадати власнику цього майна старі гріхи. А такі є, бо на своєму шляху до «власників заводів, газет, пароплавів» Авер’янов наступив на хворі мозолі багатьом.
Читайте також: Екс-заступник голови ДСНС Авер’янов очікує на кримінальну справу за розкрадання бюджетних коштів
Тут доведеться повернутися до його біографії, але, на жаль, тільки поверхово, оскільки вона дуже велика і заслуговує на окремий детальний опис. Ось що говорить з цього приводу Вікіпедія:
Як бачимо, тут повністю випадають дев’яності. До них ми ще повернемося, а поки що звернемо увагу на запис «У 2006 році перебував на посаді заступника директора з технічних питань ТОВ «Ринок-1». Це те саме ТОВ «Ринок-1», де до своєї смерті був засновником легендарний київський авторитет Валерій Іванович Прищик. На тій самій Троєщині, про яку чули всі в Україні.
Так, Олег Авер’янов працював там набагато пізніше за смерть Прищика, але сам факт того, що він там з’явився, натякає багато на що. Особливо разом із витримкою з біографії його бізнес-партнера Валерія Дубіля:
Що, своєю чергою, відсилає нас у бурхливі дев’яності, про які у біографіях обох компаньйонів стільки багато прогалин. Це не дивно, адже й Авер’янов, і його компаньйони (крім Дубіля, до них належать ще кілька діячів регіонального масштабу, один із низ очолював Чернігівську обласну організацію "Партії Регіонів", тепер прикупив собі смішківську «Силу і Честь»), починали у Прилуках зі скуповування металобрухту, до середини дев’яностих перетворившись там на те, що досі пам’ятають під назвою ОЗУ «Європа».
Читайте також: Валерій Дубіль: «Європейська» ОЗУ у кримінальній свиті Тимошенко. Частина 1
Успіху на ниві збору металобрухту сприяло те, що два згодом відомі «європейці» – Анатолій Мірошниченко (той самий колишній регіонал, нині «СіЧевик») та Сергій Варнавський були офіцерами на Прилуцькому аеродромі стратегічної авіації, який на той час розвалювався. Вони налагодили схему крадіжки з аеродрому кольорових металів, викопавши зрештою навіть силові кабелі. А Олег Авер’янов служив у той же час на тому самому аеродромі на посаді начальника складу ПММ. А батько Валерія Дубіля служив прапорщиком там. На чому зійшлися всі ці чотири особи – здогадатися неважко.
Читайте також: Дубіль Валерій: «Європейська» ОЗУ у кримінальній свиті Тимошенко. Частина 2
Важко зрозуміти, як ці звичайні, загалом, крадуни кольорового металу та гасу виросли не просто в ОЗУ, яке придушило всіх конкурентів не тільки у провінційних Прилуках, а у величезну імперію, чиї володіння сягають далеко за межі Чернігівської області, чиї представники мали або мають політичну владу на рівні Верховної Ради та Кабміну. Майже як у дитячому мультику – «з цього ось тихого болота зроблю крок я прямо в Тихий океан». Судіть самі: Олег Авер’янов став власником монополіста, який виробляє техніку для ДСНС, і був заступником міністра; Валерій Дубіль – заступник голови парламентської партії; Анатолій Мірошниченко – багаторічний голова обласного осередку "Партії Регіонів" та депутат обласної ради. Найзакритіший із них – Сергій Варнавський – довгий час був депутатом Київради від «Батьківщини». І всі – величезні бізнеси, розкидані по всій Україні. ОЗУ «Європа» перетворилося на бізнес-імперію «Європа».
Про секрет успіху «європейців» думки різняться. Але в їхній біографіях чітко простежується два напрямки. Перше – приголомшливе вміння корумпувати правоохоронців (чим, за чутками, займався Дубіль). Що характерно – вони зрозуміли це якраз вчасно, десь під кінець дев’яностих, коли традиційні лисі дебіли у шкірянках пачками йшли на цвинтарі чи у в’язниці. Другий момент, який відзначають нечисленні свідки тих славетних часів, що залишилися живими – хтось із «європейців» зумів налагодити зв’язки з Солнцевським ОЗУ в Росії. Говорять, що це був саме Дубіль. Але не суть. Суть у тому, що Прилуки струсонула хвиля вбивств, підпалів, вибухів та замахів. В результаті кримінальної війни «європейці» вщент розбили всіх конкурентів, зайнявши лідируючу позицію в місті, а потім в області. Поступово їхній вплив поширився на сусідні області та Київ. Як була справа з Троєщинським ринком та покійним Прищиком, достеменно невідомо. Але той факт, що він потрапив у сферу впливу прилуцьких «європейців», дуже промовистий.
До їхньої честі слід зазначити, що, окрім вчасно зрозумілих тенденцій із правоохоронцями, яких спочатку бандити, а потім шановні бізнесмени, почали скуповувати на корені та пачками, «європейці» зрозуміли, що без політичного «даху» вони підуть у небуття. І замість того, щоб купувати продажних політиків (хоча без цього не обійшлося), пішли у політику самі. Цілком успішно, що дало черговий поштовх розвитку їх уже як шановних бізнесменів у представників політичного істеблішменту.
Усе це тривало багато років. Але у 2019 році ситуація кардинально змінилася – до влади прийшла сила, яка не потребує сторонніх гравців. І ця сила почала перерозподіляти (у тому числі) і власність країни. Справедливо це чи ні – питання в даному випадку неактуальне. Нас цікавить сам факт. А він полягає в тому, що на «європейську» імперію, чиїм видатним представником є Олег Авер’янов, розпочався системний "наїзд". Один із його епізодів – атака на «Пожмашину». Причому правові підстави, як усі розуміють, не цікавлять нікого. На кону – монополіст, який виготовляє техніку для держструктур. Яку держструктури у нього купували, купують та купуватимуть. Питання тепер полягає в тому, чи зможе Авер’янов відстояти свій шматочок хліба. І що буде далі, оскільки «розкуркулювати» представників «Європи» хоче багато хто, та й відбирати у них є що.
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
