Замість бути арбітром, ООН опосередковано легалізує війни і цим відзначає 78-річчя

Замість бути арбітром, ООН опосередковано легалізує війни і цим відзначає 78-річчя
Замість бути арбітром, ООН опосередковано легалізує війни і цим відзначає 78-річчя
24 жовтня свій день народження відзначала Організація об’єднаних націй – яка була створена після закінчення Другої світової війни задля підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки. Та для українців, які до речі серед засновників ООН - це досить болюча тема.

За девʼять років російської агресії проти України і майже два роки повномасштабної війни цей майданчик так і не спромігся показати світові, для чого ж він був створений. Колись ООН задумувалася як організація, що не допустить Третьої світової війни. Зараз багато хто говорить про неї з осудом. Якої фатальної помилки припустився світ при створенні ООН, і як ця організація легалізувала російську війну проти України – в етері Апостроф TV пояснив офіцер 3-ї окремої штурмової бригади, історик Олександр Алфьоров.

Фото: viktorkaspruk.wordpress.com quriziqtkidrrzrz

Усе суспільство після 1945 року намагалося убезпечити світ від Третьої світової війни. Почали робити міжнародні інституції: Організація об’єднаних націй, Червоний хрест, організації, які могли б зберігати пам’ятки історії. Це важливі комітети, обговорення, майданчики. Всі мали створити щось, щоби Третя світова війна не розв’язалася серед тих країн, які об’єднані Статутом ООН.

Але вийшло навпаки. Весь цей час до складу ООН та всіх цих міжнародних організацій входила держава, яка завжди є потенційним агресором – це Російська Федерація. Саме тому всі держави намагалися стримати агресора, розуміючи, що Росії "важко", вона розпадається, як Радянський Союз розпався, потім у неї громадянські війни, чеченська кампанія. Але пізніше всі побачили, що Росія не відмовляється від своєї агресивної поведінки. Йдеться про "Придністров’я", Грузію і, звісно, Україну. Тобто Росія все одно "потребує" інших країн. Безперечно, ще є Білорусь, яка підпала під економічний вплив, а потім і зовсім…

Нагадаю, Україна є членом-співзасновником ООН. З усіх тих країн, які входять до ООН, Україна є однією з країн, які народили цю організацію. Сьогодні ми бачимо, що член-співзасновник ООН знаходиться в позиції, коли його країну вже 9-й рік поливають вогнем, поливають смертями. ООН на все це дивиться з певною холодністю.

Одночасно ми бачимо, що Росія блокує будь-які перемовні процеси з 2014 року, ми бачимо, що є країни-сателіти в ООН, які голосують так, як це необхідно Росії. Це все призводить до думки про те, що цей міжнародний майданчик, який готувався для недопущення Третьої світової війни, насправді отримав Третю світову війну. І насправді він став не просто майданчиком, який побачив цю війну, а майданчиком, за рахунок якого ця Третя світова війна і почалася.

Ви розумієте про що йдеться? Про те, що ООН насправді легалізувала цю війну у 2014 році. Її принципи, методи і механізми не спрацювали, бо всі вважали, що Третя світова війна почнеться так само, як Перша і Друга світові війни. Але ви подивіться на цю війну. Коли у московитів знаходять "мосінки" – зброю, з якою воювали більшовики у Петрограді – або коли роздавали кулемети "Максим" – британські кулемети кінця XIX століття – і одночасно ми воюємо за рахунок "Старлінків", дронів…

Це війна абсолютно нового покоління, вона є гібридною у багатьох своїх проявах. Ми вже маємо дев’ять років війну, але і досі на міжнародному майданчику, крім висловів спікерів про війну, в документах вона не фіксується. Росія не може назвати війну війною. І вся ця ситуація у світі прозоро нам показує, що Організація об’єднаних націй не спромоглася знайти виклик на тактику "азіатщини-московитщини". На тактику, якою користувався Сталін, ще нападаючи на Польщу разом із Німеччиною, розв’язавши Другу світову війну.

І чого ООН чекала, що хтось комусь оголосить війну? Ні, так не може бути у цьому столітті. Відповідно, говорити про те, що зараз цей майданчик щось зможе… Так, він грає глобальну, велику роль для того, щоб принаймні проговорити, щоб країни щось сказали. Але ж далі по суті нічого ми не бачимо. Я вам скажу чесно, що тут у фронтовій зоні, у прифронтовій зоні військові часто бачать машини ООН - місії їздять. І я вам скажу, що погляди солдат на ці машини "дивні", якщо не сказати, що мають якусь тиху мову ворожнечі.

Олександр Алфьоров, український історик, науковий співробітник Інституту історії України НАН України,  офіцер 3-ї окремої штурмової бригади; опубліковано у виданні "Апостроф"

Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі

Читайте більше новин по темі: