"Бояться навіть мурахи": мешканці Авдіївки звикли до апокаліптичних умов, — WP
Глава Авдіївської військової адміністрації Віталій Барабаш розповів, що все те, що йому доводилося бачити майже за десять років війни, не йде ні в яке порівняння з недавніми атаками російського окупаційного угруповання. Величезна кількість бронетехніки, особового складу та техніки стягується до міста, яке російські сили неодноразово намагалися взяти в оточення весь цей час. Про це пише The Washington Post.
Захоплення Авдіївки дозволяє контролювати ділянку фронту за 50-60 км та може відкрити шлях з окупованого Донецька до інших міст, таких як Костянтинівка. У цьому основна мета російського президента Володимира Путіна — захопити всю Донецьку область.
У понеділок, 23 жовтня, Президент України Володимир Зеленський провів різку паралель між Авдіївкою та битвою за Бахмут. У понеділок він назвав стійкість сил оборони в Авдіївці "силою всієї України".
Але автор публікації The Washington Ларис Каркліс зазначає, що після того, як словосполучення "Бахмут вистоїть!" минулого року перетворилося на національне гасло, Київ пожертвував тисячами солдатів у спробі утримати місто, яка зрештою виявилася марною. І все ще не вщухають суперечки про те, чи це рішення було варте стількох життів військових.
Ті деякі, хто ризикує сюди їхати, — це волонтери, які допомагають 1600 жителям, що залишилися, або близько того. Минулого тижня російський дрон скинув вибухівку на дах автобуса, в якому везли хліб, — розірвало дах, але водій дивом уцілів.
Представники військової адміністрації дають вказівки на вулиці 
Поруч із зруйнованим будинком сохне прання
В останні кілька днів російські війська просунулися у бік Красногорівки, приблизно за 7 км від Авдіївки. У РФ заявили про захоплення терикону поряд із коксохімічним заводом.
Новий наступ російських військ на Авдіївку розпочався 10 жовтня, коли ЗС РФ направили три бригади та до 100 одиниць бронетехніки, за даними української влади.
"Російські сили безперечно намагаються перехопити ініціативу. Саме по собі захоплення Авдіївки не покращить їхніх позицій так уже значно, хоча малоймовірно, що російські війська зможуть підтримувати наступальний темп і досягти великого прориву", – заявив Майкл Гофман, старший науковий співробітник програми "Росія та Євразія" у Фонді Карнегі.
Минулого вівторка військова адміністрація скористалася тимчасовим затишшям і доставила найнеобхідніше до міста.
Минулого вівторка здавалося, ніби Авдіївка була в епіцентрі урагану. Українська артилерія кожні кілька хвилин обстрілювала північно-східну околицю міста, намагаючись зупинити наступ росіян.
"Сьогодні трохи тихіше, – сказав Барабаш. -– Бачимо, що їхні війська зміцнюють позиції. Ми вважаємо, що незабаром розпочнеться третя хвиля їхнього наступу".
Керівник адміністрації зі своєю командою прибув до міста, щоб задокументувати наслідки семи ракетних ударів, завданих за ніч.
Поки він розмовляв із журналістами, неподалік пролунали вибухи. "Це Зушка", – сказав він про зенітну установку калібру 23 мм, додавши, що, можливо, десь літав російський безпілотник "Орлан" і його намагалися збити.
Солдати 59-ї української бригади на вогневій позиції у Донецькій області, 23 жовтня
"Більшу частину часу ми стріляємо по росіянах, щоб зупинити їхнє просування, щоб наші штурмові групи могли просунутися вперед і повернути собі нашу землю", – пояснив командир із позивним "Бенджамін".
Зважаючи на все, ЗС РФ хотіли якнайшвидше взяти Авдіївку.
"Думаю, вони просто намагаються відволікти нас, щоб ми перекинули сюди більше військ і не наступали на інших ділянках фронту", – пояснив він.
В Авдіївці, на відміну від Бахмута, українські солдати не беруть участь у вуличних боях. Жителі, які залишилися, здебільшого живуть під землею і повністю залежні від гуманітарної допомоги. Після десятиліття війни більшість з них звикла до умов, що нагадують апокаліптичні.
Через інтенсивні обстріли пункт закрили на тиждень: побоюючись, що російські війська атакуватимуть черги громадян, які прийшли за допомогою.
Тетяна – єдина мешканка свого багатоквартирного будинку.
Вона каже, що не хоче обтяжувати своїх дітей, які мешкають під Києвом. Сходи та коридори, які ведуть до її квартири на третьому поверсі, заставлені гілками дерев, дерев’яними дошками та картонними коробками – все це зігріє холодною зимою.
Її однокімнатна квартира перетворилася на бункер, набитий консервами та водою. "Всі бояться. Навіть мурахи бояться", – пояснила вона.
Директор лікарні 55-річний Віталій Ситник розповів, що верхні поверхи будівлі наразі зруйновані, і співробітники піднімаються туди лише щоб зловити сигнал та зробити короткий дзвінок.
Ситник постійно мешкає в лікарні з березня 2022 року. Зараз він обслуговує те, що залишилося від палат, курить цигарки у спортивних штанях та тапочках.
Без електрики лікарня є стабілізуючим пунктом. Міські екстрені служби давно припинили роботу. Постраждалих привозять волонтери, велосипедами чи пішки. За його словами, він пропрацював у лікарні 28 років і віддав їй свої найкращі роки.
"Нарешті люди почали як слід ховатися, – сказав він. – Але деякі вже трохи психічно неврівноважені. Коли починається обстріл, вони не зупиняються – їм уже все одно".
Але він планує залишитись.
"Наші хлопці залишаються, і ми теж залишаємося", – сказав він, додавши, що хочеться, щоб Авдіївка вистояла, хоч уже й не знає, що від неї залишилося.
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
