Напередодні другої зими Великої війни Україна переживає наймасштабніше бомбардування дронами

На пікапах, вантажівках, будинках на колесах для розрахунків ПЗРК, різних комерційних шасі і навіть у вигляді причепів, які розгортають малу зенітну артилерію відповідно до курсу руху ворожих апаратів.

За співвідношенням зарплати екіпажу, вартості палива, витратників, засобів доставки до ціни дрона чи крилатої ракети це один з найефективніших способів захистити небо від «Шахедів».

При тому ми, звісно, не можемо роздувати штати нескінченно — і так левову частку оборонного бюджету витрачаємо на зарплатню й утримання персоналу.

Але вже відбувся ренесанс малої зенітної артилерії з огляду на сучасні технології. Нічні канали, тепловізійні приціли; оцифроване відео з камери, яку встановлюють на оптику зенітки, надходить на планшет навідника й полегшує прицілювання; різноманітні прилади для тріангуляції (радіочастотні аналізатори) – звісно, це не просто тонни заліза в небо.

Одночасно щільність вогню звичайними великокаліберними кулеметами доповнюють прожектори часів середини минулого століття або сучасні, лазерні цілевказівники-далекоміри, робота РЕБ. Кілбокс у небі – снаряди, уламки, кулі, переносні зенітні ракети, прес радіоелектронної боротьби.

Декілька машин з великим калібром, кулеметами, ПЗРК, старлінком, планшетами, умовною «Нотою», яка глушить зв’язок з дронами – мобільна група.

Росіяни про це знають і програмують польотні завдання так, щоб апарати багато разів змінювали курс,  висоту, притискалися до річок, балок. Намагаються зрозуміти, які маршрути вигідніші і де до цілі може пройти більше машин. Груп десятки й сотні – від «Максимів», «Браунінгів» і ПКТ на станинах до західних «Містралів» і «Стінгерів».

У їхньому формуванні беруть участь не лише громади й держава, а й приватний бізнес і волонтери, бо «Шахеди», які падають плюс-мінус квартал (після ураження), — загроза для кожного. Дуже допомогли гармати Bofors L70 – їх передавали Нідерланди й Литва.

В п’ятницю, уночі збили 9 з 10 Shahed-136.

Позаминулої – 16 з 18.

За день до того – 7 з 9.

Противник збільшує зусилля, але ми контролюємо ситуацію в українському небі. Траплялися випадки прильотів, декотрі були неприємні, але загалом прорвати нашу оборону глибоким повітряним наступом Москва не може, як раніше, долітати “Шахедами” до Києва не може.

А окремі страйки не роблять картини, яка змінить ситуацію глобально. Тяжких людських втрат вони не завдають, залізо в глибокому тилу ми маємо змогу замінити. Нещодавно нам писали в західних ЗМІ – будьте й далі креативними, щоб перемогти РФ. Використовувати приватний супутниковий зв’язок, зенітки середини минулого століття, планшети, пости ЗНОС, тепловізори в єдиній системі (одночасно останнього покоління ПЗРК, тріангулятори дронів і «Максими» з водяним охолодженням) – це вже воно чи ні?

Звичайно, працюють не лише мобільні групи. Були і вильоти авіації, і робота ЗРК, і години роботи РЛС, і штабів, які наводять групи.

Ми готуємо ворогові сюрприз, і тепер, коли маємо кілька моделей далеких дронів, причому своїх, а не локалізації іранських виробів, наше завдання – масштабувати виробництво, щоб завдавати РФ більше втрат.

UJ-26 Бобер – український камікадзе великої дальності.

І, звісно, чекаємо на авіацію – ковток свіжого повітря в перехопленні і дронів, і тактичної авіації. Ми входимо в другу зиму Великої війни, очевидно, контролюючи ситуацію з ворожими дронами. Найближчий час покаже, що змінилося в намаганнях покласти нам генерацію тепла й електрики.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін