Поки не всіх пересаджали - 2. Митна мафія на кордоні
У попередньому матеріалі була використана фраза "поки не всіх пересаджали"... Треба переконатися, перевірити ще раз це жорстке твердження. А й справді, вручають підозри вже пачками.
Нижче кілька останніх фактів із телеграм-каналів:
Інші підтвердження "про підозри митникам "пачками" з інтернету:
Правоохоронці повідомили про підозру чотирьом митникам. Як повідомили у Київській міській прокуратурі, інспектори розробили протиправний механізм, який полягав у звільненні від сплати ПДВ, акцизного податку та ввізного мита транспортних засобів спеціалізованого призначення.
СБУ та ДБР ліквідували нову корупційну схему на Житомирській митниці. Підозру отримали 5 головних інспекторів митного посту.
Регулярні побори з українського бізнесу організували керівник одного з відділів та головний інспектор на Волинській митниці. Співробітники СБУ задокументували декілька фактів злочинної діяльності обох фігурантів і затримали їх під час отримання хабаря.
На Закарпатті двом митникам повідомили про підозру.
Викрито митників у Чернівецькій та Одеській областях, які організували побори в десятки тисяч доларів
Працівники Полтавського відділу ДБР повідомили про підозру трьом співробітникам Дніпровської митниці. За 3 роки «їх праці» державний бюджет України недоотримав понад 50 млн гривень.
Продовжувати можна нескінченно. Бо Їх реально “пакують"вже пачками по 2-3-6”. Географія по всій Україні. Або це - така схема ухилення митників від призову, тобто щоб нескінченно сидіти під “підозрами”, а потім у судах “відбитися”. Або Система зроблена так, що без корупції неможливо в принципі працювати. Система такого державного дармоїдства: митниця - СБУ - ДБР - прокуратури - суди - всі при справах. За кеш та гроші платників податків.
Розповім також і про свій нещодавній особистий досвід спілкування з митницею. За останні півроку довелося кілька разів перетинати наш кордон в обидві сторони. «Незабутні зустрічі… Митниця…» Митний пост - Староказаче, неподалік Одеси.
Епізод 1
Наш автобус зупиняється біля митного посту. Автобус сповнений пасажирів. У багатьох є квитки на літаки по Європі. В одного з пасажирів щось таке знайшли. Далі: чекаємо на якусь "уповноважену особу" з центру (100 км), у всіх пасажирів поки повний огляд особистих речей і багажу. А також кожен пасажир повинен особисто написати пояснення за запропонованою формою: "Мовляв, нічого не знаю...". Спека божевільна. Не пити, не їсти, не сходити до туалету.
Я протримався трохи більше 3 годин. Потім почав вимагати начальника посту, зателефонував до Одеси, до Києва на «гарячу лінію»: на якій підставі нас затримали (увесь автобус). Спітнілі митні урядники: "Маємо право"... Те саме, але з під київських кондиціонерів їх керманичів: "Ми в Києві, а ви чого так далеко...”. Потім спітнілий говорить: Якщо не напишеш «пояснення», залишишся тут назавжди (натякають на «необхідність мені померти тут»).
Далі я: чому ти доглядаєш особисті речі без рукавичок, чому взагалі всіх доглядаєш, чому ти постійно лаєшся? Наприкінці п’ятої години навіть митниця "набридлась” моїм обуренням: "Ідіть уже..., там таксі зовні до Кишиніва (це всього 100 метрів від неньки України). Що робити… Пішов на таксі замість автобуса із сплаченим квитком. Після 5-ї години очікування митного оформлення. Поїхали ми далі на таксі до аеропорту. Не знаю, що трапилося з цім автобусом. Треба було, щоб усі пасажири не мовчали.
Епізод 2
Знову спека 30 градусів. Знову попереджають, що санвузла немає. Точніше він буде тільки потім, на молдавській стороні. Автобус повний. Зі мною нові знайомі з Сінгапуру. Пара привезла гуманітарку до Києва. І повертається на свій схід.
Митниця: “Для чоловіків повний догляд речей та валіз.” Діставатиме самотужки багаж із автобуса, розкладайте. Де? Поки що на землі. Потім стіл для огляду принесемо. Сінгапурці дивуються: "ЩО ЦЕ?” Їм не пощастило. У них одна валіза для чоловіка і для дружини. Розкривають, розкладають… Спітнілі тіла почали там щось рити. Троє здорових, бикуватих, чи то добре відгодованих биків, в чорних мундирах, почали перевіряти особисті речі цих майже вмираючих через нерозуміння і спеку пасажирів. Театр справжній. Виймають одну спідню білизну та ліфчики цієї сінгапурської парочки, потім іншу, як м’ясо з борщу на очах у всієї черги і вибирають там щось ще, розглядають, сперечаються. Вони і фотографують трусики, бюстгальтери та інший вміст східних валіз.
Я знову зажадав натягти рукавички. Потім наголосив, що потрібно огородити місце догляду. Потім зажадав змінити рукавички, коли вже почали в мене пошуки. Невдоволені. Вони лізуть у мою "схованку" і дістають значок про закінчення університету мого батька. Питання: чому у вас немає документа, що ваш батько закінчив університет (60 років тому), чому ви носите цей значок, чому немає експертного висновку.
Фотографують, мабуть, катують. Мені ще пощастило, т.к. запитання були зовсім тупими. А ось у сінгапурцев питали лише одне: «Є у вас ієни?» Тверділи, як барани бліють: Ієни! Ця пара з іншого світу мало не знепритомніла, чому з таким напруженням у них шукають якісь-то ієни для нашої митниці. Поряд із їх білизною навиворіт для загального огляду, це занадто вже. Черга глядачів не розуміла, до чого тут ієна, але коли я допоміг із перекладом назви «ієна», вони дозволили їм стягнути свою валізу з оглядового столу на підлогу і дозволили чужоземцям скласти назад речі... на підлозі, звісно.
Вимагаю начальника поста. Напруження абсолютне. Цього “боса” (чи, біса) немає. "Гаразд, йдіть вже геть, командують нам усім митники...”. Автобус дякує мені. Деякі кажуть, що це тут така “норма”. Запитую у водія: Чому ти не сплатив “за прохід”? Відповідь: Як це? Ви бачили, що поряд з іншого автобуса весь багаж був кинутий на землю, для догляду. 60 пасажирів скільки будуть доглядати? Так, ось там не сплатив водій...”.
Відставання від графіка у нас поки на 2 години.
Невже нічого не зміниться в наших звичаях на митниці? Якесь митне скотство. Без якоїсь надії... Огидно.
Епізод 3
Вже восени. Повертаюся в Україну. Повний автобус: жінки, діти, небагато чоловіків (є призовного віку). Знову повний митний огляд для усіх. "Всім дістати багаж і вишикуватися з валізами для огляду!". Водій каже жінкам: "Я вам не вантажник, вивантажуйте свої речі самі...". У митниці вантажника також немає.
У кожної жінки по 2-3 важкі валізи. Починаю сам вивантажувати. Багажні місця глибокі, треба добре попрацювати. Потім ще й завантажити. Знову огляд в спільній залі на очах у всіх. Запитую: "На якій підставі?" Відповідь інспектора: "Сам не знаю, наказ такий!"
Знову вивертають "лахи" цих нещасних жінок, які спочатку втекли від війни, проїхали спокійно всю Європу "вздовж і впоперек" і повертаються в нашу дійсність. Багато хто не може навіть закрити валізи після “такого потрібного огляду". Тепер мені треба ще й завантажити їхній багаж у багажний відсік автобуса. Впоралися за трохи більше 3-х годин. Звичайно ж, нічого не знайшли, але розумний вигляд зробили! Для чого все це?
Якщо попередніх начальників митниці в Україні ще хтось міг згадати на прізвища через піар, то нинішні просто тупо роблять “свою справу”. Тобто поважають кеш та тасують кадри на митних постах. Відсувають на якийсь час або переставляють тих, хто остаточно скурвився і нахабно поглядає на тих, хто пообіцяв чесно ділити винагороду. По поняттям. Причому ділити не лише митному начальству нагору, а й усій зграї “контролюючих збір кешу” перевіряючих органів влади.
І на закінчення, кілька слайдів із рекламного буклету реформи митниці в одній із сусідніх з Україною країн. Здійснили ще 15 років тому. Відповідності реальної роботи до цих слайдів я переконувався особисто і не один раз. Так і є. На що ж чекає Україна? Поки всіх чоловіків “пересаджають” з митниці, чи хоч когось залишать Батьківщину захищати?
Реформи терміново потрібні. Але...
Чим займається влада зараз? Парламент приймає Бюджет-2024 на колишній податковій та митній базі (а-ля Азіров). Тобто весь кеш та система роботи державного апарату з податками та на митниці ще на рік зберігаються. Також: Верховна Рада щойно ухвалила за основу два проєкти законів, які спрямовані на протидію "чорному експорту" зерна…
Законопроект №10169 зобов’язує експортерів вносити інформацію про реквізити відповідної кожної податкової накладної до кожної митної декларації. Якщо й раніше наша митна декларація була схожа на кандидатську дисертацію, то тепер у неї треба ще вставити номери податкових накладних. На судно в 50 тис. тонн, якщо вантажити вагонами, буде додатково вставлено не менш як 1000 податкових даних додатково, а якщо брати збіжжя з вантажівок, то і 2000 даних з податкових декларацій. А скільки часу буде потрібно, щоб ці данні додати та перевірити митникам? Чи кешем обійдуться на митниці?
Подібного ж дебілізму немає в жодній країні світу. А в нас ось ось буде!
Ми ж очікуємо інвестиції в портову, транспортну, сільхоз та інші галузі. Щоб потім тижнями вносити данні до митних декларацій на кордоні. І платити кеш за їх перевірку на митниці.
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
