Як українська бюрократія гальмує розробку нової зброї для відсічі окупантам
Щоб техніка приносила користь, її потрібно продати державі. На цьому етапі багато талановитих зброярів втрачають ентузіазм, пише видання Економічна правда. Розробник змушений проходити бюрократичні процедури та доводити чиновникам, що саме його технологічного рішення потребує армія. Навіть якщо його дрони давно знищують ворога на фронті.
До 24 лютого 2022 року Міноборони мало репутацію найбільш “совкового” міністерства. Бюрократичні традиції радянської армії, відсутність глибоких реформ та корумпованість гальмували інновації.
Однак після початку війни підходи Міноборони почали змінюватися. Процедури спрощуються, а виробникам стає простіше комунікувати з чиновниками. Як розповіли ЕП у відомстві, у 2023 році допущено в шість разів більше українських розробок, ніж у 2022 році. Понад третина з них – безпілотні системи.
У 2023 році держава придбала української зброї на 1 млрд дол, а кількість компаній-виробників зросла з 50 до 200. У 2024 році на закупівлю вітчизняної техніки виділять 3 млрд дол. Різке зростання ринку може спричинити бум інноваційних технологій та приплив талановитих конструкторів в оборонну галузь.
Однак лише грошей для цього замало. Перед міністром оборони Рустемом Умеровим стоїть завдання змінити роботу з винахідниками, поставити інновації на конвеєр і розтопити лід між Міноборони та виробниками.
Як продати зброю державі
У розробника військової техніки є два варіанти. Перший – продавати розробки військовим та волонтерам. Це позбавляє паперової тяганини, але тоді не буде великих замовлень. Другий варіант – пройти атестацію в Міноборони та отримати так званий допуск до експлуатації. Це квиток на ринок озброєння. Щойно компанія долає всі бюрократичні процедури, її техніку зможуть купувати всі силові відомства.
Однак пройти цю процедуру непросто. Спочатку виробник заповнює заявку з характеристиками свого виробу. Далі Міноборони питає в командування військ, чи потрібна така техніка на фронті. Деякі компанії попередньо надають свою зброю військовим, аби ті випробовували її в реальних боях.
Коли Генштаб погоджується, виробника відправляють на випробування. Разом з ним на майданчик їде військовий представник. За результатами випробувань заповнюється низка документів. Їх вивчає комісія та ухвалює рішення: видати “допуск до експлуатації” або відправити на доопрацювання.
Коли пройдені всі етапи, Міноборони готує наказ про “допуск”. Перше замовлення компанія отримає, якщо військові попросять міністерство поставити їм цю модель техніки. Тоді на підприємство приходить комісія та оцінює спроможність серійного виробництва. Якщо все нормально – укладається контракт.
Цей шлях виглядає як бюрократичне пекло, але за час війни його спростили. Наприклад, для випробувань дронів та систем РЕБ тепер не потрібна присутність військових представників. Зайві випробування техніки прибрали, а з виробниками налагодили додаткові канали комунікації.
Якщо компанія не має досвіду або готового прототипу, їй радять звернутися до оборонного кластера Brave1. Проєкт супроводжує виробників протягом усього шляху: допомагає із зворотним зв’язком від військових, покращенням технології, підготовкою пакета документів та проходженням комісії. Якщо розробка перспективна, але “сира”, виробник може отримати грант. З весни Brave1 видав 79 грантів на 1,4 млн дол.
Раніше допуск до експлуатації військової техніки тривав роками. Зараз процес скоротили до місяців. “Мета – скоротити допуск усіх зрілих розробок до 45 днів. Такі кейси вже є”, – розповів ЕП координатор “Акселератора Міноборони” Сергій Лобойко. За його словами, команда розробляє системи автоматизації процесу, моніторингу медіа для реагування на публікації виробників та єдину базу знань з важливою інформацією.
У 2023 році з-поміж усіх заявок Міноборони відхилило лише 25%. Повністю пройшли процедуру 30% розробок, з рештою працюють виробники або чекають наказу. На думку опитаних ЕП виробників озброєнь, система “допуску до експлуатації” повинна працювати швидше. Для цього потрібно усунути низку проблем.
Розробка наосліп
Виробники не знають, яка зброя потрібна Міноборони. Відомство не розголошує характеристики техніки, яку готове купувати. Ініціативу в цьому віддали оборонним компаніям, які мають зацікавити державу, витративши свої гроші та час. Щоб орієнтуватися в потребах армії, деякі конструктори спілкуються з військовими. Це не гарантує успіху, бо грошей мало, а пріоритети у витратах знають лише Міноборони та Генштаб.
В ідеалі мають бути відкриті конкурси на вирішення тієї чи іншої проблеми на фронті, наприклад – знищення “шахедів”. Для техніки мають бути прописані чіткі критерії. Тоді оборонна індустрія зосередиться на тому, що реально допоможе армії і що точно купуватиме держава.
Один із співрозмовників ЕП з галузі розповів, що перед вторгненням росіян нові розробки з’являлися здебільшого завдяки програмам фінансування Міноборони. Ці програми були неефективні – лише невелика частина державних інвестицій перетворювалася на реальний серійний продукт.
Останні півтора року відомство майже не виділяє кошти на нові розробки. Результат виявився неочікуваним: за дослідженням “Акселератора”, 80% оборонних компаній почали фінансувати розробки з власної кишені. Як наслідок, в індустрії зростає прошарок ефективних проєктних менеджерів та інвесторів. Державі залишається лише спрямувати їхній ентузіазм у продуктивне русло.
Міністерству слід фінансувати розробки разом з бізнесом. Держава повинна допомагати ресурсами та визначати вектор, а бізнес – відповідально та ефективно реалізовувати поставлені завдання. Тимчасом проблему намагається вирішити Brave1, обіцяючи оцінити релевантність розробок протягом пʼяти-семи днів після подання заявки та допомагаючи покращити технічні характеристики до потрібного рівня.
Відносини між розробниками та Міноборони іноді настільки складні, що доходить до скандалів. В інженерній групі “Арей” ЕП розповіли, що компанія розробляла важку БМП “Вавилон”, яку фінансувало Міноборони. Через бюрократію група часто простоювала, поки на початку 2022 року фінансування не припинилося.
Спроби поновити контракт і продовжити розробку після початку великої війни були марними. Між сторонами виникла купа майнових та фінансових питань, Проєкт, на який витратили 50 млн грн, стоїть на паузі.
Тісно на полігонах
Для випробування дронів виробникам потрібно їхати на полігони. Система їх бронювання не оптимізована. Іноді поряд з дроном інший виробник тестує систему РЕБ і збиває дрон. Збитки конструкторам ніхто не компенсує. “Ми звернулися до Міноборони, щоб забронювати полігон. Ми двічі виїжджали і обидва рази нам збивали дрони РЕБом”, – розповів ЕП керівник компанії “Українське сонце” Юрій Макусев.
FPV-дрони недорогі, обидва випадки коштували конструкторам по 400 дол, однак втрата часу впливає на бажання проходити державні процедури. Такі випадки трапляються і з великими компаніями. Один з виробників дронів розповів ЕП, що йому збили розвідувальний безпілотник, який коштував десятки тисяч доларів. Хтось на полігоні увімкнув РЕБ у момент, коли функцію протидії цим системам вимкнули.
Україні вкрай потрібні далекобійні засоби ураження. Розробка дрона-камікадзе високої дальності – це десятки льотних випробувань. Полігони мають бути доступними і стабільними, інакше процес розтягнеться на роки. Хаос під час випробувань закономірний, оскільки одночасно з’явилися сотні оборонних компаній. Головком Валерій Залужний визнає: Україна обмежена в полігонах, бо Росія постійно бʼє по навчальних центрах.
Якщо Міноборони хоче зробити технологічний стрибок, то потрібно принаймні оптимізувати наявну інфраструктуру. Полігони повинні стати якісним сервісом, який держава може швидко надати виробникам.
Паперова тяганина
Бюрократичні процедури за останній рік суттєво скоротили, однак для дронів цього досі недостатньо. Технології на фронті розвиваються значно швидше, ніж триває атестація. “З того моменту, як ми починали проходити процедуру допуску до експлуатації, наш FPV-дрон змінився вже кілька разів”, – зазначив Макусев.
Коли завершується розгляд заявки, комісія допускає розробку до експлуатації, але на цьому справа не закінчується. Документи потрапляють у бюрократичний апарат Міноборони та Генштабу, де їх мають остаточно затвердити на рівні міністра. Саме цей етап є головним “паперовим” гальмом процедури допуску.
У 40% випадків підписання наказу триває понад два місяці. В “Акселераторі” запевняють, що Міноборони поділяє ідею ліквідації цього етапу процедури.
Іноді виробники застрягають на етапі отримання згоди від Генерального штабу. Якщо цього погодження немає, то Міноборони не може продовжувати процедуру.
Деякі компанії не можуть з першої спроби правильно заповнити протоколи випробувань та інші документи, бо це вимагає часу та певних знань. Частково цю проблему допомагає вирішити Brave1. Програма консультує виробників щодо заповнення документів на всьому шляху до отримання допуску.
2023-й став роком змін у секторі. Влада взяла курс на розвиток українського виробництва озброєнь. Здатність державних відомств робити кроки назустріч виробникам стимулюватимуть позитивні виробничі результати в наступному році та можуть зменшити залежність ЗСУ від постачань з-за кордону.
Піти назустріч владі можуть і виробники. Вони повинні розуміти, що скасування всіх процедур не буде, адже це питання безпеки та якості продукції. Отже, на процеси допуску доведеться виділяти час, сили та кошти.
Богдан Мірошниченко Економічна правда
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
