Верблюдизація єЧерги - показова корупційна схема для України
У своєму попередньому матеріалі “простої, простої та простої.” я назвав “єЧергу” умовно законною. Відразу посипалися питання: а чому так? Тому що в цьому державному порталі не виписані чітко і зрозуміло процедури роботи в ньому державних органів і, головне, їхня відповідальність за завдані бізнесу збитки. Які обовʼязково будуть, коли працюють “державники”, тобто “державні” чиновники. При тому, що в спонсорах-кураторах є-Черги значиться величезна частина міністерств та держагентств, я не знайшов інструкцій для застосування чиновниками цього є-порталу.
Зразу приклад:
Про митну службу там є кілька згадок. Серед яких зазначено, що єЧерга є:
Але, водночас, нещодавно, наші водії перекривали міжнародну трасу, тому що на цьому кордоні митниця з єЧергою чомусь не має синхронних дій. Тобто, звісно водій вимушено йде на особистий контакт із митним інспектором і неодмінно "вирішуватиме питання в українському стилі". Тобто, швидко та ефективно для митника. У якого немає чітко виписаної інструкції, як в даному випадку застосовувати эЧергу, зате є можливість "застосувати звичний алгоритм вирішення проблеми”.
Усунула єЧерга корупцію? Ні, додала. Це лише один приклад. Схоже, треба буде приділити більше уваги цьому чудо-винаходу української державної корупції. Дивиться на фото.
Але чому замість синхронізації даних між єЧергою та митною базою ЄАІС досі використовують контакт водіїв з митниками стає зрозумілим після інформації з останнього листа Асоціації Міжнародних Експедиторів України до головного нашого митаря:
“. питання подовження терміну доставки вантажів у митницю призначення залежить від суб’єктивного рішення посадової особи, що є корупціогенним фактором. Так, частіше, щоб продовжити термін (на час відстою в єЧерзі) пропонується сплатити неофіційний та непередбачений законодавством платіж посадовим особам митних органів на пунктах пропуску у розмірі від 200,00 грн до 2000,00 грн готівкою.”
Тож, відстоявши у єЧерзі декілька тижнів водію ще треба “узгодити” таке “стояння” з митником “ розмірі від 200,00 грн до 2000,00 грн” - щоб виїхати з єЧерги.
Це - показова корупційна схема для України:
“Є єЧерга для розголосу. Фактично, саму чергу вантажівок просто розпихали по дворах водіїв. За постановку до єЧерги грошей не беруть. Потім треба відстояти фактично пару-трійку тижнів у цій черзі. За право полишити єЧергу на кордоні вже треба заплатити митнику від 200 до 2000 грв.”
Але ж це - типова єгипетська схема з фотографуванням на верблюдах в українському втіленні. Коли за фото на верблюді з вас візьмуть є-фунт, а за зняття з верблюда вже 20 реальних баксів, звісно кешем.
Коротше, є-верблюдизація транспорту України у розпалі. З використанням є-сервісів, обовʼязково.
Окремої уваги вартий і портал “Шлях". Поки що влада голосно рапортує, що “за результатами застосування е-порталу Шлях” було порушено вже під тисячу кримінальних справ, а до розгляду залучено такі ж тисячі слідчих, прокурорів та суддів. Які замість тренувань та власне відправлення на фронт, гуртами розслідують справи з державного є-порталу. Головне, що вони всі "при важливих справах".
Але не може залишити непоміченим ще 2 факти з преси стосовно "Шляху".
Перше, це скільки ж приватних підприємств транспорту фактично “закрито” з використанням “Шляху” для своєї основної роботи, тобто, возити вантажі. Знову, про суто “Шлях” були лише анонси, тобто про початок роботи системи. Але про те, що через “Шлях” реально закриватимуть роботу підприємств, та як це здійснюватимуть законно. Публічної інформації немає.
На якій підставі тоді підприємства зупиняють, припиняють їм доступ до єдиної можливості перетнути кордон своїм транспортом? Хто приймає рішення, який алгоритм ухвалення такого рішення? Скільки коштує підприємству, щоб відновити діяльність у “Шляху”, також поки що неясно. Дорого, мабуть, скуштує. Таксу вже сформовано?. Спробую з’ясувати у перевізників.
Друге. Про те, як державні діячі та депутати масово використовують “Шлях”, також написано багато. Декілька прикладів нижче. Насправді ж, їх - не декілька, їх - тисячі.
31 січня цього року 31-річний депутат Харківської обласної ради Віталій Абрамов виїхав з країни. Перетнути кордон йому вдалося без проблем, Харківська ОВА внесла його в систему «Шлях».
Максим Кривда, 35-річний депутат Новомосковської районної ради на Дніпропетровщині, покинув країну ще у грудні 2022 року. Він виїхав за дозволом від Дніпропетровської ОВА через систему “Шлях”.
депутат Харківської районної ради, 39-річний Станіслав Лебедєв. Виїхав з України у листопаді 2022 року. До системи «Шлях» Станіслава Лебедєва внесло Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Виїхав за кордон у березні цього року 46-річний депутат Соледарської міської ради Сергій Петров. В систему «Шлях» його внесла Волинська ОВА.
36-річний депутат Добропільської міської ради на Донеччині Артем Сундучніков виїхав за кордон у березні 2023 року на підставі рішення Житомирської ОВА. Внесли його до порталу “Шлях” на прохання Свято-Михайлівського кафедрального собору у Житомирі.
на Тернопільщині 36-річний депутат Чортківської міськради Назарій Пиптик, перетнув кордон як волонтер. У систему «Шлях» Назарія Пиптика внесла Київська ОВА.
37-річний депутат ОПЗЖ Бориспільської міської ради на Київщині Сергій Пашин виїхав за кордон, використовуючи систему «Шлях». У систему «Шлях» місцевого депутата з Київщини внесла Чернівецька ОВА.
43-річний депутат Золочівської райради на Львівщині Борис Довбета покинув Україну через систему «Шлях» ще у квітні минулого року завдяки зверненню Золочівської райради до Львівської ОВА.
сотні, тисячі випадків використання системи "Шлях" чиновниками та органами держ.управління. Та, що??? Закривають підприємства.
Так от, хтось чув, що за наслідками неправомірного використання системи “Шлях” держава призупинила діяльність Харківської, Київської, Житомирської, Волинської, Львівської та інших ОВА? А Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України теж “працює”, ударно підторгував дозволами на виїзд?
Тобто, десятки приватних підприємств чиновники зупиняють, не даючи їм доступу до єдиного (вельми незаконного) порталу до їх роботи. Роботи, яка годує сім’ї працівників цих підприємств. Навіть якщо щось нахімічив співробітник підприємства в цьому “Шляху”, закривають ціле підприємство повністю, припиняючи діяльність. А самі чиновники підторговуючи на доступі до є-сервісах, отримуючи зарплату, і не думають закрити всі ці корупційні пастки, тобто, чисельні ОВА, та різноманітні МІУ?
Знову тисячами спрямують слідаків, конторскіх, прокурорскіх та інших узгоджувати “неправомірні вигоди” вже з системи “Шлях”.
Як Міністерство юстиції узгоджувало введення в дію цієї системи “Шлях”? Чи теж у частці, теж свою частину “пирога” відкушують, гідних синів України, відправляючи від фронту подалі? А як інакше виїхати?
Якийсь кругообіг бабла та корупції в українській природі. Верблюдізація.
І на останок, 2 зауваження.
Перше. Хто зараз чудово заробляє на польському кордоні? Правильно, митники. Коли вантажівки, що вимушено стоять тижнями, за "схемами з бусиками" виходять з черг і “в чорну бус-схему” або під виглядом порожніх бусиків в’їжджають в Україну, заробітки митників вимірюються мільйонами доларів і євро на місяць. Якщо до польської кризи ставка доходила до 800 -1000 євро за "лівий бус", зараз менше 1500 євро вже не обговорюється.
Друге. У Верховній Раді остаточно проголосований законопроєкт, що передбачає кримінальну відповідальність за нелегальний ввіз товарів та/або їх недостовірне декларування. Закон передбачає для порушника дуже широкий діапазон покарань – від “невеликого” штрафу у 17 тис грн до позбавлення волі на термін до 11 років.
Фактично після вступу Закону в дію, будь-яка суперечка між митниками та підприємцями щодо митної вартості товару, найменування, маркування, пакування, кодування тощо, може прирівнюватись до контрабанди, до негайного відкриття кримінальної справи.
Тобто кримінальна відповідальність буде наставати не виключно за умисне митне шахрайство, вчинене з метою ухилення від сплати митних платежів, а просто за суперечку з митником, або за просту відмову "розчехлитися на місці”. Класичний приклад із митної справи в даній ситуації такий: в українській системі митного кодування вантаж
“Насіння коріандрове” має один код, а “Коріандрове насіння” вже має інший код кодування для митниці. Кримінальну справу перевізнику (та збитки від простою), декларанту, директорам підприємств з цим насінням вже зараз забезпечено. І не має значення, що напише відправник чи декларант у документах для нашої митниці. Митник застосує інший код і матиме рацію. У кращому разі бізнес буде пропонувати хабар, у найгіршому – кримінальна справа. Третього не дано. І таких ситуацій у нас у “е-сервісах від держави” тисячі.
Не хочуть наші законодавці готувати закони так, щоб повністю виключити з них 2 фактори: особистий контакт бізнесу з державою у будь-якому вигляді та максимального зменшення вирішення спорів у нашій судовій системі. Держава чомусь не готова ні до першого, ні до другого. В результаті страждає лише бізнес, бізнес не може та не хоче платити податки, з таким до нього відношенням, руйнуються надії на справедливий і гідний шлях підприємця в нашій країні.
А особливо прикро за транспортну галузь. Замість того, щоб зробити її локомотивом економіки, галузь знову стає у простої, тиждневі з’ясування кодів, у корупцію. У верблюдизацію, коротше.
Залишається лише чекати наступних законодавців та управителів. Нинішні не впоралися від слова ЗОВСІМ.
—
Олександр Захаров, спеціально для «Аргумент»
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
