Російські порохові заводи продовжують працювати завдяки Казахстану та Узбекистану
Через санкції Росії стало непросто закуповувати іноземні військові технології. Але щодо компонентів для пороху, без якого артилерії не обійтися, Москва все ще може покластися на двох центральноазіатських сусідів, які після вторгнення збільшили обсяги експорту його ключової складової — бавовняної целюлози.
Казанський пороховий завод, біля входу на який стоять дві гармати, вже понад два століття виготовляє боєприпаси для російської армії.
Як і інші підприємства по всій країні, з 2022 року завод працює у посиленому режимі, забезпечуючи російську військову машину, яка значною мірою покладається в Україні на артилерійський вогонь.
Через західні санкції Росії стало складніше закуповувати іноземні військові технології. Однак Москва все ще може розраховувати на те, що дві центральноазіатські країни поставлятимуть Казанському та іншим державним заводам ключовий компонент пороху — целюлозу бавовни.
При обробці певними кислотами волокнистий матеріал перетворюється на легкозаймисту масу, яку використовують при виготовленні вибухових речовин.
OCCRP, Vlast та iStories отримали документи, які свідчать про те, що понад 98 відсотків бавовняної целюлози, що імпортується в Росію, постачають Казахстан і Узбекистан, і що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну обсяг їх імпорту зріс.
Згідно з витоком даних про експортно-імпортні операції, з січня по вересень 2023 року узбекистанські фірми експортували до Росії бавовняну целюлозу на суму близько 8,7 мільйона доларів — це майже на 70 відсотків більше, ніж за попередній рік.
Згідно з базою даних ООН зі статистики торгівлі товарами (UN Comtrade), Казахстан, який експортує бавовняну целюлозу виключно до Росії, у 2022 році збільшив обсяг постачання, відправивши сировини майже на 60 відсотків більше, ніж роком раніше. Урядова статистика показує, що в перші десять місяців 2023 обсяг експорту різко знизився, проте журналістам не вдалося незалежно підтвердити ці дані.
Фото: Едін Пашович / OCCRP
Більшість приватних фірм-експортерів не відповіли на запити про коментарі. Дві компанії заявили, що російські підприємства використовують їхню продукцію для виробництва лаків та фарб, а не пороху.
Журналісти не змогли перевірити, для чого використовувалася бавовняна сировина в Росії, чи безпосередньо пов’язати її з війною в Україні. Але контракти на держзакупівлі свідчать, що бавовняну целюлозу з обох країн закуповували російські військові заводи для оборонних цілей.
Державні підприємства, які виробляють порох, боєприпаси, артилерійські знаряддя та системи залпового вогню, не публікують офіційні дані про продукцію, що випускається. Журналістам не відповіли на запити щодо коментарів. Чотири підприємства потрапили під санкції США, Швейцарії та України.
Як і інші давні союзники Кремля, Казахстан та Узбекистан виконують витончений дипломатичний танець з того часу, як у лютому 2022 року російський диктатор Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну.
Обидві країни зайняли нейтральну позицію щодо війни та продовжують підтримувати дипломатичні та економічні зв’язки з Москвою. Але держави Центральної Азії вітали участь Вашингтона та Брюсселя: вони обіцяли США та ЄС допомогти боротися з ухилянням від санкцій. Наразі західні товари пересилають через треті країни, а потім реекспортують до Росії.
Більшу частину бавовняної целюлози, що надходить до Росії з Узбекистану та Казахстану, скуповували приватні компанії-імпортери, які потім продавали сировину російським державним пороховим заводам, які потрапили під санкції. Але, як показують дані про угоди, як мінімум два узбекистанські експортери працювали безпосередньо з російськими військовими заводами.
На думку Еріка Вудса, фахівця з експортного контролю із Центру імені Джеймса Мартіна при Міддлберійському інституті міжнародних досліджень у Монтереї, прямі постачання можуть підвищити ризик вторинних санкцій. Під них можуть потрапити і російські імпортери бавовняної целюлози, сказав він.
«Країни – партнери України все суворіше переслідують посередників, які поки що не потрапили під санкції, – зазначив він. — Якщо певні посередники постачають сировину військовим підприємствам, що перебувають під санкціями, це розглядатимуть як порушення, що може призвести до застосування вторинних санкцій».
Бавовняну целюлозу можна використовувати для виробництва безлічі товарів, але з червня 2023 року в ЄС вона підлягає експортному контролю, оскільки може застосовуватись і у військових цілях.
Журналісти звернулися за коментарями до МЗС Казахстану. Там наголосили на прагненні уникнути можливих санкцій, а також зазначили, що постачання бавовняної целюлози на російські порохові заводи не входять до їхньої «компетенції», і рекомендували зв’язатися з іншими міністерствами.
У Міністерстві торгівлі та інтеграції журналістам рекомендували звернутися до Міністерства промисловості та будівництва, яке вирішує, які товари потребують спеціального ліцензування для експорту. Згідно з державною базою даних, бавовняна целюлоза в Казахстані не підлягає експортному контролю.
У Міністерстві закордонних справ Узбекистану не відповіли на запити щодо коментарів.
Фото: Ісроїл Хамроєв / Alamy Stock Photo / Бавовняне поле в Узбекистані
Біле золото Узбекистану
Узбекистан славиться своєю білою бавовною - країна постачала більшу частину Радянського Союзу, використовуючи на полях примусову працю.
Хоча цей підхід здебільшого викорінили, Узбекистан залишається великим виробником бавовни. Згідно з базою даних UN Comtrade, 2022 року він посів четверте місце серед світових експортерів бавовняної целюлози.
Отримані журналістами дані показують, що за перші дев’ять місяців 2023 як мінімум сім узбекистанських компаній продали російським компаніям-імпортерам загалом 4,8 мільйона кілограмів бавовняної целюлози.
Документи ФНП (Федеральна податкова служба), отримані журналістами, також підтверджують, що цього року принаймні три російські компанії — Біна Груп, ХімТрейд і Ленахім продавали імпортну бавовняну целюлозу російським військовим заводам.
Фото: Едін Пашович / OCCRP
На сайті вказано, що основним постачальником в Узбекистані був Ферганський хімічний завод, один із найбільших виробників бавовняної целюлози в країні. Судячи з корпоративних документів, кінцеві власники компанії — двоє громадян Росії.
Згідно з інформацією з бази даних ImportGenius, у 2022 та на початку 2023 року Ферганський хімічний завод не лише постачав сировину російським компаніям-імпортерам, а й здійснив прямі поставки на два російські порохові заводи — у Казані та Пермі — більш ніж на 2,2 мільйона доларів.
Про ще одного великого узбекистанського експортера, Raw Materials Cellulose, відомо мало. Згідно з описом на онлайн-платформі про підприємства, він співпрацює з російськими та іншими зарубіжними виробниками «карбоксиметилцелюлози натрію, нітроцелюлози та пороху». Нітроцелюлоза - це легкозаймистий продукт обробки бавовняних волокон, вона використовується для виготовлення бойових зарядів.
Більшість експорту компанія продавала російським імпортерам. Але, як показують дані про угоди, у 2022 році Raw Materials Cellulose також здійснила 14 прямі поставки на Тамбовський пороховий завод майже на півмільйона доларів.
У 2023 році обсяг експорту компанії до Росії склав не менше 2,6 мільйона доларів, що, судячи з наявних даних, значно більше, ніж роком раніше.
Фото: Едін Пашович / OCCRP
У російській імпортній компанії «Ленахім» підтвердили, що постачали бавовняну целюлозу з Ферганського хімічного комбінату та Raw Materials Cellulose підприємствам, з якими вони мають договірні зобов’язання, але заявили, що не знають, як підприємства використовують цю продукцію. Інші імпортери на запити про коментарі не відповіли.
Коли почалася війна, російські порохові заводи практично перестали публікувати дані про закупівлю бавовняної целюлози, тож відстежити пункт призначення постачання непросто. За російськими законами вимоги про розкриття даних не поширюються на інформацію, яка може становити державну таємницю.
Однак деякі довгострокові договори, підписані до початку війни або незабаром після неї, свідчать, що бавовняну целюлозу в Узбекистану закуповували спеціально для оборонних цілей.
Наприклад, документ про держзакупівлі, підписаний наприкінці 2021 року, показує, що пороховий завод у Пермі закупив бавовняну целюлозу Ферганського хімічного заводу до кінця 2022 року для виробництва баліститу — вибухової речовини, яку застосовують для виробництва бездимного пороху чи ракетного палива. Згідно з договором, закупівлю провели з метою «забезпечення оборони країни та безпеки держави».
У відповідь на запит про коментарі на Ферганському хімічному заводі повідомили, що їхня бавовняна целюлоза «не відповідає вимогам для виробництва спеціальних порохів російських підприємств».
Здебільшого вона "використовується як нітроцелюлоза, яка призначена для випуску нітролаків", - йдеться у відповіді представника заводу. У листі він заперечує, що підприємство має прямі контакти з російськими пороховими заводами.
«Співпраця з російськими компаніями суворо контролюється як з нашого боку, так і з боку уряду та банків Узбекистану, щоб уникнути попадання нашої продукції та компанії в списки санкцій», — сказано в листі.
Гендиректор Raw Materials Cellulose, ще одного великого експортера, не відповів на запитання журналістів. Інші експортери в Узбекистані на час публікації не відповіли на запити про коментарі.
Все в Росію
Фото: Максим Філіпенко
Приблизно половина бавовняної целюлози — близько 46 відсотків 2022 року — надходить до Росії із сусіднього Казахстану.
Її в країні виробляє переважно компанія «Бавовпром-Целюлоза». Росія й раніше використовувала казахстанську бавовняну целюлозу для пороху. Повідомлення у ЗМІ підтвердили це ще до війни.
Низка угод, з якими ознайомилися журналісти, вказують на те, що казахстанська бавовняна целюлоза продовжувала надходити на російські порохові заводи вже після початку вторгнення.
Згідно з довгостроковим контрактом, який підписали у березні 2020 року, Казанський пороховий завод отримуватиме бавовняну целюлозу з Казахстану до січня 2026 року. А договір, підписаний у грудні 2022 року, забезпечив постачання Алексінського хімічного комбінату, який також виробляє порох, до січня 2024 року.
У телефонній розмові з журналістами представник «Бавовпром-Целюлози» Равшан Нурбеков підтвердив, що компанія продавала целюлозу російським імпортерам, але сказав, що зрештою вона використовувалася для виробництва фарб та лаків, а не пороху.
Ці підприємства виробляють і лакофарбову продукцію, але кілька контрактів, які бачили журналісти, вказують на те, що порохові заводи купували казахстанську целюлозу для військових цілей.
У контракті з Алексінським хімічним комбінатом, який підписали лише за три дні до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, сказано, що постачання 213,9 тонн казахстанської бавовняної целюлози до кінця 2023 року — це частина держоборонзамовлення.
В окремому контракті про постачання на комбінат 300 тонн казахстанської бавовняної целюлози до травня 2023 року йдеться про те, що целюлоза може бути використана і з метою державної оборони.
Представник «Бавовпром-Целюлози» Нурбеков сказав журналістам, що компанія звернула виробництво цього літа, коли партнери компанії-імпортера, з якою вони співпрацювали, потрапили під санкції.
Фото: Олексій Жвавих / Alamy Stock Photo. Підприємство «Бавовпром-Целюлоза» в Казахстані
"Через те, що ми не можемо продовжувати постачання, наше підприємство припинило роботу", - сказав Нурбеков. Він додав, що компанія шукає імпортерів у Європі та не планує відновлювати постачання до Росії.
За даними уряду Казахстану, у жовтні 2023 року до Росії відправили ще одну партію бавовняної целюлози обсягом 19 тонн. Експортера не вказано.
Росія значною мірою покладається на артилерію, тому порох їй необхідний. За словами Олександра Коваленка, військового аналітика недержавної української ініціативи «Інформаційний опір», на початку вторгнення російські збройні сили використали приблизно 80 тисяч снарядів на день.
А оскільки війна затяглася більше, ніж очікувалося, цей показник знизився приблизно до 15 тисяч на день.
«Це все говорить про те, наскільки серйозний у них зараз дефіцит, наскільки виснажені склади з боєприпасами і наскільки Росія стає залежною від будь-яких поставок боєприпасів будь-яких калібрів… і хімічних елементів для їхнього виробництва», — вважає Коваленко.
Росія майже не вирощує бавовну, але проводить дослідження та обговорює можливості вилучення целюлози з місцевих культур, таких як деревина чи льон. Поки що неясно, скільки часу займе перехід на нове виробництво і скільки це буде коштувати.
—
Метін Казама (OCCRP), Ольга Логінова («Влада») та Марія Жолобова («Важливі історії»); опубліковано на сайті OCCRP
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
