Розсекречені архіви: розвідка в структурі Служби безпеки УПА
Нині ці документи, попри те, що складалися в надрах нкгб і подавалися як негативна й тенденційна інформація про тогочасний повстанський рух, є своєрідним джерелом для подальшого дослідження історії української розвідки.
Функціонування розвідувальних підрозділів у структурі УПА є окремою важливою сторінкою в історії української розвідки. На підставі знайдених в архівах і вже вивчених матеріалів можна говорити про її своєрідність та притаманні лише їй риси. Нові ж документи доповнюють і конкретизують наявні дослідження.
Так, у травні 1944 року за підписом народного комісара державної безпеки усср Сергія Савченка була підготовлена велика доповідна записка під назвою «Про Службу Безпеки» ОУН–УПА, про структуру і методи її роботи». Цим документом малося на меті довести до відома всіх підрозділів нкгб, які в той період розгорнули роботу зі знищення українського організованого підпілля, як влаштована ця спеціальна служба УПА, як їй вдається дізнаватися про все, що діється на підконтрольних теренах, і чому так нелегко їй протидіяти.
Багато місця в доповідній записці відведено діяльності розвідки УПА. Внаслідок каральних акцій нкгб вдалося захопити низку інструктивних документів про організацію роботи повстанської розвідки. Окремі з них докладно цитуються і переповідаються. Зокрема в інструкції про розвідувальну роботу зазначається, що державний організм, щоб існувати, мусить усе бачити, чути і знати. І ці функції має забезпечувати саме розвідка, яка «мусить бути невидимою, щоб могла успішно діяти там, де потрібне її втручання».
Згідно з документами, розвідчо-інформаційний відділ мав обов’язково бути в структурі крайових, обласних, окружних (надрайонних) органів Служби безпеки (СБ) УПА нарівні з контррозвідчим, поліційно-виконавчим та командою польової жандармерії. Розвідчо-інформаційний відділ СБ мав чисельну агентурну мережу на терені своєї діяльності. Наводиться приклад, що шеф такого відділу підрайону, який значився під шифром «СБ № 02», мав під своїм керівництвом 25 станичних референтів СБ з такою самою кількістю заступників, здебільшого з жінок, і 200 секретних інформаторів на теренах своєї діяльності.
У «Секретному наказі № 1» від 13.09.1943 року, підписаному референтом СБ на псевдо «Грім», наводяться завдання відділу:
Усього 28 пунктів.
Після аналізу отриманої інформації, як зазначається в наказі, референти СБ відбирають матеріали на осіб, стосовно яких необхідно провести слідство, і передають для подальшої роботи до поліційно-виконавчих відділів.
Акцентується увага на тому, що важливого значення надається участі жінок у роботі розвідчо-інформаційних відділів. З цього приводу в одному з наказів зазначається, що в складі районного відділу має обов’язково бути не менше однієї жінки і, в разі виявлення уміння, ділових якостей, спритності, відданості справі, така жінка може бути призначена шефом розвідчо-інформаційного відділу СБ.
У доповідній записці нкгб зазначається, що
Про охоплення місцевості агентурою в наказі СБ зазначається, що
На прикладі директивної вказівки надрайонного референта СБ на псевдо «Підкова» розповідається про обов’язки розвідника зі стеження за силами противника на терені його відповідальності. Зокрема, розвідник у разі виявлення озброєних загонів супротивника зобов’язаний терміново повідомити про це командуванню УПА і своєму безпосередньому керівникові.
При цьому висувається вимога, щоб гонець із цією звісткою «пересувався зі швидкістю не менше 10 км на годину». Водночас розвідник мав привести в дію всю наявну в нього на зв’язку агентуру для всебічного стеження за пересуванням озброєного загону. Після того, як збройне формування покине територію, розвідник повинен скласти докладний звіт про його перебування і дії, а також організувати через свою агентуру стеження за подальшим пресуванням.
Зазначається, що нарівні зі стеженням за військовими формуваннями особлива увага повстанської розвідки мала зосереджуватися на діяльності органів нкгб,
З цього приводу у доповідній записці зазначається, що нкгб здобуло інструкцію для командирів загонів групи УПА «Північ» і командантів СБ від 5.01.1944 року за підписом команданта СБ групи «Північ». У ній рекомендується не включати перебіжчиків із Червоної армії до загонів УПА, а в разі прийняття тримати подалі від підрозділів зв’язку. Особливу обережність проявляти до перебіжчиків-одинаків і невеликих груп. Крім цього, рекомендувалося
Окремий розділ інструкції присвячується вербувальній роботі нкгб. Наголошується на тому, що нкгб вербує заарештованих осіб, а потім звільняє їх і використовує у своїй роботі. Усіх таких осіб інструкція забороняє приймати до лав УПА, а розвідчому і контррозвідчому відділам ставить завдання здобувати і ретельно вивчати інформацію про форми і методи роботи нкгб.
Значного поширення у той період, як свідчать архівні документи, набула практика підписання інформаторами розвідки СБ письмових зобов’язань. Вони передбачали присягу, присвоєння псевдоніму та попередження про покарання за розголошення секретів. У доповідній записці наводиться текст такого зобов’язання:
Водночас значну частину розвідувальних даних місцеве населення надавало і без оформлення таких підписок і навіть не здогадуючись, що виконує завдання розвідчих підрозділів СБ. Про залучення осіб на такій основі також ішлося в інструкціях, як і про інші форми розвідувальної роботи. Усе це давало змогу володіти повною інформацію на теренах перебування і упродовж багатьох років протистояти набагато чисельнішим силам нкгб та військових формувань ссср, метою яких було повне знищення всіх осередків українського національно-визвольного руху.
—
Джерело: Служба зовнішньої розвідки України
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
