Як суддя-дітовбивця Олександр Хрімлі оголосив судову війну ЗМІ

Нагадаємо, колишній суддя Київського апеляційного адміністративного суду Олександр Хрімлі нині перебуває у відставці та займається адвокатською діяльністю. А історія, яку він усіляко намагається вичистити з інтернету і після публікацій якої позивається до видання та журналістів, стосується того періоду, коли Хрімлі працював у Київському районному суді міста Донецьк. І збив у п’яному вигляді двох дітей.

Цей факт не вигадка – про нього писали як «Радіо.Свобода» та низка інших видань, так і заявляла з парламентської трибуни народний депутат Оксана Сироїд, яка сказала буквально таке: «Хрімлі Олександр Геннадійович фігурує у величезній кількості відкритих джерел. Його звинувачують у скоєнні ДТП у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок якого загинули двоє дітей. Суддя тривалий час перебував під слідством, проте до суду справа не дійшла. Мати дітей померла, а батька знайшли "повішеним". Цей же суддя забороняв мирні збори у 2013 році, мотивуючи це "незручністю для організації ярмарку".

Це найскандальніша історія з біографії судді, якого називають символом так званої «суддівської мафії». Випливла вона тоді, коли Хрімлі претендував на посаду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів – органі, який, по суті, є вершником доль суддів усіх рівнів у нашій країні. Тому й виступала Оксана Сироїд – випадок справді був кричущий: суддя-дітовбивця претендував на посаду, яка визначає чи може бути людина суддею, чи ні. Забігаючи наперед, скажемо, що за вбивство двох дітей у п’яному вигляді Хрімлі не отримав навіть адміністративного покарання – урятував суддівський статус та зв’язки.

Історія сталася ще 2004 року у Донецьку. Тоді суддя Київського районного суду міста Донецьк Олександр Хрімлі у п’яному вигляді збив двох дітей, які внаслідок наїзду загинули. Слідство у справі було – насильницьку смерть загиблих у місті дітей навіть у Донецьку розслідувати довелося.

Проте Хрімлі, користуючись своїм статусом, з місця події поїхав, а саме слідство було затягнуте і «замотане» слідчими настільки, що до суду вже не потрапило. До того ж, поки йшло так зване слідство, мати дітей померла, а батько раптово «повісився». Після цього кримінальну справу закрили через «відсутність постраждалих». Чи це було збігом, чи їм обом допомогли – ми вже ніколи не дізнаємося. Але на долі самого Олександра Хрімлі ні ці смерті, ні слідство не відобразились – 2007 року він став суддею Донецького окружного адміністративного суду, а 2009-го – Київського:

Де його фото та біографія красуються досі, незважаючи на те, що нині Олександр Хрімлі перебуває у відставці, куди його відправила попередня влада – чи то намагаючись хоч трохи вичистити той суддівський жах, який у нас коїться, чи то у «нагороду» за сумнівні подвиги під час Майданів

Однак, перебуваючи у відставці, Хрімлі спробував обійняти нові посади – подав свої кандидатури до Апеляційної палати Вищого суду з питань інтелектуальної власності та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Але, як уже говорилося, внаслідок суспільного резонансу не потрапив ні туди, ні туди. Та й часи вже трохи змінилися – багато його донецьких благодійників, яким він відслужував вірою та правдою закриту кримінальну справу за фактом ДТП зі смертельним наслідком, годувалися вже з інших рук.

Але відставний суддя явно затаїв злість на журналістів, які посміли написати про прикрі непорозуміння у Донецьку, яке закінчилося чотирма (загальним підсумком) смертями, і яке псує кров Олександру Хрімлі вже майже двадцять років. Користуючись своїми юридичними знаннями та зв’язками у судовому світі («суддівську мафію» ніхто так і не переміг, незважаючи на два Майдани та дев’ять років війни), адвокат Олександр Хрімлі почав завалювати суди позовами.

Почав, звісно, із всеукраїнських видань. Одними з перших під «роздачу» потрапили «Радіо.Свобода», «Українська правда» та «Антикор», які писали про пана колишнього суддю найбільше.

Проти Артема Фурманюка, який написав ще 2012 року матеріал «Українське правосуддя на порозі нових випробувань?» , в якому згадувався Олександр Хрімлі, останній подав цілу низку судових позовів. Не уникла своєї долі і УП, яка також описувала «пригоди» екссудді. У цьому ряду посідає почесне місце і «Антикор», який присвятив Олександру Хрімлі низку матеріалів .

Частину цих позовів Олександр Хрімлі виграв. Про що не преминув повідомити на своєму особистому сайті, назвавши зараз ЗМІ, які про нього писали, «сайтами з низькою соціальною відповідальністю»:

Але про ті позови, які суддя-дітовбивця програв, пан Хрімлі вважає за краще мовчати. А такі, незважаючи на його юридичний досвід та зв’язки в судах, є:

Проте особиста вендетта колишнього судді продовжується – він продовжує завалювати суди позовами до видань, які не лише надрукували оригінальні матеріали з його життєписом, а й до тих, хто лише перепостив статтю чи процитував слова нардепів, сказані у Раді про пана Хрімлі. Помічники у цій наполегливій праці у Олександра Хрімлі серед людей у мантіях знаходяться набагато частіше , ніж можна було б припустити з урахуванням того, що на руках Олександра Хрімлі кров двох дітей.

Проте всупереч очікуванням колишнього судді та «одного з найкращих юристів-аналітиків країни» його безнадійна боротьба принесла дещо інший результат, ніж він очікував – про те, в чому звинувачують Олександра Хрімлі, почали писати все більше і більше. Спрацював так званий "ефект Стрейзанд", про який, схоже, пан Хрімлі не чув. Тож роботи у нього попереду – непочатий край. За самим фактом п’яної ДТП, в якій було вбито двох дітей, звичайно, вже ніхто колишнього суддю до відповідальності не притягне – минули всі терміни давності, а всі докази давно знищені. Але крім людського суду, є ще й інший, до якого пенсіонеру Олександру Хрімлі дедалі ближче.