Злочини Росії проти церков під час війни в Україні

Роман Данилів
28 февраля 2024
2236

Війна

Злочини Росії проти церков під час війни в Україні

Максим Козачина став одним зі щонайменше трьох священників, убитих російськими військовими під час агресивної війни проти України.

Крім цього, у базі даних воєнних злочинів T4P зафіксовано 356 випадків пошкодження об’єктів культового призначення або інших протиправних дій щодо них.

© Сергій Приткін

Друге вбивство також сталося на Київщині. 5 березня 2022 року російські військові відкрили вогонь по блокпосту на в’їзді до Ясногородки. Загинув настоятель храму ПЦУ отець Ростислав . Про це повідомив командир місцевої тероборони з позивним “Шустрий”. За його словами, священнослужитель йшов у напрямку російської БМП з піднятим у руках хрестом.

Максим Козачина. Світлина: Viktoriia Kramarenko / Facebook

15 лютого 2024 року стало відомо, що окупанти в смт Каланчак Херсонської області вбили настоятеля та будівничого Храму Всіх святих землі української протоєрея Степана Подольчака. Як уточнив Єпископ Херсонський і Таврійський ПЦУ Никодим (Кулигін), священнослужителя закатували до смерті.

У чотирьох випадках священники загинули внаслідок обстрілів України з різних видів артилерії.

30 травня 2022 року обстрілами було пошкоджено Святогірську лавру: загинули двоє монахів та черниця, поранено трьох ченців. “Загинули благочинний Лаври архімандрит Галактіон, монах Арістоклій, черниця Варвара. Поранення отримали ієромонахи Іоасаф та Амфілохій, а також ієродиякон Аліпій. Кількість загиблих та постраждалих мирян наразі невідома”, — повідомляв митрополит Іларіон, священноархімандрит Свято-Успенської Святогірської лаври.

Відспівування та похорон убієнних святогірців в Адамівці, джерело фото: Офіційний сайт Свято-Успенської Святогірської Лаври

Десятки служителів Бога під катуваннями

20 священників було викрадено, їхня доля невідома. Відомо про шістьох священників, яких викрали і згодом звільнили. Усі вони після переїзду на підконтрольну Україні територію чи після деокупації розповіли, що були катовані.

У місті Балаклія 17 травня 2022 року російські військові викрали Олександра Салфетнікова, пастора баптистської церкви “Світло Євангелія”. Після звільнення священнослужитель розповідав, як до нього застосовували тортури та вимагали визнати, що він причетний до американської розвідки й розбещував молодь.

24.03.2022 опівдні російські військові увірвались до будівлі реабілітаційного центру для алко і наркозалежних від церкви “Спасіння” у селі Мотижин на Київщині. Підозрюючи, що пастор Олег допомагає українським військовим, вони зв’язали його, били, а потім вивезли до свого місця дислокації на фермі на околицях села. Після цього пастора кинули на дві доби до криниці, згодом — у сарай.

“Вони (росіяни, — ред.) підозрювали, що у нас в ребцентрі якась група живе, яка їх вбиває. Вони думали, що реабілітаційний центр — це прикриття, і що насправді там група розвідників жила. Вперше вони прийшли до нас 23 березня, а 24-го вони прийшли знову і забрали мене з собою”, — згадує пастор Олег.

Ферма, де була розташована база росіян, джерело фото: Слідство Інфо

Костянтин Максимов з 2021 року служив у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Токмак, яке з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022-му опинилося в окупації. За свідченнями Світлани Максимової, матері цивільного заручника, вранці 16.05.2023 її син виїхав з окупованого Токмака з волонтерською гуманітарною місією через Крим.

О 10:27 чоловік телефоном повідомив друзям, що під’їхав до контрольно-пропускного пункту (імовірно, у місті Чонгар). З того часу і понині зв’язку з Максимовим не було. Є інформація, що священнослужителя зняли з рейсу та затримали російські військові, він перебуває у фільтраційному таборі у Джанкої. Наразі немає інформації про місце, умови та причину такого тривалого утримання Костянтина Максимова, а також про стан його здоров’я.

Наприкінці листопада 2022 року у Бердянську російські окупанти затримали двох священників греко-католицької церкви отця Івана Левицького та отця Богдана Гелету. Священників вивезли до Росії; де вони зараз — точно невідомо.

Обоє перебувають під слідством за російськими кримінальними звинуваченнями, пов’язаними з вибухівкою, зброєю та боєприпасами, які, як стверджує російська пропаганда, були знайдені у бердянському храмі Різдва Пресвятої Богородиці, де служать отець Іван та отець Богдан. Ці заяви також транслювалися на російських окупаційних медіа, разом із твердженнями, що в церкві нібито знайшли “екстремістську” літературу. Донецьке єпархіальне управління заперечило усі заяви російських окупаційних сил.

Отець Богдан Гелета (зліва) та отець Іван Левицький, джерело фото: сайт Української Греко-Католицької Церкви

Депортація священників

У Запорізькій області російські військові затримали та вигнали з рідного міста Мелітополя 74-річного священника Української православної церкви, який відмовився отримувати російський паспорт. Російська пропаганда назвала його “противником референдумів” та людиною, яка виправдовує “київський тероризм”.

Протоієрей УПЦ Святослав Пітерський

На окупованій Донеччині у вересні 2023 року російські чиновники заарештували двох священників ПЦУ — отця Христофора Хрімлі та отця Андрія Чуя. Суд оштрафував обох за “місіонерську діяльність”, постановивши депортувати їх з Росії (після незаконної анексії російська влада вважає Донецьк та інші окуповані регіони України територіями Росії).

Отців Христофора та Андрія тримають у Центрі депортації під Ростовом-на-Дону. Російський посадовець розповів, що священники відмовилися від депортації через Латвію, оскільки хочуть жити в Донецьку. “Якби вони прийняли російське громадянство, то могли б повернутися в Донецьк, але вони не можуть цього зробити як громадяни іншої держави”, — говорить російський чиновник.

Христофор Хрімлі та Андрій Чуй, джерело фото: Новини Донбасу

Росія знищує православні храми в Україні

Серед 356 зафіксованих T4P злочинів щодо релігійнийх споруд більшість — руйнування храмів через обстріли росіянами міст та сіл України з різних видів озброєнь. У 266 епізодах документатори зафіксували обстріл зі ствольної артилерії / системи залпового вогню, у 29 випадках — ракетний удар, у 20 епізодах — авіаудар.

Уночі 23 липня 2023 року російські військові обстріляли Одесу 19 ракетами різного типу: Калібр, Х-22, Онікс, Іскандер-К та Іскандер-М. Сили протиповітряної оборони України відбили значну частину атак. Решта ракет пошкодили інфраструктуру міста. Унаслідок удару було майже повністю зруйновано Спасо-Преображенський кафедральний собор УПЦ, який є пам’яткою історії місцевого значення.

Спасо-Преображенський кафедральний собор УПЦ, джерело фото: Одеська обласна прокуратура

У щонайменше трьох епізодах мова йшла про умисне пошкодження / знищення храмів з гармат танків та інших броньованих машин. На відміну від обстрілу з артилерії, де складність полягає у доведенні умислу на завдання шкоди конкретній будівлі, у цьому випадку не виникає питань щодо умислу конкретного військового.

Як повідомляв Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ, 5.03.2022 у Ясногородці під час обстрілу було пошкоджено храм Різдва Пресвятої Богородиці. Два снаряди влучили в купол, снарядом БМП було пошкоджено дзвіницю, пошкоджено також збудований біля храму парафіяльний будинок. З великокаліберного кулемета було “прошито” вікна та вхідні двері у храм.

25 березня 2022 року знищено древній Вознесенський храм Бориспільської єпархії УПЦ в селі Лук’янівка на Київщині. “Сьогодні о четвертій годині ночі російський танк чотирма пострілами вщент зруйнував цю церкву”, — повідомляв настоятель. Храм Вознесіння Господнього — пам’ятка української дерев’яної архітектури 2-ї половини XIX століття. У 1758 року у селі було споруджено першу церкву. Упродовж 1879 року навпроти старого було зведено новий храм.

У селі Киселівка на Херсонщині росіяни з танків зруйнували храм та цвинтар, що знаходилися поруч. “А наш храм ‘сподобався’ їм, бо він розташований на горі, його звідусіль видно. Перше, що вони зробили, — це збили хрест, із третього чи з четвертого разу, як розповідають люди. Стріляли з танків; ще можна навіть знайти снаряди, які не розірвалися, — це вже чудо, що вони не вибухнули, так і лежать навколо. Вони мстилися, не хотіли, щоб був храм. Також поруч є кладовище, то туди теж стріляли, дуже багато знищено могил, пам’ятників”, — згадує отець Олександр.

Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Киселівці, джерело фото: CREDO

Переслідування за конфесією

Основна кількість пошкоджених / зруйнованих об’єктів культового призначення за конфесією належить до православних церков. Це контрастує із заявами російської влади про нібито “захист” православної віри.

Документатори ініціативи T4P зафіксували також дев’ять злочинів щодо Свідків Єгови. Окрім суто руйнувань, у трьох епізодах зафіксовані й інші протиправні дії.

14.12.2022 у тимчасово окупованому Бердянську заявили про “націоналізацію” приміщення Зали Царства Свідків Єгови.

Також відомо, що росіяни на окупованих територіях неодноразово проводили “обшуки” та “рейди” в будівлях Свідків Єгови. У лютому 2023 року співробітники окупаційної поліції на Херсонщині провели обшук у порожній Залі Царства Свідків Єгови у Скадовську. Вилучили релігійні видання.

15 січня 2024 року з російських джерел стало відомо про проведення рейдів у двох порожніх Залах Царства Свідків Єгови в Маріуполі. На короткому відео, опублікованому в російських ресурсах, видно, як озброєні люди в масках забирають матеріали із зали та кладуть їх у зелену броньовану військову вантажівку зі знаком “V”. “Під час огляду об’єкта виявлено та вилучено понад 20 тис. примірників екстремістської літератури, а також службові документи, що містять інформацію про причетність організації до фінансування українських збройних формувань”, — заявили росіяни.

Нагадаємо, що в Російській Федерації ще у квітні 2017 року рішенням Верховного Суду Свідки Єгови були визнані екстремістською організацією: їхня діяльність була повністю заборонена. Як можна побачити з наведених прикладів, Росія поширила політику заборони й на окуповані нею території. Раніше ця практика вже стала систематичною в окупованому Криму.

Протиправні дії було зафіксовано щодо Менонітської Братської Церкви в Запорізькій області. У серпні 2022 року росіяни в окупованому Молочанську попросили звільнити приміщення, які належать цій церкві. Про це тоді повідомляв пастор громади Олексій Макайов. За його словами, окупанти відібрали старе (1892 року) приміщення в селі Кутузівка біля Молочанська, а також сучасне приміщення в самому Молочанську. Загарбники запропонували менонітам “добровільно” передати їм ключі та документи на приміщення, щоб переоформити їх за російським законодавством. Мовляв, щоб їх не звинуватили у рейдерстві.

Згодом окупанти відібрали ще приміщення Менонітського центру в Молочанську, де діяв благодійний фонд, який співпрацював також з іншими церквами. Спочатку російські військові роздавали від свого імені допомогу, яка була підготовлена менонітами. Як зауважив Макайов, ніхто з працівників фонду не погодився на співпрацю з росіянами, і їх вони “звільнили”. А коли допомога закінчилася, приміщення передали під осередок російської партії “Єдина Росія”.

Будинок молитви менонітів у Молочанську, джерело фото: Релігійно-інформаційна служба України

В окупованому Бердянську росіяни захопили Костел Різдва Пресвятої Діви Марії. Щоб виправдати захоплення будівлі, росіяни заявили, що там ховали українських військових та партизанів. Традиційне вбрання священника та деталі храмового розпису назвали атрибутами чорної магії, а католицьких священників звинуватили у закликах усувати державний лад за часів президентства Віктора Януковича, який втік з України до Росії у 2014 році.

Як можна побачити, дії росіян умисно спрямовані саме проти тих релігійних установ, які не належать до православної церкви. Це цілком може вказувати на існування ворожої політики щодо інших конфесій. У випадку Свідків Єгови, після окупації територій України вони просто опинилися поза законом.

Обстріли мечетей та синагог

Унаслідок обстрілу Харкова з РСЗВ “Ураган” у липні 2022 року було пошкоджено мечеть у Київському районі міста.

Мечеть у Київському районі міста Харківа, джерело фото: Харківська правозахисна група

Під час бойових дій у Маріуполі російські збройні сили обстріляли мечеть Сулеймана Пишного і його дружини Роксолани, де на той момент, за інформацією МЗС України, переховувалося майже 90 людей. 11.03.2022 радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив у фейсбуці, що в мечеті переховувалися від обстрілів 86 громадян Туреччини, з них 34 дитини.

У січні 2023 року у місті Гуляйполе було пошкоджено синагогу, яка була споруджена в 1909 році та є пам’яткою архітектури. Загалом у базі даних є шість епізодів, де як об’єкти вказані синагоги.

Синагога у місті Гуляйполе. Джерело фото: Гуляйпільські старожитності / Facebook

Також зафіксовано пошкодження щонайменше чотирьох католицьких та одного протестантського храмів.

© Сергій Приткін

Знищення культурної спадщини

З усього переліку епізодів, у чотирьох з них пошкодження отримали будівлі, які внесені до пам’яток архітектури національного значення.

Унаслідок обстрілу міста Ізюм 27.03.2022 пошкоджено покрівлю та купол Хрестовоздвиженської (Миколаївської) церкви, яка була збудована у 1809-1823 роках. Також обстрілом було пошкоджено фасади та вікна розташованої поруч старовинної будівлі Управління Ізюмської єпархії.

Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква, джерело фото: сайт Ізюмської єпархії

В Ізюмі також було пошкоджено внаслідок обстрілу дах, вікна, фасад та вхідну групу Свято-Вознесенського собору, який був збудований у 1826 році та добудований у 1902-1903 роках.

Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі, джерело фото: Українська Православна Церква

Унаслідок обстрілу Харкова у березні 2022 року було пошкоджено будівлю Свято-Успенського собору 1778 року. Під час обстрілу у храмі переховувались люди, проте ніхто з них, на щастя, не постраждав. У соборі було вибито вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння.

Свято-Успенський собор, місто Харків, джерело фото: телеграм-канал Держспецзв’язку

Аналогічна подія трапилася в Храмі Іоана Богослова в Харкові.

19 серпня 2023 року Росія обстріляла історичний центр Чернігова. Ракета пошкодила пам’ятку архітектури національного значення П’ятницька церква, яка віднесена до сфери відповідальності Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”.

П’ятницька церква, місто Чернигів, джерело фото: Чернігів стародавній

Неодноразово фіксувалися атаки на меморіальні комплекси та кладовища.

У березні 2022 року було обстріляно меморіал у Дробицькому Яру, що розташований на околицях Харкова. Дробицький Яр є місцем масового вбивства харківських євреїв нацистами під час Другої світової війни. За даними Державного архіву Харківської області, на цьому місці було розстріляно приблизно16-20 тисяч осіб.

Меморіал “Дробицький Яр” після обстрілу. © Денис Волоха / Харківська правозахисна група

Унаслідок обстрілів у селі Сім’янівка на Сумщині були пошкоджені меморіальні стели могили радянських воїнів та пам’ятника воїнам-землякам, що загинули у Другій світовій війні. Об’єкт є пам’яткою історії місцевого значення.

Обкрадання церков

Непоодинокі випадки, коли росіяни грабували приміщення церков. При цьому в одних випадках вони обмежувались звичайними побутовими речами, а іноді не нехтували вивозити ікони та інші сакральні цінності.

У Корюківці на Чернігівщині російські окупанти обікрали місцеву церкву. Як зазначає диякон церкви громади “Скінія” Олександр Кошовий, до храму окупанти залізли вночі. Розбили вікно, пограбували церкву, винесли продукти. “Не гребували навіть копатись у смітнику”.

Церква у Корюківці на Чернігівщині, джерело фото: фейсбук-сторінка Регіонального управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України

З семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі росіяни вивезли кондиціонери, пральні машини, комп’ютери, роутери, кухонне обладнання та навіть старі кросівки отця-ректора, в яких він полюбляв бігати. Також з семінарії було викрадено деякі літургійні речі, зокрема монстранцію та пам’яткову чашу зі Святої Меси, яку очолював Папа Римський Іоан Павло II у 2001 році.

У листопаді 2022 року окупаційні війська вилучили ікони з храму Православної Церкви України в Енергодарі. Росіяни заявили про запобігання “незаконній спробі” вивезення семи православних ікон. Церковні цінності, яке належать релігійній громаді, окупаційні сили передали до Мелітопольського краєзнавчого музею. Йдеться про ікони кінця XVIII — початку ХІХ століття.

Старовинна ікона, джерело фото: Центр національного спротиву

Використання церков для військових потреб

Російські військові використовували приміщення Вознесенської церкви (1913 року) у селі Лукашівка на Чернігівщині як штаб та військовий склад. За словами засновника та голови громадської організації “Україна Інкогніта” Романа Маленкова, на території церкви також була влаштована катівня.

За даними Генерального штабу Збройних сил України, на території Олександро-Невського собору у Мелітополі російські військові розмістили базу з військовою технікою.

Зайнявши село Перемога Броварського району на Київщині, російські військові розташували броньовану техніку навкруги храму Різдва Пресвятої Богородиці. На прохання священника про дозвіл переміститися з дітьми у більш безпечне місце йому відповіли відмовою. 05.03.2022 храм був обстріляний.

Правова кваліфікація

Знищення або пошкодження релігійних закладів включено до спеціальної норми Римського статуту, яка передбачає відповідальність за “умисне спрямування нападів на будівлі, призначені для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових чи благодійних цілей, на історичні пам’ятники, госпіталі та місця зосередження хворих і поранених за умови, що вони не є військовими цілями” (пп. IX п. b ст. 8 РС).

Однак, варто розуміти, що для можливості притягнення особи до відповідальності за цією статтею, вимагається, щоб напад був умисно спрямованим проти закладу культового призначення, а не був діянням, де злочинець байдуже ставився до наслідків своїх дій. Інакше мова буде йти про кваліфікацію за іншою, більш загальною статтею.

Говорячи про вчинення злочинів проти священнослужителів, то кваліфікація є варіативною. Наприклад, масове викрадення священників може розглядатись як елемент політики злочину проти людяності, який проявляється у формі насильницького зникнення населення. Як нам відомо з прикладів, священників здебільшого затримують без будь-якої правової підстави, та утримують без зв’язку із зовнішнім світом. Харківська правозахисна група готує подання до Міжнародного кримінального суду щодо цього.

Епізод у базі даних T4P являє собою перелік даних, що включає дату (інтервал, якщо точно встановити дату неможливо), місце події з прив’язкою до геоданих на мапі, опис події, тип події, об’єкт нападу, персональні дані потерпілих (їхніх родичів) або свідків події.

Наприкінці документатор, який створює епізод, вказує попередню кваліфікацію вчиненого діяння відповідно до Римського cтатуту Міжнародного кримінального суду та прикріплює докази його вчинення у вигляді медіафайлів. На момент написання публікації у базі даних ініціативи T4P налічується понад 64 тисячі епізодів.

Микола Комаровський, Євген Захаров Харківська правозахисна група

Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі