Чому в інженерних військ часто немає нічого, крім інженерів
Останнім часом багато говорять про фортифікації для оборони. У виданні Texty.org.ua поговорили про них із фахівцем — військовим інженером, який, за його словами, “копає” на війні з 2022 року. Співрозмовник видання служить у Державній спеціальній службі транспорту (ДССТ). Це військове формування, яке підпорядковується безпосередньо Міністерству оборони. Зараз його головне завдання — копати лінії оборони. На його прохання у виданні не вказують його ім’я.
Не знали, як копати
Я почав займатися укріпленнями з липня 2022 року. Тоді ми, щоправда, виконували ці роботи з фортифікації для сил оборони свого міста та області. Спочатку робили кругову оборону нашого міста, потім кругову оборону всієї області. Коли в листопаді 2022-го росіяни втекли з правого берега Дніпра, ми пішли вздовж річки звільненими територіями в бік Херсона. І влітку вже працювали навколо Херсона, створюючи фортифікацію.
Зараз ми дуже посилено працюємо на запорізькому напрямку. Коли це все починалося у 2022-му, ми не мали жодних проєктів укріплень, узагалі нічого не мали по фортифікаціях.
Доходило до того, що коли треба було копати перші протитанкові рови, то навіть не могли знайти якоїсь прикладної інформації про це. Все, що знаходили, — радянці так копали під Москвою під час Другої світової війни або німці копали так.
Не було ніяких норм, нічого. Але коли в середині літа 2022 року нам надійшли перші вогневі споруди — бетонні ДОТи, з ними надіслали й проєкти. Як виявилося, у нас ці проєкти були з 2015-го, то була розробка фахівців при Міністерстві оборони. Нам видали всю ту документацію, сьогодні цей проєкт ще допрацьований з огляду на досвід воєнних дій останнього часу.
Коли все це почалося, кожна громада намагалася сама себе окопати. У 2022 році щось окопували за підтримки громад, сил оборони різних міст. Під це виділяли спеціальну техніку: екскаватори, самоскиди. Усе це надавали військовим.
З літа 2022 року ми постійно копаємо. Коли все починалося, у нас була військова стара техніка, всякі КрАЗи з ковшами. Цього, звісно, вже давно немає, ворог все це розбив. Наприкінці 2022-го нам на батальйон надійшло дуже багато нової техніки — маємо екскаватори, автокрани, бульдозери. Нормальна, сучасна будівельна техніка.
Тобто наш підрозділ вже укомплектований технікою, нам уже не треба, щоб хтось її надавав. На сьогодні нам уже масово надходять матеріали, зараз доукріплюємо вже побудовані позиції. Звісно, ми займалися й іншими питаннями, наприклад облаштуванням бомбосховищ. Але на сьогодні в нас усі займаються саме фортифікаціями.
— Наскільки забезпечені такою технікою бойові частини?
У них немає техніки. Іноді в них може навіть повноцінних лопат не бути. Це справді проблема для наших інженерних військ, які якраз входять до складу ЗСУ. Вони також мають займатися і фортифікацією, і пов’язаними питаннями. Як у них справи, не можу сказати. Коли я перетинався з ними, коли нам доводилося терміново обкопувати позиції, то дуже часто в інженерних військ нічого не було, крім самих інженерів.
Так, є інженери, сапери, а от техніки в них я не бачив. Зазвичай таких, як нас, прикомандировують до них, і ми виконуємо для них поставлені завдання з обкопування позицій і щось подібне.
— Я так розумію, на передовій проблемно працювати з технікою?
Звісно. Я вже казав, що ми отримали нову землерийну техніку. На сьогодні в цій техніці жодного цілого скла немає. Є в нас і поранені, контужені. Наварюємо на техніку додатковий захист, але ризик залишається. На такій відстані, на якій ми працюємо, нас дістають і FPV-дрони, будь-яка польова артилерія.
Приватні фірми: росіянам копають, нам бояться
— А який вигляд це повинно мати в ідеалі?
Не знаю, як в ідеалі, але можна глянути, як це зараз налагоджено в наших ворогів. Коли росіяни ще штурмували Авдіївку, перед коксохімом там був залізничний насип. От поки вони штурмували цей насип, у них за спиною на відстані 8 кілометрів фортифікацію робила ростовська будівельна фірма, яка будує у себе в області дороги.
Тобто ще бої не закінчилися, а цивільні приватні фірми їм уже будували захисні споруди на випадок, якщо в них нічого не вийде і їм треба буде відкотитися. Як тільки вони перейшли через цей насип і вийшли напряму на коксохім, уже за насипом їхні інженерні війська копали лінію оборони. І відстань до наших військ від їхніх інженерних військ була лише 2 кілометри.
От так і в нас повинно бути. Услід за штурмовими підрозділами мають йти інженерні війська, за ними маємо йти ми і теж копати фортифікацію, а вже за нами мають йти цивільні компанії й будувати на більшій відстані в безпечніших умовах і не так поспішати, як ми.
— Чи є в нас узагалі практика залучення приватних компаній?
Я на таке не натрапляв. Було лише у 2022 році, коли окремі громади домовлялися з приватними компаніями й орендували в них техніку. Більше про якусь участь приватних будівельних структур у зведенні оборонних споруд я не чув.
Фото надала Одеська ОДА
— Проблема в певних бюрократичних процедурах?
Ну так, звісно, їм треба пройти тендер. Але не тільки це. Наприклад, одразу після звільнення Херсона нам поставили завдання відновлювати там сховища. Я запитував у місцевих адміністрацій: а чому, власне, цим не зайнятися приватним структурам?
На що мені відповіли, що, по-перше, це тендери (чимало компаній не хоче брати участі в державному тендері, бо це передбачає багато роботи з документами, для цього часто потрібні фахівці, яких не вистачає, а результат не гарантований. — Ред), а по-друге, просто не хочуть приватні структури цим займатися.
Або ще один приклад: у 2022 році я робив другу лінію оборони достатньо далеко від супротивника — кілометрів 15. У нас зламався екскаватор, який був ще на гарантії. Так от сервісна служба відмовилася їхати до нас його ремонтувати. Це більш загальна проблема.
Я знаю деякі компанії, виробництва, які мають змогу працювати на оборонку, але бояться цим займатися. Бояться, що хтось здасть їхні координати, що по їхньому виробництву прилетить. І такі випадки бувають.
— Взагалі чи можуть якось фортифікаційні укріплення захистити від КАБів?
КАБи — страшна річ. Особливо півторатонні, проти них нічого не допомагає. Вони розносять усе. Вочевидь, із КАБами треба боротися іншими способами, не інженерними.
Усе вирішує час
— Що зараз ще варто зробити для підвищення нашої обороноздатності?
Варто було б зараз зробити ревізію всіх тих оборонних споруд, які були збудовані в останні роки, де треба їх добудувати, дообладнати, укріпити деревом, зробити водовідводи, дренажі — це точно мало б сенс. Якщо окоп викопали в землі й він нічим не укріплений, то через три місяці він уже осипається і перестає бути повноцінним окопом.
— Чи є сенс якось реконструювати позиції, які були вириті в глибокому тилу, навколо Києва, наприклад?
Ну якщо нас час від часу лякають тим, що скоро черговий наступ із Білорусі, то що простіше — провести ревізію і дообладнати укріплення чи будувати нове?
— Чи є сенс і чи вистачає в нас спроможності зробити аналог “лінії Суровікіна”, яка зупинила наш наступ?
Зараз суцільної лінії як такої немає, все копають ВОПи — взводні опорні пункти. Тобто взвод займає певну ділянку фронту, це приблизно пів кілометра, де будуються певні оборонні споруди: бліндажі, бійниці, якщо треба, капоніри, потім іде розрив, а далі наступний опорний пункт. І так фронт закривається. Звісно, такі речі, як протитанковий рів, копаються суцільною лінією, у нього розривів немає.
— А наскільки зараз реально й доцільно будувати нам такі багаторівневі оборонні споруди, які, наприклад, були на лінії Мажино?
Я не знаю, чи ми таке економічно потягнемо. А навіть якщо потягнемо, знайдемо на це багато, дуже багато коштів, то тут ми впираємося в ще одну проблему — у терміни будівництва таких споруд. Ми зараз перебуваємо в тому періоді, коли все вирішує час.
Є реальні терміни навіть для того, щоб заготовити бетон, який, наприклад, набирає 60% своєї міцності 28 днів. От ви залили бетон у спеціальну форму, і він лише через 28 днів набере свою міцність, близьку до проєктної. Тому, хоч би скільки було грошей, як кажуть у нас у будівельників, роботу не обдуриш.
Основне - ефективний ремонт техніки
ТЕКСТИ також поговорили з офіцером Євгеном К., який ще зовсім недавно працював в інженерному підрозділі
Свого часу я працював у інженерному підрозділі. У нас було два екскаватори, тобто техніка справді була. Усі над ними дуже тряслися - раптом зламається один, або щось прилетить - і робота стане, або буде йти набагато повільніше, поки зремонтують. Це справді є проблемою.
Щодо того, хто ближче копає до лінії зіткнення - на жаль, росіяни копають ближче. Сам бачив, як вони копали кілометрах в чотири від лінії. Щодо наших - ближче, чим на 8 кілометрів, я не бачив, щоб підходили. Але цьому є цілком логічні пояснення.
По-перше, у них перевага в аеророзвідці - у небі постійно висить до десятка “Орланів”. Коротше кажучи, вони все бачать. По-друге, у них перевага в артилерійських снарядах. І десяток снарядів на якийсь трактор вони точно не пожалкують. А у нас снарядів дефіцит як завжди, і вони це знають, що ми не будемо витрачати снаряди, аби завалити цей нещасний трактор. Вони можуть це собі дозволити, а ми - ні.
Основне питання - щоб був ефективний ремонт техніки, були запчастини, і була налагоджена можливість швидко поміняти зламаний той же екскаватор на працюючий. Зараз реально люди бояться за техніку, бо потім нову хтозна скільки чекати, як отримувати, як її списувати. Тому й дуже близько до ворога її не відправляють. Техніка зараз дуже цінується.
—
Віталій Дорош, опубліковано у виданні ТЕКСТИ
Окупанти з "Торнадо" обстріляли будинки у Шевченковому в Харківській області: є постраждалі
