Slots City та Слото Кінг: яке відношення онлайн-казино мають до країни загабників

Про це пише портал "Антикор".

15 квітня 2024 року в боях проти російських окупантів загинув відомий український активіст, сержант Збройних сил України Павло Петриченко. Співчуття втраті висловила велика кількість відомих людей і Президент України Володимир Зеленський. Окрім захисту Батьківщини в останні дні життя Павло активно піднімав проблему тотальної лудоманії серед бійців на передовій. Петиція загиблого військовослужбовця про заборону на гру в онлайн-казино для військових за лічені дні набрала необхідну кількість голосів, і Володимир Зеленський доручив розглянути зазначені у ній питання.

Раніше цю тему також піднімав активіст та військовослужбовець Юрій Гудименко. «», - зауважував він.

Не обходить проблема лудоманії і цивільних людей. Особливо тих, які під час війни опинились на межі виживання і намагають вхопитися за будь-яку можливість заробити. Онлайн-казино, які рекламують відомі блогери, Телеграм-канали і навіть деякі ЗМІ видаються таким вразливим людям соломинкою, за яку можна вхопитися.

Серед тих, чия реклама чи не найбільш нав’язливо з’являється перед очима людей з мобільними телефонами -  Slots City та Слото Кінг.  Хоча ці компанії ніяк не пов’язані одна з одною, але біду для ігроманів несуть однаково велику.

Slots City та зв’язки з Росією

Юридичною особою, яка у лютому 2021 року отримала ліцензію для онлайн-казино Slots City, є ТОВ «Геймдев». Станом на березень 2024 року, засновниками компанії були Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бельфор» та громадянин Ізраїлю Яків Фінкельштейн.

Компанія була створена у грудні 2019 року Максимом Ковтонюком, а через рік до нього приєднався Руслан Нонка. Ці прізвища важливі, адже на них записана ще ціла низка фірм, у назві яких вгадується зв’язок із гральним бізнесом. Зокрема, серед них: «Гамблтех», «Статбет», «Центргейм», «Геймюг». Із великою долею ймовірності така кількість компаній на одних і тих же людей може вказувати на те, що вони виступають юрособами для інших онлайн-казино, які є по суті копіями Slots City, але при цьому не мають ліценції від Комісії з регулювання азартних ігор.

Руслан Нонка залишався серед засновників ТОВ «Геймдев» до листопада 2023 року. Тепер же компанією офіційно керує ізраїльтянин Яків Фінкельштейн. Пошук людини з таким прізвищем міг би не дати жодного результату, якби не його сестра – Белла Семенівна Фінкельштейн, з якою він і ще один його бізнес-партнер володіють горілчаним заводом в Немирові Вінницької області, відомим на весь світ брендом Nemiroff.

Донедавна Яків Фінкельштейн носив прізвище Грибов і він був багаторічним учасником сотні найбагатших людей України за версією видання Forbes. У довоєнному 2021 році Яків Грибов посідав 83 місце рейтингу з капіталом, оціненим у 140 млн доларів.

Приблизно до 2010 року Nemiroff був одним із найбільш розкручених брендів України. Так, горілка цієї марки з’являлась у кліпі співачки Ledy Gaga «Bad Romance», компанія була одним із головних спонсорів титульних боксерських боїв і мало не всі чемпіонські поєдинки з армреслінгу були брендовані символікою Nemiroff.

Компанія мала заводи в декількох країнах, в тому числі в Росії та Білорусі. Аж ось саме РФ стала причиною, чому компанія почала умовно сипатися. Першочергово засновниками Nemiroff були Яків Грибов, Анатолій Кіпіш та Олександр Глусь. У 2010 році Грибов і Кіпіш майже домовилися з російським бізнесменом, власником «Русского стандарта» Рустамом Таріко про продаж компанії, але Олександр Глусь був проти цієї угоди. Росіяни готові були віддати за Nemiroff 350 млн доларів.

У 2013 році Яків Грибов відверто називав бренд Nemiroff «не українським»: «».

В інтерв’ю російському Forbes того ж року він досить однозначно висловився за те, що бачить Україну та Росію братськими народами: «».

Усі роки конфлікту Якова Грибова з Олександром Глусем горілка Nemiroff розливалась на російських заводах, спочатку в Башкирії, а згодом в Пензенській області. Власне в останній локації вона розливається до сьогодні, не зважаючи на 10-річну війну, яку Росія розв’язала проти України.

І тільки у 2023 році український виробник Nemiroff почав вимагати від російської компанії «Об’єднані пензенські горілчані заводи» (ОПВЗ) припинити використання марки. Станом на зараз суди все ще тривають, останнє засідання відбулося в березні 2024 року. З картки розгляду справи, згідно російського реєстру, вона розглядається у закритому режимі, тож про деталі поки дізнатися неможливо.

 

Минулого місяця ЗМІ Росії повідомили, що російська компанія розглядає можливість випуску алкогольних напоїв під маркою Demiroff, щоб нібито не асоціюватися з українською і таким чином залагодити конфлікт. В той же час, експерти не виключають, що між Грибовим, який зараз називається Фінкельштейном, та росіянами можуть бути домовленості з цього приводу. «», - вважає російський юрист Сергій Зуйков.

А втім, поки суди тривають, а Росія третій рік веде повномасштабну війну проти України, горілку Nemiroff спокійно можна купити в магазинах країни-окупанта. Ось приклади.

 

Для чого так детально була описана особа Якова Фінкельштейна? Аби читач зрозумів, що наміри дружити з Росією не вийшли з його голови навіть на третій рік повномасштабного вторгнення. Тому те, що зараз він володіє українським онлайн-казино Slots City хоча й не є профільною для нього справою, але цей бізнес чудово грає на руку росіянам, які тільки й бачать, як би розорити Україну.

Слото Кінг та лояльність до росіян

Історія з українським онлайн-казино Слото Кінг трохи інша. Воно не має прямого зв’язку з країною-окупантом. Але в мережі можна знайти інформацію про те, що все ж таки росіяни можуть грати на цій платформі та навіть виводити гроші у рублях.

Юридичною особою, яка отримала для Слото Кінг ліцензію на ведення грального бізнесу, є ТОВ «Слотс ю. ей». Єдиним її засновником з вересня 2020 року є Павло Журило. Він же керує іншою компанією – ТОВ «Опціон тайм», де його напарницею виступає Лілія Вакульчик. Жінка має у власності найбільш елітну нерухомість в Києві, зокрема квартиру та два гаражі в «Новопечерських липках», два гаражі в новомодному житловому комплексі «Французький квартал» та два приміщення в іншій секції цього ж комплексу. Нерухомість у цих комплексах є однією з найдорожчих не тільки в Києві, але в Україні в цілому, і саме тут проживає так звана українська еліта.

З профільних геймблівських сайтів також вдалося дізнатись, що Слото Кінг «управляється компанією Netgame Entertainment NV і націлений переважно на гравців з України та Росії». Остання компанія зареєстрована на островах Кюрасао, які контролюються Нідерландами. З реєстрів можна дізнатись, що NetGame Entertainment N.V. була заснована у 2012 році. Це важливий момент, адже у 2012 році гральний бізнес в Україні ще був заборонений.

У найсвіжіших оглядах на Слото Кінг можна дізнатись досить цікаву інформацію. В одному з них зазначається, що казино функціонує з 2011 року, в іншому – з 2014-го. Чому роки створення відрізняються, сказати напевно важко. Але це і не важливо, оскільки і в першому, і в другому випадках ця робота в Україні була поза законом.

Ще більше інформації нам пропонує російський ресурс Casino.ru, де повідомляється, що «онлайн-казино Слото Кінг розраховане на російськомовних користувачів та позиціонує себе як перше українське казино на гривні. Також для ведення рахунку доступні рублі та долари».

Отже, навіть якщо українські засновники онлайн-казино Слото Кінг і не мають прямого відношення до Росії, але точно повинні пояснити, як вони могли працювати в галузі онлайн-ігор в заборонений законодавством період, і чому вони дозволяють використовувати свою платформу для виводу коштів в російських рублях.

***
Коли Володимир Зеленський декларував ідею легалізації грального бізнесу в Україні, в тому числі і онлайн-казино, переслідувалася цілком гарна ідея – наповнення бюджету. За підрахунками проєкту «Слідство.інфо» цей бізнес у 2023 році дійсно показав непогані доходи - 53 млрд грн. Але ці суми в рази відрізняється від тих, скільки українці витрачають на онлайн та фізичні азартні ігри. У річному вимірі це 144-180 млрд грн., що понад у два рази перевищує обсяги, які декларують офіційні гравці цієї сфери. Якщо згадати, що частину з цих коштів виймають із кишень українські  військовослужбовці, то це цілковита катастрофа.