Чому Польща не поспішає з українськими біженцями
Що вони передбачають? Чому Польща так довго визначається? І як ця непевність позначається на українцях, яким Польща дала притулок після початку великої війни?
“Ми не знаємо, що робити”
“Я та моя жінка пенсіонери. 68 та 64 роки відповідно. Живемо у Варшаві, куди нас привіз з Харкова евакуаційний потяг в березні 2022 року”, - розповідає ВВС Україна Сергій Бесчетнов. Історія його - типова серед тих людей, особливо зі східних регіонів України, які з початком війни тікали від російських обстрілів.
Хтось із них відтоді поїхав далі, на Захід, хтось повернувся додому, а хтось лишився у Польщі.
“Зараз мова про наше працевлаштування не йде, бо роки вже не ті. Добра польська родина дала нам можливість жити в їхній квартирі по програмі 40+. Живемо (їжа в основному) за рахунок української пенсії моєї та жінки”, - розповідає Сергій.
Програма 40+, за якою польський уряд відшкодовує власникам житла по 40 злотих (приблизно 9,2 євро) за добу за проживання українців, - серед тих, яку влада у своїх нових ініціативах хоче переглянути.
Зараз на обговоренні перебуває комплексний проєкт, що передбачає зміни до правил, за якими втікачі від війни в України мешкали дотепер. Втім, офіційно ці зміни поки що не ухвалені.
“Сподіваємось, що уряд Польщі продовжить дію тимчасового захисту громадян України і далі на тих же умовах. А якщо цього не відбудеться, чесно кажучи, ми і не знаємо, що робити. Їздити по світу у пошуках кращої долі вже пізно...
Залишається тільки їхати в Харків, а там - як Бог дасть”, - каже Сергій.
Ще одна програма - це “Сім’я 800+”, за якою батьки й опікуни отримують 800 злотих (184 євро) щомісячної допомоги на дитину. Її польський уряд в новому проєкті поки що скасовувати не збирається, хоч і планує ввести додаткові правила отримання цієї допомоги.
Однак, чутки про те, що рано чи пізно Польща відмовиться підтримувати українців на тому рівні, як зараз, непокоять багатьох. Зокрема, таких людей, як Ірина (ім’я змінене).
“Мені більше 50 років, я все ще виховую двох дітей до 18 років. Приїхала з ними до Польщі на другий день війни”, - розповідає вона ВВС Україна.
Гроші, які пересилає чоловік з України, і допомога на дітей від Польщі - її єдині засоби до існування, тому їй важливо її не втратити.
“Зараз живу в квартирі, яку винаймаю за гроші, які присилає мені чоловік з України, де він залишився. Ця допомога від чоловіка може припинитися в будь-який момент, якщо його мобілізують. Тому живу щодня під страхом, що це може будь-якої миті статися і я опинюся на вулиці з дітьми”, - ділиться вона.
Ірина каже, що намагалася знайти роботу в Польщі, аби “почуватися безпечно і не боятися змін, пов’язаних зі статусом UKR”, але “складно з таким здоров’ям працювати 8-годинний робочий день”.
“Крім того, у нас, біженок, часто немає взагалі кому допомогти тут з дітьми”, - пояснює Ірина.
“Добре, я можу повернутися в Україну, але що робити з дітьми? Взяти зі собою під російські ракети? Переїзд в іншу країну разом з ними? Чи знайду я сили ще в собі на таке в моєму віці?”.
Однак чи не найбільше людей турбує сам факт невизначеності їхнього статусу у майбутньому. Серед них Олександра, яка зараз мешкає у містечку під Варшавою разом із мамою-пенсіонеркою та двома маленькими дітьми - 1 і 5 років.
“Має закінчитися договір оренди, я не зрозуміло, чи продовжувати його, чи ні. За передчасне розірвання договору тут, як правило, не повертають депозит (розмір одномісячного орендного платежу). В садочку потрібно дати інформацію, чи бронювати для дитини місце на наступний навчальний рік, теж не зрозуміло”, - розповідає Олександра ВВС Україна.
Жінка працює віддалено на українську компанію і каже, що її зарплатні зараз вистачає лише на оренду, їжу та одяг. Що ж до планів на майбутнє, то вона міркує так: якщо перебування у Польщі стане обтяжливим, у неї є варіанти - “повернутися в Україну або поїхати до Німеччини, де мешкає родина мого брата”.
Польща спростила правила працевлаштування для українців й фактично урівняла їх з власними громадянами в питаннях соціальної допомоги, однак на відміну від багатших країн ЄС, таких як Німеччина чи Нідерланди, не надає біженцям щомісячної матеріальної допомоги.
Що ж планує польський уряд
Перебування українців, які виїхали через війну, регулює спеціальна директива Європейського Союзу про тимчасовий прихисток. Термін дії цього прихистку ЄС продовжив до 4 березня 2025 року. Відтак країни ЄС мають теж продовжити цей статус. І більшість з них вже так і зробила.
У Польщі цей аспект регулює закон від квітня 2022 року про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом. Однак польський уряд продовжив термін дії цього закону лише до 30 червня 2024 року. Одночасно він оголосив початок консультацій про зміни до закону після цього терміну.
І ось, на початку квітня уряд нарешті представив проєкт змін до закону про допомогу громадянам України. Він налічує понад 50 сторінок і перебуває на обговоренні. Остаточно закон планують ухвалити до кінця червня. До того часу у нього можуть внести зміни.
Серед головних змін, які пропонує чинний варіант проєкту, такі:
Тимчасовий захист українців продовжується до 30 вересня 2025 року. Тобто перебування усіх, хто прибув до Польщі з початком великої війни і оформив статус, буде легальним.
Ті українці, які тільки збираються переїхати до Польщі, муситимуть подати заявку на отримання PESEL UKR “відразу після прибуття”. Раніше на це було до 30 днів.
Підтвердити особу для отримання цього номеру можна буде лише за дійсним закордонним паспортом. До цього часу перелік документів був ширшим.
Тим, кому раніше номер PESEL присвоїли на підставі іншого документу, повинні будуть підтвердити свою особу в будь-якому муніципальному органі.
Чинні правила доступу громадян України на ринок праці лишаються незмінними.
Допомога на дитину у розмірі 800 злотих лишається, але для цього українські діти обов’язково матимуть відвідувати польську школу. Ці пропозиції уряд ще планує допрацювати.
Одноразову грошову допомогу у 300 злотих ліквідують.
Скасовується програма безкоштовного розміщення для біженців 40+ (40 злотих на добу за одну людину). Однак це стосується не колективного розміщення, а власників житла, які надають прихисток до 10 особам.
Окрема велика зміна, яку передбачає проєкт, - це можливість для українців зі статусом UKR отримати на його підставі дозвіл на тимчасове проживання - карту тимчасового побиту. При цьому такі люди отримають новий статус - CUKR.
Офіційне працевлаштування в Польщі для цього не потрібне. З отриманням “карти тимчасового побиту” статус тимчасового захисту анулюється. Отже, в українців буде вибір: залишитися під захистом PESEL UKR чи отримати дозвіл на тимчасове проживання.
Заявки на видачу посвідки на проживання будуть подаватися лише в електронній формі. Посвідку на проживання мають видати протягом 90 днів з моменту подання заяви. За надання посвідки стягується збір 340 злотих.
Ці зміни, згідно з проєктом, мають набути чинності 1 липня 2024 року.
Навіщо Польща змінює статус UKR на карту тимчасового побиту
Отже, як випливає з цього проєкту, українці отримають змогу змінити свій статус тимчасового захисту на “карту тимчасового побиту”. Чому Польща обрала шлях, який фактично означатиме, що існуватиме кілька офіційних статусів для однієї і тієї самої категорії людей?
Це пов’язано з тим, що там вже зараз думають, чим у майбутньому замінити статус тимчасового захисту для українців, вважає експертка з міграції Іванна Килюшик, яка працює у польському Центрі досліджень соціальних змін та мобільності Академії Леона Козьмінського
“Статус тимчасового захисту є тимчасовим, що навіть виникає з його назви. Тобто потрібно думати, що робити після його закінчення”, - каже вона ВВС Україна.
За дослідженнями, чим далі триває війна, тим менше українців, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року, планують повертатися додому.
“Тому Польщі варто вже думати, в який спосіб регулювати їхнє перебування у майбутньому”, - каже Іванна Килюшик.
Крім того, у Польщі живуть українські сім’ї, члени яких мають різні підстави перебування, і цій ситуації теж необхідно давати раду.
“Це ускладнює ситуацію і для таких сімей, і для польської адміністрації, працівники якої губляться і не розуміють цих різних статусів, що відповідно ускладнює надання послуг”.
Тому, каже Килюшик, польський уряд прагне уніфікувати ситуацію. Координаторка Центру підтримки Українського дому у Варшаві Оксана Пестрикова теж вважає, що такий крок - своєрідний спосіб почати виходити з процедури тимчасового захисту
“Ніхто не очікував, що війна триватиме так довго. Коли вводився інститут тимчасового захисту, не передбачалося, що це буде на такий період. Тому держави в ЄС теж повинні мати свої стратегії виходу з процедури спецзахисту”, - каже вона ВВС Україна.
Водночас вона визнає: Польщі у її спробах врегулювати ситуацію з українцями дійсно бракує зрозумілої комунікації, яка б пояснювала людям логіку і не провокувала чутки.
“Бракує доброї публічної кампанії з пояснення що, де і як відбувається. Через це з’являються дезінформація - про відміну 800+, про те, що українці будуть повинні виїхати - і вона сіє паніку”, - каже експертка.
Чому Польща так довго тягла
У пресслужбі польського міністерства внутрішніх справ та адміністрації на прохання ВВС Україна пояснити, чому впровадження директиви ЄС щодо захисту українців так затяглося, відповіли стисло: над цим рішенням працюють і воно повністю відповідатиме рішенню Ради ЄС.
Фахівці ж, з якими поговорила ВВС Україна, пояснюють затримку тим, що закон про допомогу українцям регулює безліч сфер, його ухвалили понад два роки тому і він потребує багатьох змін. До того ж, процес могли уповільнити вибори в Польщі та формування нового уряду.
“Проблема у тому, що цей закон, крім перебування українців, регулює дуже багато інших важливих аспектів - інфраструктура з надання допомоги, поділ зон відповідальності між польськими органами, фінансування тощо”, - пояснює Іванна Килюшик.
Новий польський уряд, каже вона, не встиг опрацювати усі ці зміни, тому вирішили продовжити чинний закон до кінця червня.
Із таким поясненням погоджується і Оксана Пестрикова.
“Тимчасовий захист взагалі як процедура була впроваджена на такому масовому рівні вперше, і багато країн, не тільки Польща, мають таке непевне становище, що робити далі”, - каже вона.
І дійсно, невизначеність, з якою українці стикнулися в Польщі, стосується не лише їхнього легального статусу чи питання виплат, а й сягає багатьох інших “сірих” зон. Наприклад, податкової.
Питання податків особливо турбує тих українців, які переїхали до Польщі, однак і далі працюють на українського працедавця. Таких, як Ігор (ім’я змінене). Він - програміст і з початком повномасштабної війни з дружиною і п’ятьма дітьми виїхав до Польщі.
“Я працюю на американську компанію через українську фірму. Плачу податки в Україні. Але це робить мій статус у Польщі абсолютно незрозумілим”, - розповідає він ВВС Україна.
“Спочатку польський уряд пообіцяв можливість українцям продовжувати платити податки в Україні. Але за фактом жодних змін у законодавстві не зробили. І зараз усі ми, які працюють в Україні віддалено, вважаємося польськими податковими резидентами і повинні платити податки в Польщі”, - додає він.
Оксана Пестрикова з “Українського дому” підтверджує: особа, яка перебуває в Польщі понад 183 дні і бачить тут центр своїх життєвих інтересів, дійсно має сплачувати податки на території Польщі з усіх доходів, які отримує. Тож питання тут, на її думку, радше до української влади, а не до польської.
“Між Україною і Польщею підписані угоди, які мали б на меті уникнути подвійного оподаткування. Але те, що ми спостерігаємо, то тут більше питання до податкової служби України - як уникнути подвійного оподаткування, коли податки вже були сплачені на території Польщі”.
Боротьба за українські руки
Тож те, що для багатьох українців може виглядати як бажання “виштовхнути” їх з країни на фоні заяв деяких польських політиків, що українці забирають в поляків робочі місця й при цьому отримують такі самі соціальні гарантії, насправді може свідчити про протилежне.
А саме - старанний пошук формули, яка б допомогла затримати в країні українських працівників на якомога довший строк. Таку думку в коментарі ВВС Україна зокрема висловив Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
“В усіх країнах Європи без винятку вирує демографічна криза. І якщо вже так сталося, що в Європу заїхало за різними оцінками 5-6 млн людей, які отримали статус тимчасового захисту, то, зрозуміло, ці країни намагаються зробити все, аби активна частина цих людей залишилися”, - каже він ВВС Україна.
Польщі ж як країні Європи, яка стрімко розвивається, теж вкрай потрібні робочі руки.
“І їхнє відтягування рішення, що це буде - тимчасовий захист чи якась інша форма юридичного перебування українців, робиться з однією метою - затримати в себе людей”, - переконаний Воскобойник.
Саме тому, вважає він, Польща і збирається дозволити українцям зі статусом UKR отримати вид на тимчасове проживання:
“Польща не хоче чекати до 2025 року. Вони хочуть, щоб люди вже зараз визначалися, де вони будуть... Це означає, що таким чином українців прив’язують до Польщі”.
“Поляки говорять: ви можете запланувати собі життя на найближчі 3-5 місяці або брати одразу карту побиту і лишатися на 3-5 років. З точки зору їхніх державницьких інтересів - це дуже правильне рішення”.
Ба більше, переконаний експерт: країни, які зараз допомагають Україні у війні, стануть її головними конкурентами в боротьбі за людей, які в них зараз опинилися. І ті кроки, до яких зараз вдається Польща, невдовзі робитимуть й інші країни, “щоб виводити людей на ринок праці”.
“Польща хоче, щоб у 2030 році їхній ВВП на душу населення був вищий, ніж у Англії. Поряд з нами країна, яка як пилосос буде витягувати звідси активне працездатне населення, талановиту молодь, і змінити цю ситуацію - вкрай серйозне завдання для України”, - наголошує Воскобойник.
Станом на вересень 2023 року у Польщі налічували до чотирьох мільйонів мігрантів, з яких до 75% були українцями.
Тимчасовим захистом у Польщі користується майже мільйон українців. За даними головного статистичного управління країни, станом на березень 2023 року там перебувало 997 737 громадян України з PESEL UKR.
—
Ганна Кундіренко, опубліковано у виданні BBC Україна
Гуменюк: Понад 60 російських шахедів в новорічну ніч атакували південь України, більше 50 збиті
