Як суд присяжних виправдав звинувачених у вбивстві судді в місті Кременчук десятирічної давнини
Вже в грудні правоохоронці рапортували про завершення розслідування. У 2015-му обвинувальний акт скерували до суду, але там все виявилося складніше і, головне, повільніше. Справа обсягом більше 100 томів доказів побувала у девʼяти різних судах першої інстанції, зазначає видання «Судовий репортер».
У жовтні 2019-го один із обвинувачених уклав угоду з прокурором, визнаючи вину і даючи викривальні показання на співучасників. Гадяцький районний суд угоду затвердив — засуджений до 10 років тюрми Пасічний виходив на свободу після 5 років СІЗО, відбувши призначене покарання за так званим «законом Савченко».
Із листопада 2021-го справу щодо інших трьох фігурантів почав розглядати Пирятинський районний суд Полтавської області, який і виніс вирок. Причетність обвинувачених до вбивства судді визнали недоведеною, а за вбивство мера присудили по 15 років позбавлення волі.
На початку травня по оголошенню вироку обвинувачені були звільненні в залі суду. Призначене покарання вважається повністю відбутим в умовах попереднього увʼязнення.
Прокуратура вимагала за обома епізодами тримати їх довічно за гратами і тепер обіцяє вирок оскаржувати.
Постріл у спину
11 лютого 2014 року після 18 год. 30 хв. у двір багатоповерхівки повернув чорний автомобіль «Део-ланос», за кермом якого був 34-річний суддя Автозаводського районного суду Кременчука Олександр Лободенко. Залишивши авто на стоянці, він рушив до першого підʼїзду і був поранений двома пострілами — в стегно і в поперек.
Деякі місцеві ЗМІ писали, що вбивство сталося, коли суддя гуляв ввечері із собакою. Але, за матеріалами справи, він тільки повертався додому з роботи.
Суддя ще був живий, коли його доставили в лікарню та розмовляв із правоохоронцями і медиками, але нападників, схоже, не побачив. Лободенку зробили операцію, проте о пів на другу ночі він помер від сильної внутрішньої кровотечі.
Знайшовся сусід, який зустрів Лободенка того вечора в останні хвилини його життя. Вони мешкали у суміжних будинках. Сусід розповів, що приблизно піля 17 години, але, можливо і пізніше (від 17 до 19 год), він заїхав та поставив своє авто на стоянку першим, а коли виходив із воріт, то на стоянку заїжджав суддя. Чоловіки привіталися і сусід пішов до свого будинку (відстань 250-300 метрів). На вході до підʼїзду він почув два постріли, але подумав, що хлопці граються, петарди кидають. Свідок пригадував, що коли повернувся відкрити двері підʼїзду, то за його спиною хтось нібито пробіг. Тільки вранці він дізнався, що було вбито суддю.
Потім свідок доповнив себе, кажучи, що при виїзді з автостоянки був магазинчик і там горів над дверима слабенький ліхтарик. Тому в межах 5 метрів було добре видно місцевість. Біля дитячого майданчику, праворуч від стоянки на лавочці він роздивився у напівтемряві чоловік крупнішого, а поруч стояв худорлявий, високий чоловік, який спостерігав, хто заїжджає.
Чоловік, що стояв, подивився на свідка, і вони зустрілися поглядами. Незнайомець був ростом приблизно 175 см і дивився з-під шапки, шапка була натягнута майже на очі, його риси обличчя свідок точно не памʼятає, але погляд був холодний і пронизливий. Фоторобот цього чоловіка свідок передав правоохоронним органам. Від моменту, коли він побачив цих чоловіків, до пострілів минуло близько хвилини. Свідок тричі давав показання у суді, але не впізнав в обвинувачених тих людей, яких зустрів у день вбивства судді біля підʼїзду.
Учениця 9 класу брала участь у слідчому експерименті. Дівчина розповідала, як йшла додому і побачила людину на асфальті, покликала свою тітку, яка, як їй здається, і викликала швидку.
Більшість свідків — працівники суду і колеги Лободенка. Нічого особливо цікавого вони не розповіли. На будь-які погрози суддя не скаржився, судові справи із колегами не обговорював. Від початку вбивство повʼязали із професійною діяльністю, хоча розглядалися і хуліганські мотиви та особиста неприязнь.
У лютому 2014-го на хвилі подій Революції гідності МВС і прокуратура повідомили, що судді могли помститися за запобіжні заходи активістам, які протестувати під Кременчуцькою мерією. Лободенко дійсно відправив під домашній арешт двох мітингувальників.
«Суддя розглядав запобіжні заходи декільком учасникам захоплення та блокування приміщень органів державної влади», — озвучував генеральний прокурор Віктор Пшонка версію влади, яка через тиждень ганебно тікатиме з країни.
Майданівці були першими кого перевіряли і слідчий наступного дня після вбивства брав дозвіл на обшук у їх помешканнях. Зрештою, у травні одного з них навіть взяли під варту за зберігання пістолету і канабісу. На більш серйозні звинувачення доказів не вистачало, але чоловіка про всяк випадок тримали під вартою, поки не знайшлися інші підозрювані.
І от 26 липня 2014 року, після 9.40 ранку, у дворі багатоповерхівки мера Олега Бабаєва вбили біля машини трьома пострілами в спину.
Була субота і чиновник вранці їхав на тренування. У багажнику авто в сумці знайшли спортивний костюм, кросівки, тенісну ракетку в футлярі, спортивну форму футбольного клубу «Кремінь» та ін. Проживав Бабаєв у приватному будинку, але того ранку зупинився на вулиці Сумській поруч із будинком №46, біля сміттєвих баків, нібито щоб викинути пакет зі сміттям.
Бабаєв мав двох охоронців, останній зʼявився восени 2013 року. Співробітники і знайомі розповідали, що він остерігався за своє життя, прямо говорив, що бізнесмен Мельник шукає кілера його вбити. На столі в мера вже лежав каталог бронежилетів, але він все ще не поспішав купувати собі такий і на вихідні відпускав охоронців додому.
На відміну від першого вбивства, у мера стріляли вдень і в присутності свідків. Двоє працівників складу дверей йшли до магазину і почули «хлопки». Зрозумівши, що це постріли, сховалися за дерево. Один із них встиг роздивитися, як чоловік, імовірно потерпілий Бабаєв, рухався до чорного автомобіля і за мить підʼїхало біле авто з тонованими вікнами, де на задньому сидінні був пасажир. Далі пролунали три постріли і біла вісьмірка (ВАЗ 2108) поїхала.
Ще один чоловік у той же час підʼїхав до сміттєвих баків, щоб викинути сміття, і побачив чорний мерседес. Свідок ішов до сміттєвих баків, одночасно розмовляючи по мобільному з дружиною. З іншого боку контейнерів він побачив чоловіка у футболці і шортах (Бабаєва — ред.), який також викидав сміття і за мить пролунали постріли.
Спочатку свідок не збагнув, що це, намагався розібратися, звідки такий шум, далі почувся крик пораненого і з місця різко рушила машина світлого кольору. Очевидець викликав швидку і помітив, що звідкись ще взялися ще двоє молодиків віком до 30 років (працівники складу дверей, чиї показання наводилися вище — ред.), які теж начебто поруч проходили. На місці почали зупинятися автомобілі і збиратися люди.
Момент вбивства зафіксував відеореєстратор автомобіля, який проїздив повз. Водій говорив, що нічого не почув, але дізнався про вбивство мера. Тоді закликали відгукнутися всіх, хто що бачив, хто проїжджав повз. Ближче до вечора чоловік передивися відеореєстратор свого автомобіля і на відео помітив дві автівки біля сміттєвих баків на вулиці Сумській, а саме чорний Мерседес і білий ВАЗ 2108. Записи з відеореєстратора він передав поліції
31 липня 2014 року в селі Семимогили, на сміттєзвалищі, виявили згорілий автомобіль без номерних знаків. Його ідентифікували як той, яким користувалися вбивці.
Житель села Семимогили розповідав у суді, що пізно ввечері дивився телевізор і почув два вибухи, вийшов у двір і побачив, що горить сміттєзвалище. Вибух був не дуже сильний, диму не бачив, але видно було зарево. Наступного дня дізнався від поліції, що там спалили авто. Сам він того вечора поліцію не викликав, оскільки розумів, що могли вибухнути балони з фарбою, бо двічі-тричі на рік таке траплялося.
Колишні друзі — кращі вороги?
Вбивство мера розслідували набагато швидше — трохи більше місяця і вийшли на чотирьох підозрюваних, включаючи власника телерадіокомпанії «Візит» Олександра Мельника, з яким загиблий мав публічний конфлікт.
Мельник із майбутнім мером познайомився ще в середині 90-х, коли був депутатом Кременчуцької міської ради, а Бабаєв – мером і головою правління ВАТ «Кременчукмʼясо». Спілкувалися вони по роботі і не тільки. У 2010-му Бабаєв балотувався на пост міського голови і телеканал «Візит» Мельника висвітлював його передвиборчу кампанію.
Як написано у вироку, у 2012 році відносини між Мельником і Бабаєвим зіпсувались внаслідок підприємницької діяльності дружини Мельника на території комунального підприємства «Ринок «Ново-Івановський».
У середині 2012-го Мельник як директор приватної телекомпанії «Візит» перестав безкоштовно транслювати офіційні телепередачі міськвиконкому «Пульс влади» та прямі ефіри мера. Замість цього канал почав висвітлювати міську владу з негативного боку.
У жовтні 2013-го, на апаратній нараді, мер Бабаєв виказав журналістові каналу «Візит» претенезії щодо сюжету про день міста і святкування 70-ї річниці визволення Кременчука від фашистських загарбників. У сюжеті, начебто, натякнули, що мер марно витратив гроші на парад військової техніки і театральну виставу з реконструкцією бою. Бабаєв дуже образився і публічно пообіцяв, що скоро телеканал «Візит» опиниться у комунальній власності.
Далі мер доручив працівникам юридичного відділу міськради перевірити законність перетворення колективного підприємства «Візит» у приватне підприємство, а також користування земельними ділянками на території КП «Ринок «Ново-Івановський» і будівництво родиною Мельників яхт-клуб «Посейдон» на березі Дніпра.
Начальник юридичного відділу мерії розповідав, що Бабаєв грозився довести Мельника до зубожіння, що той буде пляшки збирати. Даремно, що господарський суд визнавав права Мельника на землю, з ініціативи Бабаєва договори оренди розривали в одностонньому порядку. Зрештою, «Кременчуцька міська телерадіокомпанія» подала судовий позов про визнання її власницею 100% корпоративних прав приватної телекомпанії «Візит». У вересні 2013-го Автозаводський районний суд Кременчука позов задовольнив. Забігаючи наперед, навесні 2014-го Вищий спеціалізований суд це рішення скасував.
Але ще 25 грудня 2013 року суддя Лободенко на забезпечення позову щодо нерухомої власності телеканалу «Візит» арештував телевежу, а також рухоме і нерухоме майно, корпоративні права і грошові активи Мельника в межах 4 мільйонів гривень. У січні 2014 року на рахунки «Візиту» перестали надходити кошти від населення, компанія втрачала близько 2 мільйонів грн. щомісяця.
На ґрунті цих подій у Мельника нібито виник намір, по-перше, відправити суддю Лободенка на довгостроковий лікарняний, щоб він не зміг розглядати його справи. По-друге, убити мера, бо той «не зупиниться, доки не досягне своєї мети».
Підприємець начебто звернувся із пропопозицією до колишнього працівника органів внутрішніх справ Олександра Крижановського, якому з 2012 року допомагав висвітлювати на каналі «Візит» результати громадської діяльності щодо протидії корупції в місті, у звʼязку з чим вони періодично зустрічались та мали дружні стосунки.
Крижановський нібито зробив пропозицію Ігорю Пасічному — чоловікові своєї небоги, раніше судимому за вбивство, а саме просив підшукати виконавця, який побʼє суддю, щоб той ліг до лікарні..
Вважається, що як безпосереднього виконавця Пасічний залучив свого кума – Ігоря Куника. Останній стріляв, а Пасічний його супроводжував.
За суддю замовник начебто передав трійці 10 тисяч доларів і вони поділилися.
А вже в середині лютого 2014-го почав визрівати план вбивства мера. На початку березня Мельник нібито передав 20 тисяч доларів на придбання знаряддя злочину, мобільних телефонів і автомобіля для слідкування за жертвою. За матеріалами справи, виконавцями виступали ті ж особи, що у випадку із суддею. Але за другим разом зловмисники готувалися значно довше. У квітні вони знайшли в інтернеті оголошення про продаж автомобіля, купили його і Куник перегнав його в Черкаську область для ремонту. У середині травня машину залишили у дворах неподалік місця проживання Пасічного. А в червні і липня Пасічний і Куник вже нібито їздили на ній, слідкуючи за мерседесом мера.
За матеріалами справи, одразу після вбивства замовник передав 10 тисяч доларів США, обіцяючи в кінці кожного місяця давати по 10 тисяч доларів до виплати повної суми в 60 тисяч.
Мельник усі звинувачення категорично заперечував. Розповідав, що у 1991 році він та ще пʼятеро його співробітників, створили МКП (мале колективне підприємство) «Візит», він став його директором. МКП «Візит» ніколи не було комунальним підприємством. Бабаєву начебто намагалися пояснити, що власності міста тут немає, але він не хотів слухати.
Спочатку з мером були нормальні дружні стосунки, вони разом на полювання їздили. Але потім дружина Мельника почала бізнес на ринку. Ринок був комунальним підприємством, але місцевий бізнесмен і політик Євгеній Холод вважав його своїм. Одного разу мер Бабаєв в ресторані після трьох годин розмови нібито запропонував Мельнику віддати йому 50 % телевежі і тоді вони тільки посміялися на цим.
Першим розколовся підозрюваний Олександр Крижановський. Він узяв участь у слідчому експерименті і показав, де закопали рушницю «Сайга», з якої вбили мера, допоміг віднайти на дні водойми номер від автівки, якою пересувалися злочинці, відшукати у заростях очерету старі кросівки кілера.
Пізніше Крижановський відмовився від цих показань, кажучи, що діяв під тиском, його били і погрожували його родині, обіцяли, що як колишній працівник міліції він матиме в камері проблеми. До 2003-го він сам працював в органах внутрішніх справ. А потім подався у політичну і громадську діяльність. У 2010 році Крижановський був представником в окружній виборчій комісії кандидата на посаду президента Олега Рябоконя, у 2012-му — головою окружної виборчої комісії, потім працював у юридичній компанії, а перед затриманням навчав водінню в автошколі.
Як громадський діяч Крижановський займався розслідуванням корупції міської влади і періодично виступав на телеканалі «Візит» і, вважалося, що саме так зблизився із Мельником.
У Крижановського вимагали, щоб він сказав, що вбивство Бабаєва замовив голова Полтавської облдержадміністрації, хотіли, щоб узяв на себе вбивство судді. За це обіцяли цілодобовий захист його родині і прискорену процедуру в суді, що отримає 8 років позбавлення волі максимум. Підозрюваний Крижановський залучив нового адвоката і вони написали заяву, що відмовляються від попередніх показань.
Свідок з перевагами
У червні 2019-го в судовому засіданні обвинувачений Ігор Пасічний заявив, що бажає визнати вину і дати показання на інших підсудних. У звʼязку з цим йому надали цілодобовому особисту охорону, як у будівлі суду, так і на домашньому арешті.
У подальшому саме показання Пасічного стали основою обвинувачення. Він розповів, що на початку січня 2014-го дядько його дружини Крижановський попросив знайти когось, щоб «вивести з ладу на декілька тижнів» особу, на яку він вкаже. З Ігорем він познайомився у 2005-му в СІЗО і товариш став хрещеним батьком його дитини. Через деякий час Крижановський нібито дав листок паперу, на якому була адреса та автомобіль особи, якій потрібно нанести тілесні ушкодження. Про те, що напад буде на суддю виконавці нібито не знали. Коли вони тікали з місця події назустріч їм рухався чоловік з собакою. Аналогічні викривальні показання він дав і щодо вбивства мера Кременчука. Він розповів, що Крижановський сказав, що бізнесу Мартинова заважає Бабаєв і запропонував його знищити, показав, як стежили за мером і потім спалили авто.
Матеріали щодо Пасічного виділили в окреме провадження, він отримав 10 років позбавлення волі і вийшов на свободу, фактично відбувши в СІЗО вдвічі менше. В основній справі Пасічний став свідком проти недавніх товаришів, які все ще заперечували, що причетні до обох убивств.
У підсумку суд виправдав інших трьох обвинувачених за епізодом вбивства судді. Докази у справі стосувалися більше обставин скоєння вбивство і перебгу вбивства, а не осіб, які його вчинили. Свідків-очевидців нападу на суддю, які б вказали на обвинуваченого Куника та свідка Пасічного як безпосередніх виконавців нападу не знайшлося. Сусід убитого судді не впізнав в обвинувачених тих чоловікв, яких бачив того вечора біля підʼїзду.
Обвинувачення за епізодом нападу на суддю ґрунтувалося виключно на показаннях свідка Пасічного, які були суперечливими і неузгодженими з іншими доказами.
Так, не встановлено, як обвинувачений Крижановський організував підготовку та вчинення злочину: де і яким чином він довідався номер, колір та марку автомобіля, яким користувався суддя, де він проживає, як було встановлено графік руху від дому на роботу і назад, хто ще міг користуватися цим автомобілем, коли і з ким обговорювалася та була узгоджена сума винагороди за виконання замовлення та ін.
Про передачу папірця з інформацією про жервту сказав тільки Пасічний та іншими доказами це не підтверджуються, а навпаки, спростовуються. Зокрема, у дослідженому протоколі слідчого експерименту від 09.09.2014 підозоюваний Крижановський дав показання, що він повідомив Пасічному, що потрібно напасии на суддю Автозаводського районного суду Кременчука , але адресу місця проживання він не передавав, на чому пересувається також не говорив, ніяких записок не було.
Крім того, показання Пасічного щодо механізму нападу на суддю не узгоджувалися з показаннями свідка, з яким проведився слідчий експеримент, зокрема, в частині місця перебування самого Пасічного на місці злочину до моменту пострілу в суддю. Ці суперечності не були усунуті оскільки на момент розгляду справи свідок помер і не міг бути допитаний у судовому засіданні.
Суд порівнював показання Пасічного із поясненнями Крижановського під час слідчого експерименту в вересні 2014-го, від яких останній потім відмовивився як таких, що отримані
У своїх показаннях під час слідчого експерименту Крижановський стверджував, що передав всі кошти Пасічному та озвучив йому, що жертвою нападу є суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука, тоді як у своїх показаннях, суду, Пасічний говорив, що не знав про статус особи, на яку планувався напад. І в цій частині даних про потерпілого показання Пасічного суперечили обвинувальному акті.
За висновком психологічної експертизи відеозапису слідчого експерименту, пояснення Крижановського містили незначну кількість інформативно значимих повідомлень, були ненасичені деталями, украй лаконічними і не складають хронологічно узгоджених алгоритмів відтворених подій.
Непереконливими для суду виявилися показання Пасічного, що він погодився на пропозицію Крижановського завдати каліцтво невідомій особі та з невстановлених мотивів. І потім взагалі не обговорював із Куником, як таке каліцтво буде завдано та довідався про це безпосередньо під час нападу.
На слідчому експерименті Пасічний пояснив, що обріз у Куника побачив вже після нападу на суддю. Але в судовому засіданні повідомив, що Куник дістав із багажника машини обріз і сказав, що людину вбивати не буде, а стрельне тільки по ногах. Крім того, під час слідчого експерименту Пасічний повідомив, мав при собі був телефон закритої групи. Проте в матеріалах справи немає жодних даних про існування в обвинувачених телефонів закритої групи.
На підтвердження винуватості Куника прокурор посилався на той факт, що перед нападом він проводив випробовував зброї 16 калібру (з якої здійснювали постріли в суддю). Під час обшуку на сільській дачі на стіні дровника були виявлені сліди пострілів із набоїв до мисливської зброї, пиж-контейнери до набоїв мисливських, шрот тощо. Але суд вваджає це тільки припущенням, враховуючи, що в будинку постійно ніхто не проживав і і туди був вільний доступ і невідомо точно, коли саме саме відбувалося це випробування на дровнику.
Також недоведеним визнали мотив Мельника на усунення судді на тривалий період від розгляду справ його родини, починаючи саме з кінця січня-першої декади лютого 2014 року.
Колеги по роботі та друзі судді пояснили, що будь-яких погроз йому не надходило і він про них не повідомляв. Справи щодо підприємств родини Мельник розглядали й інші судді Автозаводського районного суду Кременчука і часто вирішували їх не на користь Мельничуків.
Зрештою, суд звернув увагу, що Пасічному після угоди з прокурором змінили обвинувачення саме в частині нападу на суддю Лободенка. Його дії із умисного вбивства ( ч.1 ст.115 ККУ) перекваліфікували на пособництво в нанесенні ОСОБА_17 тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за особою наслідків, але спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину (ст.121 ККУ). За епізодом із убивством судді Лободенка Пасічний, який нібито був із кілером нм місці злочину, отримав тільки 3 роки років позбавлення волі. 10 років йому присудили саме за вбивство мера Бабаєва.
Як зазначає суд, внаслідок такої угоди обсяг обвинувачення по епізоду вбивства судді Пасічному було зменшено з особливо тяжкого злочину та нетяжкий, що може вказувати на певні переваги для обвинуваченого та мати вплив на достовірність його показань. Причетність обвинувачених до вбивства мера Бабаєва суд визнав повністю доведеною.
Були враховані показання Пасічного, який вказав на ролі кожного з обвинувачених. Свідками були також продавці мобільних телефонів і автомобіля, які купили виконавці при підготовці та вчиненні злочину. Про те, що обвинувачені діяли узгоджено, начебто, свідчать родинні і довірливі звʼязки між ними. Обставини судових спорів між мерією і Мельником суд не оцінював, але вважає, що вони підтверджують існування конфлікту між ними, на що вказують також показання свідків і публікації у ЗМІ.
Гуменюк: Понад 60 російських шахедів в новорічну ніч атакували південь України, більше 50 збиті
