Пішов з життя кримінальний авторитет епохи 90-х "Татарин"
Відповідний некролог на своїй сторінці в Facebook оприлюднив колишній функціонер партії УДАР, екс-радник голови Служби зовнішньої розвідки Костянтин Бєдовой.
У коментарях до відповідного посту слова жалю за померлим висловив давній бізнес-компаньйон "Татарина" - екс-ресторатор Андрій Задорожний. "Царствіе небесное рабу божьему! негодяем не был - это правда! уходят динозавры потихоньку - уходит эпоха!", - зауважив він.
За інформацією Dетектив-Info, "Татарин" ще на початку 2010-х років через серйозні проблеми зі здоров’ям фактично відійшов від справ. Кірімов довго боровся з хворобою, однак поважний вік та відлуння "гріхів молодості", зрештою, пришвидчили його перехід у кращий зі світів.
Власну кар’єру на теренах кримінального світу достойник, що на той момент мав прізвисько "Ігор", розпочинав на Подолі ще за радянських часів "епохи застою". Відлунням цього вважаються дві "ходки" Кірімова, зокрема, за дотичність до розкрадання державної власності та згвалтування.
Після звільнення на волю "Татарин" активно долучився до переліку "літописців" процесу становлення на українських теренах системи організованої злочинності.
Буремні 90-ті та початок 2000-х років - період бурхливого розвитку, розквіту та могутності Іскандера Борисовича. На той момент лави потужного угруповання "Татарина" нараховували понад дві сотні активних учасників, а сам Кірімов - став одним із постійних "клієнтів" УБОЗу.
Втім авторитету, що вважався одним із провідних "лицарів злодійського Олімпу" столиці та якому приписували тісний зв’язок з представниками політичної верхівки, регулярно вдавалося вирішувати свої проблеми з законом.
Як вважається, такий хист сприяв новим звершенням "Ігоря Татарина". Буцімто саме він виступав одним із перших достойників, що почали диверсифікацію ризиків, а здобуті внаслідок своїх звитяг капітали - шляхом експансії інвестувати в найбільш "ласу тему" тих часів (як в царині легалізації коштів, так і їх відмивання): заклади громадського харчування.
Так зійшла зірка найбільшої на той момент в Україні мережі ресторанів "Козирна карта", де операційними питаннями обіймався Андрій Задорожний, а "проблеми життєдіяльності" (та й не тільки) вирішував Кірімов. Подейкували, що саме за Іскандером Борисовичем було останнє слово у цій, та й не тількі, темі. Звідти походить кліше авторства окремих дописувачів кримінальних хронік тих часів щодо дотичності "Татарина" до "залу слави" - так званої "золотої п’ятірки" (в іншій інтерпретації - сімки) кримінальних генералів Києва.
Як би там не було, але й такі "козирні карти" Кірімова не послугували "оберігом" від правоохоронців. У 2008 та 2009 роках авторитета двічі жорстко затримували спецпризначенці в Києві за сталими претензіями тих часів. Попри те, що відповідні наркопригоди "Татарина", зрештою, не призвели до вироку, авторитет поступово пішов з авансцени.
З висот досягнутого ним п’єдесталу Іскандер Борисович спускався з шаною: спочатку займав поважне місце в орбіті злодія в законі "Мамеда" (Сергій Пахомов/Мамедов), а надалі - вийшов на пенсію "за вислугою років по стану здоров’я", не втративши більшості активів.
"Ще один рік нашої боротьби за незалежність", - Зеленський у новорічному зверненні
