Кандидат корупційних наук від Авакова та Геращенка Михайло Пластун
Іноді персонажі, які збили непоганий статок і недобре ім’я на корупційних схемах у правоохоронних органах, «спливають» у найнесподіваніших місцях. Як, наприклад, Пластун Михайло Сергійович, колишній опер МВС із особливо грошових справ, чиє ім’я свого часу гриміло в контексті рейдерських захоплень та фабрикації кримінальних справ. Вважаючи, що «зірка» цього відставного борця за економічною злочинністю давно закотилася, ми давно забули про його існування, поки абсолютно випадково не натрапили на його П.І.Б. у електронному архіві Харківського національного університету імені В.М. Каразіна.
Михайло Пластун, будучи заступником начальника відділу боротьби з організованою злочинністю УМВС у Сумській області, за часів Януковича став фігурантом епічного скандалу з компанією «Сумиавтогаз», через яку привласнили 74 млн. грн. бюджетного відшкодування ПДВ (звісно, ні винних, ні «випраних» грошей тоді не знайшли). А тепер Михайло Пластун фігурує у каталогах наукової літератури як автор дисертації під назвою «Роль інституту глави держави у формуванні та здійсненні державної антикорупційної політики: загальнотеоретичне дослідження».
Михайло Сергійович, враховуючи його чималий особистий досвід на корупційній ниві, міг би свою наукову працю збагатити неабиякою кількістю прикладів із великої практики. Можливо, він так і зробив – ми не впевнені, оскільки не витрачали час на читання об’ємної компіляції чужих думок, зробленої Пластуном або (швидше за все) найнятим ним науково-літературним «негром». Проте, два доктори юридичних наук – Олександр Ярмиш з Національної академії правових наук та Володимир Кузьменко з (чур, не сміятися!) Київського національного університету культури та мистецтв – вважали роботу Пластуна важливою та актуальною, та з їхнього благословення скромний аспірант Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) став кандидатом наук і, можливо, нині пише докторську, не покладаючи рук.
Михайло Пластун розпочав свою наукову діяльність, звільнившись із посади старшого оперуповноваженого відділу Департаменту захисту економіки ГУ НПУ у місті Київ. Згідно з його фінальною електронною декларацією про доходи, Михайло Пластун залишив службу, маючи за душею квартирку площею 42 м2 у столиці, автомобіль Mercedes-Benz GL 2013 року випуску, нібито куплений у 2016-му лише за $6 тис. (насправді коштує, як мінімум, уп’ятеро дорожче), «котли» марки Bovet та колекцію з десяти ікон та трьох Біблій. Ну, ще сюди варто приплюсувати задекларовані $90 тис. готівкою, яка становить приблизно десятирічний службовий оклад цього нині колишнього борця з організованою економічною злочинністю. Втім, найімовірніше, Михайло Пластун засвітив далеко не всі свої «засіки», вчасно «зваливши» з держслужби, допоки його не почали вивчати під мікроскопом НАЗК, НАБУ, журналісти та громадські активісти.
Читайте по темі: Директора Карпатського біосферного заповідника підозрюють у зловживаннях на 6 мільйонів гривень
Перш ніж втекти з радарів кримінальних хронікерів і взятися за кандидатську дисертацію, Михайло Пластун, все ще перебуваючи на посту охоронця закону, «відзначився» як «рішали» некоронованого «вугільного короля» Віталія Кропачова. До якого, згідно з поінформованими джерелами, перевертня в погонах, як ми писали раніше, «сватав» Антон Геращенко – нардеп від «Народного фронту» і балакучий радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Михайло Пластун зійшовся з аваківсько-яценюківськими ще за часів служби на Сумщині через тодішнього начальника управління внутрішньої безпеки ГУ Мінсдоху в Сумській області Віталія Костюка (народний поголос його вперто називав королем тамтешньої контрабанди), який є давнім приятелем Володимира Яценюка – брата Арсенія Петровича.
Після втечі зграї Януковича у 2014-му, Віталій Кропачов почав «віджимати» їхнє майно, що залишилося без нагляду. І неоціненну допомогу в цій «шляхетній» справі, за даними різних джерел, йому надав майбутній кандидат юридичних наук Михайло Пластун, на той момент старший оперуповноважений по боротьбі з економічною злочинністю. Одним із їхніх перших «придбань» був офіс на Богдана Хмельницького 26 у Києві, який належав фірмам, пов’язаним із колишнім генпрокурором Віктором Пшонкою. Номінальні власники, на яких було записано цю нерухомість, відступили, коли «орел Авакова» Пластун почав шити їм кримінальну справу.
Потім настала черга ділянок у столиці за адресою Сергія Колоса, 13 та Петропавлівська, 15. Отримавши їх під свій контроль, Кропачов та Пластун затіяли там якесь будівництво. Також «вугільний король» з Тореза за підтримки борця з економічною злочинністю «віджав» підприємство «Київ-Дніпровське МППЗТ», де на всі більш-менш важливі пости були розставлені свої люди – включаючи далеких родичів. Негайно на підприємстві розпочався процес позбавлення «неліквідних» виробничих активів (частина з них пішла на продаж цілком, частина – у вигляді металобрухту), щоб надалі приватизувати земельну ділянку і продати під забудову.
За даними ряду видань, надалі Кропачов за підтримки фахівця з організованої економічної злочинності Пластуна зайшов на Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК), розграбований до руїн компанією «Русал» путінського олігарха Олега Дерипаски. Як писала «Економічна правда», очолив «ЗАлК» Дмитро Лобіков, котрий був помічником колишнього командира батальйону міліції «Шахтарськ» Андрія Філоненка. Одним із творців батальйону є Кропачов, про що він сам розповідав у 2015 році. Підтверджував це і Філоненко, називаючи Кропачова одним із «хрещених батьків» батальйону. Зазначимо, що з розформованого 2014-го за мародерство «Шахтарська» виросла сумнозвісна рота міліції «Торнадо», яка сильно заплямувала добровільний рух пограбуваннями, зґвалтуваннями та вбивствами. Цікаво, що створення «Шахтарська», а потім «Торнадо» благословив особисто міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, патронував його радник Антон Грищенко, фінансував Віталій Кропачов. До речі, командир Торнадо – кримінальний авторитет Руслан Абальмаз-Оніщенко – давній бізнес-партнер Кропачова з незаконного видобутку вугілля.
