12 інструкторів окупанта: хто тренує мобілізованих росіян
В ЗМІ з’явився список інструкторів російської армії від анонімного джерела.
У цьому переліку є персональні дані 151 “спеціаліста”, які тренують мобілізованих до армії РФ. Про їхню інструкторську діяльність в російській армії немає публічної інформації, а самі вони її приховують. Разом з іменами цих “військових спеціалістів” ми отримали їхні контакти, інформацію про військові спеціальності, участь у війнах та нагороди.
Журналісти Суспільного верифікували документ після дослідження біографій частини інструкторів. Їхні дані у списку виявилися справжніми. Окрім того, нам вдалося поспілкуватися з трьома з них. У розмові вони підтвердили, що навчають російських загарбників.
У цій публікації ми розповімо про 12 інструкторів російської армії, яких обрали невипадково. Це історії про тих “фахівців”, які мають громадянство України і зрадили країну або ж не лише навчають, а й воюють у російсько-українській війні.
Український злочинець — російський “герой”
У переліку інструкторів ми виявили кількох зрадників України. Один із них — 48-річний рядовий В’ячеслав Москаленко, який вчить мобілізованих росіян працювати з протитанковими ракетними комплексами і станковими протитанковими гранатометами.
У списку інструкторів вказано, що Москаленко брав участь у “ЧВК Донбас” — так у документі позначають терористів, які добровільно воювали на сході України у 2014-2022 роках. Також Москаленко, за інформацією з отриманого документа, брав участь у збройному нападі російських військ на Маріуполь навесні 2022 року.
Москаленко — родом з Куп’янська Харківської області. Нині у нього два громадянства — російське і українське, від якого він не відмовився попри ненависть до України, яку висловлює у соцмережах.
Ймовірно, не любити Україну Москаленко може через кримінальне минуле і судимість. За інформацією з наших джерел, у 1999 році він вчинив крадіжку, ймовірно, державного майна в особливо великих розмірах. Його спіймали та засудили. Але у в’язниці він перебував недовго, адже вже у 2001-му отримав умовно-дострокове звільнення, з підпискою про невиїзд.
Попри заборону покидати місце проживання, Москаленко поїхав до Москви. Тоді в Україні його подали у розшук і шукали принаймні до 2010 року.
Згодом Москаленко одружився з росіянкою Юлією Шпак, оселився у Воронежі, отримав російський паспорт.
У Воронежі Москаленко приєднався до ”Центрального казачєго войска IV”, яке входить до “Всєросійского казачєго общєства” — організації, що поєднує у собі імперські погляди, любов до Сталіна і Жукова, традиції козаків, православ’я і бажання воювати.
Представники “общєства” воюють в Україні з 2014-го. У їхніх соцмережах ми виявили фото зі зруйнованого Донецького аеропорту, на якому встановлені їхні прапори.
Судячи з постів у соцмережах, воювати на боці російських формувань Москаленко почав у 2014-му. Причому примудрявся відвідувати Куп’янськ. З власних джерел ми дізналися, що у вересні 2014 року куп’янські поліцейські знайшли в авто Москаленка майже кілограм канабісу. У кримінальному зведенні, де йшлося про канабіс, також зазначено, що раніше до поліції звертався чоловік, який запевняв, що Москаленко з товаришем вдерся в його квартиру і пограбував.
Злочинець — в Україні, “казак” — у Росії. У 2021-му Москаленко посів третє місце на чемпіонаті зі стрільби у змаганнях серед “казаків”. Фото з сайту “Всєросійского казачєго общєства”
Ми зателефонували В’ячеславу, вигадавши легенду. Представилися іменем відомої російської пропагандистки, щоб з’ясувати, чи він досі є інструктором.
За легендою, один зі спецпідрозділів, який воює на окупованій росіянами частині Луганської області, надав пропагандистці перелік інструкторів і попросив запитати у них, чи готові вони за гроші працювати з військовими.
У розмові В’ячеслав підтвердив, що є інструктором. Його цікавило лише, кого він буде навчати: “Це, може, “лнрівці”, так? Навчав, може, я їх?”, — запитав Москаленко.
Любитель летючих ранців з Алушти
64-річний Микола Клочко народився у Бахмуті, але проживає в Алушті. З його соцмереж може видатися, що Микола веде спокійне життя у курортному містечку: захоплюється туризмом, подорожує. Проте, як виявилося, він працює на російську армію.
За інформацією зі списку інструкторів, Микола Клочко воював в Афганістані і отримав за це радянський орден червоної зірки, а нині навчає мобілізованих росіян поводженню зі зброєю та військовій тактиці. Має звання підполковника.
В Україні Клочко майже 20 років тому відкрив бізнес — заробляв на прокаті товарів для спорту та відпочинку. У 2012-му про нього писали українські ЗМІ: “Двоє чоловіків з Алушти придивилися в Інтернеті летючий рюкзак, знайшли його в Німеччині та привезли до України”. Один з цих чоловіків — Микола Клочко, другий — росіянин Микола В’югін.
Купівля рюкзака вилилася у відкриття спільної фірми “Акваплан”, яка досі офіційно існує. За годину прокату летючого рюкзака бізнесмени брали 600 євро та рекламували свою діяльність у ЗМІ.
Захоплення летючими рюкзаками у Миколи не зникло. У лютому він ділився в соцмережах фотографіями з таким рюкзаком на виставці в Москві. Скриншот зі сторінки Миколи Клочко у російській соцмережі
Микола отримав російське громадянство одразу після окупації півострова. Оскільки в українських реєстрах він досі є бізнесменом, припускаємо, що й від українського паспорта не відмовився. Тим паче, за інформацією з наших джерел, у Миколи станом на 2020 рік був дійсний рахунок в одному з українських банків.
З 2017 року Клочко є також офіційно і російським підприємцем — займається торгівлею, ремонтними роботами і, як вказано у видах його діяльності, здає приміщення в оренду.
Єдина донька Миколи Клочка, Юлія, багато років проживає у Катарі. А колишня дружина Єлєна живе у Білорусі.
“Рускій мір” зрадника України Дениса Димченка
Серед інструкторів у списку ми виявили 43-річного Димченка Дениса Сергійовича — ще одного зрадника України родом із селища Брилівки на Херсонщині. Нині це село окуповане Росією.
З 14 років Димченко жив у Санкт-Петербурзі, навчався у кадетському Нахімовському училищі, а потім — у Вищому військово-морському училищі імені ленінського комсомолу.
Під час Революції Гідності Димченко був студентом юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського і проживав у Сімферополі. Втім, попри навчання в українському виші, ідеологічно тяжів до “руского міра”, як і його сім’я. Мати Дениса, Світлана, була членкинею херсонської ГО “Російський культурний центр”.
Після окупації Криму Денис доєднався до проросійських загонів “самооборони” і був членом “кримського козачого війська”. На фото — другий праворуч Голос АмерикиРосійські пропагандисти брали в Димченка інтерв’ю, в яких показували його як ідейного воїна, паломника, що мріяв стати ченцем. “Я завжди знав, що воюватиму. У снах бачив і готувався до цього”, — розповідав він.
Сам Димченко в соцмережах демонстрував свою терористичну діяльність, аж доки не засвітився на “Миротворці“. Тоді видалив сторінки у соцмережах, які на той момент вже заархівував “Миротворець”.
Димченко так і не позбувся українського громадянства і навіть користувався ним. По-перше, за інформацією з наших джерел, станом на 2020-й у нього був рахунок в одному з українських банків. По-друге, як ми з’ясували, Денис і його сім’я заробляли в Україні – у них є зареєстроване у Брилівці на Херсонщині підприємство “Агро”, яке вирощує і продає виноград. У 2016-му Денис, воюючи проти України, став підписантом у цій компанії, співвласником якої досі є його батько Сергій, а директоркою мати Світлана. Сама Брилівка з 2022 року — під окупацією.
Димченко встиг також побути російським найманцем у Лівії, де РФ все ще намагається посилювати вплив. А після повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжив воювати зі своїм “знаменитим” товаришем, терористом Сосонним, у складі новоствореного загону “Барс 23”, був рядовим. Димченко, як ми дізналися зі списку інструкторів, брав, зокрема, участь у бойових діях на Харківщині та паралельно навчав мобілізованих росіян стрільбі.
Воювати проти України Димченко більше не буде. У квітні російські пропагандистські ЗМІ повідомили, що він загинув “під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку”.
Поховали терориста у Севастополі. Його сім’я, судячи з соцмереж, проживає у Криму і у Санкт-Петербурзі.
Кримський “зелений чоловічок”
Наступний персонаж — 61-річний полковник російської армії Максаков Віталій Вікторович. Ймовірно, він теж родом з України, адже рідним містом у соцмережах вказує кримські Саки. Раніше у Віталія було українське прізвище — Мірошниченко, яке він змінив у 2010-му.
Про Максакова є чимало згадок у російських пропагандистських ЗМІ, які писали про нього як про “нащадка казаків-пластунів із Ростова” і “атамана станіци Доломановской”. Він виступає на з’їздах “казаків” та в одній з промов — про “кабалу русского народа” — виправдовував загарбницькі війни Росії.
У списку інструкторів вказано, що у 2014-2015 роках він був інструктором у так званих “апалчєнцов ДНР”, а зараз навчає мобілізованих росіян спеціальній підготовці і тактиці. Навички і бойовий досвід чоловік отримав у загарбницьких війнах в Афганістані, Придністров’ї та в Україні.
Віталій Максаков неодноразово фотографувався у кепці з написом “Рязань — сталіца ВДВ”. Тому робимо обережне припущення, що він, ймовірно, служив у 137-му гвардійському парашутно-десантного полку, який дислокується у Рязані.
У 2014-му, як ми з’ясували, Максаков був серед “зелених чоловічків”, які окуповували Крим. На початку березня 2014 року український журналіст бюро “Свідомі” зняв чоловіка у кепці з написом “Рязань — сталіца ВДВ” у військовій частині українських прикордонників у Криму. Чоловік у кепці представлятися не захотів, але у розмові з журналістом не міг пояснити, що робить в українській військовій частині, заперечував військову агресію РФ і називав Крим своєю країною.
Десять років тому це відео зібрало сотні тисяч переглядів, і лише зараз ми з’ясували, що російський військовий у кепці — десантник Віталій Максаков.
До окупації Криму Максаков з дружиною Гаяне Мірошниченко і трьома дітьми проживав у Ростові-на-Дону. Там був директором своєї компанії “Максарус”, очолював “Центр слов’янської культури “Афганець” і був учасником музичного гурту, який оспівував радянські та російські війни.
Після участі в окупації Криму в Максакова з’явилися бізнесові інтереси на півострові. Упродовж перших трьох років після захоплення росіянами Криму він був співвласником будівельної компанії “Крим інвест Севастополь строй”. А у 2015-му продав п’ять ділянок на березі Чорного моря.
Від першого шлюбу у нього троє дітей. Старший син, 30-річний Руслан Максаков, як і батько, став рязанським десантником і, ймовірно, воює зараз в Україні, адже на початку повномасштабної війни Віталій Максаков писав звернення до Путіна, в якому називав себе “батьком військовослужбовця”.
Теоретик з Санкт-Петербурга
67-річний підполковник армії РФ Стєпанов Алєксандр Інокєнтьєвіч навчає, як вказано у списку інструкторів, мобілізованих росіян штурмовим діям та звільненню заручників. До цього він багато років навчав і організовував дозвілля для кадетів і школярів Санкт-Петербурга.
Стєпанов навчався в Уссурійському суворовському військовому училищі. Життя присвятив воєнній справі, проте сам участі у війнах Росії, якщо вірити інформації зі списку інструкторів, до 2022 року не брав. У мережі можна знайти навіть його наукові роботи про тонкощі виховання кадетів.
Упродовж багатьох років Стєпанов був заступником директора з виховної роботи в кадетських класах державної школи № 364 Фрунзенського району Санкт-Петербурга. Готував дітей до майбутньої служби у війську чи у правоохоронних органах.
Також з’ясували, що Стєпанов працював у Новосибірському вищому воєнному командному училищі.
Попри те, що у соцмережах він називає себе “пенсіонером”, у 2022-2023 роках, за інформацією зі списку інструкторів, встиг повоювати проти України на території Донеччини.
Ексвагнерівець вчить росіян закладати вибухівку
63-річний молодший сержант Карабаєв Жанбулат Тулігєновіч із російського курортного містечка Соль-Ілецьк, судячи з його соцмереж, любить свою дружину, онуків, подорожі, а ще — мінно-вибухову справу. Він навчає російських військових закладати міни, а також застосовувати дрони і коригувати артилерію. Теоретичні знання Карабаєв здобув у Рязанському повітряно-десантному командному училищі, а практичні — у війнах Росії.
Ми зателефонували Жанбулату, представившись російськими пропагандистами, які шукають фахівців для підготовки операторів FPV-дронів на окупованій Луганщині. І переконалися, що він знається на тонкощах цієї справи і продовжує воювати в Україні.
“Я зараз у відпустці. Незабаром поїду знову у свою частину, у “вісімку” — восьму бригаду, теж у Луганську”, — сказав Жанбулат, думаючи, що спілкується з російською пропагандисткою, і попросив передати його номер телефону тим, хто зацікавлений у його інструкторській роботі.
“Вісімка”, яку згадав росіянин, — це, найімовірніше, 8-ма гвардійська мотострілецька бригада РФ, відома участю у боях під Іловайськом ще у 2014-му.
Жанбулат воював в Україні ще задовго до повномасштабного вторгнення. Раніше у соцмережах він публікував фото у військовій формі, а також документи — зокрема, фото “тимчасового посвідчення особи у “ЛНР”, з якого зрозуміло, що у 2017 році Карабаєв був стрільцем-помічником гранатометника у незаконному збройному формуванні — у так званій “народній міліції лнр”.
Жанбулат Карабаєв підписав, що це фото було зроблено перед відправленням, очевидно, на війну Фото з його соцмереж
За інформацією “Миротворця”, Карабаєв у 2017-му мав позивний “Старий” і був членом так званого “союзу добровольців Донбасу”. Зараз у нього позивний “Жан” — про це він сам розповів у соцмережах.
Ймовірно, Жанбулат був найманцем приватної воєнної кампанії “Вагнер”, адже дві отримані ним “нагороди” — чорний і срібний хрести. Такими нагороджували тільки “вагнерівців”. Крім того, у друзях в соцмережах Жанбулата є чимало вже колишніх наймаеців ПВК “Вагнер”, серед яких ліквідований пропагандист Владлен Татарський.
Війна в Україні — не єдина у Жанбулата. Він також встиг повоювати у Сирії, за що отримав російську “медаль за перемогу над ІДІЛ”.
З соцмереж Жанбулата помітно, що він “горить” роботою: постійно публікує дописи про війну, мінно-вибухову справу, ділиться фотографіями зруйнованих росіянами українських мостів.
Дружина Карабаєва, 55-річна Лілія Мусіна, — колишня медсестра, а нині — рієлторка. З її соцмереж ми дізналися, що впродовж останніх років вона часто подорожувала з чоловіком попри його військову службу.
У Жанбулата і Лілії є сини Тімур, Артур, дочка Гузалья Кочаганова і принаймні двоє малолітніх внуків.
Ексвійськком Криму вчить мобілізовувати
Наступний персонаж — 68-річний полковник у відставці Малолєтко Анатолій Владіміровіч. Він також виявився українцем. “Я закінчив школу, якою керував знаменитий педагог Василь Сухомлинський”, — розповів він в одному з інтерв’ю. Ця школа у селі Павлиші Кіровоградської області. Там у Малолєтка є родичі.
За його словами, він “одягнув погони” у 16 років. Спочатку навчався в Московському вищому військовому командному училищі, потім служив у радянських військах у Німеччині, воював в Афганістані.
До 2008-го Малолєтко був начальником мобілізаційного відділу Далекосхідного військового округу РФ. А в 58 років, працюючи вже інженером “Газпрому”, отримав пропозицію стати першим окупаційним військкомом Криму.
“Мені страшно навіть думати про те, щоб залишити службу”, — розповідав Малолєтко на цій посаді.
Наприкінці жовтня 2014 року він з дружиною Валентиною продав квартиру у Хабаровську і переїхав до Сімферополя.
Кримським військовим комісаріатом Малолєтко керував майже три роки. Навесні 2015-го став організатором одного з найбільших злочинів Росії на окупованому півострові — призову кримчан до армії РФ.
За інформацією проєкту “КримSOS”, за розпорядженням Анатолія Малолєтка, з листопада 2015 усіх кримчан, які не стали на військовий облік, мали притягнути до адміністративної відповідальності.
“Молодь рветься у російську армію”, “У Криму ухилянтів від армії немає”, “Явка у військкомати склала 100%”, “На весь Крим знайшовся тільки один ухилянт, та і той виявився неадекватом” — такі заголовки з посиланням на Малолєтка поширювала російська пропаганда у перші роки окупації.
З часом Малолєтко почав коментувати різні події військового характеру, як-от чергові навчання російської армії в Криму чи розташування нового військового контингенту на півострові.
За майже три роки Малолєтко нажив у Криму будинок, яким вихвалявся у соцмережах.
Наші джерела з Криму стверджують, що цей будинок, ймовірно, розташований на південному березі півострова, адже на фото видно ліванські кедри, які ростуть тільки в цій частині Криму. До слова, там і найдорожча нерухомість.
Після звільнення з посади військового комісара у 2017-му Малолєтко не покинув Крим. За інформацією зі списку інструкторів, він прописаний у Сімферополі. Щоправда, після відставки майже зник з інформаційного простору. Іноді він фігурує в новинах пропаганди як ексвійськком чи відставний полковник, але не як інструктор армії РФ.
У списку інструкторів, який ми отримали, вказано, що Малолєтко — командир рейдового батальйону. Тож, ймовірно, він навчає працівників військкоматів мобілізовувати росіян.
Серед цікавих фактів з його біографії — дві провальні спроби стати депутатом: спочатку на виборах до госдуми у 2007-му, а потім — до Хабаровської міської думи у 2009-му.
Донька Малолєтків, Оксана Ненашева, з чоловіком, сином і донькою проживають у Благовіщенську Амурської області. “Зять — військовий, дочка також служить, а внук у московському ліцеї імені Баумана навчається. Сподіваюся, продовжить сімейний шлях. Внучка ще маленька”, — розповідав Анатолій Малолєтко у 2017-му.
Розвідник Сєргєй побував у Сирії і втратив друга в Україні
27-річний рядовий Новічіхін Сєргєй Вітальєвіч з міста Георгієвська ще у дитинстві марив військовою службою. Коли йому виповнилося 18, у його соцмережах почали з’являтися фото у військовій формі і світлини з товаришами по службі. Війна в Україні — друга для Сєргєя. Першою — у 2018 році, була в Сирії.
У своїх соцмережах Новічіхін іронізував, що сумує за сирійською пустелею, і вихвалявся нагородою міноборони РФ, яку отримав за участь у воєнному вторгненні Росії у Сирію.
Зараз Новічіхін воює в Україні. Зі списку інструкторів відомо, що він брав участь в бойових діях на Харківщині.
З його соцмереж ми дізналися також, що він — розвідник. Тепер Сєргєй сам вчить російських солдатів цієї спеціальності.
Судячи з шевронів на військовій формі Сєргєя і його товаришів по службі, він служив у 205 окремій мотострілецькій “казачій” бригаді, яка причетна до підриву греблі Каховської гідроелектростанції.
Торік у соцмережах він сумував через втрату свого друга Максіма — теж російського окупанта, який загинув, воюючи в Україні. У пості про підсумки року Новічіхін радів, що сам залишився живим.
Каратист, який знайшов кохання у Донецьку
60-річний майор головного розвідувального управління СРСР Андрєєв Павєл Алєксєєвіч, відповідно до отриманого нами списку, навчає мобілізованих росіян загальновійськовому бою, а також діям розвідувальних підрозділів.
Андрєєв — родом з міста Грозного. Навчався на факультеті фізичної підготовки в Грозненському нафтовому технікумі. Він — єдиний інструктор з тих, про кого ми розповідаємо, чия біографія є у відкритому доступі. Певний час Андрєєв працював у приватних фірмах і поєднував це з діяльністю у спортивних клубах. Є кандидатом у майстри спорту з карате, а також рефері міжнародної категорії з шотокану (стилю карате).
Однак ми зупинимося не на спорті, а на його військовій службі.
Андрєєв щороку відвідує збори російських десантників і, судячи з того, що викладає у соцмережах, пишається тим, що він — один із них. Як ми з’ясували, перший бойовий досвід він отримав в Афганістані, у складі радянського 783-го окремого розвідувального батальйону, який вже не існує. У цьому батальйоні була єдина “десантна” рота — третя розвідувально-десантна. Ймовірно, Павєл служив саме в ній.
В Андрєєва є профіль на “Миротворці”, за інформацією якого, він, ймовірно, долучався до окупації українського Криму. А ще був членом незаконних збройних формувань на Донеччині. Серед друзів Павла Андрєєва у соцмережах є багато спортсменів, російських військових, політиків і зрадників України.
Дослідивши публічну інформацію про Андрєєва, ми дійшли до висновку, що він перебрався з Москви до Донецька ще на початку війни на сході України.
У 2015-му році Андрєєв у військовій формі і тільнику десантника долучався до “благодійних акцій” — доставки гуманітарної допомоги жителям окупованих сіл Луганщини і Донеччини. Людей, які опинилися під окупацією, фотографували з цією гуманітаркою.
У Донецьку Андрєєв приєднався до незаконного збройного формування так званої “республіканської гвардії ДНР”, яку росіяни називають “елітною”. Це формування залучають до різних завдань, серед яких — розвідувальні та десантно-штурмові операції.
На новому місці проживання Павєл влаштував і нове особисте життя. Нині він у третьому шлюбі. Його нова дружина — 38-річна українка Олена Ніколаєва з Макіївки.
У Андрєєва є також дві дочки. Малолітня Варвара з матір’ю живе у Москві, а старша донька, 37-річна Анна Дєрюгіна — у Красноярську.
За інформацією зі списку інструкторів, Павєл Андрєєв є учасником повномасштабної війни в Україні. У 2022-му він повідомляв у соцмережах, що там, де перебуває, поганий зв’язок.
Ми зателефонували Андрєєву з такою ж самою легендою, що й іншим. У розмові Павєл не заперечував інструкторську діяльність, підтвердив службу на території окупованої Донеччини. Щоправда, відмовився від нашої “пропозиції” працювати інструктором на території окупованої Луганщини і пояснив чому: “Я в “ДНР” живу і зараз на службі. Я ж не кину тут службу. Яка дурість”.
Зв’язківець родом з Молдови
25-річний рядовий Коршков Артьом Дєнісовіч воює в Україні з 2022 року. За інформацією зі списку інструкторів, він брав участь у наступі на Харківщину.
У російській армії Артьом — старший механік-телефоніст. У його обов’язки входить організація “закриття” ліній зв’язку та робота з обладнанням. Цьому він і навчає російських мобілізованих.
Артьом народився в Молдові, ймовірно, у місті Бендерах. У 2000-х, його сім’я переїхала до Москви. У 18 років Артьом пішов на строкову службу. На церемонію посвяти з окупованого Росією Придністров’я приїхала його бабуся Алєксандра Чорна.
Завдяки фотографіям, які вона опублікувала в соцмережах, ми з’ясували, що її внук служив у 38-й гвардійській бригаді управління. Ця бригада є тактичним з’єднанням зв’язку повітряно-десантних військ РФ і дислокується у підмосковському селищі Ведмежі Озера.
До повномасштабного вторгнення Коршков працював вантажником й інженером у компаніях, серед яких — мобільний оператор МТС та федеральна податкова служба РФ.
Ми розшукали свіжіші фото Коршкова у відкритих джерелах. На них він у військовій формі, з білою пов’язкою на лікті та зі зброєю. На формі Артьома — шеврон тієї ж 38-ї гвардійської бригади управління. Припускаємо, він і нині воює в Україні в складі цього формування.
Атаман з Краснодара
48-річний старший сержант
Тренерство і війну він, як і деякі інші інструктори, поєднує з діяльністю у “казачєм общєствє”. Зубарєв є не простим його членом, а атаманом “хуторской казачєй общіни “Гєоргієвскє” (це — у Краснодарі).
“Общіна” Зубарєва поділяє імперську політику Росії і поширює російську пропаганду. Діяльність “общіни” полягає в організації воєнно-патріотичного виховання, навчальних тренінгах, зокрема військового характеру.
Як “атаман” Зубарєв відвідує у Краснодарі богослужіння, публічні хрещення дітей “казаків”, зустрічі з депутатами, військовими і ветеранами “Храм-спірідон.ру”
“Патріотичному вихованню” молоді Зубарєв приділяє багато уваги. Він був засновником двох молодіжних організацій у Краснодарі: “Вимпєл” і “Воєнно-патріотічєскоє общєство “Рось”.
Також Зубарєв є головою сільськогосподарського споживчого кооперативу “Пашковський”. У минулому працював заступником голови правління з технічної політики державної компанії “Російські автомобільні дороги”, засновником компанії “Кубаньгрузстрой”.
У 1990-х воював у Першій російсько-чеченській війні, за участь в якій отримав медаль “за відвагу”. За інформацією зі списку інструкторів, він також брав участь у російсько-українській війні, хоча публічно про це не розповідає.
В Ігоря є дружина, 45-річна Свєтлана Зубарєва, та син — 22-річний Ярослав Зубарєв.
Танкіст з харківською освітою
53-річний полковник Рахматов Рустам Буріхоновіч — танкіст. Мобілізованих росіян він навчає роботі з радянськими танками “Т-64” і “Т-72”, йдеться у списку, що отримала редакція розслідувань Суспільного.
Публічної інформації про нього мало, але нам вдалось з’ясувати, що родом він з Чкаловска у Таджикистані. У Росії живе у місті Сочі.
Військову освіту Рустам здобув в Україні, проти якої зараз і воює. У своїх соцмережах він зазначає, що у 1987-1992 роках навчався на факультеті військової підготовки у Харківському гвардійському вищому танковому командному ордена червоної зірки училищі імені Верховної Ради Української РСР. Нині училище має назву “Військовий інститут танкових військ”.
Альма-матер Рустама на початку повномасштабного вторгнення росіяни обстріляли з важкої артилерії.
У цивільному житті Рустам був охоронцем найвищого шостого розряду, який дає право користуватися вогнепальною зброєю і працювати у найнебезпечніших місцях.
Також Рустам, як зазначено у списку інструкторів, є власником російської нагороди “ордєн мужества”. Її отримують військові і цивільні, які “виявили самовідданість, мужність і відвагу при охороні громадського порядку”, — йдеться в описі нагороди.
На цьому ми завершуємо розповідь про інструкторів армії РФ. Наше джерело, яке надало перелік цих “фахівців”, побажало зробити їх відомими, адже вони можуть пережити своїх учнів, які щодня гинуть в Україні, і залишатися в тіні після війни, не нісши жодної відповідальності за вчинене.
Для всіх охочих дослідити біографії решти “військових спеціалістів РФ” залишаємо відкритою таблицю з їхнім переліком.
Автор: Ганна Калаур
Джерело: СУСПІЛЬНЕ
