"Приїхали, розклалися, пошукали цілі, уразили": Робота "Гострих картузів" на Харківщині
На Харківському напрямку, де ситуація загострилась ще у травні, тривають бої. Російські військові намагаються прориватись малими піхотними групами в районах Липців та Вовчанська. Під Липцями, поряд з іншими, воює підрозділ безпілотних авіаційних комплексів "Гострі картузи". Вони розвідують російські позиції та завдають ударів по піхоті й техніці малими FPV-дронами.
У перші дні російського наступу пілоти "Картузів" запускали до 30-50 "пташок" за день. Зараз — значно менше, фронт вдалось стабілізувати.
На одній локації бійці подовгу не затримуються. Трапляються дні, коли поряд працюють стільки суміжних підрозділів, що не вистачає цілей. Щоб не скупчуватися військові розтягуються по лінії фронту.
У великій кімнаті покинутої недобудови за столом, заваленим інструментами та технікою, сидить військовий з позивним "Кум". Він — командир підрозділу. На підлозі — коробки з дронами та комплектуючі. Сьогодні "Кум" — інженер: збирає та готує дрони до вильотів.
"Приїхали, розклалися, пошукали цілі або полетіли по вже підтверджених, уразили або знищили", — так командир описує рутину підрозділу.
Раніше в групі кожен мав свою роль. Але, коли нещодавно підрозділ потрапив під обстріл, роботу довелося оперативно переформатувати. Тому зараз навчилися працювати у форматі "кожен вміє робити все".
"Кум" відкриває нову коробку.
— Рубрика "розпаковка", — сміється військовий. — Нова партія.
— Це всі в роботу на сьогодні?
— Так.
На початку повномасштабного вторгнення бійці підрозділу виконували переважно роботу піхоти — штурмували позиції. Але поступово перекваліфікувались у роботу з безпілотниками. Спочатку освоїли "мавіки", а рік тому почати активно воювати FPV-дронами.
За день бійці збирають, налаштовують та готують до вильоту по декілька десятків дронів. "Минулого разу 30 випустили, але три з них не долетіли — технічні баги, — розповідає "Кум". — А іншим разом, буває, дрон полетів, але відео відвалюється".
"Гострі картузи" працюють під Липцями з перших днів російського наступу на цій ділянці. "Перший день був найдинамічнішим, — згадує "Кум. — Міна прилетіла метрів за 300, а потім "насипали" нам пакет "Граду" на дорогу. Ми ледь встигли розвернутись і зайняти більш вдалі позиції". За тиждень, каже командир, активність роботи пішла на спад: "У перші дні вони лізли всюди, а за тиждень їх треба було вже вишукувати сильно. Поховались".
З суміжними підрозділами на одній ділянці фронту військові намагаються швидко познайомитись і порозумітись, щоб не стати ціллю одне одному.
Поки "Кум" налаштовує FPV в сусідній кімнаті "Чиж" і "Вуйко" займаються дорозвідкою.
В якийсь момент зʼявляються технічні проблеми. "Вуйко" намагається знайти сигнал. "Чиж" лізе на горище перевірити антену.
— Підкрути її.
— Є звʼязок. Ні, чекай, відвалився, показує "голяк" знову. Що там у тебе?
— Та тут якась фігня, лагає.
— Підкрути. Ну що?
— Поки нічого.
— Ти підкрутив?
— Так, давай шукай.
Військові розповідають, що на початках працювали взагалі без антен, але це практично неможливо. У кожного нині по декілька антен, плюс підсилювачі сигналів.
Хата наповнюється гучним дзижчанням розвідувального дрона, який залітає в отвір, де мали б бути вхідні двері. Разом з ним залітають ластівки. "О, це господині прилетіли, — кажуть хлопці про пташок. — Ми в них сьогодні в гостях".
В заставленій боєприпасами і дронами різного типу кімнаті працює сапер і пілот FPV з позивним "Жора". Чоловік раніше був розвідувальником, літав на "мавіках", виявляв цілі. А до того, як пішов у військо, працював майстром налаштування обладнання лінії легкої промисловості, а також викладав механіку в ліцеї.
— Скільки часу треба, щоб всьому навчитись?
— Та я за один день "перекваліфікувався". Довелось. Але, взагалі, я не з нуля, загальне уявлення мав, тому просто вже треба було "прокачувати" навички. Різні дрони несуть різні боєприпаси, різної ваги — з цим найголовніше треба одразу розібратись.
Хата стає схожою на вулик — і по звуках, і по активності. Готують до запуску різні FPV-дрони — камікадзе, бомбери. Паралельно готують розвідники, щоб зафіксувати результати скидів.
Довжини антени часто не вистачає, розповідають бійці, тому доводиться піднімати ретранслятор. Направляють його туди, куди полетів дрон, щоб покращити зв’язок.
На третій рік війни, дронів вже є у достатній кількості, підрозділи можуть дозволити собі літати "трійками" — відправляти одразу і розвідувальний, і БПЛА-камікадзе або бомбер, і ретранслятор. "Зараз навіть якщо десь піхотинець в полі йде, ми його шукаємо, летимо, працюємо. Не пропускаємо нікого, дронів вистачає — розповідає "Кум". — Одного піхотинця достатньо як цілі, щоб вилетіти FPV-шкою".
"Буває, поки пілоти готують пташку для вильоту, отримуємо повідомлення: можете не летіти, вже влупили. Тоді починаємо шукати інші цілі. Такий собі вид полювання", — додає командир.
За кілька вильотів нарешті велика ціль — влучили в російський танк. Напередодні "Картузам" також вдалось дістати танк. Кажуть, таке зараз буває нечасто, бо на цю ділянку фронту росіяни багато важкої техніки не перекидають, переважно намагаються прориватися малими групами піхоти. "Перші дні у травні вони рухались піхотою, — каже "Кум". — Була і техніка, але "броні" небагато. Зараз це взагалі рідкість. Переважно вони на квадроциклах, своїх улюблених "буханках" чи мопедах. Всі інше ми їм повибивали".
Стали відомі перші результати місцевих виборів у Стамбулі та Анкарі
