Патологоанатома виправдали від хабара за видачу тіла померлої від COVID-19
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 24 червня.
За версією обвинувачення, вранці 8 квітня 2021 року в присутності трьох невстановлених працівників медик висловив чоловікові прохання неправомірної вигоди в розмірі 4 тисяч гривень, Йшлося про збереження тіла померлої від COVID-19 в холодильній камері патологоанатомічного відділення з 7 по 13 квітня 2021 року, а також підготовку її до видачі, зокрема обмивання та переодягання для подальшого поховання.
13 квітня був затриманий підлеглий обвинуваченого — лікар-патологоанатом, в якого вилучили 4 тисячі гривень. Після інциденту цей лікар одразу був звільнений і за кілька місяців уклав угоду про визнання винуватості. Він повідомив, знав про незаконні випадки отримання коштів із родичів померлих за видачу тіл. А тому раптово сам попрохав і одержав 4 тисячі гривень.
Колишнього лікаря судили за одержання неправомірної вигоди працівником підпримства, який не є службовою особою (ч. 3 ст. 354 ККУ). Його оштрафували на 8500 гривень.
Завідувач відділення вважався співучасником, але вину не визнав і його судили окремо.
У судовому засіданні він наполягав, що не просив неправомірну вигоду. У 2021 році лікарня була закрита на карантин, обмежувався доступ до приміщень не тільки відвідувачам, а й лікарям. Лікарня була орієнтована на лікування COVID-19, а патологоанатомічне відділення на зберігання та видачу тіл людей померлих від цієї хвороби. Тіло жінки привезли з іншої лікарні, де працював брат їхнього лікаря-патологоанатома. Останній сам повідомив, що перевезення узгоджено, оскільки у лікарні брата немає місця.
13 квітні 2021-го прийшов представник родича, щоб забрати тіло померлої для поховання. Завідувач, начебто, скерував його до приміщення, де зберігається тіло і, побачивши в кордидорі, лікаря, попросив супроводити відвідувача туди. У подальшому чоловік ще вернувся до кабінету завідувача та повідомив, що віддав його підлеглому речі та гроші, але той відповів, що це не його стосується та не цікавить.
Така версія подій підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Зафіксовано, як чоловік приходить до кабінету завідувача і вони спілкуються щодо процедури видачі тіла. У подальшому виходять до коридору і завідувач розʼяснює куди треба йти. Далі чоловік у супроводі лікаря, який проходив повз, направляється на перший поверх патологоанатомічного відділення.
На першому поверсі чоловік передав лікарю гроші і пакет з одягом для померлої. Після цього він повернувся до кабінету завідувача та повідомив, що віддав пакет і 4 тисячі гривень на що завідувач відповів: «Меня это не интересует!». Після цього чоловік, розмовляючи по телефону з невстановленою особою, сказав: «Ну он избегает меня полностью! Избегает меня полностью!».
Обвинувачений пояснив, що насправді не памʼятає чи вказував у розмові про 4 тисячі гривень. Однак, якщо сума і прозвучала, то вона включала в себе оплату за розтин тіла та його зберігання у холодильній камері. Але такі кошти мали б бути сплачені офіційно на користь лікарні, а не надані йому особисто.
Зʼясувалося що на момент цих подій у лікарні офіційно надавалися платні послуги. Зокрема, вартість патологоанатомічного розтину І категорії складності становила 3 222 грн. (без ПДВ), вартість утримання тіла померлого в холодильній камері понад норму перебування (1 доба) — 195 грн. (без ПДВ).
Колишній лікар свідчив у суді, що завідувач відділення не говорив йому взяти гроші від чоловіка, який прийшов за тілом. Тому 4 тисячі гривень він узяв лише для себе і віддавати шефу не планував. Покаявся за вчинене і був засуджений.
Чоловік, який приходив забирати тіло, дав показання, що не знав, що послуги одягання, зберігання та обмивання тіла можуть бути платними, тому припустив, що лікарі їх привласнять і звернувся до правоохоронних органів. Він передав гроші лікарю-патологоанатому, якого вважав помічником завідувача відділенням.
Інших доказів прохання неправомірної вигоди, окрім показань заявника, матеріали справи не містять.
Суд також врахував, що в кабінеті завідувача відділенням коштів не знайшли. Тому робить висновок, що обвинувачений не знав, що підлеглий узяв неправомірну вигоду і останній діяв за власною ініціативою.
