Пишаюся президентом України. Не вірю в зраду. Вірю в перемогу
Я вірю Дмитру Кулебі.
Я знаю його особисто і вважаю його висококласним професіоналом і справжнім українцем. І якби була зрада - його б у владній команді точно не було.
Впевнений, наші переговорники не самостійні гравці - самодури, а члени єдиної команди. Вони точно краще за нас знають ситуацію і мають в тому числі і його, Кулеби, мандат на переговори.
Я вірю Олексію Резникову.
Я знаю його особисто. Він високо порядний, фаховий і точно про-український міністр. Він точно краще за нас знає ситуацію на фронті. І якби була зрада - його б у владній команді теж не було.
Так само я вірю Президенту України.
Я пишаюся ним зараз.
Чекаю на його щоденні звернення і вірю, що багато хто за порєбріком ох*їв від того, який він виявився крутий.
Точно.
Не той клоун чи ссикун на якого вони так чекали. І це теж був їх великий прорахунок.
Так.
Я за нього не голосував, його постійно критикував і не підтримував.
Але факти річ уперта.
Своїм діями від початку війни він докорінно змінив моє ставлення до нього.
І всі ті, хто ці два роки розповідав нам про його російські погляди точно йдуть нах*й.
Мені щиро соромно.
За ті жарти про косовортку.
За ті жарти про гру х*єм на роялі.
За ті жарти про вечерю на кухні з батьками.
Я бачу його кроки останні 35 днів і не вірю, що після всього прожитого він здасть інтереси нашої держави.
Цей місяць.
Мабудь вперше за багато років мені було мега комфортно в українському ФБ - тому що не було срачів, не було зради, не було політичного піару.
Була віра.
Віра в Президента, віра в ЗСУ, віра в волонтерів, віра в добровольців, віра в керівників на місцях, віра в людей.
Ми звикли радісно чмирити владу за Колю Котлєту, але чомусь забуваємо подякувати за Кулебу і Резнікова, за Залужного і Данилова, за Кіма в Миколаєві та Гайдая в Севері. За Свіріденко в економіці та Ляшка в медицині. За багатьох у владі, хто не зїб*вся, а так само, як і ми з вами ху*рить 24/7 тут на своїх місцях.
Виявляється всіх цих фахових і порядних людей привів теж він - Президент України.
Так, а чого ж тоді мені зараз йому не довіряти і розводити тут срач.
Пишаюся бути вдома.
Пишаюся бути частиною єдиної незламної нації.
Пишаюся бути українцем.
Не вірю в зраду, а вірю в нашу перемогу.
Ось таки мої думки малята.
Автор: Алексей Давиденко
Читайте більше новин по темі:
