Так само опиниться на лаві підсудних: Лавров – воєнний злочинець, як Ріббентроп
9-го липня Рада Безпеки ООН зібралася на засідання, аби обговорити ситуацію довкола обстрілів, вчинених Росією 8-го липня у Києві та кількох інших містах України проти цивільних об’єктів, у тому числі київської дитячої лікарні "Охматдиту".
Україна намагалася скликати термінове засідання, тобто впродовж 24 годин, але через головування Росії, яка цього місяця посідає крісло голови, процес погодження та організації цього засідання затягнувся. Про це в інтерв’ю Голосу Америки розповів Сергій Кислиця, постійний представник України при ООН.
Про це те, як Росія намагалася не допустити Україну до участі в засіданні, як на трагедію в "Охматдиті" відреагували в ООН та чи зможе міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який наступного тижня особисто буде вести кілька засідань Радбезу, вільно пересуватися Нью-Йорком, Сергій Кислиця розповів кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.
Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Наскільки складно було організувати засідання Ради Безпеки щодо російських атак 8-го липня, враховуючи той факт, що Росія зараз головує у Раді Безпеки?
Сергій Кислиця, постійний представник України при ООН: Цього місяця ми перебуваємо у жахливій ситуації, адже у кріслі голови Ради Безпеки сидить представник воєнних злочинців Василь Небензя. Тому, на відміну від тих процедур, якими ми керуємося, коли головують країни, які дотримуються статуту ООН, цього разу було непросто навіть через технічні моменти.
Я не можу і ніколи не напишу листа, в якому буде стояти мій підпис, і лист буде адресований голові Ради Безпеки Російській Федерації. Бо це абсолютно суперечить позиції мого уряду та моїй особистій позиції. Свій кожний виступ я починаю з того, що привертаю увагу всіх до того, що в кріслі Радянського Союзу сидить окупант.
Вчора я направив 14 листів, всім легітимним членам Радбезу (всім, окрім Російської Федерації) про те, що я прошу їх на моє прохання скликати засідання Радбезу на таку тему.
Я дуже вдячний Еквадору, Франції, США, Великій Британії, які, розуміючи весь трагізм ситуації, пішли нам назустріч і скликалися засідання. Таким чином мені вдалося обійти цю потребу – звернення до чинного голови.
Друга частина цієї саги почалася пізно ввечері у понеділок. Я написав листа щодо долучення України до засідання та адресував його Раді Безпеки, а не голові, адже я не визнаю головування РФ.
У відповідь Росія повідомила всіх членів Ради Безпеки про те, що вона не буде задовольняти звернення України про участь, оскільки воно, мовляв, порушує усталену практику таких звернень.
Я провів конструктивні перемовини з більшістю країн-членів Ради Безпеки, і колеги зійшлися в думці, що мої аргументи – правильні. Якщо ви візьмете правило 37, а саме воно регламентує запрошення країн, які не є членами Ради Безпеки, то побачите: країна, яка не є членом Радбезу може бути запрошена рішенням Ради Безпеки. Але наші партнери відстояли право України взяти участь у засіданні.
І.С.: Те, що все ж таки не вдалося впродовж 24 годин зібрати засідання. Як ви це оцінюєте?
С.К.: Термінові засідання справді, як правило, скликаються протягом 24 годин. Ми могли б, звичайно, натиснути та скликати його вчора, але нам потрібен був час. Він потрібен був і іноземним дипломатам, і спецслужбам, і представникам Секретаріату ООН, бо саме вони мають інформувати членів Радбезу.
За цей час відбувся візит понад 30 дипломатів, які акредитовані в Києві, на місці події, в Охматдит. За цей час нам вдалося отримати, і я вдячний українським силовим відомствам та спецслужбам, більш детальну технічну інформацію про траєкторію польоту ракети, а також уламки ракети, які знайшли на місці події.
І.С.: Під час засідання Росія вчергове звинуватила у трагедії не просто Україну, а навіть Норвегію, мовляв, це була норвезька ракета.
С.К.: Якщо у вас буде наснага послухати уважно виступ російського посла і вас не знудить, ви побачите, що там найменше чотири версії, і кожна з версій суперечить одна одній.
Ми живемо у XXI столітті, на сьогодні нічого неможливого приховати. Є супутникова інформація, є розвідувальна інформація. Інше питання, що вона не може бути негайною розкрита, але приїде час, я вас запевняю, і Василь Небензя, якщо доживе, буде сидіти, якщо не поруч із Лавровим на лаві підсудних, то буде щонайменше свідком.
Все те, що він тут верзе – це дуже корисно. Один із найбільш корисних елементів Радбезу те, що приходить Небензя або його посіпака Полянський, і вони під запис несуть усю цю брехню, яка рано чи пізно опиниться частиною доказової бази проти Росії.
І.С.: Якою все ж таки була реакція ваших колег на цей жахливий злочин?
С.К.: Дуже людяною, навіть ті країни, які зазвичай не голосують за нас, підходили до мене і висловлювали співчуття. З іншого боку багато з моїх колег до цього так само сиділи на десятках, якщо не сотнях, засідань про подібні злочини у Сирії, де росіяни бомбили дитячий госпіталь, у Судані, Ємені.
Кожне українське життя для мене – найдорожче, але я також розумію моїх колег, які вимушені сидіти та говорити про вбитих своїх співгромадян. І часто вони вбиті через злочинний слід Російської Федерації. Росія несе смерть. І це знає практично кожен.
І.С.: Наступного тижня до Нью-Йорка прилітає міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який особисто проведе кілька засідань Радбез. Чи планує Україна щось робити у цьому контексті?
С.К.: Він не перший раз приїжджає. Американці окреслять йому радіус дозволеного пересування. Російські дипломати не мають права пересуватися далі, ніж, здається, 25 миль від штаб-квартири.
І.С.: Ви думаєте, це буде дотримано?
С.К.: Звичайно, спецслужби контролюють. Країна, яка приймає міжнародну організацію, зобов’язана забезпечувати безпеку високопосадовців. Як ви будете це робити без стеження?
Лавров же також не "мальчік". Він же не буде тут переодягатися як Керенський та бігати по Мангеттену у сукні. Тому приїде він сюди, Небензя влаштує йому обід, запросять російських посіпак. Буде "водка-сельодка", розповість нам про багатосторонню дипломатію, прийде головувати на засідання по Близькому Сходу. Буде робити хорошу мінну при поганій грі.
Тому честь і хвала моїй колезі американській посолці Лінді Томас-Гранфілд, яка змогла провести прекрасну резолюцію .
Вона зупинила нахабну лінію поведінки Російської Федерації, яку Москва почала опановувати після 7-го жовтня, повчаючи ті ж самі Сполучені Штати, в той час, коли вони продовжують вбивати українців.
Тому давайте не будемо створювати зайвий "хайп" навколо приїзду Лаврова, який є воєнним злочинцем, так само як і Ріббентроп. І який так само опиниться на лаві підсудних, якщо доживе до цього моменту.
—
Ірина Соломко, опубліковано у виданні Голос Америки
