Як забудовники та хабарники в Київраді конкурують з рашистами у знищенні столиці
Такою приголомшливою статистикою поділився представник ГО «Мапа реновації» Іван Довгун на засіданні, присвяченому цинічному руйнуванню історичного будинку в центрі Києва, відомого як садиба Зеленських (за іменем почесного громадянина міста, який жив у будинку на початку минулого століття). 24 липня воно зібрало топпосадовців КМДА, представників Міністерства культури, Нацполіції, прокуратури і громадськості в рамках роботи Тимчасової спеціальної комісії з питань Києва під головуванням нардепа Віталія Безгіна.
Цинічним знесення садиби Зеленських можна назвати з багатьох причин. Будівлю в історичному ареалі столиці по вулиці Кониського, 22 (колишня Тургенєвська) зруйнували до фундаменту 19 липня. У п’ятницю під вечір, ще й у день народження київського міського голови Віталія Кличка.
Можливо, за вітаннями мерові керівництво міста не помітило б цього факту, але активісти з ГО «Спадщина Київ» оперативно зібрали небайдужих киян у вихідні під стіни КМДА — і виявилося, що болить це дуже багатьом і грати в мовчанку вже не вийде. Міська влада швидко (і вже традиційно) повідомила, що просить правоохоронців розібратися зі знесенням. А в понеділок навіть підписала з представником забудовника на Кониського, 22 меморандум, яким зобов’язала повністю відновити знищену історичну садибу.
Виглядає трішки сюрреалістично, але це все абсолютно серйозно: будівлю спершу знищили, а вже за три дні пообіцяли зробити іншу, таку саму на вигляд. Питань, для чого нищили й чому було не підписати «меморандум» раніше, ніхто не ставить. Ба більше, наступного дня, 23 липня, Міністерство культури і інформаційної політики надало садибі Зеленських статус пам’ятки архітектури. Мабуть, це називається «посмертно», але факт: статус є, будівлі нема.
Знищена садиба була частиною історичного ареалу Києва, правила будівництва в якому контролюють особливо. За адресою Кониського, 22 збереглася двоповерхова садиба кінця 19 століття, а поруч з нею, на ділянці в глибині кварталу під номером Кониського, 22-А вже стоїть оновлена версія центральної забудови — клубний будинок Turgenev, елітний 11-поверховий ЖК. Його навіть спроєктували так, щоб у майбутньому до стіни (глуха стіна, див. фото) приєднати ще одну житлову секцію. А та мала б постати якраз на місці історичної садиби Зеленських.
Забудовник навіть отримав у департаменті архітектури КМДА МУО (містобудівні умови й обмеження) — вихідні дані на проєктування. Правда, при цьому не мав жодних прав на земельну ділянку, як запевнили 22 липня в департаменті земельних ресурсів КМДА. «Як можна отримати МУО на проєктування будівлі, не маючи оренди чи власності на земельну ділянку?» — здивуються люди, знайомі з питанням. Виявляється, можна. Якщо ви не будуєте щось нове, а робите «лише реконструкцію» наявної будівлі.
Саме так і сталося в цьому випадку, коли містобудівні умови видали на вид робіт «Реконструкція об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані».
МУО видані на будівництво в наявних параметрах будівлі, — запевнив на засіданні ТСК з питань Києва головний архітектор міста Олександр Свистунов.
Але наявні параметри — це два поверхи садиби. З тим, що «реконструкція» мала бути в межах наявного фундаменту, то взагалі незрозуміло, навіщо забудовникові зносити споруду під нуль.
Оскільки забудовникам у Києві давно ніхто не вірить, громадські активісти вже декілька років намагалися надати садибі на Кониського, 22 статус пам’ятки культурної спадщини. ГО «Мапа реновації» подавала такий пакет документів ще у 2022 році. І тут починається найскладніша частина історії: ані департамент охорони культурної спадщини КМДА, ані відповідний департамент Міністерства культури (МКІП) декілька років не могли довести цей процес до кінця, а тепер вказують один на одного в пошуках винного.
Замість того, щоб звернути увагу на звернення громадськості, проявити позицію, ми не знайшли реакції наших колег у місті. Саме тому наша позиція була достатньо обережною, але водночас критичною, — пояснював на ТСК т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв. — На жаль, ми не отримали відповіді від цієї структури на жодне з дванадцяти звернень громадськості, направлених у КМДА.
Позиція Мінкульту: садибу Зеленських не вносили до держреєстру пам’яток, бо КМДА не подавала необхідної облікової документації, останній такий запит від МКІП до міста направили в березні цього року. Після цього в департаменті охорони культурної спадщини КМДА збиралася консультативна рада, яка мала визначитися з доцільністю надати охоронний статус і потім подати документацію. Але… рада не проголосувала за це. Активісти вбачають кілька причин.
Консультативна рада при департаменті КМДА, яка вирішує долю історичних будівель, збирається дивно, таємно, часто без анонсів чи доступу громадськості. Там наявні конфлікти інтересів, оскільки до складу входять архітектори, які є виконавцями проєктів деяких обговорюваних об’єктів. Наприклад, голова архітектурного бюро «Віхарєв», яке працює над ЖК Turgenev, засідає в цій раді і голосував у питанні надання охоронного статусу садибі Зеленських, — сказав на ТСК представник ГО «Мапа реновації» Іван Довгун.
Ця заява громадського активіста струснула присутніх, бо чомусь такого ніхто не очікував навіть від КМДА. Голова ТСК Віталій Безгін одразу попросив директорку департаменту охорони культурної спадщини й голову консультативної ради Марину Соловйову підтвердити чи спростувати інформацію. На що та відповіла: дійсно, Микола Віхарєв — член цієї ради, але вона не знала, що він працює над проєктом будинку Turgenev.
Правда, що саме бюро «Віхарєв» створювало ЖК на Кониського, 22-А, вказано на сайті. Але ж хіба може директорка департаменту знати про такі збіги, тим більше сама питати членів своєї ради про конфлікти інтересів.
Віхарєв двічі голосував на засіданнях ради щодо питання надання охоронного статусу садибі Зеленських і не заявляв про конфлікт інтересів. Першого разу — у квітні, проти надання. Другого разу — за, але це голосування відбувалося 22 липня, коли садиби вже взагалі не існувало, — розказав LB голова ГО «Спадщина Київ» Дмитро Перов, який мав доступ до протоколів голосування ради.
Дещо шокований таким поворотом подій, Безгін спитав Соловйову, яка ж буде відповідальність за такі грубі порушення професійної етики, якщо ця інформація підтвердиться.
— Я його (Віхарєва) виключу зі складу ради.
— І все??? — озвучив Безгін запитання всіх присутніх і пояснив: а відповідальність чиновника яка буде? І все, у КМДА не бачать інших проблем із ситуацією. Соловйова зауважила, що вона в департаменті людина нова (її призначили 2023 року після скандалів з попередником), склад ради затверджував попередній очільник Олександр Никоряк, а вона просто працює, як є.
— На сайті КМДА вже створена петиція про звільнення Соловйової після подій із садибою Зеленських. Якщо вона набере необхідну кількість голосів, ви підете з посади? — поцікавився представник ГО "Мапа реновації".
— У мене своє керівництво, воно вирішить, — спокійно відказала Марина Соловйова.
Що керівництво має якісь претензії до дій Соловйової, не схоже було з реакції першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника. У своїх репліках він нагадував, які кроки може зробити, щоб запобігти таким ситуаціям. А також заспокоював усіх, що представники КМДА зустрічалися з власниками садиби Зеленських і вони зобов’язалися відновити будівлю власним коштом, що закріпили відповідним меморандумом.
Якщо історичну будівлю зруйнували, а потім по фото створили імітацію, хіба стане вона історичною? — риторично спитав чиновників Безгін.
А учасники засідання згадали цілий ряд аналогічних меморандумів влади й забудовників, які не дали жодного практичного результату. Це і садиба Уткіна, і Будинок з комахами, і навіть Гостинний двір — ніде далі паперів справа не пішла.
Оскільки щодо садиби на Кониського, 22 і будівельних робіт на ній було вже декілька проваджень, про що повідомила прокуратура на ТСК, але справа все одно дійшла до знищення будівлі й винних досі немає, вірити в силу меморандумів точно не доводиться.
ТСК порекомендувала представникам КМДА багато корисного щодо містобудівної документації та мораторію на продаж/оренду об’єктів цінної історичної забудови. Але все це також звучало не вперше. Наразі на захист історичної забудови працюють лише скандал і розголос. Хоч і їх міська влада вже вміє успішно ігнорувати.
Леся Падалка, опубліковано у виданні LB.ua
