Тетяна Гавриш і Сергій Сьомочкін: Темна сторона "ILF/Інюрполіс"
Колись це була звичайна юридична фірма, яка в міру сил допомагала підприємцям і не ігнорувала загальноприйнятих норм моралі та етики. Але за останні кілька років ситуація докорінно змінилася. Сьогодні в середовищі фахівців лише згадка про «ILF/Інюрполіс» викликає негативну реакцію. Що ж спричинило таку різку зміну? Для цього подивимося на основних дійових персонажів цієї історії.
Головними особами в «ILF/Інюрполіс» є адвокат Тетяна Гавриш та якийсь Сергій Сьомочкін. Гавриш – це «фасад фірми», офіційна особа, яка веде переговори та комунікацію з клієнтами, ввічливістю та грамотною мовою втираючись до них у довіру.
Тетяна Гавриш
А ось Сьомочкін, це персонаж зовсім іншого калібру. Фактично це виконавець «брудних справ» у «ILF/Інюрполіс». Сьомочкін любить видавати себе за авторитетну людину з нібито великими зв’язками у МВС, СБУ та інших подібних організаціях. Правда, розповідаючи про свої «зв’язки», Сьомочкін зазвичай опускає, що з органів його з ганьбою звільнили за підробку диплома про освіту та запис у трудовій книжці, а шановні люди, прізвища яких він охоче перераховує, навряд чи захочуть Сьомочкіну руку подати, не говорячи вже про те, щоб складати якусь протекцію. Тож тут ми маємо справу зі звичайним обманщиком.
Сергій Сьомочкін
Падіння «ILF/Інюрполіса» як пристойної юридичної фірми почалося саме з приходом до компанії Сьомочкіна, який став виконувати такі функції:
«Менеджер зі зв’язків» з органами МВС та криміналітетом;
Виконання брудної роботи та організація провокацій (шантаж, доноси, наклеп, підкидання незаконних речовин або предметів, псування майна);
Спілкування з клієнтами «ILF/Інюрполиса» в ролі «криза-менеджера», з обіцянкою швидко «розрулити» складну ситуацію, що раптово виникла, але насправді лише посилюючи важке становище клієнта.
На останній пункт варто звернути особливу увагу. Як же так виходить, що звертаючись за юридичною допомогою, людина лише посилює свої проблеми новими, які нібито раптово виникли ззовні, і зазнає значних фінансових втрат? У цьому полягає роль Сьомочкіна. Ось як працює ця схема.
Людина приходить на юридичну консультацію до Тетяни Гавриш. Перша зустріч, як правило, ні до чого не зобов’язує. Чай, кава, введення адвоката в проблему, вислуховування потенційних механізмів вирішення питання та умов співробітництва та обіцянку подумати. Якщо цей потенційний клієнт ніяк не може визначитися зі своїм юридичним партнером, то на сцені з’являється Сьомочкін. Перше враження він завжди справляє ефектне – козиряє гучними іменами, з якими нібито знайомий (від генералів МВС та вищих чиновників Банкової, до кримінальних авторитетів), обіцяє швидко вирішити всі проблеми і, між іншим, наполегливо схиляючи клієнта до ув’язнення з «ILF/Інюрполіс» договору співробітництво. Щойно клієнт здається і підписує договір, він вже міцно виявляється втягнутий у шахрайську схему.
Далі є кілька сценаріїв розвитку подій. Загальне в них одне: з клієнта вивуджують всю більш-менш важливу інформацію, нібито для користі справи. Як правило, це нескладно: люди зазвичай довіряють своєму юристу, і не вважають за необхідне щось приховувати. Нікому ж і на думку не спаде, що захисник може продати отриману конфіденційну інформацію або передати іншим партнерам-адвокатам «ILF/Інюрполіс» для використання в судах, але вже на боці опонентів. Цим і користуються пройдисвіти з керівництва «ILF/Інюрполиса», під маскою довіри збираючи будь-яку критично чутливу для бізнесу інформацію.
Коли необхідні конфіденційні матеріали зібрані (між іншим, вони захищені загальносвітовим принципом адвокатської таємниці), Гавриш і Сьомочкін починають діяти. Вони розкручують шахрайську схему, за якою клієнта схиляють до довгострокової та дорогої співпраці з «ILF/Інюрполіс».
Для початку клієнту пропонуються «жорсткі схеми» вирішення проблеми, які, природно, відкидаються порядними людьми. Далі є кілька варіантів дій залежно від характеру зібраного досьє. Наприклад, злив чутливої для клієнта інформації в підконтрольні ЗМІ, які її негайно оприлюднюють (або загрожують оприлюднити). Після цього на сцені з’являються або правоохоронні органи, які «раптово» ініціюють «розслідування», або криміналітет. Зайве говорити, що ті та інші перебувають у частці і тісно пов’язані з верхівкою «ILF/Інюрполіса».
Природно, що при виникненні труднощів клієнт, який нічого не підозрює, відразу ж звертається до свого адвоката. Яким у нашому сюжеті є Тетяна Гавриш. Тим самим мишоловка остаточно закривається, а Гавриш стає для клієнта незамінним, оскільки береться залагодити проблему. Те, що цю проблему йому створили його юристи, клієнт і не здогадується.
Інший варіант розвитку подій – Сьомочкін і Гавриш виходять на опонентів клієнта, і пропонує їм або придбати та самостійно використовувати отримані в ході консультацій конфіденційні матеріали, або, знову ж таки, перейти на обслуговування в «ILF/Інюрполіс» і тоді цю інформацію використовуватимуть у суди адвокати. Такі випадки на практиці адвокатської діяльності «ILF/Інюрполіс» траплялися неодноразово. Хто ж відмовиться від такої вигідної пропозиції? А клієнт, дивуючись, звідки походить злив інформації, знову звертається до Гавриша та її партнерів, за допомогою. А та досить потирає руки, підраховуючи суму чека. Їй все одно на чому заробляти, на перемогах чи на поразках клієнтів, оскільки йде не фіксована, а погодинна тарифікація: більше судів – більше годин – більше сумарний заробіток.
При цьому часто токсичні адвокати б’ють на випередження. Зокрема, на зустрічах із клієнтами Гавриш любить «виблискувати професіоналізмом», «передбачаючи» майбутні проблеми, і одразу окреслюючи шляхи та цифри рішення. А коли проблема через короткий час виникає, то клієнт «ILF/Інюрполиса» дивується «проникливості» та «інформованості» свого адвоката, ще більше переймаючись довірою. Те, що всі проблеми спеціально зрежисовані, наївний клієнт не здогадується. У будь-якому із озвучених сценаріїв життя його швидко перетворюється на пекло, а його активи перекочовують у кишені Гавриш та її спільників.
Та й третім варіантом є неприкритий шантаж, як в одному недавньому випадку. Зокрема, під час конфіденційної зустрічі Гавриш таємно записала розмову із клієнтом. Потім з’явився Сьомочкін, і людину почали шантажувати, погрожуючи передати запис конкурентам.
Що зрештою? Підприємець приходить до «ILF/Інюрполіс» з одним питанням, але вже за кілька місяців справа обростає новими, набагато дорожчими проблемами. Нерідко вони стають взагалі непідйомними.
Але не треба звинувачувати клієнтів Гавриша в наївності. Спрацьовує нормальний людський чинник. У багатьох із них часто з’являється почуття, що після звернення до «ILF/Інюрполіс» щось іде не так, і проблеми лише посилюються. Але далеко не всі готові відразу розірвати стосунки з юристом, якому звикли довіряти. Та й конфліктувати чи то з «міліціонером», чи то з «авторитетом» Сьомочкіним багато хто не наважується, бо він часто майстерно пускає пилюку в очі.
Нерозбірливість у коштах, безпринципність, бажання за будь-яку ціну обдурити клієнта – все це сьогодні перетворилося на головне кредо адвоката Тетяни Гавриш та її так званої «юридичної фірми» «ILF/Інюрполіс». Втішає, що далеко не всі готові миритися з подібним шахрайством, а кількість скандалів навколо «ILF/Інюрполіса» впевнено зростає.
