У столиці нападника на кредитні установи засудили до восьми років
Про це інформує пресслужба Київської міської прокуратури у середу, 31 липня.
За підтримки Святошинської окружної прокуратури Києва суд оголосив вирок 34-річному киянину за розбійні напади.
Чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, здійснив два напади на кредитні установи у Святошинському районі столиці, погрожуючи працівницям кухонним ножем і вимагаючи гроші.
Перший напад стався біля станції метро Житомирська, а другий - неподалік станції Академмістечко. В обох випадках працівниці встигли натиснути тривожну кнопку, змушуючи зловмисника тікати.
Чоловік виїхав з Києва, але був затриманий поліцією в одному з районних центрів області.
Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповів старший аналітик Благодійного фонду «Повернись живим» і головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
– Якщо ми говоримо про цьогорічну кампанію, то так, коли говорили про неї, про очікування, то консенсус-прогноз був про те, що Сили оборони України будуть проводити знову стратегічну оборонну операцію. З точки зору загроз і ризиків, то після ухвалення пакета допомоги з боку Сполучених Штатів Америки, розблокування його і того, що почалися систематичні постачання по цьому пакету, то вікно можливостей для Росії проводити масштабні наступальні дії, воно, дійсно, почало закриватись.І те, що росіяни почали спробу проводити наступ на північ-північний схід від Харкова 10 травня, а не в кінці травня на початку червня, показувало те, що навіть росіяни це розуміють, що після схвалення американського пакета допомоги на 2024 рік Сили оборони України, в принципі, отримали ті засоби, ті спроможності, які дозволятимуть проводити успішну більш-менш стратегічну оборонну операцію. Тому так, на сьогоднішній момент, про цей рік ми можемо говорити з відносною впевненістю, з точки зору виконання саме завдань в обороні.– Ви, ймовірно, мали думки про те, де може пролягати лінія розмежування у 2024 році, знову ж таки, зважаючи на ті речі, які відчували ЗСУ: брак боєприпасів і нестача людей. Чи ці сподівання справдились або не справдились, і в який бік?– Я думаю, якби ті всі ввідні [дані], які ми мали, наприклад, з початку цього року – брак боєприпасів в умовах триваючих дискусій в Конгресі США, ввели в певну математичну модель, я думаю, та математична модель показала б зовсім іншу реальність. І реальність [була б] не на користь Сил оборони України.
«Сили оборони України отримали ті засоби, ті спроможності, які дозволятимуть проводити успішну, більш-менш, стратегічну оборонну операцію»Тобто, та модель, скоріше за все, показала б, що в умовах того, що на окремих ділянках фронту перевага противника у вогневій могутності була навіть не 1 до 10, а вже навіть, говорять, 1 до 20, то лінія фронту мала пролягати десь західніше або північніше того, де вона пролягає зараз. Тому можемо сказати, що Сили оборони України, особливо в цей важкий період із січня по квітень, продемонстрували неможливе.Тобто так, ми, звичайно, змушені були відходити, були певні втрати, але з тими силами і засобами, які ми мали в своєму розпорядженні будь-яка математична модель, я думаю, вона показала б набагато гірші результати, ніж там, де ми є зараз, на сьогодні.– І зараз, насправді, якщо дивитися на карту, то є дуже поступовий, але відхід Сил оборони України. Ви часто, коли пишете про війну Росії з Україною, робите відсилки до попередніх воєн, зокрема, порівнюєте з Першою світовою. Якщо шукати аналогію за тим, що відбувається в Україні зараз, то чи бачите історичні паралелі?– Насправді, тут треба зробити певний відступ. Загалом, на жаль, в Україні спостерігається така ситуація аісторичного підходу. Тобто, люди, як на мене, помилково вважають, що попередня історія – вона взагалі нерелевантна, вона не може бути корисною. Тобто, спостерігається така теза, я навіть її особисто часто зустрічав, що нічого нам вчитися – це було давно, це були інші обставини. Я вважаю цей приклад помилковим і принцип помилковим.Щодо використання аналогії з Першою світовою війною – завдання історії саме в вивченні стратегії, формулюванні стратегії, не в тому, щоб робити якісь аналогії, тобто, який це, наприклад, рік. Завдання історії, використання історії при розробці та імплементації стратегії тут і зараз, в тому, щоб розуміти певні дилеми, проблеми, які можуть стояти перед нами.
«У нас зараз стоїть завдання стабілізувати лінію фронту повністю»І в цьому контексті, дійсно, Перша світова війна, вона є цікавою, вона є такою, якою ми можемо користатися із низки причин. Наприклад, ми зараз стоїмо, фактично, перед дилемою: ми маємо певну кількість осіб чоловічої статі, які, в принципі, можуть бути направлені на різне. Тобто, нам треба балансувати війну, нам потрібно балансувати воєнну економіку і мирну економіку. Дилеми, як розподілити обмежений людський ресурс? Як знайти правильний баланс?Тому що треба шукати саме баланс, а не вважати, що виключно один напрямок має бути безумовним пріоритетом. Тому це один із таких прикладів, що ми могли б, наприклад, опираючись на Першу світову війну і, розуміючи, що війна затягується, прийти до того, що певний час буде ця дилема, і вже думати наперед, як її визначати.Інший приклад, який ми можемо, використовувати з Першої світової війни – вона показала добре те, що важливо не лише те, що відбувається на фронті, але й те, що відбувається в тилу. Тобто, збереження єдності, збереження певної соціальної згуртованості – це теж дуже важливо, тому що, як ми пам’ятаємо, Перша світова війна закінчилась для багатьох країн поразкою саме через те, що внутрішня єдність була поставлена під питання.Тому цінність тих чи інших дилем і уроків цієї війни не в тому, щоб зрозуміти, який приблизно зараз рік, а в тому, щоб зрозуміти, які будуть перед нами дилеми, і враховувати це при розробці нашої вже великої стратегії.– Як і в часи попередніх війн, зокрема Першої світової, відбувається пошук виходу зі стадії позиційності. Перш за все, через дрони, їхню мультифункціональність – постійно з’являються якісь нові сфери застосування цих технологій. Чи є розуміння, наскільки швидко відбувається черговий технологічний крок? Бо самі військові кажуть, що він пришвидшився у порівнянні з тим, що було раніше.– Якщо ми говоримо про адаптацію, то дійсно, швидкість адаптації значно пришвидшилась. Щодо конкретних якихось прикладів, тут, як на мене, краще, щоб говорили ті чи інші бойові командири. І мені тут згадується одне з останніх інтерв’ю комбата К-2 Вереса (). Він там гарно сказав, як пришвидшились цикли адаптації із декількох місяців до місяця, можливо навіть тижнів.Щодо подолання проблем позиційності, перше, що я хотів наголосити – у нас зараз стоїть дещо інше завдання. У нас зараз стоїть завдання стабілізувати лінію фронту повністю, щоб Росія не мала потенціалу навіть проводити якісь локальні наступальні дії. І це важливо, тому що це не лише наші території, не лише наші люди, але це важливо з політичної точки зору. Тому що зараз російське військово-політичне керівництво, якщо ми орієнтуємося на його заяви, воно виходить із припущення, що воно може рухати лінію фронту далі.Тобто немає жодної основи для якихось реальних переговорів, скажімо так. Тобто наше основне зараз завдання – це стабілізація лінії фронту.Подолання позиційності – це наступне завдання. І це завдання, над яким треба багато думати не лише тактично, оперативно, технічно, але і стратегічно. Тому що ми бачимо, що наші партнери, на жаль, теорію перемоги формулюють дещо по-іншому, ніж формулюємо її ми.Можемо взяти приклад США – ця адміністрація жодного разу, повторюю, жодного разу не «фреймила» теорію перемоги України таким чином, що мова йде про повернення всіх територій і проведення каскаду наступальних операцій.Вони завжди говорять про те, що перемогою України і, як наслідок тих країн, які її підтримують, буде саме збереження України як суверенної держави, демократії, функціонуючої держави, забезпечення її розвитку, економічно, соціально і гарантування ефекту стримування. І проблема в тому, що нам ресурси дають під саме цю теорію перемоги.
«Ніхто не говорить про створення значної переваги над росіянами»Тобто, ніхто не говорить про створення значної переваги над росіянами. Тому поряд із технічними, тактичними розрахунками, проблематикою є ще така стратегічна проблема, що наші партнери дещо по-іншому на це дивляться. Це перший момент.Другий момент. Ви згадали про цикли адаптації, і тут можемо знову повернутися до Першої світової війни. І тут якраз в чому різниця. Одна з головних проблем цієї війни в тому, що обидві сторони протиборчі мають доступ до технологій.Тобто, немає ситуації, яка була, наприклад, в Першу світову війну, коли з одного боку була Антанта, яка мала доступ до технологій, до ресурсів, а з іншого боку були центральні держави, які були під блокадою.Ми бачимо, що санкції працюють не тією мірою, як цього хотілося б, і Росія має доступ до технологій з держав Азії, або, обходячи санкції, через Туреччину, через країни Кавказу, через країни Центральної Азії.І, як наслідок, ми маємо ситуацію, коли обидві держави мають ресурси, доступ до технологій, мають оборонно-промислові комплекси, і як наслідок, постійно підтримуються цикли і жодна з сторін поки що не продемонструвала здатності створити тотальну технологічну перевагу в застосуванні відповідних сил і засобів. Як наслідок, оборона домінує над наступом, і виклик проводити наступальні операції не лише для нас, але й для росіян.Ми ж бачимо, що зараз відбувається. Може бути така ситуація, що жодній зі сторін, навіть через рік-півтора, не вдасться створити таку перевагу для того, щоб планувати і проводити операції. Але це наступний етап.Зараз наш етап, повторюсь, це стратегічна оборонна операція, активна оборона на суші, точкові удари по воєнній інфраструктурі в Росії, в тимчасово окупованому Криму, і, власне, на російських територіях, для того, щоб підвести росіян до хоча б мінімального розуміння і прийняття того, що вони не можуть рухати лінію фронту в вигідний їм спосіб.– Ви згадали про те, що і Росія, і Україна мають доступ до технологій, але насправді протягом цих 2,5 років повномасштабного вторгнення Україна, здебільшого, перегравала Росію саме за рахунок технологій та інновацій. Чи станом на зараз ви бачите таке впевнене лідерство саме України в цій сфері? Тому що є відчуття, що і Росія, і Україна рухаються нога в ногу, і військові не так давно розповідали про те, що російська армія застосовує на добу до 1300 FPV-дронів, і це величезна цифра.– Я б, мабуть, почав з того, що наша перевага не була абсолютною. Тобто були історії, коли десь ми мали перевагу. Наприклад, у використанні безпілотників тактичної ланки для розвідки, а десь росіяни мали перевагу з самого початку. Це ударні безпілотники типу «Ланцет», наприклад, які доволі масово вже пішли в другу половину 2022 року і почали нам робити доволі серйозні проблеми.
Будь-яка війна, яка затягується, призводить до втрати певної і технологічної, і тактичної переваги
Тобто оця теза, що ми мали абсолютну перевагу, вона, мені здається, спочатку вже дещо невірна. Плюс ми мали ефект вливання багатьох західних зразків озброєння, які грали за нас.Зараз ми бачимо, що росіяни пристосувалися до використання тих чи інших зразків озброєння західних. Десь вони звели майже до нуля ефективність західних озброєнь, десь зменшили до певної міри. Це теж створює для нас проблеми.Це теж гарний приклад, що будь-яка війна, яка затягується, вона призводить до втрати певної і технологічної, і тактичної переваги. І тут, до речі, треба ще згадати, що питання не лише в технологіях, але й у способах їх застосування. Тому що завжди ми намагалися брати не лише технологіями, але й тактиками їх застосування. Хоча й росіяни це теж роблять.В них не з’явились якісь нові безпілотники оперативно-тактичного рівня, просто вони змінили дещо тактику застосування. Тобто вони відключають GPS-навігацію, працюють виключно по інерційній навігації, а потім вже виходять в певну точку, де це вмикається, і вже створює нам проблеми.
