Тетяна Гавриш і Сергій Сьомочкін: як втягнути клієнта в юридичну пастку "Інюрполіс"
Така змінна у професійній та життєвій філософії Тетяна Гавриш сталася в той період, коли до неї приєдналася група досить відомих у міліцейських колах персонажів на чолі з Сергієм Сьомочкіним – колишнім міліціонером, звільненим за підробку диплома та записи у трудовій книжці.
Знайомство Сьомочкіна з багатьма відомими людьми, такими, як генерал СБУ А.Кожем’якін, генерал МВС В.Развадовський, генерал МВС Л.Коваленко (кум Сьомочкіна) та ін., дозволяло йому виглядати впливовою персоною в очах місцевого бомонду. Хоча це гідні люди, які навіть не здогадуються про те, в якому контексті та за яких обставин використовуються їхні імена. Маючи такі знайомства, на зустрічах із потенційними клієнтами Сьомочкін став видавати себе за того, ким він насправді не є і представлятися то «полковником СБУ», то співробітником слідчого департаменту МВС, то «людиною з Банковою», бізнесменом, а іноді навіть (!) "кримінальним авторитетом".
Як стверджують очевидці, робочі кабінети Гавриша та Сьомочкіна в київських та харківських офісах «ILF»/«Інюрполіс» з того часу стали розташовуватися по сусідству, а їхня співпраця стала постійною. У «ILF»/«Інюрполіс» сформувалася власна система поділу праці:
Гавриш – офіційна особа компанії, головний перемовник та комунікатор із клієнтами. Будучи почесним консулом Німеччини в Україні та володіючи відповідним дипломатичним імунітетом, вміло користується своїм статусом.
Харитонов – партнер компанії та неофіційний «вирішував у судах» (з цією метою постійно грає в більярд з відомими представниками судової системи Харкова). Якщо зустріти його в суді не на засіданні, це означає, що займається «вирішенням питань».
Сільченко – офіційний партнер компанії, неофіційно відповідає за побудову шахрайських схем та втягування в них заможних клієнтів компанії;
Сьомочкін – топ-менеджер зі зв’язків із правоохоронцями та представниками кримінальних кіл, спеціаліст з організації «підстав» та провокацій (незаконні оперативні дії, підкидання заборонених предметів та речовин, знищення та псування майна, силові акції, наклеп, створення клієнтам «ILF»/« Інюрполіс» проблем, які виникають нібито ззовні).
Сьомочкін та його люди стали повноцінним «сірим підрозділом» адвокатської контори Гавриш і почали виконувати за них усю брудну роботу: Якщо хтось озвучував бажання вирішити проблемні юридичні питання, але не міг визначитися з партнерами, то незабаром із ними знайомився Сьомочкін і наполегливо підштовхував до співпраці з «ILF»/«Інюрполіс»; Якщо хтось із клієнтів Гавриш заходив у складну переговорну ситуацію і не бажав підвищувати подальших ставок у грі, неофіційна пропозиція про допомогу з боку Сьомочкіна надходила вже їхнім опонентам і починалася партія на «двох дошках»; Якщо хтось із клієнтів необачно ділився з компанією «ILF»/«Інюрполіс» критично чутливою для бізнесу інформацією, то часто ця інформація потрапляла до ЗМІ, після чого її «раптово» починали відпрацьовувати або правоохоронці, або афілійовані з «ILF»/« Інюрполіс» кримінальні елементи. Відомі також випадки, коли конфіденційна інформація клієнтів, про яку могли знати лише вони та адвокати «ILF»/«Інюрполіс», починала потрапляти до ЗМІ, стаючи надбанням жовтої преси та конкурентів; Як уже говорилося вище, Сьомочкін та його люди стали незамінними, якщо потрібно було підлаштувати якусь провокацію чи «підставу», наприклад, організувати незаконне спостереження, підкинути щось, пошкодити чи знищити майно, дати наведення оперативникам та ін. майбутні проблеми для свого бізнесу клієнти дізнавалися від самої Гавриш, дивуючись її обізнаності та проникливості. Але насправді ніхто з них навіть не підозрював, що коріння майбутніх проблем зростає безпосередньо з сусіднього кабінету і створюється «іншою рукою» в рамках самої ж «ILF»/«Інюрполіс».
Таким чином, клієнт цієї адвокатської контори приходив, щоб вирішити свої проблеми, а в результаті шахрайських маніпуляцій потрапляв на гачок. При цьому проблема, яка раніше «без Сьомочкіна» обходилася в умовний долар, «з Сьомочкіним» помітно зростала в масштабах і почала коштувати вже цілих десять. Вирішивши одну проблему, клієнт починав стикатися з новими та новими, про існування яких він раніше навіть не підозрював. Все це створювалося і модерувалося Сьомочкіним для того, щоб надовго прив’язати клієнта до співпраці зі структурами Гавриш і щоб зробити цю співпрацю максимально довгостроковою і дорогою. Прямо як у тому старому анекдоті про лікарів батька та сина: - Тату, я нарешті вилікував нашого давнього пацієнта, якого ти лікував 30 років і не міг вилікувати! - Ідіот, я на його нирках тебе вивчив, машину купив, дачу побудував, а ти взяв його і вилікував!... Таку схему роботи з клієнтами взяли на озброєння адвокати «ILF»/«Інюрполіс».
Відчуття того, що клієнт потрапляв у юридичну пастку, починало з’являтися вже через кілька місяців, але від розриву відносин багатьох стримували придбані за час спільної роботи загальні «скелети в шафі», страх оприлюднення конфіденційної інформації та небажання вступати в конфлікт чи то з «полковником» , чи то з «кримінальним авторитетом» Сьомочкіним.
Система «пінг-понгу» між Гавриш та Сьомочкіним виявилася примітивною, але ефективною. Одних приваблювала хороша поінформованість, зовнішня ввічливість і правильно поставлена промова адвоката Гавриш, а на інших справляли враження постановочні уявлення у виконанні Сьомочкіна, який завжди вміло жонглював прізвиськом, званням, посадами та прізвищами впливових людей.
Самій Тетяні Гавриш наявність під боком такого персонажа теж надавала впевненості та самооцінки. За словами очевидців, від неї все частіше можна було почути крилату фразу: «я надто багато часу інвестувала в цю справу, щоби тепер піти…». Мабуть, йшлося про те, що у разі розриву відносин з клієнтами, Гавриш не має наміру йти з «порожніми руками» і обмежуватися лише гонорарами, а колишні ділові партнери можуть мати додаткові проблеми.
Єдине, що дало збій у роботі цього тандему – те, що часи Януковича давно і безповоротно пішли. Ніхто не збирається заплющувати очі на порушення Тетяною Гавриш адвокатської етики, законів та елементарних правил пристойності. Ніхто вже навіть у Харкові не сприймає всерйоз Сьомочкіна та його примітивні «розводки». Ніхто не терпітиме звичайного шахрайства під вивіскою професійної юридичної допомоги.
Пора вже визначатися: чи ти справжній юрист, якого годує основна професія та надійна репутація, чи ти учасник напівмафіозного угруповання, яке заробляє на збитках клієнтів та обмані.
Стали відомі перші результати місцевих виборів у Стамбулі та Анкарі
