Мокшани, рашисти, русня, орки: звідки взялися зневажливі прізвиська для ворога
Спеціально для видання Platfor.ma пояснює філолог, письменник і співавтор каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець.
Ми схильні не називати речі, які нам неприємні або загрозливі, прямо. Для них ми вигадуємо евфемізми — інші назви, які одомашнюють їх до певної міри та роблять їх для нас зрозумілішими. Вибірка таких прикладів дуже широка. Наприклад, є люди, які уникають вживати слово «туалет», тому що воно ніби непристойне та пов’язане з випорожненням. Тому вони використовують елегантніше «вбиральня». Або хтонічний приклад — через те, що ми уникаємо слова «смерть», у нашій традиції з’явилися альтернативи: «безноса», «бабця з косою», «кістлява» тощо. Також я бачив приклад того, як ще в XVII столітті гарматні ядра називали «галушками». Це спроба народною магією убезпечити себе від чогось загрозливого. А також просто принизити.
Так само нацистів в роки Другої світової, в котрих ідеологія стояла на ідеї расової вищості, називали «гунами». Це було таке подвійне приниження і ще й з апеляцією до історії, тому що «гуни» вживалися як історичний приклад загрози в німецькій пропаганді. Сьогодні з росіянами ми робимо подібну річ.
Мокшани
Краще б нам відвикнути від цього евфемізму. Крім того, що росіян називають мокшанами, часто їх ще й називають фіно-уграми. Це не образа, просто фіно-угорські племена — інша група етносів. Мокша, ерзя та інші численні племена колонізовані Росією, яка намагається їх (як і намагалася нас) століттями асимілювати. Це приблизно настільки ж некоректно, якби поляки у XIX столітті в часи своїх антиросійських повстань всіх росіян називали хохлами або українцями. В наших інтересах, щоб у цих груп навпаки зростало своє усвідомлення як когось відмінного від Росії та того, для кого вона є ворожою сутністю.
Бо Росія монополізувала собі ідею панславізму. У них є ця вигадана історична місія як осердя всіх слов’янських народів — це ж маячня повна, тому я розумію, чому у людей може виникати бажання придумувати їм образливі прізвиська, які відмовляють у цьому праві. Але це не є добра тактика, тому що зокрема ерзя воюють в українському війську проти Росії. Я впевнений, що представники народу мокша теж боронять нашу країну. Відмовляти росіянам у слов’янськості, намагаючись образити їх ім’ям народу, який вони колонізували — це в першу чергу приниження для колонізованих. Мені здається, що нам просто не варто цього робити.
Орки
Більшість людей, які вживають цей термін, відсилають, скоріше за все, до Толкіна та його персонажів. З культурного погляду це дуже цікавий феномен, тому що в Толкіна орки колись були ельфами, але потім їх захопили та катували сили зла, аж доки вони не втратили будь-якої людської подоби. Ця назва характерна ще й тим, що у нього орки водночас ненавидять і бояться темну силу, котра зробила їх такими, — Саурона. Але також вони не знають жодних інших емоцій, тому їхня агресія сублімується у злість на все живе і нормальне.
В цьому прізвиську є дуже глибока логіка, адже воно завдяки своєму культурному коду передає більшість тих смислів, які ми зараз бачимо у сучасній Росії й намагаємось якось концептуалізувати. Мінус такого називання в тому, що ми ніби так прибираємо частину провини самих росіян. Це як аргумент «винен лише Путін», замаскований під багатьма культурними шарами.
Не бачу проблеми у цій назві, але вона сама собою не вичерпує всіх проблемних моментів щодо наших стосунків із так званими «звичайними росіянами». Ця назва ніби відбілює звичайних вояків, відмовляючи їм у праві на власну волю. Але думаю, настільки глибоко в культурному аналізі навряд чи багато людей заходить, коли вживає це слово. Тому називати їх будь-якими потворами, які культурно відповідають тому, що росіяни творять на наших землях, — абсолютно логічна тактика.
Свинособаки
Ця назва — не наш винахід. Вона із німецької мови від терміну «Schweinhunden». Доволі давня образа, яка не містить в собі жодної додаткової інформації, крім асоціації одразу з двома тваринами зі зразковим покручем нечистих істот. В багатьох культурах свиня є брудною твариною, як і собака — як істота, яка їсть власні екскременти. Тому називати росіян свинособаками — теж саме, що називати їх гівноїдами. Образа давня і втратила більшість тих смислів, які мала колись, але коли прийшла сюди сьогодні, то чітко закріпилася за руснею. Ми вживаємо цей культурний код вже так, ніби ми перші, хто його вигадав.
Ватники
Це прізвисько походить від однойменної деталі одягу. У нас її називали «куфайка», тому в моїй свідомості ватник як деталь одягу асоціюється з ГУЛАГом і трудовими таборами. Саме його давали, коли люди працювали на лісоповалі у мороз -30.
Загалом же «ватник» з 2014 року — це людина, якій ця абсолютно потворна і тоталітарна деталь власної культури цінніша за все інше. Вона не просто живе в багні, а активно намагається затягнути туди всіх інших і агресивно реагує, коли люди не вірять, що в цьому багні краще.
Загалом це теж доволі вичерпна характеристика. Коли людину так називають, це означає, що на неї не діють раціональні аргументи, з нею немає сенсу говорити та вона переконана, що її злидні є кращими за спокійне життя будь-кого іншого.
Кацапи
Дискусійне слово, тому що багато людей будуть наполягати, що це через те, що росіяни носили бороди, а українці — ні. Тому «как цап» тобто «як козел». Але фраза «как цап» — не має жодного змісту, вона не могла з’явитись природно ні в українській, ні в російській мовах. До того ж українці теж носили бороди і я не розумію, чому може хотітися вірити у протилежне. Тому це не могло бути основною причиною відділення одних від інших.
Натомість найрезонніше пояснення — це тюркське слово «касап», яке означає «м’ясник» або «різник» в дуже негативному сенсі. Це значення давно затерлося і слово «кацап» означає просто росіянина, але ця семантика, на жаль, знову стала нам надзвичайно близька. Якщо думати про етимологію, то слово «кацап» — є найвлучнішою характеристикою людини, яка здатна робити те, що росіяни роблять на тимчасово окупованих територіях.
Є оцей їхній генерал-полковник Михайло Мізінцев, котрий зараз керує облогою Маріуполя, — його називали «маріупольським м’ясником». І ось саме в цьому контексті «кацап» повністю виконує свою історичну семантику. А слово «різник», наприклад, взагалі дуже типова образа для тиранічного військового.
Рашисти
Є навіть пісня зі словами «Это, детка, рашизм, православный фашизм» українського композитора Бориса Севастьянова. В цьому понятті слова «Раша» і «фашизм» просто злиті воєдино. Це по суті версія слова «ватник», але більш ідеологізована. Це людина, для якої російська національна ідея перетворилася на абсолютно фашистську концепцію об’єднання всіх в одній спільній державній в’язанці. Рашист сповідує фашистську ідеологію, вважаючи при цьому Росію вищою за всіх інших.
Багато хто стверджує, що так доцільно називати всю сучасну російську ідеологію — і я не маю жодний резонних заперечень. Сучасна російська ідеологія з будь-якого погляду є фашизмом, густо здобреним їхніми власними історичними проблемами та православ’ям. В центрі цього фашизму історична місія Росії — підкорити та знищити всіх навколо себе.
Русня
Багато хто не згоден з вживанням цього слова, тому що до кореня «рус» ми маємо багато власних сентиментів. Буквально чотири покоління назад я називав би своїх предків не «українцями», а саме «русинами», тому що в ті часи вони саме так ідентифікувалися. Але «русня» — це скоріше твір від слова «русский» і зневажливе висміювання їхньої руськости. В російській мові на позначення українців є багато подібних варіацій — це дзеркальна штука, ми робимо відносно них те саме, що й вони відносно нас.
Можна казати, що це певним чином дискредитує і нашу власну історичну ідентичність. Адже хочемо ми того чи ні, але Русь — це тривала традиція саме на наших землях. А русин, руснак, русак — тривала самоназва людей, які живуть на території України. Але вона є і навряд ми зможемо її позбутися. Зрештою, я сам вживаю це слово, і не бачу особливих застережень. У свідомості більшості корінь «рус» залізобетонно пов’язаний з російським. Говорити про це можна і багато, але очікувати, що в нашому сприйнятті це радикально зміниться — я б не став.
Москалі
Доволі вичерпно. Москалі, московити, москвини — це слова, які багато хто до сьогодні послідовно використовує для позначення росіян. До того ж «москаль» в українській мові історично означає солдата російської армії. Називати сучасних росіян, які прийшли на територію України, москалями — абсолютно в дусі нашого історичного слововжитку. У нас у фразеології та в літератури є чудові приклади. У нас є приказка «лається як москаль», а у Котляревського зокрема бувають моменти, коли він вживає слово «москаль» саме у значенні «груба невихована людина». Ми маємо довгу традицію вживання цього слова, тому якщо обирати, то я вважаю москалі, московити, москвини найвдалішим слововжитком.
Ваньки
Це із напівпародійного і напівсатиричного сприйняття Другої світової. Ім’я Фріц, яке скорочене від Фрідріха, — доволі валідне коротке німецьке ім’я, — було загальним позначником німецького солдата. Бідноту, яка на своїх плечах винесла велику французьку революцію, наприклад, тогочасна аристократія називала Жаками, що теж звичайне ім’я.
Так само якщо подивитися на російські анекдоти, у них типовим ім’ям для українців буде «Мыкола». Просто тому, що воно помітно відрізняється від російського аналога Николай, і в російському написанні пишеться через «ы» — тому для них воно ще й виглядає дещо неприродно.
Коли ми сьогодні використовуємо типове російське Іван, спрощуючи його до напівзневажливого Ваньки, це продовження традиції підміняти тисячні армії нашого ворога одним єдиним ім’ям, сказаним без жодної поваги. Це природна спроба звести велике військо до абсолютно зрозумілого образу невідомого солдата. І оскільки Іван — типове ім’я, то їхнього типового солдата, який гниє в українській землі, будуть звати саме так.
Остап Українець, філолог, письменник, опубліковано у виданні Platfor.ma
Читайте більше новин по темі:
