«Ми заходили на частково непідготовлені позиції»: військові розповіли про оборону Часового Яру
Про це йдеться у репортажі "hromadske".
Але водночас на той момент канал ускладнював логістику: росіяни уважно стежили за переміщеннями через нього та обстрілювали логістичні шляхи.
Піхотинець Богдан
«Води практично не було — по ковтку на день ми пили і їли консерви, що лишалися від тих, хто раніше там стояв», — розповідає Богдан.
24 окрема механізована бригада імені короля Данила, бійцем якої є Богдан, зайшла на позиції у Часовому Яру в червні 2024 року, замінивши 41 механізовану бригаду. Українське командування вирішило провести ротацію в місті: 41 бригаду, яка виснажилася в боях за Часів Яр, вивести на спокійніший Торецький напрямок, а на її позиції відправити 24 бригаду, що обороняла Торецьк. Ротацією скористалися росіяни — прорвали оборону в Торецьку та Нью-Йорку.
Бійці 24 бригади мусили одночасно давати бій росіянам та облаштовувати позиції в Часовому Яру.
Командир роти Богдан
«Ми заходили на частково непідготовлені позиції. Там майже нічого не було, і ми заходили в зустрічний бій — противник у цей час уже проводив штурмові дії. Усі ці фактори заважали нормально заходити на ці позиції й надалі обладнувати їх», — розповідає командир роти Богдан.
Піхотинці, які брали участь у боях за каналом, розповідають, що до міських боїв після посадок під Торецьком вони були менше натреновані.
«Тут він може бути в будь-якому будинку, у будь-якій квартирі, може і снайпер; є каналізаційні комунікації — вони звідти можуть вилазити», — говорить піхотинець Богдан про бої у мікрорайоні Канал, які він пригадує, «ніби кіно в голові». Там на його очах п’ятиповерхові будинки складалися, як сірники, росіяни їх розбирали за два-три дні.
На початку липня українське командування офіційно повідомило про відхід за канал. Утримувати позиції з ускладненою логістикою там ставало неможливо. А втім, на думку командира роти Богдана, заходити туди з самого початку було варто, бо в такий спосіб королівська бригада виграла час для облаштування фортифікацій на другій лінії та заміни підрозділів за каналом.
Хоча тримати оборону піхотинцям з цього боку каналу легше — тут вони повернулися до звичних позицій у посадках та приватному секторі й тепер більш убезпечені каналом, але битва за Часів Яр триває: росіяни не відмовилися від ідеї захопити місто.
Часів Яр називають ключем до Краматорської конгломерації, адже розташований він за 16 км від Краматорська — головного логістичного хабу українських оборонців на східному напрямку. Його захоплення відкрило б росіянам пряму дорогу до Костянтинівки, Краматорська, Слов’янська та наблизило б до захоплення усієї Донецької області.
Паралельно зі спробами перебратися через канал і атаками з флангів росіяни артилерією та авіацією день у день знищують колись 14-тисячний населений пункт.
«Часів Яр асоціюватиметься з його назвою — тим, що там зупинився час, і для деяких побратимів навічно. Міста нема — руїни, як і Бахмут, Торецьк та інші. Зносять усе, — говорить піхотинець Богдан перед тим, як вирушити на позиції та продовжити обороняти Часів Яр. — Ну але що робити: або ми, або вони».
