Як судили поплічника Кадирова за воєнні злочини у психоневрологічному інтернаті у Бородянці
У селищі Бородянка Київської області працює психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням. Його підопічні люди з психічними захворювання і старенькі, які потребують догляду.
У 2022 році заручниками окупантів стали близько 500 жителів інтернату, серед яких лежачі і візочники, працівники інтернату, мешканці сусідніх будинків і також діти.
О 10 ранку 26 лютого директорка інтернату побачила, що під воротами стоїть танк з буквою V і сфотографувала його. У перші дні вторгнення росіяни стріляли по вікнах, щоб люди не виглядали. Поки був звʼязок Ганіцька робила публікації у Фейсбук, щоб усі знали, що тут в інтернаті є люди: «Раптом убʼють. Записала відео, щоб лишилося».
Пізніше фото та відео, зняті потерпілою в окупації стали доказами в кримінальній справі.
5 березня вибили ворота і увірвалися машинами. Як ми зрозуміли, з того як вони виглядали, це були чеченці. Нас усіх вивели. Обшукували будівлю, погрожували, якщо знайдуть зброю або ми переховуємо військових чи тероборону, якщо ми нацисти, то нас буде страчено, вбито, зірвуть нас, залякували: «Тут все заміновано. Знаєте, скільки треба часу, щоб від вас тут не зосталося нічого?!», «Если ми у вас ничего найдем, ви же понимаете, что ви будете цели. А если найдем, то ми вашему президенту сделаем подарок. Порежем вас…». Хтось із них казав: «У коробку складемо і відправимо президенту вашому, тому що в вас в Києві нацистська влада, а ми прийшли зжигать вашу власть. «В Киеве сделаем свой порядок и будете жить как раньше, ходить на День победы, а то у вас сейчас портят памятники, не чтят память предков» (…)
Тоді було холодно, морози 10-12 градусів. Роздягали підопічних наших на предмет татуювань. Думали, що це тероборона, а не підопічні про тих, які зовні не схожі на хворих. Я попереджала, я благала, щоб не стріляли. Я кажу: «Якщо ви бачите багато чоловіків, то це просто хворі люди, вони, як діти, і просто я вас прошу не стріляти». Вони: «Покажите нам детей». Я кажу: «Я не можу показати вам дітей, бо ви зі зброєю». Діти були в нас в окремому підвальному приміщенні. Але казали мені потім, що хтось заходив з їхніх військових у підвал, де були діти… Діти здебільшого всі були аутисти. Такий діагноз, що ти за руку цю дитину не завжди можеш узяти… пригадувала у засіданні директорка інтернату.
Працівники давали солдатам ключі від дверей, але ті не реагували і вибивали з ноги двері, заходили в кімнати, де лежали хворі. При цьому були не в балаклавах, усі з відкритими обличчями, більшість із довгими бородами, у новій, чистій, «елітній» формі і обовʼязково носили георгіївські стрічки.
Один із них був за старшого, не мав бороди і говорив чистою російською, без акценту, віддавав команди і його всі слухались беззаперечно. Позаду нього ще ходили 6—10 військових як охоронці. Це був Данііл Мартинов. Він помітив, що люди дуже налякані і представився, сказав, що вони не воюють з цивільними, а прийшли їх звільняти. Запевнив, що несе відповідальність за своїх підлеглих. Пообіцяв, що ніхто не постраждає, якщо люди не покидатимуть територію інтернату, бо інакше це буде сприйнято як диверсія і солдати стрілятимуть на ураження.
«Я показала йому одну кімнату, дійшла до другої і він передумав… По запаху було чути, що там люди-інваліди, старечий запах і люди і підгузниках. І він передумав: «Ладно, давайте не будемо травмувати. Вийдемо на вулицю і продовжимо розмову», переповіла в суді одна зі співробітниць.
Людей вивели на плац перед будинком інтернату. По центру поставили директорку. Попереду і позаду стояли військові, які наводили на людей зброю. Мартинов пояснив, що треба записати відео і подякувати президенту РФ Путіну. Ганіцька здивувалася: «За що?». Мартинов нахилився і дуже спокійно відповів: «Как за что? За то, что ви живы».
Сейчас запишем коротенькое видео, Марина, и тогда все будет хорошо у вас. И я вам могу пообещать, что больше ни одно стекло не упадет из ваших окон, говорив Мартинов.
Жінка заплакала і Мартинов росердився та зробив зауваження, що треба посміхатися. Ганіцька спробувала імітувати посмішку і в неї почала сіпатися щока. Мартинов тим часом скомандував починати зйомку на мобільний телефон і став говорити на камеру:
«Я полковник российской армии, мы пришли не для того, чтобы убивать мирное население, а для того, чтобы освободить вас от нацистской власти», говорив про памʼятники і про День перемоги. За пару хвилин Мартинов розвернувся і нагадав «… и Марина?», нагадуючи про її виступ. Жінка скоромовкою сказала: «Спасибо, что мы живы». Зйомку припинили, росіяни були невдоволені: перелякана і заплакана жінка не виглядала переконливо і їй дозволили піти. Цей відеоролик в інтернеті у подальшому, скоріш за все, не зʼявився.
Ганіцька через хвилювання втратила свідомість і співробітники відливали її водою. Росіяни ж покинули територію інтернату, але підопічним і працівникам виходити заборонили. По периметру інтернату окупанти розмістили свою військову техніку, з якої обстрілювали довколишні населені пункти, протитанкові установки, САУ та 40-ка ствольний «Град» на відстані 120-150 метрів від будівлі і ще поряд у полі закопали міноменти.
Ймовірно, військовослужбовці РФ так сподівалися уникнути пострілів у відповідь, адже зовсім поруч перебували 400 осіб мирного населення. На підтвердження цього прокурор долучив супутниковий знімок від 11 березня 2022 року, на якому зафіксований психоневрологічний інтернат у селищі Бородянка, а також обʼєкти поруч, що зовні схожі на військову техніку та військові інженерні споруди. Для порівняння на супутниковому знімку від 17 грудня 2019 року таких військових обʼєктів не видно.
У селищі зникли світло, вода, опалення і звʼязок. Тож Мартинов дозволив людям виходити за ворота, щоб набрати води з криниці. Але все це відбувалося під прицілом автоматчиків, які сиділи в кущах. Також на подвірʼї можна було розводити вогнище, щоб готувати.
Слюсар пригадував, що кадирівці двічі привозили харчі. Нічого не кажучи, просто заїхали у двір і залишили 6 чи 7 мішків продуктів ніби з якогось місцевого магазину взяли. Інша співробітниця говорила, що одного разу кадирівці привезли до інтернату мішок цукру і мішок гречки, які мовби передала церква Московського патріархату. Іншим разом сказали: «Дайте кастрюлю, мы вам дадим еды» і привезли якийсь рибний суп і кастрюлю вареної гречки, які яка, певно, лишилися у них із польової кухні.
13 березня кадирівці дозволили людей з інтернату евакуювати. Повернувшись на початку квітня, Ганіцька помітила, що за їх відсутності в інтернаті жили окупанти. Повсюди був безлад, у кімнатах валялися російські пайки і фекалії, компʼютери були розібрані, а з бухгалтерії викрали ноутбуки. Росіяни повибивали вікна і двері, а в кабінеті директора зробили в стіні діру.
За період окупації в інтернаті померло 12 людей. Після деокупації тіла перезахоронили, а на тому місці у дворі висадили дерева. «Такої смертності у нас не було за такий короткий період», констатує Ганіцька. Працівники закладу називають причинами смертей стрес від сильних звуків вибухів, те, що було дуже холодно, не вистачало ліків і медичної допомоги, у двох підопічних, імовірно, був інсульт.
Інших військових, окрім Мартинова, очевидці тих подій не впізнали.
Очі в нього холодні і колючі. Бо інші всі на одне лице. Мені давали ще фотографії, але вони мені всі однакові, розповідала Ганіцька.
Данііл Мартинов станом на 24 лютого 2022 року займав посаду заступника начальника Управління Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації по Чеченській Республіці. Раніше був помічником глави Чеченської Республіки по силовому блоку. До 2013-го служив у спецпідрозділі особливого призначення ФСБ РФ «Альфа» та брав участь у навчанні чеченського спецназу та спецпідрозділу «Терек» Національної гвардії Росії. Із грудня 2020-го перебуває під санкціями у Сполучених Штатах Америки як особа, котра порушила права людини.
Після відступу з Київської області Мартинов включився у бойові дії на сході України. 8 травня 2022-го Кадиров опублікував у Telegram відеоролик, як «дорогий брат» Мартинов звітує йому про «звільнення» міста Попасна у Луганській області.
У лютому 2023-го стало відомо, що Данііл Мартинов як радник міністра надзвичайних ситуацій РФ у складі офіційної делегації приїздив у Туреччину для допомоги постраждалим від землетрусу. Українська сторона направляла в Туреччину запит про екстрадицію, але на нього не відповіли.
Читайте більше новин по темі:
