Про ключові позиції військової допомоги від США на 7,9 млрд доларів
Розповідаємо про ключові позиції.
Додаткова батарея Patriot — це стратегічно важлива поставка. Захищати радіус в 20-30 км від балістичних ракет дуже важливо й у генерації електрики, тепла і пари, й для “зернового коридору”, й для підприємств оборонного комплексу, особливо — виробництва вибухівки і боєприпасів.
Те, що США шукає батареї в Ізраїлі, де веде переговори про постачання нам до восьми організмів, які ЦАХАЛ знімає з озброєння, та обіцяє Румунії компенсувати передачу нам комплексу, означає, що Вашингтон не хоче послаблювати власні збройні сили на тлі можливого конфлікту в Тихоокеанському регіоні. В котрий раз — нам дійсно потрібно більше, але дивитись на ситуацію очима партнерів допомагає не існувати у світі дитячих ілюзій.
Американці під час операції “Буря в пустелі” розгорнули проти Саддама 22 батарей Patriot у Туреччині, Ізраїлі та Саудівській Аравії — всього 132 пускові установки. При цьому застарілі “Скади” час від часу проходили.
Розгорнуті пускові установки Patriot
Китай разом із Північною Кореєю на величезному ТВД — не Ірак часів Саддама Хусейна, тому США досить стримано ставиться до зняття з озброєння PАС-3, а зі зберігання все більш-менш свіже йшло на ринок.
З іншого боку, можливості виробника та пріоритет України в отриманні ракет до Patriot, про який Білий дам оголосив публічно, означає, що ми отримуємо максимум на сьогодні — кілька сотень ракет, включаючи нові кінетичні, по 7-8 млн доларів за штуку.
Не можна зробити Ctrl+C, Ctrl+V із наявності США, тому що ракетний щит треба буде постачати, а це як мінімум три роки на зростання виробництва.
Додаткові засоби ППО. Це, ймовірно, Hawk зі зберігання і NASAMS, і тактична ланка на кшталт “Месників” (Avenger), і паліатив у вигляді ракет повітря-повітря, інтегрованих у пострадянські пускові щоб протистояти хвилям крилатих ракет, збивати БПЛА-камікадзе та баражувальні боєприпаси.
Україні життєво необхідно максимально збільшувати виробництво простих та масових озброєнь — мінометних, протитанкових та протипіхотних мін, тандемних та осколкових пострілів до гранатометів, одноразових гранатометів, ПЗРК, ПТРК, ВОГ, касетних РС до “Град”.
Масовий вал того, що необхідно для зупинки накатів піхоти на десанті з броні, мотоциклах та гольф-карів, озброєння для нових бригад. Плюс не варто відволікати кошти партнерів на АГС та міномети, це ми можемо самі, а от кінетичні перехоплювачі і РЛС — не дуже. Тому не можна давати можливість Кремлю завдавати багато ударів недорогими КР по десятках майданчиків, нехай використовують балістику, напружують економіку.
Американці підготують на своїй інфраструктурі 18 пілотів F-16 — ескадрилью зі змінними льотчиками. Судячи з того, що ми бачимо на сьогодні в Україні, то перша хвиля пілотів виконує функції ППО, розстрілює крилаті ракети, що прориваються.
Це важливе завдання — ЄС і США вкладають сотні мільйонів в український ВПК, розвиток виробничої бази, навіть у цьому пакеті — дрони та компоненти для українського виробництва, обладнання та механізми для виробництва боєприпасів.
Ймовірно, пілоти продовжують підготовку та збільшують наліт. Паралельно, проводиться злагодження, дії у складі кількох ланок.
З вкрай важливого — крилаті далекобійні бомби Joint Standoff Weapon (JSOW). Їх під 2900 штук на зберіганні, а перші виготовлялися наприкінці 1990-х — терміни вже підтискають.
Бомба AGM-154 JSOW
Вони ефективні як у варіанті з боєголовкою для ураження “жорстких цілей”, так з касетними боєприпасами, в яких реалізовано протитанкову, осколкову та запальну дію.
Боєприпас у версії JSOW-С (1067 одиниць) має комбіноване наведення — в район місії його за допомогою крил коригує GPS-модуль, а над ціллю спрацьовує інфрачервона головка наведення, щоб досягти ефективного прямого влучення, наприклад, унітарною частиною або накрити потрібну частину колони суббоєприпасами.
Цю далекобійну бомбу використовували у другій війні в Перській затоці, в Афганістані та при бомбардуваннях Югославії — там де було ППО, з пунктами управління та РЛС, для його прориву, в перших хвилях атак ними били по Багдаду.
Щодо програми ER з метою розширити зону застосування з 120 до 500 км — вона не закінчена, далі НДДКР справа не пішла, у нас медіа вже мало не переробляють їх у ракети, але поки що JSOW — це керована крилата бомба без двигуна.
Їх багато, є варіанти для морських цілей, що рухаються, касетами можна прорідити ППО під дрони, та й найсолодше — постачання і управління.
Зараз йде механізований наступ росіян, відразу на кількох напрямках — спроба охоплення Вугледару і проникнення ворога в межі міста біля дач; вуличні бої в Торецьку, противник рветься до передмість Мирнограда і обходить Селидове, де спроби лобового штурму призвели до важких втрат у росіян.
Вдарити по оперативних складах на глибину в 120 км, спалити запаси палива, боєприпасів, рембати, збірні пункти аварійних машин, управління, вивести з ладу тактичне ППО — все це цінніше, ніж якісь стратегічні цілі в глибині.
F-16 ВПС США скидає бомбу JSOW
За допомогою США ми посилюємо відразу кілька вкрай важливих стратегічних програм — протиракетну оборону від балістики, збільшуємо запаси ракет як мінімум до кінця 2025 року до ПРО та паліативних батарей, інвестиції у ВПК (дрони та виробництво боєприпасів). Отримуємо додаткову ескадрилью пілотів і “довгу рука” для оперативних завдань, причому таку, що може отримувати координати в повітрі та працювати з дистанцій, де носії залишаються у безпеці.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін
